Рішення № 137448638, 15.06.2026, Ананьївський районний суд Одеської області

Справа №491/956/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року Ананьївський районний суд Одеської області у складі: головуючої судді - Надєр Л.М.,

за участю секретаря судового засідання - Голубович А.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Ананьєві Одеської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості у розмірі 25249 гривень 50 копійок, посилаючись на те, що 20 лютого 2019 року між позивачем (до зміни назви - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі») та відповідачем в електронній формі було укладено договір позики №56872, відповідно до якого відповідач отримала кредит в розмірі 5000 гривень. Відповідач своїх зобов`язань за договором позики належним чином не виконала, внаслідок чого заборгованість складає 25249 гривень 50 копійок, яка складається з: заборгованість за позикою - 5000 гривень 00 копійок; заборгованість по процентам за користування позикою - 20249 гривень 50 копійок.

У зв`язку з наведеним позивач звернувся до суду та просить задовольнити позовні вимоги, а також просить стягнути з відповідача на користь позивача сплачений позивачем судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 02 грудня 2025 року було відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Крім того, в ухвалі про відкриття провадження у справі роз`яснено відповідачу про її процесуальні права, а саме подати відзив на позовну заяву, пред`явити зустрічний позов та подати заяву із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, що передбачено вимогами ст.178, ст.193, та ч.4, ч.5 ст.277 ЦПК України.

24 грудня 2025 року представник відповідача - адвокат Зачепіло З.Я., яка діє на підставі ордера на надання правничої допомоги серії ВН №1626566 від 16 грудня 2025 року, подала до суду відзив на позовну заяву з додатками до нього, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог. Разом з відзивом на позовну заяву представник відповідача подала заяву, в якій просила розгляд справи провести без участі відповідача, а також подала клопотання про зменшення розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в якій просила розмір вказаних витрат зменшити до 2000 гривень 00 копійок (а.с.43-50).

25 грудня 2025 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (а.с.54-62), в якій вона з відповідними посиланнями та викладом відповідних пояснень просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У судове засідання, призначене на 15 червня 2026 року, сторони по справі не з`являлися.

При цьому, у позовній заяві міститься клопотання представника позивача, в якому він просить справу розглянути без участі представника позивача.

Відповідач та її представник в судове засідання, призначене на 15 червня 2026 року, не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином відповідно до ч.8 ст.128 ЦПК України, що підтверджується довідками про доставку електронного документа (а.с.90), однак суд бере до уваги клопотання представника відповідача про розгляд справи без участі відповідача, яке міститься у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Зважаючи на неявку сторін, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, взявши до уваги відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, неявку відповідача та її представника, клопотання представника відповідача та представника позивача про розгляд справи без участі позивача та відповідача, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних, виходячи з наступного.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідачем у справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями з реєстру територіальної громади про місце проживання особи, виданими відділом надання адміністративних послуг Ананьївської міської ради за №6799 від 27 жовтня 2025 року (а.с.37).

Представником позивача в обґрунтування позовних вимог до позовної заяви додано наступні письмові докази.

20 лютого 2019 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики №56872. Відповідно до умов договору відповідачу було надано у позику 5000 гривень 00 копійок, які відповідач зобов`язалася повернути у визначені договором строки, а саме до 21 березня 2019 року, а також сплатити проценти та комісійну винагороду за користування позикою. Підписанням вказаного договору сторони погодили наступні його умови: плата за користування позикою у вигляді: процентів в розмірі 0,01% в день від поточного залишку позики; комісії, яка складає 1,5% в день від початкового розміру позики. Нарахування процентів за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. Нарахування комісії за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. Строк повернення позики (термін платежу) - 21 березня 2019 року. Позика надається у безготівковій формі шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок позичальника. Строк дії договору - до повного виконання позичальником зобов`язань за договором. Датою укладення договору є дата перерахування суми кредиту на банківський рахунок позичальника. Позичальник зобов`язується повністю повернути позикодавцю суму отриманої позики та виконати всі інші зобов`язання, встановлені договором, не пізніше 21 березня 2019 року. Сторони домовилися, що повернення позики та сплата процентів і комісійна винагорода за користування позикою здійснюватиметься згідно графіка розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору та розміщується в особистому кабінеті. Обчислення строку користування позикою та нарахування процентів та комісії за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування. При цьому, проценти та комісія за користування позикою нараховуються з дня надання позики позичальнику (перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника) до строку повернення позики, зазначеному в пп.1.1.5. договору включно, тобто, до 21 березня 2019 року. у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3,0% в день від суми позики за кожний день прострочення. Вказаний договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 08065334 (а.с.6).

20 лютого 2019 року аналогічним електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідачем було підписано графік платежів до вище вказаного договору позики (а.с.10), паспорт позики (а.с.11-13).

Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Елаєнс» №56872 від 01 вересня 2025 року, згідно якої відповідно до укладеного між позивачем та ТОВ «ФК «Елаєнс» договору №04/08-17 про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку) від 04 серпня 2017 року, 20 лютого 2019 року на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 було успішно перераховано грошові кошти в розмірі 5000 гривень 00 копійок (а.с.21).

В свою чергу відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку із чим за період з 20 лютого 2019 року по 31 липня 2025 року у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 27177 гривень 91 копійка, про що позивачем було надано розрахунок заборгованості за договором позики №56872 від 20 лютого 2019 року (а.с.14-17).

На виконання ухвали суду від 09 лютого 2026 року про витребування доказів від АТ КБ «ПриватБанк» надійшов лист з додатком до нього, відповідно до якого на ім`я відповідача у вказаному банку емітовано картку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ). Номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження операцій станом на 24 березня 2026 року: фінансовий номер телефону НОМЕР_4 . До вказаного листа додано виписку за договором б/н за період з 19 лютого 2019 року по 21 лютого 2019 року, якою підтверджується факт надання відповідачу позики в розмірі 5000 гривень 00 копійок (а.с.84-86).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначає, що обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що 20 лютого 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» та ОСОБА_1 укладено договір №56872 про надання кредиту. Відповідно до умов підписаного сторонами договору, кредитор зобов`язувався надати відповідачеві суму коштів у розмірі 5000 гривень 00 копійок, строком на 30 днів. Позивач зазначає, що відповідач не виконала умови кредитного договору, тому станом на дату подання позовної заяви утворилась заборгованість у розмірі 25249 гривень 50 копійок, що складається з: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 5000 гривень 00 копійок, заборгованості по процентам та комісії за користування позикою у розмірі 20249 гривень 50 копійок. Позовні вимоги ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» відповідач не підтримує, із сумою заборгованості у розмірі 25249 гривень 50 копійок, не погоджується, вважає її необґрунтованою, не підтвердженою належними та допустимими доказами та такою, що не підлягає задоволенню. Позивачем на обґрунтування позовних вимог до матеріалів справи не надано виписки по рахунку, інші первинні документи, які б свідчили про виникнення у відповідача за кредитним договором заборгованості. У матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості, який дозволив би перевірити правильність нарахування відсотків, а також, зробити висновок, що заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору, та неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем. До позовної заяви позивач додає розрахунок заборгованості за кредитним договором, який не відповідає вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, а отже не є належним доказом, який би підтверджував розмір заборгованості за кредитним договором. Зазначений розрахунок заборгованості не можна покласти в основу рішення у справі, оскільки з нього не можливо встановити формування заборгованості та її складові, суми погашеного позичальником тіла кредиту та відсотків по кожному платіжному періоду. Належним доказом заборгованості відповідача за тілом кредиту може бути виписка по картковому рахунку, яка повинна досліджуватися в сукупності з іншими доказами. Разом з тим, позивачем не надано належних доказів на підтвердження перерахування відповідачу коштів по кредитному договору розрахункового документа (платіжного доручення, меморіального ордеру, тощо) або виписки з банківського рахунку, які б відповідали вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Щодо стосується нарахованої комісії, представник відповідача зазначає, що комісія за обслуговування встановлюється за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. В кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. Таким чином позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору. Щодо стосується заборгованості по прострочених платежах по процентах в розмірі 20249 гривень 50 копійок. Встановлення сторонами договору розміру відсотків за несвоєчасно виконані зобов`язання за кожен день прострочки, що в результаті становить 20249 гривень 50 копійок, є несправедливим у розумінні ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, адже тіло кредиту становить лише 5000 гривень, а тому представник відповідача вважає, що сума заборгованості по відсотках у розмірі 20249 гривень 50 копійок, нарахована з порушенням вимог закону, оскільки, відповідно до ст.1048 ЦК України, позикодавець має право стягнути заборгованість по нарахованим та несплаченим процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Згідно п.1.1.2.1 договору позики №56872 від 20 лютого 2019 року за користування кредитом клієнт сплачує товариству 0,01% в день від поточного залишку позики. Відповідно до вищезазначених умов договору сума заборгованості за відсотками, яка підлягає стягненню, становить 1500 гривень 00 копійок, з розрахунку: 1) 5000,00 грн. * 0,01% = 50 грн/день; 2) 50 грн/день * 30 днів = 1500 грн. - сума заборгованості за відсотками протягом всього строку кредитування. Таким чином, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Отже, при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між сторонами кредитного договору умовами, якими визначено вартість кредиту і строк кредитування.

У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що відповідно до положень договору позики позикодавець надає позичальнику позику, а позичальник зобов`язується повернути позику та грошову винагороду за користування позикою у відповідності до умов договору, в національній грошовій одиниці України - гривні, в сумі та строк встановлений цим договором. Грошові кошти у позику за цим Договором надаються на умовах невідновлювальної кредитної лінії. Грошові кошти у позику за цим договором надаються окремими траншами. Слід зазначити, що позивач не відкриває рахунки споживачам фінансових послуг та не здійснює їх обслуговування. Тому, з метою перерахування коштів позичальникам позивач уклав договір з надавачем платіжних послуг - ТОВ "ФК "ЕЛАЕНС". ТОВ "ФК "ЕЛАЕНС" (ТМ "ФОНДІ") є компанією, що мала право на надання платіжних послуг. На підставі договору №04/08-17-ПК від 04.08.2017 року ТОВ "ФК "ЕЛАЕНС" (ТМ"ФОНДІ") надавало «ФК «ГЕЛЕКСІ» послуги з переказу фізичним особам грошових коштів, без відкриття рахунку. Відповідно до змісту довідки наданої платіжним оператором, у результаті платіжної операції на картковий рахунок позичальника, було успішно перераховано кошти. Позикодавцем, за посередництва надавача платіжних послуг, сума коштів в розмірі позики була перерахована на картковий рахунок, вказаний позичальником при укладанні договору позики, що підтверджується відповідною довідкою, яка додається до позовної заяви. Кредитодавець не є банківською установою, не відкриває позичальникам банківські рахунки та не випускає на ім`я позичальників банківські картки, тому перерахування кредитних коштів та зарахування платежів позичальників за кредитними договорами здійснюється посередниками на підставі відповідних договорів з посередниками за допомогою платіжних систем посередників. Кредитодавець не здійснює перерахування кредитних коштів позичальникам зі своїх рахунків. На підтвердження перерахування кредитних коштів позичальникам та зарахування платежів позичальників за кредитними договорами відповідні посередники надають кредитодавцю довідки (довідки з платіжних систем). Перерахування кредитних коштів за кредитними договорами кредитодавця відповідними посередниками відповідає положенням ст.6 та ст.9 Закону України "Про електронну комерцію", а вищевказані докази перерахування кредитних коштів є належними та допустимими доказами. Довідка ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» містить ключові реквізити (платник, отримувач за іменем, дата, сума, номер транзакції) і у сукупності з договором та розрахунком є належним доказом надходження коштів. Отже, грошові кошти було перераховано на картковий рахунок відповідача. Що стосується періоду нарахування процентів та комісії згідно п.1.1 договору, за договором позикодавець надає позичальнику позику, а позичальник зобов`язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов договору, в національній грошовій одиниці України - гривні, в сумі та строк: 1.1.1 сума позики 5000 гривень 00 копійок; 1.1.2 плата за користування позикою у вигляді: 1.1.2.1 процентів, що складає 0,01% в день від поточного залишку позики; 1.1.2.2 комісії, що складає 1,5% в день від початкового розміру позики відповідно пп.1.1.1. договору; 1.1.3 нарахування процентів за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. 1.1.4 нарахування комісії за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. 2.1 строк дії договору - до повного виконання позичальником зобов`язань за договором. У розділі «5. Відповідальність сторін» наявний пункт 5.3: у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості, позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3,0% в день від суми позики за кожний день прострочення, відповідно до п.4.3 договору, обчислення строку користування позикою та нарахування процентів та комісії за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. При цьому проценти та комісія за користування позикою нараховуються з дня надання позики позичальнику (перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника) до строку повернення позики, зазначеному в пп.1.1.5. договору включно. Отже, договором встановлено проценти за користування позикою - пункт 1.1.2.1., комісійна винагорода - пункт 1.1.2.2, підвищену комісійну винагороду - пункт 5.3. З розрахунку заборгованості, вбачається, що підвищену комісійну винагороду позикодавець нараховував саме як міру відповідальності на підставі статті 625 ЦК України за правилами, визначеними пунктом 5.3 договору позики, який розміщено у розділі «відповідальність сторін», а не як відсотки за правомірне користування кредитом. Із умов договору вбачається, що сторони передбачили міру відповідальності за несвоєчасне погашення кредиту на лояльних умовах, шляхом нарахування комісії за період після закінчення строку кредитування, коли боржник продовжує користуватись позикою. Отже, кредитним договором було передбачено комісію як плату, яка встановлюється за користування позикою після настання строку погашення. З матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідачем у встановлений договором строк не погашено. Таким чином, за наявності узгоджень між кредитором та позичальником умов договору з нарахування та виплати процентів та комісії, такі суми підлягали відшкодуванню за рахунок особи, що отримала в користування кредитні кошти. Тому, попередньо ознайомившись з умовами кредитування та підписавши за наведеними умовами договір, відповідач, як позичальник не лише погодила, а й прийняла до виконання узгоджені нею з кредитодавцем умови зобов`язання, зокрема, щодо тіла кредиту з нарахуванням на нього фіксованої ставки процентів за користування кредитом та сплатою комісії з суми кредиту. Тому відмова у стягненні цих платежів, не відповідає нормам матеріального права, оскільки тоді не буде враховано право кредитодавця при визначенні підстав та порядку нарахування комісії. Отже, умовами договору позики нарахування та сплата комісії визначена сторонами кредитування та безпосередньо узгоджена з позичальником шляхом підписання договору позики, а тому платежі за комісією правомірно включені до заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким що вчинений у письмовій формі, якщо від підписаний його стороною ( сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності з ч.2. ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 1049 ч.1 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Отже, згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків, належних йому.

Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

В ст.599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов`язання в натурі

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно з вимогами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

При цьому, як вже було зазначено вище, відповідно до умов договору, укладеного між ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 , останній надано кредит в розмірі 5000 гривень 00 копійок строком на 30 днів.

Умовами договору передбачено процентну ставку у розмірі 0,01% в день від поточного залишку позики, а також комісію в розмірі 1,5% в день від початкового розміру позики, застосовується підвищена комісійна винагорода в розмірі 3,0% в день від суми позики за кожний день у випадку прострочення.

Відповідач просить стягнути заборгованість станом за період з 20 лютого 2019 року по 31 липня 2025 року, яка складає 25249 гривень 50 копійок, яка складається з: заборгованість за позикою - 5000 гривень 00 копійок, заборгованість по процентам та комісії за користування позикою - 25249 гривень 50 копійок.

Однак правильним та належним є розрахунок заборгованості за строк користування позикою, який договором визначений 21 березня 2019 року, оскільки відповідно до умов договору, лише (виключно) у межах цього періоду, позикодавець має право нараховувати відсотки та комісію за користування кредитними коштами.

Отже позивач, окрім заборгованості за тілом кредиту також має право на стягнення відсотків та комісії, що складає у загальній сумі 7189 гривень 50 копійок згідно графіку платежів, підписаному сторонами.

Нарахування позивачем відсотків та підвищеної комісії за користування кредитом понад 30 днів не ґрунтується на умовах кредитного договору, які погоджені сторонами.

Враховуючи те, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, кредитні кошти разом з процентами та комісією вчасно не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню на користь ТОВ «ФК «Гелексі», а саме: за договором позики №56872 від 20 лютого 2019 року на загальну суму 7189 гривень 50 копійок, яка складається з: 5000 гривень 00 копійок - заборгованості за тілом кредиту, 14 гривень 50 копійок - заборгованість за процентами за користування позикою, 2175 гривень 00 копійок - заборгованість за комісійною винагородою за користування позикою.

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі N 334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Враховуючи, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження виконання нею зобов`язань за кредитним договором, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Таким чином суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики №56872 від 20 лютого 2019 року на загальну суму 7189 гривень 50 копійок, яка складається з: 5000 гривень 00 копійок - заборгованості за тілом кредиту, 14 гривень 50 копійок - заборгованість за процентами за користування позикою, 2175 гривень 00 копійок - заборгованість за комісійною винагородою за користування позикою.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

Позивач у позовній заяві просить суд судові витрати по вказаній справі покласти на відповідача.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією позивач сплатив 2422 гривні 40 копійок судового збору. Вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 28,47%, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 689 гривень 66 копійок, тобто, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем понесені витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 5000 гривень 00 копійок, які позивач просить стягнути з відповідача на його користь.

Беручи до уваги клопотання представника відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 2000 гривень 00 копійок, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15 (провадження №14-382цс19), зазначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

В постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд також неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

При визначенні суми відшкодування суд враховує та виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи, доводів сторін та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

У своїй постанові №686/28627/18 від 27 липня 2022 року Верховний Суд дійшов висновку, що до понесених стороною витрат на професійну правову допомогу відносяться як витрати, які оплачені стороною/третьою особою до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування так і ті, які будуть оплачені нею в майбутньому, якщо це відповідає умовам договору.

Аналогічні правові висновки сформульовані Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18, у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 червня 2021 року у справі № 640/4126/19 та ін.

Такий підхід прослідковується і в судових рішеннях Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19 та Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року у справі №813/481/18, провадження №К/9901/13036/19, від 08 вересня 2020 року у справі №640/10548/19, провадження №К/9901/33762/19, від 29 жовтня 2020 року у справі №686/5064/20, провадження №К/9901/22452/20.

У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.

У Практичних рекомендаціях: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками від 09 червня 2022 року, ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або бути зобов`язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов`язання. Документи, що підтверджують те, що заявник сплатив або зобов`язаний сплатити такі витрати, мають бути надані суду» (пункт 18)(офіційний сайт ЄСПЛ, за посиланням: https://www.echr.coe.int/Documents/PD_satisfaction_claims_eng.pdf ).

Так, у матеріалах справи наявна копія договору про надання правничої допомоги від 09 липня 2025 року адвокатом Рудзей Ю.В. ТОВ «ФК «Гелексі» (а.с.23), копія акту №56872 від 01 вересня 2025 року наданих послуг правничої допомоги, відповідно до якого сума наданих послуг відповідно до договору складає 5000 гривень 00 копійок (а.с.18).

Таким чином, судом встановлено, що представником позивача надано до суду належні докази на підтвердження витрат на професійну правову допомогу, зокрема докази щодо обсягу наданих послуг та виконаних робіт, переліку складових наданих послуг, у зв`язку із чим суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність витрат на правничу допомогу по даній справі в розмірі 5000 гривень 00 копійок.

З огляду на наведені вище обставини, враховуючи, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 28,47%, взявши до уваги клопотання представника відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правову допомогу адвоката в розмірі 1423 гривень 50 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 4, 12, 13, 27, 43, 64, 76, 81, 89, 95, 133, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 274,279, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі», код ЄДРПОУ 41229318, яке знаходиться за адресою: Київська область, м. Київ, вул. В`ячеслава Липинського, 10/1, заборгованість за договором позики №56872 від 20 лютого 2019 року в розмірі 7189 (сім тисяч сто вісімдесят дев`ять) гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі», код ЄДРПОУ 41229318, яке знаходиться за адресою: Київська область, м. Київ, вул. В`ячеслава Липинського, 10/1, сплачений ним судовий збір в розмірі 689 (шістсот вісімдесят дев`ять) гривень 66 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі», код ЄДРПОУ 41229318, яке знаходиться за адресою: Київська область, м. Київ, вул. В`ячеслава Липинського, 10/1, витрати на правову допомогу в розмірі 1423 (одна тисяча чотириста двадцять три) гривні 50 копійок.

Іншу частину позовних вимог залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.

Суддя Надєр Л.М.

Рішення набуло законної сили "__"___20___ року.