Рішення № 137451120, 17.06.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/30/26

Провадження №2/523/179/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2026 р. м. Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси

у складі: головуючої судді Кремер І.О.,

з участю секретаря судового засідання: Павлова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 24 в м. Одеса в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 523/30/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

Обґрунтовуючи вимоги даного позову вказує на те, що 18.03.2025 між ОСОБА_1 та ТОВ «Іннова Фінанс» було укладено Договір про надання грошових коштів у кредит № 7477330325, відповідно до умов якого відповідачка отримала у кредит грошові кошти в розмірі 16000,00 грн. у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Позичальника на платіжну карту № НОМЕР_1 , зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1 % в день строком на 360 днів з кінцевим терміном повернення кредитних коштів до 13.03.2026. Вказаний договір було укладено в електронній формі та підписано відповідачем електронним підписом, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатору. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за позикою, за відсотками, а також інші витрати згідно Умов. Однак, ОСОБА_1 взятого на себе зобов`язання не виконала, у зв`язку з чим станом на 08.12.2025 має заборгованість в розмірі 37432,00 грн., з яких 16000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 21432,00 грн. заборгованість за нарахованими процентами. Оскільки відповідачка своїх зобов`язання за Договором кредиту не виконує, просить суд задовольнити позов та винести рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Іннова Фінанс» суму заборгованості за Договором кредиту в розмірі 37432,00 грн. та сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2422,00 грн.

Згідно правил ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою судді про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 04.02.2026 було постановлено проводити розгляд справи у спрощеному провадженні без повідомлення сторін.

Ухвалу судді про відкриття провадження по справі було направлено за місцем реєстрації відповідача, однак, згідно поштового повідомлення, адресат за місцем своєї реєстрації відсутній, що вказує на вручення судових документів належним чином (п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України).

Суд констатує, що відповідачці ОСОБА_1 було встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Суд зазначає, що представником відповідачки Пузіним Д.М. було подано до суду відзив на позову заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні даного позову. Так, обґрунтовуючи свої заперечення проти позову представник відповідачки вказує на те, що відповідачка ОСОБА_1 кредитний договір № 7477330325 від 18.03.2025 року з ТОВ «Іннова-Нова» в електронному вигляді не укладала та не підписувала, електронного підпису або електронного цифрового підпису не отримувала. Матеріали справи містять копію договору № 7477330325 від 18.03.2025 року, де позивачем зазначено, що його підписання здійснено клієнтом за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Проте, позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис (або ідентифікатор) належить саме відповідачці. В позовній заяві позивач стверджує, що 18.03.2025 року між відповідачкою та ТОВ «Іннова Фінанс» було укладено кредитний договір № 7477330325. Також, на підставі якого відповідачкою отримано грошові кошти в сумі 16000 грн на 360 днів. Як стверджує позивач, вказаний договір підписаний відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» є різні види електронних підписів: (кваліфікований, удосконалений, простий). Одноразовий ідентифікатор (SMS-пароль) зазвичай не є кваліфікованим електронним підписом, який має презумпцію рівнозначності власноручному підпису. Тобто для доведення його юридичної сили потрібні додаткові докази. До позовної заяви не додано доказів про те, що особа була належним чином ідентифікована під час реєстрації в системі фінансової установи (наприклад, через BankID, не надано фото ідентифікаційних документів, введення персональних даних, що відповідають паспорту), що допомогло б встановити, що саме ця особа створила обліковий запис, з якого відбувалося подальше укладення договору. Також, не надано докази того, що одноразовий ідентифікатор був надісланий саме на фінансовий номер телефону, який належить особі (тобто номер, прив`язаний до її банківської картки або іншим чином ідентифікований як її особистий). Окрім цього, не надано підтвердження того, що особа самостійно ввела свої персональні дані (ПІБ, ІПН, паспортні дані, реквізити банківської картки), які співпадають з її ідентифікаційними даними.

Крім того, Позивачем, на підтвердження позовних вимог, не надано до суду технічних доказів, а саме:

лог-файлів (журналів дій): детальні записи дій користувача в системі, що включають: IP-адресу, з якої здійснювався доступ до системи, Дату та час усіх операцій, включаючи запит на одноразовий ідентифікатор, його отримання та введення, Інформацію про пристрій (тип браузера, операційна система), з якого здійснювався доступ;

доказів відправки та отримання SMS-повідомлення: підтвердження від оператора мобільного зв`язку про відправку одноразового ідентифікатора на конкретний номер телефону та його доставку, а також не надано підтвердження того, що вказаний номер телефону належить саме Відповідачці; доказів того, що одноразовий ідентифікатор був надісланий саме на фінансовий номер телефону, який належить особі (тобто номер, прив`язаний до її банківської картки або іншим чином ідентифікований як її особистий); скріншотів та записів екрану: якщо такі були зроблені в процесі укладення договору.

Позивач стверджує, що відповідачкою кредитний договір № 7477330325 від 18.03.2025 року з ТОВ «Іннова Фінанс» був укладений саме в електронному вигляді. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації відповідачки в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання нею логіну та паролю в системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договорів.

Наступним немалозначним фактом є те, що в укладеному договорі вказано, що з боку позикодавця він підписаний за допомогою ЕЦП (КЕП), проте перевіркою зазначеного файлу через систему Центрального засвідчувального органу встановлено відсутність електронних підписів взагалі. Тож кредитний договір № 7477330325 від 18.03.2025 не узгоджений сторонами взагалі.

Оскільки ТОВ «Іннова Фінанс» була зареєстрована як фінансова установа, основним видом діяльності якої, відповідно до КВЕД 64.92 є здійснення діяльності з дання послуг з кредитування (наразі з 20.08.2025 КВЕД 63.99 надання інформаційних послуг), та мав свідоцтво, видане Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, виконання Постанов Національного банку України для ТОВ «Іннова Фінанс» є обов`язковим. Відповідно до Постанови НБУ від 28.07.2020 року № 107 «Про затвердження Положення про здійснення установами фінансового моніторингу», у Додатку 2 до Положення про здійснення установами фінансового моніторингу порядку ідентифікації, верифікації клієнта (представника клієнта), а саме: У пункті 30 зазначено, що Установа може здійснити верифікацію клієнта - фізичної особи також шляхом використання одного з таких способів: 1) отримати від фізичної особи копію ідентифікаційного документа (копії сторінок ідентифікаційного документа, що містять ідентифікаційні дані), на яку накладений КЕП клієнта; 2) здійснити фотофіксацію особи із використанням методу розпізнавання реальності особи з подальшим накладенням КЕП уповноваженого працівника установи та кваліфікованої електронної позначки часу на отриманий електронний документ, що містить фото; або отримати копію ідентифікаційного документа або опитувальника, на який накладений КЕП клієнта. Установа може вважати верифікацію клієнта - фізичної особи завершеною лише за умови здійснення нею успішної перевірки відповідності отриманих ідентифікаційних даних.

Також до суду надано паперові копії електронних доказів, а оригінали цифрового файлу в форматі PDF, DOC(X), XML надано не було, тобто неможливо перевірити відповідність копії оригіналу. Серед додатків до позовної заяви також міститься Договір про організацію переказу грошових коштів, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» та ТОВ «Іннова Фінанс» № 160523/1 від 16.05.2023, який сторонами не підписаний, перевіркою зазначеного файлу через систему Центрального засвідчувального органу встановлено відсутність електронних підписів взагалі. Проте платіжна інструкція про переказ коштів в рамках кредитного договору не міститься. А сама квитанція про перерахування коштів не є належним доказом. На цей час відсутні будь-які докази, що підтверджують перерахування коштів Відповідачці від ТОВ «Іннова Фінанс» за кредитним договором № 7477330325 від 18.03.2025 та отримання саме відповідачкою вищезазначених коштів.

Суд констатує, що представником позивача ОСОБА_2 було подано до суду відповідь на відзив, у якому вказує на те, що заперечуючи проти укладення кредитного договору ОСОБА_1 :

?не стверджує та не надає будь-яких доказів укладення цього Кредитного договору від її імені іншою особою за відсутності її волевиявлення;

?в період з 17.04.2025 по 22.07.2025 здійснила часткове погашення заборгованості за кредитом, а саме сплатила грошові кошти у загальному розмірі 18 240,00 грн., з яких 15 840,00 грн. були спрямовані на погашення відсотків; 2 400,00 грн. комісії.

?не зверталася до правоохоронних органів з приводу шахрайських дій щодо неї та використання її ідентифікаційних даних;

?не надала виписку з власного банківського рахунку на підтвердження не отримання нею грошових коштів за кредитом.

Сторонами було укладено Договір надання грошових коштів у кредит № 7477330325 від 18.03.2025 в письмовій формі, у вигляді електронного документа з дотримання вимог ч. 1 ст. 205 ЦК України, ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг». Ідентифікація та веритифікація ОСОБА_1 , з метою укладення Кредитного договору відбувалась за допомогою Системи BankID НБУ, у відповідності до п.1.20, 2.18 Кредитного договору. Відповідно до п. 1.20, 2.18 Кредитного договору, Система BankID НБУ спосіб верифікації Позичальника, який полягає в отриманні через Систему BankID НБУ ідентифікаційних даних Позичальника. Перед укладенням цього Договору Товариством була здійснена електронна ідентифікація Позичальника для входу в Особистий кабінет, відповідно до п. 2.1. Договору та був використаний наступний спосіб ідентифікації та верифікації Позичальника (в тому числі здійснений з метою укладення попередніх правочинів між Сторонами), з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення установами фінансового моніторингу: - отримання ідентифікаційних даних через Систему BankID НБУ. Проходження ОСОБА_1 ідентифікації при укладенні з ТОВ «Іннова Фінанс» Договору про надання грошових коштів у кредит шляхом BankID підтверджується роздруківкою з інформаційно- телекомунікаційної системи Позивача. До матеріалів справи також було долучено Анкету Клієнта Іванової О.А. сформовану при укладенні Кредитного договору, яка містить надані ОСОБА_1 ідентифікаційні дані.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Згідно приписів ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зокрема, одним із різновидів договорів є договір кредиту.

Згідно приписів ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

По справі встановлено, що 18.03.2025 між ОСОБА_1 та ТОВ «Іннова Фінанс» було укладено Договір про надання грошових коштів у кредит № 7477330325 (надалі Договір), відповідно до умов якого відповідачка отримала у кредит грошові кошти в розмірі 16000,00 грн. у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1 % в день строком на 360 днів з кінцевим терміном повернення кредитних коштів до 13.03.2026.

Суд констатує, що Договір кредиту було підписано відповідачем електронним підписом, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатору (3330).

Ідентифікація та веритифікація ОСОБА_1 , з метою укладення Кредитного договору відбувалась за допомогою Системи BankID НБУ, у відповідності до п.1.20, 2.18 Кредитного договору.

Відповідно до п. 1.20, 2.18 Договору, Система BankID НБУ спосіб верифікації Позичальника, який полягає в отриманні через Систему BankID НБУ ідентифікаційних даних Позичальника.

Перед укладенням цього Договору Товариством була здійснена електронна ідентифікація Позичальника для входу в Особистий кабінет, відповідно до п. 2.1. Договору та був використаний наступний спосіб ідентифікації та верифікації Позичальника (в тому числі здійснений з метою укладення попередніх правочинів між Сторонами), з урахуванням вимог, визначених нормативно правовим актом Національного банку України з питань здійснення установами фінансового моніторингу: - отримання ідентифікаційних даних через Систему BankID НБУ.

Проходження ОСОБА_1 ідентифікації при укладенні з ТОВ «Іннова Фінанс» Договору про надання грошових коштів у кредит шляхом BankID підтверджується роздруківкою з інформаційно- телекомунікаційної системи Позивача, долученою до матеріалів відповіді на відзив на позовну заяву.

Судом враховується, що без введення відповідачкою відповідних даних, здійснення її верифікації, передання нею для отримання позивачем персональних даних з метою укладення Договору про надання грошових коштів у кредит, таке укладення договору є неможливим.

Порядок укладення Договору та створення електронних підписів Сторін врегульовано п. 10.6 Договору.

Згідно п. 10.6.1 Договору, з метою укладення цього Договору Позичальник, ознайомившись з Правилами, заповнив Заявку, вказавши всі дані, визначені в Заявці, як обов`язкові. При подачі Заявки Позичальник вказав суму грошових коштів, яку він бажає отримати після укладення Договору та періодичність платежів зі сплати процентів.

Відповідно до п. 10.6.10.1 Договору, цей Договір укладений в наступному порядку: Позичальником подано Заявку на отримання Кредиту в ІКС Товариства.

Відповідно до п. 10.6.10.2 Договору, після обробки інформації, вказаної в Заявці, збору та аналізу інформації про Позичальника з інших джерел в тому числі з бюро кредитних історій, проведення оцінки кредитоспроможності, проведення заходів спрямованих на виконання вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та після проведення інших обов`язкових процедур ІКС Товариство прийнято рішення про надання Позичальнику суми кредиту.

Відповідно до п. 10.6.10.3 10.6.10.5 Договору ІКС Товариства шляхом підстановки всієї необхідної інформації про Товариство в типову форму кредитного договору, згенеровано Оферту, що містила усі істотні умови. Позичальник був проінформований про позитивне рішення по Заявці в Особистому кабінеті, а також шляхом надсилання відповідного повідомлення на номер телефону Позичальника та/або електронним листом на електронну пошту, вказану в Заявці. Позичальник з використанням ІКС Товариства в Особистому кабінеті перейшов до ознайомлення з Офертою, яка містить в собі Паспорт Кредиту та проект Договору. Також Оферта у вигляді електронного документа відправлена на електронну пошту Позичальника. Одночасно ІКС Товариства згенеровано Одноразові ідентифікатори для підтвердження ознайомлення з Паспортом Кредиту та для акцептування умов Договору, які направлено Позичальнику в СМС- повідомленні та/або в повідомленні в Месенджер та/або в електронному листі на електронну пошту та/або в Особистому кабінеті.

Згідно п. 10.6.10.6 10.6.10.7 оговору, Позичальник ознайомився з інформацію наведеною в Паспорті Кредиту, який надано Товариством Позичальнику у вигляді електронного документа, підписаного створенням кваліфікованого електронного підпису директора Товариства, шляхом відправки Оферти електронним листом на адресу електронної пошти Позичальника та шляхом відображення Оферти в Особистому кабінеті. На підтвердження ознайомлення з Паспортом Кредиту Позичальник вводить Одноразовий ідентифікатор направлений Товариством, у спеціальному полі під Офертою в Особистому кабінеті.

Позичальник ознайомившись з усіма істотними умовами Оферти надав згоду (акцепт) на укладення Договору шляхом направлення повідомлення Товариству, яке підписано відповідно до абзацу третього частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме: шляхом введення у спеціальному полі під Офертою, яка містить усі істотні умови Договору, Одноразового ідентифікатора, який відповідає вимогам абзацу третього частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», та натиснення іконки «підписати». Вказана іконка стає активною лише після отримання та введення Одноразового ідентифікатора для підписання Договору та Одноразового ідентифікатора для підписання Паспорту Кредиту. Після підпису Електронного повідомлення Позичальником, зазначене повідомлення надійшло в ІКС Товариства, відповідно з цього моменту Товариство повідомлене про те, що Позичальник надав згоду (акцептував) на пропозицію (Оферту) Товариства щодо укладання Договору. Моментом підписання цього Договору є використання його Сторонами електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Підписанням Договору зі сторони Товариства є формування та надання на ознайомлення Позичальнику Оферти, а також генерація та направлення Позичальнику Одноразового ідентифікатора. Підписанням Договору зі сторони Позичальника є направлення Позичальником повідомлення, що містить Одноразовий ідентифікатор отриманий від Товариства, через Особистий кабінет. Після створення Сторонами електронних підписів Одноразовими ідентифікаторами, текст оферти, реквізити підписів, які дають змогу встановити дату та час вчинення кожною з Сторін дій спрямованих на ознайомлення з Паспортом Кредиту та підписання цього Договору, та реквізити сертифікату кваліфікованого електронного підпису директора Товариства або уповноваженого працівника Товариства, зберігаються в файлі формату, що унеможливлює зміну чи видалення інформації. Після формування фінального файлу з цим Договором, ІКС створює з цим файлом кваліфікований електронний підпис директора Товариства або уповноваженого працівника Товариства. Файл Договору та файл з даними кваліфікованого електронного підпису, що містить кваліфіковану позначку дати та часу, одразу (до надання Кредиту) стають доступними для завантаження в Особистому кабінеті Позичальника.

Згідно п. 10.7 Договору, після виконання всього переліченого в п. 10.6. Договору Товариство ініціює надання кредиту способом, вказаним Позичальником в цьому Договорі.

З огляду на вище викладене, суд зазначає, що відповідачка через особистий кабінет на веб-сайті позивача подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, підтвердила умови таких, після чого позивач надіслав за допомогою засобів зв`язку на вказаний нею номер телефону (міститься в реквізитах договору) одноразовий ідентифікатор у вигляді смс- коду, який відповідачка використала для підтвердження підписання Кредитного договору.

Судом приймається до уваги, що без отримання смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, Договір кредиту №7477330325 від 18.03.2025 не був би укладений.

До матеріалів справи також було долучено Анкету Клієнта Іванової О.А. сформовану при укладенні Кредитного договору, яка містить надані ОСОБА_1 ідентифікаційні дані.

Згідно п. 3.1 Договору позики кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки: НОМЕР_1 .

Факт перерахування відповідачу грошових коштів у розмірі 16000,00 грн. на платіжну картку НОМЕР_1 підтверджується Квитанцією № 20165-1354-199606693, а також Довідкою № 18583 від 16.12.2025 ТОВ «ФК «Контрактовий дім».

Відповідно до 10.9 Договору позики, підписуючи цей Договір, Позичальник підтверджує, що перед укладення цього Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування»; б) вказана в ст. 7 ЗУ «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та розміщені на Веб сайті.

Окрім того, у матеріалах справи наявний Паспорт споживчого кредиту від 18.03.2025 та Додаток № 1 до Договору кредиту № 7477330325 від 18.03.2025 (Графік платежів), які також було підписано відповідачем за допомогою Електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором (3330).

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідачка ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про всі умови кредитування, а саме: сукупну вартість кредиту, сплату відсотків та умови повернення коштів.

За приписами ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами.

Згідно з ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг (крім послуг з торгівлі валютними цінностями та послуг з переказу коштів, якщо відповідні правочини повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення і при проведенні відповідних операцій у суб`єкта первинного фінансового моніторингу не виникає обов`язку здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта згідно із законом) укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

Примірник договору, укладеного у вигляді електронного документа, та додатків до нього (за наявності) вважається отриманим клієнтом, якщо договір за домовленістю особи, яка надає фінансові послуги, і клієнта або за вибором клієнта направлений на електронну адресу клієнта чи направлений йому в інший спосіб, що дає змогу встановити дату відправлення. Договір, укладений у вигляді електронного документа, та додатки до нього (за наявності) повинні містити відомості про клієнта, у тому числі зазначені ним контактні дані. Положення цього абзацу не застосовується до договорів, зазначених у пункті 4 цієї частини.

У разі якщо договір укладається шляхом приєднання, договір складається з публічної частини договору та індивідуальної частини договору, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому. Публічна частина договору про надання фінансових послуг оприлюднюється та повинна бути доступною для ознайомлення клієнтів на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, і надається клієнту за його вибором у спосіб, що дає змогу встановити дату надання, з використанням контактних даних, зазначених клієнтом. Усі редакції публічної частини договору повинні зберігатися на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, із зазначенням строку їх дії.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З огляду на вищевикладене, суд констатує, що відповідачка ОСОБА_1 була належним чином ознайомлений із умовами Договору позики № 7477330325 від 18.03.2025, що підтверджується накладенням відповідачем Електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що будь який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

Таким чином, скріпивши Договір підписами, у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема у відповідача виникло зобов`язання оплачувати послуги, що виникають в результаті використання кредитних коштів, згідно умов Договору.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно п. 5.1.11 Товариство має право вимагати дострокового повернення кредиту, строк сплати якого ще на настав в повному обсязі у порядку та випадках, передбачених п. 6.4 Договору.

Позивач, пред`являючи вимоги про дострокове погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками.

Так, із наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості, наданого позивачем вбачається, що ОСОБА_1 взятого на себе зобов`язання не виконала, у зв`язку з чим станом на 08.12.2025 має заборгованість в розмірі 37432,00 грн., з яких 16000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 21432,00 грн. заборгованість за нарахованими процентами.

Вказаний розрахунок заборгованості стороною відповідача спростовано не було.

Статтями 13, 81 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За відсутності доказів, які б спростовували подані позивачем розрахунки заборгованості за вищевказаним договором, суд не має підстав піддавати їх сумніву.

Так як своїх зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 добровільно не виконує належним чином, але як боржник вона не звільняється від відповідальності за неможливість виконання нею грошового зобов`язання, то у позивача обґрунтовано виникло право вимагати від боржника дострокове повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вимогами ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно приписів ст. 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Нормою ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи зі встановлених, на підставі належним чином оцінених доказів, обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, суд дійшов висновку про доведеність позивачем викладених в позові обставин належними, достовірними та допустимими доказами, які в своїй сукупності є достатніми для задоволення позовних вимог та захисту порушеного права позивача в судовому порядку.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що із ОСОБА_1 підлягає стягненню сума заборгованості за позикою в розмірі 37432,00 грн., а також сплачений позивачем судовий збір.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 141, 228, 229, 263, 265, 273, 279, 354 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 610, 625, 651, 1049-1050 ЦК України суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» суму заборгованості за Договором позики № 7477330325 від 18.03.2025 у розмірі 37432 /тридцять сім тисяч чотириста тридцять два/ грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» суму сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2422 /дві тисячі чотириста двадцять два/ грн. 40 коп.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс», код за ЄДРПОУ 44127243, місцезнаходження: м. Київ, вул. Болсуновська, буд. № 8, поверх 9.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканка: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17 червня 2026 року.

Суддя Пересипського

районного суду м. Одеси І.О. Кремер