Ухвала суду № 137449507, 17.06.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/50/26

Провадження № 2-п/442/14/2026

УХВАЛА

17 червня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Нагірної О.Б.,

за участю секретаря судових засідань Лесович О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дрогобичі заяву представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18.03.2026 у цивільній справі № 442/50/26 за позовом ТзОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

До Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області звернувся представниа ОСОБА_1 ОСОБА_2 із заявою про перегляд заочного рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18.03.2026 у цивільній справі № 442/50/26 за позовом ТзОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заяву мотивує тим, що у рішенні суд зазначив, що ОСОБА_1 не було відомо про дату, час і місце судового засідання, вона не змогла скористатися правами, що надані їй ст. 43 Цивільного процесуального кодексу, а саме бути ознайомленою з позовними вимогами, надати пояснення, заперечення, приймати участь у вивченні доказів, подавати заяви та клопотання, зокрема клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, відзив на позовну заяву. Таким чином, в суді не було досліджено суттєві факти, які прямо впливають на обсяг позовних вимог. В свою чергу ОСОБА_1 кредитний договір № 15.05.2025-100001959 від 15.05.2025 року з ТОВ «Споживчий центр» в електронному вигляді не укладала та не підписувала, електронного підпису або електронного цифрового підпису не отримувала. Матеріали справи містять копію договору № 15.05.2025-100001959 від 15.05.2025 року, де Позивачем зазначено, що його підписання здійснено клієнтом за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Проте, позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис (або ідентифікатор) належить саме відповідачу. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання ним логіну та паролю в системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договорів. Також відсутні будь-які докази, що підтверджують перерахування коштів Відповідачу від ТОВ «Споживчий центр» за кредитним договором № 15.05.2025- 100001959 від 15.05.2025 року та отримання саме відповідачем вищезазначених коштів. Оскільки належних доказів використання грошових коштів відповідачем позивач не надав, вважаємо позовні вимоги недоведеними. Також, матеріали справи не містять і доказів фактичного користування відповідачем кредитними коштами (рух коштів на особовому рахунку позичальника), а розрахунки заборгованості за договором, копію якого додано до позовної заяви є внутрішніми документами фінансової установи та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит та лише банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком. Підтвердженням зарахування кредитних коштів на картковий рахунок та користування кредитними коштами може бути виписка по рахунку, проте таких документів Позивач не надав до суду, матеріали справи таких не містять.

Ухвалою від 27.05.2026 заяву про перегляд заочного рішення прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 08.06.2026.

08.06.2026 розгляд справи відкладено на 17.06.2026.

Сторони у судове не з`явились, про час та розгляд справи були повідомлені належним чином. Клопотань про розгляд справи у їх відсутності чи відкладення судового розгляду не подали, а відтак неявка сторін у справі не перешкоджає розгляду заяви у їх відсутності.

Суд, вивчивши заяву про перегляд заочного рішення, дослідивши матеріали зазначеної справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню лише у разі встановлення судом сукупності таких обставин: якщо відповідач не з`явився у судове засідання та/або не повідомив про причини неявки з поважних причин, не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, а докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Отже, процесуальний закон пов`язує можливість скасування заочного рішення виключно з одночасною наявністю усіх передбачених законом умов. Відсутність хоча б однієї із зазначених умов виключає можливість задоволення заяви про перегляд заочного рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема у постанові КЦС ВС від 21.02.2018 у справі № 756/8612/15-ц, постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 640/1374/18, де зазначено, що для скасування заочного рішення необхідним є встановлення саме сукупності обставин, визначених ст. 288 ЦПК України.

Суд встановив, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду від 18.03.2026 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальнітю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним № 15.05.2025-100001959від 15.05.2025 у розмірі 19760 (дев`ятнадцять тисяч сімсот шістдесят) гривень, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8000 грн., по процентам в розмірі 11760 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальностю «Споживчий центр» судовий збір в розмірі 1889 (одна тисяча вісімсот вісімдесят дев`ять) гривень 47 коп. В решті позовних вимог відмовити.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач була повідомлена про розгляд справи шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України. Такі повідомлення були здійснені двічі, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до частини одинадцятої статті 128 ЦПК України у разі відсутності можливості вручення судової повістки у порядку, визначеному частинами п`ятою десятою цієї статті, особа може бути викликана до суду через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України.

При цьому відповідачем не надано належних доказів того, що він з об`єктивних причин не мав можливості отримати інформацію про розгляд справи, а також не наведено обставин, які б свідчили про поважність причин його неявки.

Сам лише факт посилання відповідача на те, що йому не було відомо про розгляд справи, за відсутності доказів неможливості отримання інформації про судовий розгляд, не є достатньою підставою для скасування заочного рішення.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово зазначав, що учасники провадження повинні проявляти належну уважність та зацікавленість у ході судового розгляду, а право на справедливий суд не звільняє сторону від обов`язку користуватися процесуальними правами належним чином.

Верховний Суд у постановах від 23 січня 2019 року у справі № 755/7704/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі № 373/2054/16-ц зазначав, що заочне рішення може бути скасоване лише за наявності визначених статтею 288 ЦПК України умов, а саме коли відповідач доведе поважність причин неявки та наявність доказів, які мають істотне значення для вирішення справи.

Таким чином, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, не довів поважності причин неявки та не навів доказів, які могли б вплинути на правильність ухваленого рішення, суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування заочного рішення.

Суд також враховує, що заявником не доведено наявності другої обов`язкової умови, передбаченої ст. 288 ЦПК України, а саме існування доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Посилання заявника на часткову сплату заборгованості та незгоду із порядком зарахування платежів фактично зводяться до незгоди з проведеним позивачем розрахунком та оцінкою доказів, наданих суду під час розгляду справи.

Разом з тим заявником не подано контррозрахунку заборгованості, не надано доказів помилковості чи незаконності нарахувань, а також не наведено обставин, які не були предметом дослідження суду під час ухвалення заочного рішення.

Верховний Суд у постанові від 10.10.2018 у справі № 522/18010/14-ц зазначив, що незгода сторони з оцінкою доказів та висновками суду не є підставою для скасування заочного рішення в порядку ст. 288 ЦПК України.

Також у постанові КЦС ВС від 27.11.2019 у справі № 761/6099/15-ц вказано, що процедура перегляду заочного рішення не може використовуватися як механізм повторного розгляду справи по суті та переоцінки вже досліджених судом доказів.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявник не довів наявності сукупності умов, передбачених ст. 288 ЦПК України, необхідних для скасування заочного рішення, у зв`язку з чим підстави для задоволення заяви відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 284, 287, 288 ЦПК України, суд

постановив:

в задоволенні заяви відмовити.

Роз`яснити заявнику, що відповідно до ч. 4 статті 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала не оскаржується.

Суддя: Нагірна О.Б.