Рішення № 137446894, 11.06.2026, Устинівський районний суд Кіровоградської області

Справа №403/75/26 провадження № 2/403/284/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 року с-ще Устинівка

Устинівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Атаманової С.Ю.,

при секретарі судового засідання Муляві В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Устинівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (далі по тексту рішення - ТОВ «Фінпром Маркет») звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення з останньої заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 22793 грн. 00 коп..

Позов обгрунтовується тим, що 04 червня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» (далі по тексту - ТОВ «1 БАНК»), як кредитодавцем, та відповідачем ОСОБА_1 , як позичальником, був укладений договір про надання коштів у кредит №8349443, за умовами якого кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 9000,00 грн. строком на 360 днів із фіксованою процентною ставкою у розмірі 0.95%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, та сплатою комісії за надання кредиту в розмірі 17.25% від суми наданого кредиту, що складає 1552,50 грн., а також неустойки за порушення позичальником строків повернення кредиту в розмірі 450,00 грн. за кожен день понадстрокового користування. Зазначений кредитний договір був укладений шляхом використання відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором 176625, надісланого на вказану нею електронну адресу, відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». Враховуючи часткове виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, а також заміну в порядку укладення договору факторингу №16/10/25 від 16 жовтня 2025 року сторони кредитора у договорі №8349443 від 04 червня 2025 року з ТОВ «1 БАНК» на ТОВ «Фінпром Маркет», позивач прохав стягнути із відповідача на його користь заборгованість за основною сумою боргу - 9000 грн. 00 коп., заборгованість за комісією - 1552 грн. 50 коп., заборгованість за процентами - 7740 грн. 50 коп. та заборгованість за пенею/неустойкою - 4500 грн. 00 грн., а всього 22793 грн. 00 коп..

З урахуванням понесених судових витрат, представник позивача прохав суд стягнути з відповідача по справі понесені судові витрати, в тому числі і сплачений при подачі позову до суду судовий збір в сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн..

Відповідач по справі ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву ТОВ «Фінпром Маркет» разом з доданими до нього письмовими доказами на обгрунтування своїх заперечень проти позовних вимог та розміру судових витрат у встановлений судом строк не подала.

ІІ. Заяви та клопотання.

Представник ТОВ «Фінпром Маркет» згідно письмового клопотання, викладеного в прохальній частині позовної заяви та поданих до суду клопотань від 27 березня та 07 травня 2026 року, прохав проводити розгляд справи у відсутності позивача та його представника та не заперечував проти заочного розгляду та постановлення заочного рішення у даній цивільній справі (а.с.4 зворот, 65, 82).

Згідно письмового клопотання представник позивача прохав суд витребувати від: АТ КБ «ПриватБанк» письмові докази на підтвердження належності відповідачу ОСОБА_1 карткового рахунку № НОМЕР_1 та виписку по вказаному рахунку за період з 04 червня по 07 червня 2025 року (а.с.4 зворот).

Заяв та клопотань від відповідача по справі ОСОБА_1 в порядку ст.ст.43, 84, 183 ЦПК України, в тому числі, про розгляд справи за її відсутності чи відкладення судового розгляду, витребування доказів, на дату проведення судового засідання не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 23 березня 2026 року постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.55-56).

Ухвалою суду від 01 травня 2026 року клопотання представника позивача про витребування письмових доказів задоволено частково та витребувано від АТ КБ «ПриватБанк» виписку по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 відповідача ОСОБА_1 за період з 04 червня по 09 червня 2025 року. В задоволенні клопотання в іншій частині - відмовлено (а.с.70).

В зв`язку з тим, що в судове засідання відповідач ОСОБА_1 , будучи повідомленою про дату, час і місце його проведення в порядку ст.128 ЦПК України, не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила та не подала відзиву на позовну заяву, судом за наявності умов, передбачених ч.1 ст.280 ЦПК України, відповідно до ч.1 ст.281 ЦПК України, 11 червня 2026 року постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

04 червня 2025 року між ТОВ «1 БАНК», як кредитодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, був укладений договір кредитної лінії (Надійний) №8349443 (далі - Договір, кредитний договір), який згідно положень ст.ст.10-12 Закону України «Про електронну комерцію» був вчинений дистанційно в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця, шляхом його підписання відповідачем одноразовим ідентифікатором 176625, надісланим їй ТОВ «1 БАНК» електронним повідомленням на вказану нею електронну адресу (розділ 5 та 11 «Юридичні адреси та реквізити сторін» Договору) (а.с.7-14).

Згідно з пунктами 2.1, 2.2.1 укладеного Договору «1 БАНК» зобов`язується передати відповідачу у власність грошові кошти (кредит) в сумі 9000,00 грн. на погоджений умовами Договору строк шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

За змістом пунктів 2.2.2, 2.2.8, 2.3.1 Договору строк кредитування (строк договору) складає 360 днів; процентна ставка, яка є фіксованою, становить 0,95% в день; денна процентна ставка - 0,998% в день; комісія за надання кредиту - 17,25% від суми наданого кредиту, що складає 1552,50 грн.; датою повернення кредиту є 29 травня 2026 року; неустойка в день - 450,00 грн..

Крім того, сторонами Договору також було погоджено, що: за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю проценти у розмірі, визначеному пунктом 2.2 Договору; проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту (його залишок), виходячи із строку фактичного користування кредитом, за кожен день (календарну дату) користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту (включно) та включаючи день (дату) його повернення, до повного погашення заборгованості за Договором та підлягають сплаті періодично кожні 30 календарних днів з дати надання кредиту (пункт 6.1); датою сплати першого обовязкового платежу є 03 липня 2025 року (пункт 2.2.5).

04 червня 2025 року ТОВ «1 БАНК» на виконання умов кредитного договору було здійснено переказ грошових коштів в сумі 9000 грн. 00 коп. на картковий рахунок отримувача, платіжним інструментом до якого є картка за № НОМЕР_1 , що відповідає сумі кредиту та номеру карткового рахунку відповідача, зазначених в пункті 2.2.1, розділі 11 Договору та підтверджується копією платіжної інструкції від 04 червня 2025 року та випискою по рахунку відповідача ОСОБА_1 , наданою АТ «ПриватБанк» (а.с.18, 97-98).

16 жовтня 2025 року між ТОВ «1 БАНК» (клієнт) та ТОВ «Фінпром Маркет» (фактор) було укладено договір факторингу №16/10/25, за яким клієнт зобовязується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобовязується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна придбання) за відповідний Реєстр за плату у передбачений цим договором спосіб (пункт 2.1); перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу (пункт 2.1.3) (а.с.22-25).

Як вбачається із витягу з Реєстру прав вимог від 16 жовтня 2025 року до договору факторингу №16/10/25 від 16 жовтня 2025 року, ТОВ «1 БАНК» відступило ТОВ «Фінпром Маркет» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором №8349443 від 04 червня 2025 року на загальну суму заборгованості 22793,00 грн., з яких сума основного боргу складає 9000,00 грн., заборгованість за по процентам - 7740,50 грн., заборгованість за пенею - 4500,00 грн., заборгованість за комісією - 1552,50 грн. (а.с.27-28).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №8349443 від 04 червня 2025 року, наданого позивачем ТОВ «Фінпром Маркет», загальна сума заборгованості відповідача за період з 04 червня 2025 року по 02 вересня 2025 року складає: за тілом кредиту - 9000 грн. 00 коп., за процентами - 7740,50 грн., за комісією - 1552,50 грн. та за пенею - 4500,00 грн.. Здійснена відповідачем ОСОБА_1 05 липня 2025 року оплата відсотків за кредитним договором становить 40,00 грн. (а.с.19-20).

Під час судового розгляду справи відповідачем з урахуванням вимог ст.ст.77, 78 ЦПК України, не спростовані надані позивачем докази укладення нею 04 червня 2025 року кредитного договору та отримання за ним грошових коштів (позики) у зазначеному вище розмірі.

Належні та допустимі докази того, що вищезазначена сума заборгованості раніше стягувалась чи була стягнута з відповідача в матеріалах цивільної справи відсутні.

V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Виконуючи приписи ст.264, ч.4 ст.265 ЦПК України та даючи оцінку аргументам, наведеним позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, в тому числі вирішуючи питання про те, чи було порушено право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, а також доказам, якими вони підтверджуються, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст.626, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно приписів п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закону), який встановлює порядок вчинення електронних правочинів, електронним договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків та оформлена в електронній формі.

За змістом ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною та вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч.6 цієї статті, зокрема шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону.

Відповідно до положень ст.12 Закону моментом підписання електронного правочину є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилається іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону).

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки букв, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом (постанова Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19). Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Судом встановлено, що договір кредитної лінії №8349443 від 04 червня 2025 року був підписаний відповідачем після її ідентифікації в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитодавця ТОВ «1 БАНК»» за допомогою одноразового ідентифікатора 176625, надісланого відповідачу електронними повідомленнями, що підтверджує укладення даного договору саме як електронного правочину в порядку, передбаченому ст.ст.10-12 Закону України «Про електронну комерцію», та згоду відповідача з усіма його істотними умовами.

В протилежному випадку - без здійснення входу відповідача на веб-сайт кредитодавця за допомогою логіна та пароля особистого кабінету та без отримання нею одноразового ідентифікатора у виді електронного повідомлення, укладення зазначеного вище кредитного договору було б технічно неможливим.

Подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19.

Належних доказів на спростування тверджень позивача ТОВ «Фінпром Маркет» щодо здійснення саме відповідачем електронного підпису договору кредитної лінії №8349443 від 04 червня 2025 року за допомогою одноразового ідентифікатора 176625 суду надано не було.

Згідно положень ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» н, якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній на дату укладення кредитного договору) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

За змістом ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, нарахування кредитодавцем комісії в сумі 1552,50 грн. за надання позичальнику кредиту відповідає положенням ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», та є правомірним.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідача за договором кредитної лінії №8349443 від 04 червня 2025 року вбачається, що сума заборгованості за тілом кредиту складає 9000,00 грн., заборгованість за процентами - 7740,50 грн. та заборгованість за комісією - 1552,50 грн..

Наданий позивачем розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за договором кредитної лінії №8349443 від 04 червня 2025 року в частині нарахованих процентів відповідає умовам Договору щодо розміру та строку їх сплати відповідачем, в тому числі: нарахування процентів за фіксованою процентною ставкою 0,95%, що становить 85,50 грн. в день (0,95% від 9000,00 грн.), в межах строку кредитування, в загальному розмірі 7780,50 грн. (85,50 грн. х 91 день,) та з урахуванням сплачених відповідачем 05 липня 2025 року грошових коштів на погашення процентів в сумі 40,00 грн., залишок несплачених процентів становить в сумі 7740,50 грн..

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обовязки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обовязки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Судом встановлено, що матеріали цивільної справи не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування презумпції правомірності договору кредитної лінії №8349443 від 04 червня 2025 року, укладеного між первісним кредитором ТОВ «1 БАНК» та відповідачем, а також укладеного в подальшому договору факторингу №16/10/25 від 16 жовтня 2025 року.

Зазначені договори з огляду на відсутність доказів протилежного не визнавались судом недійсними.

Отже, набуття позивачем ТОВ «Фінпром Маркет» права вимоги заборгованості за договором кредитної лінії №8349443 від 04 червня 2025 року у передбаченому законом порядку та у визначеному згідно умов цього договору розмірі під час судового розгляду відповідачем спростована не була.

Судом також враховується, що у даній справі кредитний договір відповідачем у встановленому законом порядку ним не оспорювався та не визнавався недійсним, дії фінансових установ щодо виконання договору не оскаржені, власний розрахунок заборгованості відповідачем не наданий, клопотання про призначення судово-економічної експертизи не заявлялось, а позивачем при цьому доведено обставини, на які він посилався як на підтвердження своїх вимог, в частині наявності підстав для стягнення заборгованості та її розміру.

На підставі викладеного, виходячи з презумпції правомірності правочину (ст.204 ЦК України) та презумпції обов`язковості договору (ст.629 ЦК України), суд вважає встановленим факт невиконання відповідачем по справі своїх зобовязань за договором кредитної лінії (Надійний) №8349443 від 04 червня 2025 року щодо повернення суми кредиту та інших, передбачених ним платежів (зокрема, процентів за користування кредитом та комісії) у розмірах та строки, передбачені цим договором, право грошової вимоги за яким у встановленому законом порядку було набуте позивачем на підставі договору факторингу №16/10/25 від 16 жовтня 2025 року, та приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованості за: тілом кредиту в сумі 9000 грн. 00 коп., процентами за користування кредитом в сумі 7740 грн. 50 коп. та комісією в сумі 1552 грн. 50 коп., а всього в загальному розмірі 18293 грн. 00 коп..

Щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за пенею/неустойкою (так зазначено в позовній заяві) в розмірі 4500 грн. 00 коп. суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до змісту пункту 2.2.8, 9.7 Договору у разі несплати позичальником або сплати не в повному обсязі першого обовязкового платежу, нараховується неустойка в розмірі, визначеному пунктом 2.2 Договору, починаючи з першого дня прострочки.

Як вбачається з наданого представником позивача розрахунку заборгованості за кредитним договором загальний розмір заборгованості за неустойкою за період з 04 липня 2025 року по 13 липня 2025 року становить 4500 грн. 00 коп..

Разом з тим, відповідно до п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Крім того, установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи в суді положення п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є чинними.

Воєнний стан був введений в Україні Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, неодноразово був продовжений і діє на даний час.

Зазначена обставина є загальновідомою та не потребує доказування (ч.3 ст.82 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (ч.2 ст.4 ЦК України).

Отже, ч.2 ст.4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Також Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія п.18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23, від 12 лютого 2025 року №758/5318/23), згідно яких тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на викладене, враховуючи дату укладення сторонами по справі договору кредитної лінії №8349443 - 04 червня 2025 року, тобто під час дії в Україні воєнного стану, відповідач ОСОБА_1 звільняється від сплати неустойки за даним договором, а нарахована заборгованість за штрафними санкціями, що передбачена відповідним договором, підлягає списанню кредитодавцем.

Отже, правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача заборгованості за пенею/неустойкою в сумі 4500 грн. 00 коп., як складової частини заборгованості за кредитним договором, відсутні, а тому позов ТОВ «Фінпром Маркет» в цій частині задоволенню не підлягає.

VI. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач ТОВ «Фінпром Маркет» звернувся до суду з позовом майнового характеру в електронній формі, за який ним з урахуванням коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, було сплачено судовий збір в розмірі 2422 грн. 40 коп. (а.с.1).

З огляду на викладене, враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача по справі ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь позивача по справі ТОВ «Фінпром Маркет» кошти по сплаті судового збору в розмірі 1944 грн. 15 коп. (2422 грн. 40 коп. (100%) - 478 грн. 25 коп. (19,742904%), при цьому 19,742904% = 4500 грн. 00 коп. (загальна сума заборгованості за процентами, у стягненні якої судом відмовлено), що були сплачені позивачем при подачі ним позову до суду та підтверджені належним письмовим доказом по справі.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У поданій до суду позовній заяві представником ТОВ «Фінпром Маркет» зазначено про стягнення з відповідача ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомоги в розмірі 4500,00 грн..

На підтвердження зазначеного розміру понесених ТОВ «Фінпром Маркет» витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача були надані копії: 1) договору №25-08/25/ФП від 25 серпня 2025 року про надання правничої допомоги, укладеного між ТОВ «Фінпром Маркет», як клієнтом, та адвокатом Ткаченко Ю.О., п.4.1 якого передбачена сплата адвокату винагороди за надання правничої допомоги у виді: вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції/аналіз судової практики та збір документів/доказів (у разі відсутності необхідних документів/доказів у клієнта адвокат збирає їх самостійно шляхом направлення адвокатських запитів) по малозначних справах для формування позовної заяви - 500,00 грн. за одну справу (спрощене позовне провадження/малозначна справа); підготовка/складання позовної заяви до боржника за договором позики у малозначній справі (клієнт самостійно подає позовну заяву у зручний для клієнта спосіб в електронній або письмовій формі) - 4000,00 грн. за одну справу (спрощене позовне провадження/малозначна справа) (а.с.30-32); 2) витягу з Акту №6ФП від 23 жовтня 2025 року приймання-передачі правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 25 серпня 2025 року, з якого вбачається загальний перелік та вартість наданих адвокатом послуг стосовно боржника ОСОБА_1 , які є ідентичними тим, що визначені в п.4.1 договору про надання правничої допомоги (а.с.37); 3) акту приймання-передачі справ на надання правничої допомоги до договору №25-08/25/ФП від 25 серпня 2025 року, згідно якого адвокат Ткаченко Ю.О. прийняла на себе зобов`язання надати правничу допомогу щодо справи ОСОБА_1 у формі складання позовної заяви, представництво в суді (а.с.35-36); 4) ордеру на надання правничої допомоги ТОВ «Фінпром Маркет» адвокатом Ткаченко Ю.О. (а.с.39); 5) свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Ткаченко Ю.О. (а.с.40); 6) платіжну інструкцію кредитового переказу коштів від 27 жовтня 2025 року щодо здійснення ТОВ «Фінпром Маркет» оплати згідно акту №6ФП приймання наданої правничої допомоги від 23 жовтня 2025 року за договором про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 25 серпня 2025 року без ПДВ (а.с.38).

В судове засідання представник позивача не з`явився. Згідно поданих до суду клопотань прохала провести розгляд справи без її участі (а.с.65, 82).

На дату судового розгляду справи по суті письмових заперечень від відповідача Машошиної Є.В. щодо розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката подано не було.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.137 ЦПК України витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у зв`язку з чим 1) розмір таких витрат, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.137 ЦПК України). У разі недотримання цих вимог суд відповідно до ч.5 ст.137 ЦПК України може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За змістом правового висновку, викладеного в постанові Великої палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. У постанові від 28 вересня 2022 року у справі №534/14/20 Верховний Суд зазначив про те, що аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачу під час розгляду справи у суді першої інстанції, колегія суддів враховує, що адвокат - це кваліфікований юрист з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом своїй клієнтці такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

З огляду на викладене, враховуючи включення до розміру витрат ТОВ «Фінпром Маркет» за надання правничої допомоги вартості підготовки (складання) адвокатом Ткаченко Ю.О. позовної заяви в сумі 4000,00 грн., яка охоплює дії адвоката щодо ознайомлення зі змістом документів, на яких грунтуються позовні вимоги, та їх аналіз, одночасне включення до розміру витрат позивача на правничу допомогу вартості послуг адвоката за вивчення документів/доказів, їх аналіз, визначення правової позиції, аналіз судової практики, суд вважає необгрунтованим та таким, що не відповідає критерію необхідності, а тому з урахуванням відсутності будь-яких доказів на підтвердження самостійного збирання адвокатом необхідних документів, виключає вартість таких послуг в сумі 500,00 грн. із визначеної представником позивача суми витрат на правничу допомогу.

З огляду на викладене, беручи до уваги, що спір по справі, яка є малозначною, не є складним; позовна заява містить посилання на норми чинного законодавства та усталену практику суду касаційної інстанції, що не потребувало від представника позивача проведення їх порівняльного аналізу та витрачання у звязку з цим значного часу для визначення способу захисту права ТОВ «Фінпром Маркет», як позивача, та обгрунтування правових підстав позову; обсяг як юридичної, так і технічної роботи (зокрема, складання позовної заяви з додатками) адвоката Ткаченко Ю.О. не можна вважати значним, суд приходить до висновку про визначення розміру витрат позивача ТОВ «Фінпром Маркет» на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн., що на думку суду в повній мірі відповідатиме принципам співмірності та розумності судових витрат, ціні позову, характеру спірних правовідносин, обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, складності справи та реальності та необхідності наданих адвокатських послуг.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про часткове задоволення визначеного позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу та стягнення на користь позивача ТОВ «Фінпром Маркет» з відповідача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3210 грн. 28 коп. (80,257096% від 4000,00 грн., де 80,257096% - відсоток, що відповідає розміру задоволених позовних вимог). Інші судові витрати, повязані з розглядом даної справи, передбачені ч.3 ст.133 ЦПК України, відсутні.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 280, 282, 284, 288, 289, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за договором кредитної лінії (Надійний) №8349443 від 04 червня 2025 року в загальній сумі 18293 грн. 00 коп. (вісімнадцять тисяч двісті дев`яносто три гривні 00 копійок).

В задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» в порядку розподілу судових витрат судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 1944 грн. 15 коп. (одна тисяча дев`ятсот сорок чотири гривні п`ятнадцять копійок).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» в порядку розподілу судових витрат витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3210 грн. 28 коп. (три тисячі двісті десять гривень двадцять вісім копійок).

Повне ім`я та найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», адреса місцезнаходження: вул.Садова, буд.№31/33 м.Ірпінь Бучанський район Київська область, поштовий індекс 08205, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 43311346.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса відомого зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , зазначений в позовній заяві реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного перегляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України, подавши апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення) до Кропивницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 16 червня 2026 року.

Суддя С.Ю.Атаманова