Рішення № 137451179, 17.06.2026, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/611/26

Номер провадження 2/573/470/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

і м е н е м У к р а ї н и

17 червня 2026 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Черкашиної М.С.,

з участю секретаря Півньової О.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Основний зміст позову.

29.03.2026 ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому вказує, що 02.03.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» і відповідачем укладено договір № 5354173, на підставі якого останній отримав кредит у сумі 4000 грн строком на 360 днів зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі визначеному договором. 30.10.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» і ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу, відповідно до якого останнє набуло право вимоги грошових коштів від ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором. Відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість у розмірі 20118 грн.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства вказану суму, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 02.04.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, за клопотанням представника позивача витребувано у АТ «ПУМБ» відомості щодо належності банківської картки відповідачу та зарахування на неї кредитних коштів.

Заяви, клопотання.

У судове засідання представник позивача ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» - Столітній М.М. не з`явився, заявив клопотання про розгляд справи без участі представника товариства, проти постановлення заочного рішення не заперечує (а. с. 7).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання також не з`явився. За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання останній відсутній, інформації щодо своєї адреси суду не надав, а тому відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка вручена йому належним чином (а. с. 30-31).

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін про розгляд справи.

Статтею 280 ЦПК України передбачено, що в разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що представник позивача проти заочного вирішення справи не заперечує, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося.

Фактичні обставини, встановлені судом.

02.03.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» й ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір № 5354173 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 4000 грн строком на 360 днів до 24.02.2026, зі сплатою комісії за надання кредиту у сумі 400 грн, сплатою процентів кожні 30 днів за стандартною процентною ставкою 0,95% у день на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, та можливістю застосування зниженої процентної ставки в розмірі 0,9025% у день на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом за умови отримання знижки на стандартну процентну ставку (а. с. 9-16, копії паспорту споживчого кредиту, Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна» зберігаються в електронному вигляді в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі).

Відповідно до п. 1.4.1, 1.4.2 договору стандартна процентна ставка застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3 договору.

Якщо клієнт до 31.03.2025 року (включно) сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник Програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки.

Згідно з п. 2.1, 5.1.3, 5.4.1 товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .

Товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди клієнта але з обов`язковим повідомленням клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення.

Клієнт зобов`язаний у встановлений договором строк повернути кредит та сплатити проценти за користування, штрафні санкції (у разі наявності) та інші платежі, передбачені договором.

Відповідно до п. 6.3 кредитного договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання (прострочення виконання) клієнтом своїх грошових зобов`язань за договором товариство має право нарахувати, а клієнт зобов`язаний на вимогу товариства сплатити товариству штраф: у розмірі 75% від суми невиконаного та/або неналежно виконаного грошового зобов`язання на 2-й день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання. Фактом невиконання та/або неналежного виконання грошових зобов`язань клієнтом є не здійснення ним сплати або сплати не в повному обсязі чергового платежу та/або повернення суми кредиту в строки сплати платежів, встановлені договором (Графіком платежів/новим графіком платежів).

31.03.2025 ОСОБА_1 також ознайомився під підпис з паспортом споживчого кредиту і між ним і ТОВ «Лінеура Україна» було підписано додаток № 1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5354173, в якому вони погодили графік платежів за договором та обчислення загальної вартості кредиту.

У графі клієнт роздруківки вказаного кредитного договору, додатках № 1, 2 до договору, паспорті споживчого кредиту позичальником вказаний ОСОБА_1 та зазначено, що ці документи підписані ним електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

02.03.2025 ТОВ «Лінеура Україна» через систему iPay.ua ТОВ «Універсальні платіжні рішення», відповідно до укладеного між ними договору від 12.03.2019, перерахувало на картку № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_2 4000 грн (а. с. 31, копія листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 03.11.2025, копія договору між ТОВ «Лінеура Україна» і ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 12.03.2019 зберігаються в електронному вигляді в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі).

30.10.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» і ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» було укладено договір факторингу № 30/10/2025, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» передало грошові кошти в розпорядження ТОВ «Лінеура Україна» та набуло належні останньому права вимоги, строк виконання зобов`язань за якими настав або виникне в майбутньому, до боржників, вказані у реєстрах боржників (копія договору факторингу зберігається в електронному вигляді в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі).

Як вбачається з витягу з реєстру боржників ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право вимоги заборгованості до ОСОБА_1 за договором № 5354173 у сумі 15634 грн, яка складалася з: 4000 грн тіло кредиту, 9234 грн заборгованість за відсотками, 400 грн заборгованість за комісією, 2000 грн заборгованість за пенею, штрафами (копія витягу зберігається в електронному вигляді в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі).

31.10.2025 ТОВ «Лінеура Україна» надіслало ОСОБА_1 повідомлення про відступлення прав вимоги за кредитним договором ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» (копія повідомлення зберігається в електронному вигляді в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі).

Розмір заборгованості станом на 29.10.2025 підтверджується розрахунком ТОВ «Лінеура Україна» (а. с. 19-20).

На залишок кількості днів строку кредитування за кредитним договором позивачем було нараховано ОСОБА_1 4484 грн відсотків (а. с. 21).

ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 20118 грн, яка складається з: 4000 грн тіло кредиту, 9234 грн заборгованість за відсотками, нарахованими первинним кредитором ТОВ «Лінеура Україна», 4484 грн заборгованість за відсотками, нарахованими позивачем, 400 грн комісія за надання кредиту, 2000 грн штрафні санкції.

Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1-2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Норми зазначеного пункту Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України є актуальними та зміни щодо їх застосування до Цивільного кодексу України не вносилися.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанова ВП ВС від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 17), постанова ВП ВС від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17 (пункт 78) та постанова ВП ВС від 29.06.2022 у справі № 477/874/19 (пункт 69)).

За змістом частини 2 статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 362/2159/15-ц, законодавець встановив пріоритет ЦК України у договірних відносинах. Лише у випадку відсутності регулювання на рівні ЦК України застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Висновки суду.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими та достовірними.

При цьому, до вказаного висновку суд дійшов, виходячи не тільки з вимог національного законодавства України, а і з висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні в справі «Ушаков та Ушакова проти України» від 18 червня 2015 року (остаточне 18 вересня 2015 року), в пункті 78 якого зазначено, що «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою…».

Аналізуючи вище наведені норми матеріального права та надані позивачем докази, суд дійшов до висновку, що між первинним кредитором і відповідачем у справі було укладено кредитний договір у встановленій законом формі з визначенням усіх істотних умов та правил такого договору.

Первинний кредитор виконав свої зобов`язання за договором, надавши у кредит ОСОБА_1 грошові кошті. Натомість, відповідач свої зобов`язання за вказаним договором порушив, по теперішній час не повернув заборгованість за кредитом.

ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у встановленому законом порядку набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.

Враховуючи, що прострочення виконання грошового зобов`язання виникло після 24.02.2022, позов слід задовольнити частково та з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 18118 грн заборгованості за кредитним договором, з яких: 4000 грн тіло кредиту, 9234 грн заборгованість за відсотками, нарахованими первинним кредитором ТОВ «Лінеура Україна», 4484 грн заборгованість за відсотками, нарахованими позивачем, 400 грн комісія за надання кредиту. У задоволенні вимог про стягнення 2000 грн штрафу слід відмовити на підставі п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.

Судові витрати.

Що стосується вимоги про стягнення 10000 грн витрат на правничу допомогу, то суд дійшов наступного висновку.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ч, 1, 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (§80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (§95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зазначена правова позиція викладена зокрема в постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц.

З огляду на викладене, визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги норми ч. 4 ст. 137 ЦПК України, характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, значення справи для сторін, з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 3000 грн понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

За подання позову позивач сплатив 2662 грн 40 коп. судового збору.

Таким чином, відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» пропорційно задоволеним вимогам (90,05%) слід стягнути 2701 грн 50 коп. витрат позивача на правничу допомогу (3000 х 90,05%), а також 2397 грн 49 коп. судового збору (2662.40 х 90,05%), що разом становить 5098 грн 99 коп. судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 81, 141, 247, 265, 273, 274 ЦПК України,

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, прим. 2, код ЄДРПОУ 44559822) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 18118 (вісімнадцять тисяч сто вісімнадцять) грн заборгованості за договором № 5354173 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 02.03.2025, а також 5098 (п`ять тисяч дев`яносто вісім) грн 99 коп. судових витрат.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ЦПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідач має право подати протягом 30 днів з дня проголошення заочного рішення заяву про його перегляд до Білопільського районного суду Сумської області.

Суддя