Рішення № 137450254, 16.06.2026, Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/529/26

Провадження 2/681/692/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року

Полонський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді Горщара А.Г.

з участю секретаря судових засідань Салюк Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полонне за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

У квітні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі Товариство) через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 38 745 грн, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662,40 грн та 7 000 грн на правничу допомогу.

Позов мотивований тим, що 28.10.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором було укладено кредитний договір №158642861 (далі Договір), за умовами якого позичальник отримав кредит на суму 5 000 грн.

Згідно з умовами Кредитного договору, первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти у сумі 5 000,00 грн. Проте, в подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 13 500,00 грн.

Первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» (далі ТОВ «Таліон плюс») було укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон плюс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Онлайн фінанс») було укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №158642861.

11.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу №11/07/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» відступило для Товариства належне йому право вимоги до відповідача.

Посилаючись на те, що відповідач, не виконує належним чином зобов`язання за договором, порушує його умови, просить суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, а також судові витрати по справі.

30.04.2026 ухвалою судді Полонського районного суду відкрито провадження та постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в справі матеріалами.

18.05.2026 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просив позов задовольнити частково та стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 7 490 грн. У відзиві зазначено, що відповідач ОСОБА_1 не заперечує факту укладення кредитного договору № 158642861 від 28.10.2020 з первісним кредитором, однак визнає позовні вимоги лише частково. На обґрунтування своєї позиції відповідач посилався на те, що нарахування процентів як за користування кредитними коштами, так і за прострочення виконання зобов`язання після закінчення встановленого договором строку кредитування здійснено без належних правових підстав, у зв`язку з чим такі нарахування підлягають зменшенню до розміру процентів, нарахованих за передбачений договором строк кредитування - 30 днів.

Крім того, відповідач зазначав, що не ініціював збільшення суми кредиту та не отримував грошових коштів за додатковими угодами до договору. Також звертав увагу на відсутність підписів сторін на долучених до позовної заяви додаткових угодах, у зв`язку з чим вважав, що такі угоди не були погоджені та укладені сторонами, а тому не можуть підтверджувати зміну умов кредитування та збільшення суми кредиту.

Водночас відповідач зазначив, що надані позивачем докази підтверджують наявність заборгованості за договором у розмірі 7 490 грн, з яких: 5 000 грн основна сума кредиту, 2 490 грн проценти за користування кредитом, які він визнає.

Того ж дня відповідач подав клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, в якому просив зменшити їх розмір до 1 000 грн. На обґрунтування клопотання відповідач зазначив, що надані позивачем документи не містять відомостей про безпосередню участь Адвокатського бюро «Соломко та партнери» чи адвоката Соломка О.В. у розгляді справи, оскільки позовна заява та додані до неї документи підписані й подані представником Сахаровою О.І., яка діяла на підставі довіреності. Крім того, відповідач зазначав, що спір про стягнення заборгованості є типовим для позивача як фінансової установи, яка здійснює діяльність з кредитування та має значну кількість боржників. У зв`язку з цим відповідач вважав заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу необґрунтованим, таким, що не відповідає критерію розумності та співмірності зі складністю справи.

19.05.2026 представниця позивача подала відповідь на відзив, у якій просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. На обґрунтування своєї позиції зазначила, що факт укладення додаткових угод та вчинення відповідачем дій, спрямованих на їх укладення, свідчить про визнання ним кредитного договору та прийнятих на себе зобов`язань. Вказувала, що доводи відповідача щодо неукладення додаткових угод не підтверджені належними доказами.

Також представниця позивача зазначила, що первісний кредитор виконав свої зобов`язання за кредитним договором та здійснив переказ кредитних коштів на картковий рахунок відповідача на загальну суму 13 500 грн, що підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними документами.

Крім того, посилалася на те, що відповідач не виконав обов`язок щодо повернення кредитних коштів у передбачений договором строк, у зв`язку з чим позивач має право вимагати стягнення як суми основного боргу, так і процентів, передбачених умовами договору та положеннями цивільного законодавства. Зазначала, що проценти, нараховані після закінчення строку кредитування, відповідно до умов договору є процентами у розумінні ч.2 ст. 625 ЦК України.

Представниця позивача також вказувала, що підписанням кредитного договору відповідач підтвердив ознайомлення та згоду з його умовами, а правочин був укладений у встановленій законом формі та спрямований на реальне настання правових наслідків. Також зазначила, що відповідач не надав власного розрахунку заборгованості та доказів належного виконання зобов`язань за кредитним договором, а тому доводи про неправильність наданого позивачем розрахунку є необґрунтованими.

Позивач подав заперечення на клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу. У яких зазначив, що на підтвердження понесених витрат до матеріалів справи долучено акт приймання-передачі наданих послуг, який свідчить про належне виконання адвокатом своїх обов`язків та фактичне надання правничої допомоги, а тому підстави для зменшення заявлених до стягнення витрат відсутні.

20.05.2026 представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив, у яких просив врахувати раніше наведені заперечення проти позову та додатково на обґрунтування своєї позиції зазначив, що як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справи законодавством встановлено обмеження щодо застосування положень статті 625 ЦК України передбачені п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування». У зв`язку з цим вважав безпідставним нарахування позивачем процентів за неправомірне користування кредитними коштами після закінчення строку кредитування.

Також представник відповідача вказував, що наведені у відповіді на відзив доводи не спростовують його позицію щодо неправомірності нарахування процентів за межами погодженого сторонами строку кредитування тривалістю 30 днів. Зазначав, що нараховані позивачем проценти підлягають перерахунку та зменшенню до розміру процентів, нарахованих за встановлений договором строк кредитування.

Крім того, представник відповідача повторно наголосив, що відповідач не отримував одноразових ідентифікаторів для підписання додаткових угод до кредитного договору, не ініціював збільшення суми кредиту та не отримував коштів за такими угодами. Також зазначив, що долучені до позовної заяви додаткові угоди не містять підписів сторін, а тому не можуть підтверджувати зміну умов кредитування та збільшення суми кредиту.

З огляду на викладене представник відповідача вважав, що заборгованість за кредитним договором № 158642861 від 28.10.2020, право вимоги за яким перейшло до позивача, становить 7 490 грн і саме в цій частині визнає позовні вимоги.

21.05.2026 позивач подав додаткові пояснення у справі, у яких зазначив, що умовами кредитного договору сторони погодили, що проценти, нараховані після закінчення строку надання кредиту, є процентами у розумінні частини другої статті 625 ЦК України. Також представниця позивача вказувала, що відповідач, укладаючи договір, погодився з його умовами, а належних доказів нерозуміння чи незгоди з ними до суду не надав.

Крім того, представниця позивача зазначила, що стороною відповідача не наведено належного обґрунтування несправедливості умов кредитного договору та не зазначено, які саме умови договору, на її думку, порушують права споживача фінансових послуг.

Крім того, позивач вказував, що додаткові угоди є складовою частиною кредитного договору та не суперечать його умовам. Відсутність підписів на окремих додаткових угодах не свідчить про їх недійсність, оскільки такі угоди укладалися в межах виконання основного договору та були спрямовані на врегулювання договірних відносин між сторонами. У зв`язку з цим позивач вважав доводи відповідача щодо недійсності додаткових угод необґрунтованими.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши письмові докази, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що 28.10.2020 ОСОБА_1 заповнив заявку на отримання грошових коштів в кредит, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я та по батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.

28.10.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір №158642861, за умовами якого кредитодавець надає позичальнику кредит на суму 5 000 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі. Вказаний договір укладений в електронній формі та підписаний позичальником електронним підписом, одноразовим ідентифікатором «MNV9Y2Z4», що підтверджується довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Кредит надається строком на 30 днів (п. 1.2 Договору).

Відповідно до пунктів 1.3 і 1.45 Договору дисконтна процентна ставка становить 1,66%, а базова 1,70%.

Згідно з пунктом 4.1 договору невід`ємною частиною договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця www.moneyveo.ua.

За даними пункту 4.3. сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку надання Кредиту, визначеного в п. 1.2. цього Договору, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з укладеного договору, позичальник має сплачувати, визначені у договору кредитодавцю відсотки за користування кредитом.

29.10.2020 укладено додаткові угоди, якими сторони домовилися збільшити суму кредиту на 5 000 грн та на 3 500 грн, за графіком розрахунку сукупна вартість кредиту складає 19 998,90 грн.

Згідно з довідками ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» для ОСОБА_1 на виконання кредитного договору №158642861 було перераховано 28.10.2020 кошти в сумі 5 000 грн, а 29.10.2020 кошти в розмірі 5 000 грн та 3 500 грн на карту №5168-75хх-хххх-4495, що також підтверджується платіжними дорученнями від 28.10.2020 та 29.10.2020.

19.05.2026 до суду надійшли витребувані докази з яких вбачається, що АТ КБ «ПриватБанк» випущено платіжну картку № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 . З даних виписки до рахунку, власником якого є ОСОБА_1 за період з 28.10.2020 по 03.11.2020 вбачається, що 28.10.2020 на картку зараховано переказ на загальну суму 5 000 грн, а 29.10.2020 в розмірі 5 000 грн та 3 500 грн.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №158642861.

28.11.2019 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020.

31.12.2020 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» уклали додаткову угоду №26, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2021.

31.12.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» уклали додаткову угоду №27, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2022.

31.12.2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» уклали додаткову угоду №31, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2023.

31.12.2023 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» уклали додаткову угоду №32, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2024.

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги №114 від 28.12.2020 до вказаного договору факторингу ТОВ «Таліон плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 27 499,50 грн.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» було укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором.

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2023 до вказаного договору факторингу до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» перейшло отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 38 745 грн.

11.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу №11/07/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» відступило для Товариства належне йому право вимоги до відповідача коштів в сумі 38 745 грн, з яких 13 500 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 25 245 грн сума заборгованості за відсотками, що підтверджується реєстром боржників від 14.07.2025 до вказаного договору факторингу.

Згідно з даними розрахунків заборгованості ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а також випискою з особового рахунку відповідача заборгованість за кредитним договором №158642861 від 28.10.2020 станом на 26.12.2025 становить 38 745 грн, з яких: 13 500 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 25 245 грн сума заборгованості за відсотками.

Перевіряючи правомірність позовних вимог законодавчим нормам, суд виходить з такого.

За положеннями статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За приписами частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (частина 2 статті 207 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року в справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року, в справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року, в справі №127/33824/19 будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Згідно з ч.ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

За положеннями частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 статті 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу вимог частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною першою статті 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з частини другої статті 1078 ЦК України майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що кредитний договір №158642861 від 28.10.2020 підписаний електронним підписом позичальника, шляхом використання одноразового ідентифікатора, відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію» та вимогам до кредитних договорів. Кредитні кошти надані в безготівковому порядку. Проте, доказів повернення отриманих коштів відповідачем матеріали справи не містять.

Зважаючи на оформлені в належному порядку кредитний договір №158642861 від 28.10.2020 та договори факторингу Товариство є належним стягувачем заборгованості з боржника.

Суд не бере до уваги доводи відповідача, щодо не укладення ним додаткових угод до договору №158642861 від 28.10.2020 та не отримання за ними коштів, з огляду на наступне.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 752/17604/15-ц (провадження № 61-14780св23).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (див. постанову Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19).

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17, провадження № 61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

Позивач надав суду платіжні доручення від 29 жовтня 2020 року та довідки видані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», відповідно до яких первісний кредитор 29.10.2020 на виконання додаткових угод до договору №158642861 від 28.10.2020 перерахував на картку відповідача №5168-75хх-хххх-4495 грошові кошти в розмірі 5 000,00 грн та 3 500 грн. Номер цієї карти був зазначений відповідачем у заявці на отримання грошових коштів в кредит від 28.10.2020.

Листом АТ КБ «ПриватБанк», підтверджується, що в банку на ім`я ОСОБА_1 була випущена банківська картка № НОМЕР_1 та за період з 28.10.2020 по 03.11.2020 були зафіксовані операції по надходженню грошових коштів у сумі 5 000 грн та 3 500 грн, дата транзакцій 29 жовтня 2020 року.

Доказів на підтвердження неотримання кредитних коштів за додатковими угодами відповідачем суду не надано. Водночас матеріали справи не містять відомостей, які б спростовували факт укладення сторонами додаткових угод та отримання відповідачем кредитних коштів. За таких обставин доводи відповідача про неотримання кредиту є недоведеними.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19; від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19 і від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позивачем доведено обставини щодо укладення 29.10.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 додаткових угод до договору №158642861 від 28.10.2020, за умовами яких відповідач отримав 5 000,00 грн та 3 500,00 грн кредитних коштів.

Відтак позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 13 500 грн, підлягають задоволенню.

Щодо нарахованих позивачем відсотків суд керується наступним.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У п. п. 1.2, 1.3 зазначено, що кредит надається (договір укладається) строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником. На період строку, визначеного п. 1.2 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,66 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Отже, розмір відсотків, що були передбачені умовами договору, додатковими угодами, та погоджені сторонами становить 6 498,9 грн.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 по справі №444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У пункті 6.20. цієї постанови також зазначається, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Однак, позивачем таких позовних вимог не заявлено, попри те, що у п. 4.3 кредитного договору сторони погодили, що проценти, нараховані після закінчення строку надання кредиту, визначеного в п.1.2 цього договору, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відтак суд зазначає, що у позивача відсутнє право вимоги на стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками поза межами дії строку кредитного договору.

У зв`язку з вищевикладеним суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, а саме з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 19 998,9 грн, яка складається з 13 500 грн заборгованість за тілом кредиту та 6 498,9 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже на користь банку підлягає стягненню 19 998,9 грн кредитної заборгованості, що є 51,6% від суми пред`явленого позову, тому позивачу слід компенсувати за рахунок відповідача судовий збір у розмірі 1 373,8 грн (2662,40 х 51,6%/100%), сплачений позивачем за подання позовної заяви.

Позивачем заявлено клопотання про відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

Згідно зі ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

Так, на підставі договору надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, додаткової угоди до нього №25770905774 та довіреності від 11.08.2025 на представництво інтересів Товариства у всіх судових установах уповноважено адвоката Соломко О.В., в тому числі у справі за позовом ТОВ «ФК «Ейс»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Протоколом погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, який є додатком до вказаного договору, сторони такого договору погодили вартість послуг.

Адвокатом надано клієнту правові та юридичні послуги, у вигляді вивчення матеріалів справи, складання позовної заяви, підготовки адвокатського запиту та клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів загальна вартість яких становить 7 000,00 грн та погоджена актом прийому-передачі наданих послуг, який є невід`ємною частиною до договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт (Постанова Касаційного цивільний суд Верховного Суду від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22).

Луценко В.Ю. заявив клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 1 000 грн, обґрунтовуючи тим, що справа є типовою, тому вважає заявлені витрати такими, які не відповідають засадам розумності та співмірності характеру наданої правової допомоги.

Проаналізувавши вартість і обсяг наданих адвокатом позивачу послуг та виконаних робіт у даній цивільній справі, зважаючи на її складність в контексті пред`явлених вимог та кількість поданих представником процесуальних документів, розмір суми заборгованості за кредитним договором, яка підлягала стягненню з відповідача, а також час, який необхідний адвокату на їх підготовку, суд дійшов до висновку, що сума витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованою та відповідає дійсним і необхідним витратам, які змушена була понести сторона позивача у цій справі.

Суд зазначає, що клопотання відповідача щодо зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу не підлягає задоволенню, оскільки заявлена стороною позивача сума витрат на професійну правничу допомогу є співмірною із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт в інтересах позивача, відповідає критеріям розумності їхнього розміру та справедливості.

Отже, суд приходить до висновку, що у зв`язку з частковим задоволенням позову на 51,6% від заявлених вимог, необхідно стягнути із відповідача на користь позивача 3 612 грн документально підтверджених витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись наведеним, ст.ст.13, 81, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273-275, 279, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №158642861 від 28.10.2020, яка складається з: 13 500,00 грн заборгованість по тілу кредиту, 6 498,9 грн заборгованість по відсотках за користування кредитом, а всього в загальній сумі 19 998 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім) грн 90 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 373 (одна тисяча триста сімдесят три) грн 80 коп. та на правову допомогу в розмірі 3 612 (три тисячі шістсот дванадцять) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: вул..Юрія Поправки, 6, каб.13 м.Київ поштовий індекс 02094.

Відповідач ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя А.Г. Горщар