Ухвала суду № 137449614, 16.06.2026, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/2478/26

Провадження №2/463/1479/26

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про відвід судді

16 червня 2026 року м.Львів

Личаківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді - Яворського С.Й.,

з участю секретаря судового засідання - Станько Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові заяву відповідача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Яворського Сергія Йосифовича від розгляду цивільної справи за позовом Львівського комунального підприємства «Господар» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

в с т а н о в и в :

в провадженні судді Личаківського районного суду м.Львова Яворського С.Й. перебуває цивільна справа за позовом Львівського комунального підприємства «Господар» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

15 червня 2026 року відповідач ОСОБА_1 подав письмову заяву про відвід головуючого судді Яворського С.Й. від розгляду вказаної справи, яка мотивована тим, що суддя Яворський С.Й. ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 18.03.2026 року, прийняв позовну заяву та відкрив провадження цивільній справі за позовом Львівського комунального підприємства «Господар» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та призначив таку до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Водночас зазначає, що дана позовна заява не відповідає вимогам ст175 ЦПК України, з огляду на те, що 03 листопада 2025 року суддя Личаківського районного суду м.Львова Головатий Р.Я. виніс ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі щодо спору між тими самими сторонами та про той самий предмет і з тих самих підстав. На даним момент справа яку розглядав суддя Головатий Р.Я. знаходиться на стадії апеляційного провадження. Разом з тим суддя Яворський С.Й. відхилив поданий відповідачем зустрічний позов, тим самим порушуючи його процесуальні права. Заявник вважає, що такі дії головуючого судді викликають сумніви в його неупередженості та об`єктивності. У зв`язку з наведеним, просить заяву про відвід судді задовольнити.

Вивчивши матеріали справи в їх сукупності та вирішуючи заяву про відвід, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу та відмови у задоволенні заяви відповідача.

Статтею 40 ЦПК України, визначено порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу.

У відповідності до вимог ч.ч.2, 3 ст.40 ЦПК України, питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Заява про відвід головуючого судді від відповідача надійшла до суду за два дні до судового засідання, а тому не підлягає передачі для розгляду іншому судді.

Відповідно до ч.7 ст.40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно.

Частиною 8 ст.40 ЦПК України передбачено, що суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Виходячи з положень частини другої ст.39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.

Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим до початку з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) стало відомо після початку з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами.

Стаття 36 ЦПК України визначає підстави для відводу (самовідводу) судді, а саме: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Стаття 36 ЦПК України містить в собі вичерпний перелік підстав для відводу (самовідводу) судді.

Крім того, відповідно до вимог ч.4 ст.36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, не може бути підставою для відводу.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

За приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).

У справі «П`єрсак проти Бельгії» Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами провів розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, але якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу достатньо заяви сторони про сумнів в об`єктивному розгляді справи.

Проаналізувавши підстави для відводу головуючого-судді Яворського С.Й., які заявлені відповідачем, суд вбачає, що останні не знайшли свого належного підтвердження. Наведені мотиви відводу жодним чином не свідчать про упередженість чи необ`єктивність судді при розгляді даної справи. Незгода учасника справи з процесуальними діями суду не є обставиною для відводу судді. Процесуальні дії судді, суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом.

Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність заявленого відводу, а тому, у задоволенні заяви відповідача про відвід головуючого-судді необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст.36, 39, 40, 260, 261 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Яворського Сергія Йосифовича від розгляду цивільної справи за позовом Львівського комунального підприємства «Господар» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С.Й. Яворський