Рішення № 137451410, 17.06.2026, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/4641/26

Провадження № 2/750/2692/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

головуючого судді Слісаря А.В.,

за участю секретаря Примак Т.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ЛАЙН ГРУП» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в:

у квітні 2026 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в розмірі 180105,13 грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 155820,00 грн. Позов мотивує тим, що з 2017 року по 19 березня 2026 року працював в ТОВ «ТРАНС ЛАЙН ГРУП» на посаді водія автотранспортних засобів 3-го класу та був звільнений згідно ст. 38 КЗпП України, однак у день звільнення йому не виплачена заробітна плата розмір якої становить 180105,13 грн. Крім того, на підставі ст. 117 КЗпП України у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, просить стягнути із відповідача 155820,00 грн.

Ухвалою суду від 28 квітня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідачу запропоновано подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

21 травня 2026 року представник відповідач надіслав до суду відзив на позов у якому зазначив, що 18.04.2026 року відповідачем добровільно сплачено позивачу 19974,66 грн. заборгованості по заробітній платі, а тому заборгованість залишилася у розмірі 160130,47 грн., а щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні визнає ці вимоги на суму 16741,80 грн., вказавши, що середньоденна заробітна плата позивача за два місяці які передували його звільненню становить 988,30 грн., а кількість днів затримки становить 7 робочих днів у березні 2026 року та 15 робочих днів квітня 2026 року, а разом 22 робочі дні, а тому середній заробіток необхідно розраховувати наступним чином 988,30 грн. х 22 робочих дні = 21742,26 грн. та від цієї суми необхідно відняти обов`язкові платежі на користь бюджету, тому до видачі підлягає сума 16741,80 грн.

У судове засідання сторони не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник позивача надіслав до суду заяву про розгляд справи без його та позивача участі.

Фіксування судового засідання технічним записом не здійснювалося відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 18 квітня 2017 року по 19 березня 2026 року працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ЛАЙН ГРУП»(а.с.12).

19 березня 2026 року ОСОБА_1 звільнений за власним бажанням, згідно наказу від 19.03.2026 р. № 11-К(а.с.15).

Згідно довідки № 132 від 17 квітня 2026 року виданої ТОВ «ТРАНС ЛАЙН ГРУП», заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 становить 180105,13 грн. станом на березень 2026 р.(а.с.14).

До відзиву на позов відповідач додав платіжні інструкції про виплату позивачу заробітної плати та аванси за березень та квітень 2025 року виплачені 18.04.2026 року на загальну суму 19974,66 грн.

Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (статті 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

У постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Позивач звернувся до суду із позовом та просив стягнути заборгованість по заробітній платі у розмірі 180105,13 грн., однак відповідач надав докази часткової сплати такої заборгованості у сумі 19974,66 грн., отже, заборгованість по заробітній платі на час розгляду справи складає 160130,47 грн., а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Вирішуючи вимогу позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Позивач був звільнений 19 березня 2026 року, але йому не були виплачені всі суми, що належать йому від підприємства в день звільнення, які складалися із невиплаченої заробітної плати у розмірі 180105,13 грн. станом на день звільнення( у подальшому відповідач сплатив частину заборгованості).

Таким чином, в судовому засіданні встановлено порушення відповідачем права позивача на отримання належних йому при звільненні сум заробітної плати, у строки, зазначені статтею 116 КЗпП України, що є підставою для застосування відповідальності передбаченої статтею 117 КЗпП України за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100). Згідно з п.1 Порядку №100 цей нормативний акт застосовується, зокрема, інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

В пункті 2 Порядку № 100 зазначено, що середня заробітна плата обраховується, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Позивачу при звільненні не була виплачена заробітна плата, як того передбачає ст.116 КЗпП України. Подією, з якою пов`язана виплата за затримку виплати всіх сум, є місяць звільнення позивача березень 2026 року, тому середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи, що передували звільненню лютий, січень 2026 р.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача, вказаний відповідачем у відзиві не підтверджений документально про те, що позивачу були нараховані відпускні у січні 2026 року, а тому суд розраховує середній заробіток із наявних у матеріалах справи письмових доказів.

Згідно довідки ТОВ «ТРАНС ЛАЙН ГРУП» № 132 від 17.04.2026 р., позивачу нарахована заробітна плата у січні 2026 року 22295,64 грн., а у лютому 2026 року 21693,75 грн.

У січні 2026 року було 22 робочих дні, а у лютому 2026 р. 20 робочих днів.

Враховуючі вказані дані, середньоденна заробітна плата позивача за останні два місяці роботи перед звільненням складає 1047,37 грн.(( 22295,64 грн. + 21693,75 грн..) : 42 робочі дні(22 + 20))

Позивач звільнений з підприємства 19 березня 2026 року.

Число робочих днів у періоді з 20.03.2026 (наступний день після звільнення) по 17.06.2026 року(день ухвалення судового рішення)) складає 63 робочі дні.

Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача складає 65984,31 грн. (1047,37 грн. х 63 робочі дні), тому саме цю суму необхідно стягнути з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1558,20 грн. за вимогу про стягнення 155820,00 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд дійшов висновку про часткове задоволення позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 65984,31 грн., тобто 42 % від 155820,00 грн., а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 654,44 грн.(42% від 1558,20 грн.).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ЛАЙН ГРУП» (вул. Кільцева, 5 м. Чернігів, ЄДРПОУ 35884094) про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ЛАЙН ГРУП» на користь ОСОБА_1 160130 грн. 47 коп. заборгованості по заробітній платі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ЛАЙН ГРУП» на користь ОСОБА_1 65984 грн. 31 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ЛАЙН ГРУП» на користь ОСОБА_1 654 грн. 44 коп. понесених судових витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.В. СЛІСАР