Ухвала суду № 137448307, 17.06.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.06.2026 Справа №607/6812/26 Провадження №1-кп/607/1380/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026211060000120 від 25.03.2026 року відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернополя, українця, громадянина України, з вищою освітою, котрий проживає по АДРЕСА_1 , одруженого, не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.197-1 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,, обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника адвоката ОСОБА_5 , -

В С Т А Н О В И В:

На адресу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшов обвинувальний акт, з якого вбачається:

« ОСОБА_6 , діючи умисно, з метою незаконного використання земельної ділянки, в жовтні 2025 року, самовільно зайняв земельну ділянку з кадастровим номером 6125287100:01:001:2202, яка перебуває у комунальній власності Байковецької сільської територіальної громади та відноситься до земель водного фонду з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб.

Встановлено, що вказана земельна ділянка розташована поза межами населеного пункту с. Романівка Байковецької сільської територіальної громади Тернопільської області та включає прибережну захисну смугу водного об`єкта загального користування (ставка площею 12,1602 га).

Частиною 1 ст. 60 Земельного кодексу України передбачено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Згідно зі ч. 1, 2 ст. 61 Земельного кодексу України та ст. 89 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки Грунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Непридатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

За змістом ч. 2 ст. 88 ВК України та ч. 2 ст. 60 ЗК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) та їх ширина, має становити: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Відповідно до ч. 6 ст. 88 ВК України в межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Вимогами ч.7 ст. 88 ВК України та ч. 3 ст. 60 ЗК України встановлено, що прибережні захисні смуги в межах населених пунктів встановлюються згідно з комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, а в разі їх відсутності або якщо зазначеною містобудівною документацією межі таких смуг не встановлені, вони визначаються шириною 100 метрів від урізу води морів, морських заток і лиманів, а для інших водних об`єктів - згідно з частиною другою цієї статті. Відомості про межі прибережних захисних смуг, пляжних зон вносяться до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель

Пунктом 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №486 від 08.05.1996, визначено - межі водоохоронних зон визначаються згідно з проектами землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів, крім випадків, встановлених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", та/або комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад, та/або генеральними планами населених пунктів, які розробляються в порядку, визначеному Земельним кодексом України, Законами України "Про землеустрій" і "Про регулювання містобудівної діяльності", зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації на місцевому та регіональному рівні. Назва, склад та зміст проекту землеустрою визначаються замовником з урахуванням характеристик території конкретного об`єкта землеустрою. Відомості про межі водоохоронних зон, прибережних захисних смуг та пляжних зон вносяться до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель.

Згідно з п. 10 Порядку, у межах населених пунктів водоохоронні зони, прибережні захисні смуги та пляжні зони встановлюються згідно з комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад та генеральними планами населених пунктів, а в разі їх відсутності або коли зазначеною містобудівною документацією межі таких смуг не встановлені: прибережні захисні смуги визначаються шириною 100 метрів від урізу води морів, морських заток і лиманів і збігаються з пляжними зонами, а для інших водних об`єктів згідно з частиною другою статті 88 Водного кодексу України; -водоохоронні зони визначаються за проектами землеустрою, зазначеними в пункті 5 цього Порядку.

У разі потреби межі водоохоронних зон, прибережних захисних смуг та пляжних зон можуть визначатися шляхом внесення змін до генеральних планів населених пунктів.

За межами населених пунктів межі водоохоронних зон визначаються згідно з проектами землеустрою, зазначеними в пункті 5 цього Порядку, та/або комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад.

Частина 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначає поняття самовільне зайняття земельної ділянки -будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядуванняпро її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Незважаючи на це, ОСОБА_3 , діючи всупереч вимогам ст.ст. 112, 116, 118, 123, 124, 125, 126 Земельного кодексу України, при відсутності рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування та без державної реєстрації речового права на земельну ділянку, а також у порушення ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та ст.ст. 87-89 Водного кодексу України, самовільно зайняв вказану земельну ділянку, яка відноситься до земель водного фонду та знаходиться в межах водоохоронної зони і прибережної захисної смуги.

У подальшому, усвідомлюючи відсутність будь-яких правових підстав для використання земельної ділянки, а також відсутність дозвільних документів на виконання будівельних робіт, ОСОБА_6 умисно здійснив самочинне будівництво будівлі з дерев`яного брусу, встановленої на бетонних блоках; споруди - дерев`яну огорожу; інші допоміжні конструкції.

ОСОБА_3 , діючи умисно, самовільно зайняв земельну ділянку водного фонду та здійснив на ній самочинне будівництво будівлі та споруд у прибережній захисній смузі, тобто в охоронній зоні.

Таким чином, своїми умисними діями, що виразились у самовільному будівництві будівлі та споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, вчинене щодо земель в охоронних зонах, ОСОБА_3 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 197-1 КК України.»

Від обвинуваченого ОСОБА_3 надійшло клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв`язку із зміною обстановки через те, що раніше зайняту самовільно земельну ділянку він на даний час звільнив, про що подав відповідні документи.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 клопотання обвинуваченого підтримала.

Прокурор заявив, що на його думку, клопотання обвинуваченого слід задовольнити, а дане кримінальне провадження підлягає закриттю, оскільки відповідно до отриманої ним від Байковецької сільської ради інформації, на самовільно зайнятій обвинуваченим ділянці на даний час будівля з дерев`яного бруса відсутня.

Суд, заслухавши учасників, ознайомившись із наданими матеріалами, приходить до переконання про необхідність закриття кримінального провадження із наступних мотивів.

Згідно ст.48 КК України особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною..

Згідно ст.12 КК України кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_3 , класифікується, як нетяжкий злочин.

Встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 є раніше не судимим, та на даний час звільнив раніше зайняту самовільно земельну ділянку, тобто вчинене ним діяння втратило суспільну небезпечність.

Згідно п.1 ч.2 ст.284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Ч.1 ст.285 КПК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Ч.1 ст.286 КПК України визначено, що звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.

Відповідно до ч.3 ст.288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

За таких обставин суд прийшов до переконання, що обвинувачений ОСОБА_3 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за вчинений ним нетяжкий злочин, передбачений ч.4 ст.197-1 КК України, з підстав, передбачених ст.48 КК України, у зв`язку із зміною обстановки, а кримінальне провадження відносно нього - закриттю.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 12, 44, 48 КК України, ст.ст. 284, 285, 286, 288, 395 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв`язку із зміною обстановки та закриття кримінального провадження - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.197-1 КК України, на підставі ст.48 КК України, у зв`язку із зміною обстановки, а кримінальне провадження №120226211060000120 від 25.03.2026 за даним фактом - закрити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд протягом семи діб з дня її оголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1