Рішення № 137447433, 16.06.2026, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/9456/25

2/303/3699/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі головуючої судді Курах Л.В.

секретар судового засідання Гейруш Л.М.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 ,

представника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мукачево в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , інтереси якого представляє ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи: Служба у справах дітей Івановецької сільської ради Мукачівського району, ІНФОРМАЦІЯ_2 про встановлення факту самостійного утримання і виховання батьком малолітньої дитини,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про встановлення факту самостійного утримання та виховання малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах, від яких у них народилася донька - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Із вересня 2022 року відповідачка припинила виконання батьківських обов`язків, залишила спільне місце проживання та виїхала за межі України. Відтоді участі у вихованні, утриманні та забезпеченні дитини не бере, матеріальної допомоги не надає, життям та здоров`ям дитини не цікавиться.

Позивач зазначив, що малолітня дитина фактично проживає разом із ним за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває повністю на його утриманні, а він самостійно та в повному обсязі виконує батьківські обов`язки.

Вказує, що на даний час виникла необхідність юридичного встановлення факту самостійного виховання та утримання ним малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки такий факт має для нього юридичне значення та необхідний для реалізації прав і законних інтересів дитини, оформлення соціальних гарантій і виплат, передбачених законодавством для дітей, які виховуються одним із батьків, а також для вирішення інших питань, пов`язаних із забезпеченням прав та інтересів дитини.

Крім того, позивач зазначив, що є особою призовного віку, а тому встановлення вказаного факту необхідне йому також для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки у разі його мобілізації дитина може залишитися без належної батьківської опіки та догляду.

З урахуванням викладеного просить встановити факт самостійного утримання і виховання ним малолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

09.02.2026 року представник ІНФОРМАЦІЯ_4 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У відзиві зазначено, що сам факт проживання дитини разом із батьком не свідчить про самоусунення матері від виконання батьківських обов`язків та не підтверджує факту самостійного виховання й утримання дитини позивачем. Крім того, представник третьої особи зазначив, що встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини саме по собі не породжує для позивача юридичних наслідків у розумінні цивільного процесуального законодавства, а доводи щодо необхідності отримання відстрочки від мобілізації не можуть бути самостійною підставою для задоволення позову.

12.02.2026 року представник позивача подала до суду заперечення щодо відзиву третьої особи, зазначивши, що третя особа вийшла за межі своїх процесуальних прав, оскільки відповідно до положень статті 181 ЦПК України мала право подати пояснення щодо позову, а не відзив на позовну заяву. Також вказано, що доводи третьої особи не спростовують позовних вимог та містять оцінку доказів, що належить виключно до компетенції суду.

Суд зазначає, що подання третьою особою відзиву на позовну заяву не передбачено положеннями ЦПК України, оскільки третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, відповідно до статті 181 ЦПК України має право подавати лише пояснення щодо позову або відзиву. У зв`язку з цим доводи, викладені у поданому документі, оцінюються судом виключно як письмові пояснення третьої особи та не мають процесуального значення відзиву сторони у справі.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.01.2026 року прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.04.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених в позовній заяві та просила суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_4 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог.

Представник Служби у справах дітей Івановецької сільської ради Мукачівського району в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без їхньої участі.

Заслухавши позицію сторін, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд констатує наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 08.10.2021 року.

Відповідно до довідки Івановецької сільської ради № 192/13-05 від 23.10.2025 року, вбачається, що позивач разом із малолітньою донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів №77672431 від 22.10.2025 року, виданого Мукачівським відділом державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, на примусовому виконанні перебуває судовий наказ Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.02.2025 року про стягнення з ОСОБА_4 аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Станом на 01.10.2025 року заборгованість зі сплати аліментів становить 23 293,04 гривень.

Згідно довідки Копиновецького закладу дошкільної освіти Івановецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області №3/01-10 від 06.02.2024 року, виданої на ім`я ОСОБА_3 , малолітня ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відвідує Копиновецький заклад дошкільної освіти з вересня 2023 року та на час видачі довідки продовжує навчання у вказаному закладі дошкільної освіти.

Згідно психолого-педагогічної характеристики Копиновецького закладу дошкільної освіти Івановецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області №44/01-05 від 22.10.2025 року, малолітня ОСОБА_6 відвідує заклад дошкільної освіти з вересня 2023 року, за час перебування у закладі зарекомендувала себе як дитина, яка добре контактує з дорослими та однолітками, має добру пам`ять, комунікативні та творчі здібності, є спокійною на заняттях, конфліктні ситуації не створює та потребує уваги дорослих. Зазначено, що зовнішній вигляд дитини охайний, ознаки емоційного чи фізичного неблагополуччя відсутні, соціально-побутові навички та навички самообслуговування сформовані достатньо. Також у характеристиці вказано, що мати дитини ОСОБА_4 участі у житті дошкільного закладу не бере, контакту із вихователями та працівниками закладу не підтримує. Батько ОСОБА_3 постійно приводить та забирає дитину із закладу дошкільної освіти, спілкується з вихователями, цікавиться життям та розвитком дитини.

Відповідно до довідки Бобовищенської амбулаторії загальної практики сімейної медицини №97 від 22.10.2025 року, вбачається, що саме батько супроводжує дитину до лікаря та забезпечує проходження профілактичних щеплень. Мати ОСОБА_4 здоров`ям дитини не цікавиться.

Також судом досліджено письмові пояснення свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які зазначили, що позивач самостійно займається вихованням дитини та забезпечує її потреби. Мати ОСОБА_4 не бере ніякої участі у вихованні і забезпеченні дитини.

Згідно характеристики Івановецької сільської ради №173/13-03 від 23.10.2025 року, позивач позитивно характеризується за місцем проживання, працює рятувальником в оздоровчому комплексі та виховує малолітню доньку.

Згідно довідки про доходи №1 від 05.06.2025 року, виданої ФОП ОСОБА_9 , ОСОБА_3 працював на посаді рятувальника у період з 01.04.2025 року по 31.05.2025 року. Відповідно до зазначеної довідки сукупний дохід позивача за вказаний період становив 16 000,00 гривень.

Згідно характеристики, наданої ФОП ОСОБА_10 від 24.10.2025 року, ОСОБА_3 працює на посаді рятувальника в аквапарку «Карпатія» з 07.07.2025 року. За час роботи позивач зарекомендував себе як відповідальний, уважний та кваліфікований працівник, який сумлінно виконує покладені на нього обов`язки.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із ч. 6 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Згідно з частин 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

У відповідності до вимог ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Конвенція про права дитини в п. 3 ст. 9 закріпила принцип, за яким держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.

При цьому сімейні відносини як вид суспільних відносин складаються з суб`єктів, об`єктів і змісту (прав та обов`язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є юридичні факти, які поділяються на юридичні дії (настання яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).

Так, у силу положень ЦК України у момент народження фізичної особи в неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов`язки), яка припиняється у момент її смерті (стаття 25 ЦК України), а з підстав, установлених цим Кодексом, виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання), яка може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 30 ЦК України).

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

Згідно із частиною другою статті 15 СК України, якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов`язок особистого немайнового характеру припиняється у зв`язку з неможливістю його виконання.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Відповідно до ч. 1ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті, в якій зазначено, що той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, крім того з батьків, до якого застосовуються заходи примусового виконання рішення про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк, що не перевищує одного місяця.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України "невідчужуваність" сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У цій справі позивач просить установити факт самостійного утримання і виховання ним дитини, проте встановлення такого факту може мати негативні наслідки для їх матері.

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України "невідчужуваність" сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини. Вказаних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2024 року по справі № 201/5972/22.

Судом також встановлено, що рішенням виконавчого комітету Івановецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області №2 від 12 січня 2026 року «Про визначення місця проживання малолітньої дитини» визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із батьком - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Разом з тим, вказане рішення саме по собі не підтверджує факту самостійного виховання та утримання дитини позивачем у розумінні положень чинного законодавства, оскільки визначення місця проживання дитини з одним із батьків не свідчить про припинення участі іншого з батьків у вихованні дитини та не є доказом самоусунення матері від виконання батьківських обов`язків.

Відтак суд оцінює зазначене рішення лише як доказ визначення місця проживання дитини, але не як безумовне підтвердження обставин, на які посилається позивач як на підставу заявлених позовних вимог.

Крім того, судом встановлено, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.06.2024 року у справі №303/1503/24 у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_5 було відмовлено.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 30.01.2025 року рішення суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

При цьому судами встановлено відсутність достатніх, належних та безспірних доказів свідомого ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків, а також відсутність виключних обставин для застосування до неї такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав.

Апеляційний суд у своїй постанові також зазначив, що позивач не довів, яким чином позбавлення матері батьківських прав відповідатиме найкращим інтересам дитини, а також не надав доказів умисного та свідомого ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків.

Вказані судові рішення набрали законної сили та враховуються судом при вирішенні даної справи, оскільки ними вже надано оцінку доводам позивача щодо неналежного виконання відповідачкою батьківських обов`язків відносно тієї ж малолітньої дитини.

Доказів невиконання або ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків щодо доньки ОСОБА_5 матеріали справи не містять та позивачем не доведено. Та обставина що позивач піклується про стан здоров`я дитини, забирає доньку із садочка, працює щоб її утримувати, дбає про її розвиток і дозвілля підтверджує те, що він є гарним батьком та належним чином виконує батьківські обов`язки, однак не свідчить про самостійне утримання і виховання ним дитини.

Також, суд наголошує, що відповідач не позбавлена батьківських прав, невизнана безвісно відсутньою або померлою, тобто її права не припинені і необмежені, ані в силу закону, ані за рішенням суду.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази винної поведінки та ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, під час судового розгляду таких доказів судом не здобуто та позивачем не надано.

Надані позивачем докази свідчать лише про проживання дитини разом з батьком, однак вказана обставина жодним чином не підтверджує факт ухилення матері від участі у вихованні дитини.

Крім того, заявляючи вимогу про встановлення факту самостійного виховання дочки позивач послався на те, що постала необхідність юридичної фіксації цього факту, з метою необхідності оформлення документів для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та необхідністю отримання певних соціальних виплат на дитину.

Разом з тим, приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов`язків (постанова Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 495/432/23).

Враховуючи викладене, оцінивши докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що заявлені вимоги про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком не знайшли свого підтвердження належними, допустимими та достатніми доказами, у зв`язку з чим підстав для їх задоволення не вбачається.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати у справі у зв`язку із відмовою в позові слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 10, 12, 13, 76-81, 258, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_3 , інтереси якого представляє ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи: Служба у справах дітей Івановецької сільської ради Мукачівського району, ІНФОРМАЦІЯ_2 про встановлення факту самостійного утримання і виховання батьком малолітньої дитини - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Представник позивача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ).

Відповідач: ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).

Треті особи: Служба у справах дітей Івановецької сільської ради Мукачівського району (вул.Миру, 15, с.Іванівці, Мукачівський район, Закарпатська область, ЄДРПОУ 44497871);

ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Головуюча Л.В.Курах