Рішення № 137451383, 17.06.2026, Варвинський районний суд Чернігівської області

Справа №731/213/26

Провадження №2/731/246/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(з а о ч н е)

17 червня 2026 року с-ще Варва

Варвинський районний суд Чернігівської області в складі:

судді Савенка А.І.,

за участю секретаря Смаглюк В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», поданим представником Усенком Михайлом Ігоровичем, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

29 квітня 2026 року засобами електронного зв`язку до Варвинського районного суду Чернігівської області надійшла вказана позовна заява.

В обґрунтування позовних вимог посилаються на те, що 04 листопада 2019 року ОСОБА_1 уклала із ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» електронний Договір про надання споживчого кредиту № 7120141, відповідно до якого отримала кредит у сумі 10 000 грн, зобов`язавшись повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом.

Товариство свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, а саме надало ОСОБА_1 кошти шляхом переказу на її картковий рахунок. ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором не виконала.

20 лютого 2020 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Мілоан» уклало договір відступлення прав вимоги № 47-МЛ, яким передало право вимоги за кредитним договором № 7120141 ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ».

01 квітня 2026 року на адресу боржника було відправлено досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором № 7120141 від 04 листопада 2019 року, проте борг залишився непогашеним.

У зв`язку з неможливістю вирішення спору у добровільному порядку позивач був вимушений звернутися до суду із вказаним позовом та із вимогою щодо стягнення із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 7120141 від 04 листопада 2019 року у розмірі 29 958 грн, яка складається з 10 000 грн заборгованості за тілом кредиту, 13 758 грн заборгованості за відсотками, 1 200 грн заборгованість за комісією, 5 000 грн заборгованості по штрафах/пені, а також сплачений судовий збір у сумі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.

Ухвалою Варвинського районного суду Чернігівської області від 05 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду на 29 травня 2026 року, яке у подальшому, з підстав перебування судді у відпустці, було відкладено на 17 червня 2026 року. Додатково за клопотанням представника позивача, заявленим у змісті позову, витребувано в АТ «ОТП Банк» інформацію, яка містить банківську таємницю.

16 червня 2026 року на виконання ухвали суду АТ «ОТП Банк», надав витребувану інформацію, що містить банківську таємницю

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про місце, дату і час судового розгляду повідомлений належним чином (а.с. 43, 44, 53). У прохальній частині позову міститься клопотання про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримують, проти заочного розгляду справи не заперечують (а.с. 6)

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, засобами поштового зв`язку (а.с. 46, 55), а також шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с. 47, 54). Поштове відправлення повторно повернулося з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою». Відзиву на позовну заяву чи заяв з процесуальних питань від відповідача не надійшло.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки відповідач належним чином повідомлений про місце, дату і час судового розгляду, про причини своєї неявки в судове засідання не повідомив, відзиву не подавав, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на підставі ст. 280 ЦПК України проводить заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що зазначений позов слід задовольнити частково з таких підстав.

Судом встановлено, що 04 листопада 2019 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 7120141 в електронній формі, відповідно до якого товариство надало позичальнику грошові кошти у сумі 10 000 грн, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію та проценти (а.с. 8-10).

Умови договору детально викладені в пунктах 1.2-1.6. договору. Зокрема, сума кредиту 10 000 грн, строк договору - 18 днів, з 04 листопада 2019 року по 22 листопада 2019 року; проценти за користування кредитом 1,5% в день; стандартна базова процентна ставка 1,5% в день; комісія за надання кредиту 1 200 грн, тип - одноразова, тобто 12% від суми кредиту.

Відповідно до п 2.2.3. Договору проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом Позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п.1.4, якщо Позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватись кредитом. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання Позичальником умов цього Договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти за користування кредитом з дня наступного за днем визначеним п 1.4 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6 Договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинено або припинено Товариством в односторонньому порядку. При цьому сторони погодили, що після зупинення Товариством в односторонньому порядку нарахування процентів Товариство вправі в будьякий момент без погодження з позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного виконання позичальником зобов`язань за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням Товариства.

Відповідно до п 4.1 Договору у разі прострочення позичальником зобов`язань, той зобов`язаний сплатити на користь Товариства пеню у розмірі 2,0% від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення але не більше 50% від загальної суми одержаного кредиту.

Графік платежів за договором містить погоджені умови кредитування, що дублюють інформацію з Договору (а.с. 10 зворот).

Анкета-заява на кредит №7120141 від 04 листопада 2019 року містить персональні дані позичальника (а.с. 11 зворот, 12) та номер телефону на який було відправлено одноразовий ідентифікатор V28115, що підтверджується довідкою про ідентифікацію (а.с. 11).

Платіжним дорученням № 3008536 підтверджується, що 04 листопада 2019 року ТОВ «МІЛОАН» надало ОСОБА_1 кошти у сумі 10 000 грн згідно з договором № 7120141 (а.с. 12 зворот).

З інформації, наданої на виконання ухвали суду, вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , крім того, на вказаний рахунок 05 листопада 2019 року, здійснено успішний переказ коштів у сумі 10 000 грн, що підтверджує факт зарахування кредитних коштів (а.с. 57).

Вказане підтверджується також випискою по рахунку за період з 04 листопада 2019 11 листопада 2019 року (а.с. 58, 59)

У зв`язку з цим, суд приходить до висновку, що ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання за вказаним кредитним договором № 7120141 виконало у повному обсязі надавши відповідачу у розпорядження обумовлені Договором кредитні кошти.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Таким чином, судом встановлено що, посилання на обставини укладення вищезазначеного Договору про надання коштів у кредит у електронній формі, відповідає у тому числі положенням Закону України «Про електронну комерцію», оскільки позивачем доведено, що відповідач ОСОБА_1 ідентифікувала себе в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції; надала відповідні дані для заповнення анкети-заяви (П.І.П, РНОКПП, місце проживання, телефон, дані паспорту та ін.) та шляхом накладення простого електронного підпису погодилася із запропонованими умовами договору, підписавши їх.

Факт підписання сторонами зазначеного Договору не спростований та не оспорюється. За таких обставин, судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ТОВ «МІЛОАН» виникли договірні відносини, оскільки між ними був укладений відповідний Договір про надання грошових коштів у кредит № 7120141 та підписаний одноразовим ідентифікатором.

На переконання суду вказаний правочин є правомірним, адже в розумінні ст. 204 ЦК України його недійсність прямо законом не встановлена. Відомості щодо визнання даного Договору недійсним у суду відсутні, зустрічний позов стороною відповідача не заявлено.

Відповідно до договору відступлення прав вимоги № 47-МЛ від 20 лютого 2020 року, укладеного між ТОВ «МІЛОАН» (Кредитор) та ТОВ «ФК «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (Новий кредитор), Кредитор відступив Новому кредитору права вимоги, визначені в Реєстрі Боржників (а.с. 14 зворот-21).

Акт прийому передачі Реєстру боржників від 20 лютого 2020 року підтверджує факт передання реєстру боржників у повному обсязі (а.с. 21 зворот).

Факт виконання зазначених умов та здійснення оплати доводиться відповідною копією платіжної інструкції в національній валюті № 17678 від 20 лютого 2020 року (а.с. 22).

Витяг з Реєстру Боржників до Договору факторингу № 47-МЛ від 20 лютого 2020 року підтверджує передання права вимоги до ОСОБА_1 за договором № 7120141, загальна сума заборгованості 29 958 грн, яка складається з 10 000 грн заборгованості за тілом кредиту, 13 758 грн заборгованості за відсотками, 1 200 грн заборгованість за комісією та 5 000 грн заборгованість за неустойкою (а.с. 22 зворот).

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою у випадку, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини, суд приходить до висновку щодо набуття позивачем ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» права грошової вимоги до ОСОБА_1 , за договором про споживчий кредит № 7120141 від 04 листопада 2019 року.

Розрахунок заборгованості виконаний первісним кредитором ТОВ «МІЛОАН» відображає нарахування кредиту, процентів, комісії та неустойки. Також розрахунок заборгованості містить сплату на погашення заборгованості за процентами на загальну суму 1 242 грн (а.с. 13).

Заборгованість за кредитним договором новим кредитором (позивачем) не донараховувалася та залишилася незмінною, про що свідчить виписка з особового рахунку виконана директором ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (а.с. 14).

Однак згідно розрахунку первісного кредитора нарахування процентів здійснювалось понад строк кредитування, та загалом становить 100 днів з 05 листопада 2019 року до 12 лютого 2020 року.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження №14-10цс18) зазначено, що «відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, оскільки у подальшому охорона прав кредитора забезпечується нормою ст. 625 ЦК України.

У даному випадку позивач не заявляв окремих вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за ст. 625 ЦК України, а просить стягнути саме договірні проценти, нараховані за період, що значно перевищує строк кредитування (18 днів).

У своєму правовому висновку, викладеного у постанові від 05 квітня 2023 року по справі № 910/4518/16, Велика Палата Верховного Суду уточнила власний правовий висновок щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором. Якщо умови кредитного договору передбачають можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування, судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, мали на увазі сторони встановлення нарахування процентів як міри відповідальності в певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. «verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem», тобто «слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав».

При цьому Велика Палата Верховного Суду зауважила, що підхід, за якого проценти за «користування кредитом» могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів.

Суд зважає на те, що з тексту кредитного договору № 7120141 від 04 листопада 2019 року, а саме п. 2.2.3 Договору неможливо зрозуміти, протягом якого строку мають нараховуватися відсотки. При цьому з п. 1.3 Договору вбачається, що кредит надається строком на 18 днів (а.с. 8).

Зважаючи на викладене, суд доходить висновку, що нарахування процентів за користування позикою після настання строку її повернення є безпідставним.

Подібне нарахування процентів після прострочення виконання зобов`язання з повернення позики не відповідає суті та змісту укладеного договору. Матеріали справи не містять інформації щодо пролонгації строку договору відповідачем.

У разі несвоєчасного повернення позики, та продовження користування позикою після закінчення строку дії договору, права позивача можуть бути захищені шляхом застосування механізму, визначеного ст. 625 ЦК України.

Щодо відповідальності у разі прострочення повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування позикодавець п. 4.1 Договору визначив розмір пені 2,0% від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення але не більше 50% від загальної суми одержаного кредиту. Інших умов розділ «Відповідальність сторін» не містить.

Зважаючи на викладене, суд вважає за необхідне стягнути суму процентів за користування позикою впродовж 18 днів дії договору, в обумовленому розмірі.

За підрахунками суду заборгованість відповідача за відсотками, нарахованими на суму позики, становить 2 700 грн (10 000 * 1,5% * 18). При цьому, суд враховує, що відповідачем в порядку повернення позики здійснено оплати на загальну суму 1 242 грн. Відтак, залишок заборгованості за відсотками становить 1 458 грн (2 700 грн - 1 242 грн).

До складу заборгованості за період з 04 листопада 2019 року до 22 листопада 2019 року входять 10 000 грн заборгованість за тілом позики, 1 458 грн заборгованості по процентам за користування позикою, 1 200 грн заборгованість за комісією та 5 000 заборгованості за штрафом/пенею, а всього 17 658 грн.

Зі змісту ст. 526, 530 ЦК України вбачається, що зобов`язання повинно виконуватися відповідно до умов договору у встановлені строки.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За таких обставин, оскільки відповідач допустив порушення зобов`язань, встановлених договорами, доказів своєчасного, належного та повного виконання кредитного договору не надав, що має наслідком наявність заборгованості та підстав для їх стягнення у примусовому порядку.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачений судовий збір в сумі 2 662,40 грн (а.с. 1, 2), який відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто в сумі 1 569,22 грн (58,94%).

Крім того, позивач ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8 000 грн, на підтвердження яких подав: копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року (а.с. 26); копію акту наданих послуг № Д/22191 від 14 квітня 2026 року (а.с. 27); копія детального опису наданих послуг до акту № Д/22191 від 14 квітня 2026 року (а.с. 27 зворот) та ордер на надання правничої допомоги (а.с. 26 зворот).

Відповідно до положень ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України розподілу підлягають витрати на правничу допомогу адвоката, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Враховуючи викладене, зважаючи на характер виконаної адвокатом роботи, співмірність судових витрат із ціною позову та складністю справи, урахувавши відсутність заперечень сторони відповідача, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто в сумі 4 715,2 грн (58,94%).

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 141, 247, 263, 265, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», подану представником Усенком Михайлом Ігоровичем, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 35234236, юридична адреса: вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів, 79029, заборгованість за кредитним договором № 7120141 від 04 листопада 2019 року, укладеним із ТОВ «МІЛОАН» (ЄДРПОУ 40484607) в сумі 17 658 (сімнадцять тисяч шістсот п`ятдесят вісім) гривень, а також судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 569 (одна тисяча п`ятсот шістдесят дев`ять) гривень 22 копійки та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4 715 (чотири тисячі сімсот п`ятнадцять) гривень 20 копійок, а всього стягнути 23 942 (двадцять три тисячі дев`ятсот сорок дві) гривні 42 копійки.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20 (двадцяти) днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.І.Савенко