Рішення № 137446700, 15.06.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/12678/25

№ 2/183/4177/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участі секретаря судового засідання Моісєєва К. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань суду, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про:

- стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» заборгованості загальною сумою 20000,00 грн, яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 2 000,00 грн, суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором - 11 400,00 грн, суми заборгованості за процентами, нарахованими ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» - 6 600,00 грн;

- в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою: розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) - s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, розрахунок 3% річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С - сума основного боргу; 3 - 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 - кількість днів у році; Дн. - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3% річних з ОСОБА_1 на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ». Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування,

В С Т А Н О В И В:

у листопаді 2025 року ТОВ«УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (надалі - позивач) звернулось до суду з цим позовом, у якому, окрім основної вимоги заявило також й про стягнення з ОСОБА_1 (надалі - відповідач, Позичальник, Клієнт) судових витрат у розмірі 2 422,40 грн та 10 000,00 грн витрат на правову допомогу, а також, в порядку в порядку частин 10, 11 статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою: розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) - s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, розрахунок 3% річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С - сума основного боргу; 3 - 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 - кількість днів у році; Дн. - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3% річних з ОСОБА_1 на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ». Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 12 квітня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (надалі - ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», Товариство, Первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено Договір № 4544286 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (надалі - Кредитний договір, Договір). Кредитний договір з Клієнтом (споживачем) укладений в електронній формі за допомогою ITC Товариства, доступ до якої забезпечується через Вебсайт або Мобільний застосунок «Credit7». Відповідно до реквізитів Договору № 4544286 від 12 квітня 2024 року, укладеного між сторонами, відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «92114».

На умовах, встановлених Договором, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язалося надати Клієнту грошові кошти в гривні (надалі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Сторони погодили такі умови договору: відповідно до п. 1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 2 000 грн; згідно з п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 12 квітня 2024 року по 07 квітня 2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. На пільговий строк 30 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 0,01 відсотків у день, проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов і до нього у як результат застосовано повну ставку кредитування у розмірі 2,5% у день. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.

Проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт». Пунктом 1.4.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 2,5% в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 Договору. Пунктом 1.4.2. передбачено знижену процентну ставку, яка становить 1,40% в день та застосовується на таких умовах. Якщо Клієнт до встановленого строку, зазначеного в п. 1.4.2. Договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання Клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. За п. 4.1. Договору, сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, крім випадку, визначеного в п.4.3. Договору.

Позивач указує, що ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало, надало йому кредит в сумі 2 000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану Банком АТ «Ощадбанк».

За даними поденного розрахунку заборгованості за Договором № 4544286 від 12 квітня 2024 року, у період з 12 квітня 2024 року по 25 листопада 2024 року включно Первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 11 400,00 грн.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед Первісним кредитором, 25 листопада 2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 25/11/2024 за плату відступило, а ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло право грошової вимоги до відповідача. Враховуючи зазначене, до позивача відповідно до укладеного Договору факторингу від 25 листопада 2024 року № 25/11/2024 року перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором № 4544286 від 12 квітня 2024 року, загальна сума заборгованості склала 14 400,00 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту - 2000,00 грн, заборгованості за процентами - 11 400,00 грн та заборгованість по нарахованимштрафам/неустойкам у розмірі 1 000,00 грн.

Також, відповідно до умов п. 1.3 Договору № 4544286 строк кредиту 360 днів: з 12 квітня 2024 року по 07 квітня 2025 року. Станом на дату укладання Договору факторингу від 25 листопада 2024 року № 25/11/2024, строк дії Договору № 4544286 від 12 квітня 2024 року не закінчився. А тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» з дати факторингу 25 листопада 2024 року донараховано відсотки за (132 календарних днів). 2 000 грн * 2,5 % = 50 грн* 132 календарних дні = 6 600,00 грн відсотки нараховані ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ».

Посилаючись на постанову Великою Палати Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 позивач просить суд конкретизувати порядок виконавчих дій виконавця щодо нарахування інфляційних втрат і 3% річних, пені, відсотків до моменту виконання рішення суду за алгоритмом (формулою), визначеним у рішенні суду.

Вказує, що відповідно до умов Договору про надання правової (правничої) допомоги №08/11/2024-А від 08 листопада 2024 року, між адвокатом Дідухом Є. О. та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» укладено заявку на виконання доручення до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 08/11/2024-А від 08 листопада 2024 року. Разом з позовною заявою надаються документи, що підтверджують факт надання адвокатом правничої допомоги, згідно з якими, очікувані витрати позивача на правову допомогу становлять 10 000,00 грн.

Постановленою судом ухвалою від 15 січня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, встановлено строк для подання відзиву, призначено судове засідання, витребувано докази у справі, отримані судом 27 лютого 2026 року /а.с.101-103/.

30 квітня 2026 року представником позивача подано клопотання про врахування висновків Дніпровського апеляційного суду.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позові просив про розгляд справи у відсутність представника, задовольнити позовні вимоги, не заперечував проти ухвалення рішення в заочному порядку.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений своєчасно, причини неявки суду не повідомив. Будь-яких заяв та клопотань, відзиву на позов від відповідача не надходило.

У зв`язку з повторною неявкою у судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України, суд за відсутності заперечень позивача, вважає за можливе, проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Враховуючи, що у судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом установлено, що 12 квітня 2024 року відповідач шляхом використання одноразового ідентифікатора 11022 погодив Паспорт споживчого кредиту /а.с.19/.

12 квітня 2024 року о 08:26:04 ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 76860 погоджено Заяву про прийняття пропозиції на укладення договору про встановлення ділових відносин та встановлення аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів /а.с.18/.

12 квітня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4544286 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, на підставі якого відповідачеві на умовах строковості, зворотності, платності надано кредит у розмірі 2 000,00 грн (п.1.2), строком на 360 днів з періодичністю платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів (п.1.3), з фіксованою процентною ставкою: стандартною - 2,50% в день (п.1.4.1), зниженою - 0,01% в день (п.1.4.2). Кредитний договір підписано 23 квітня 2024 року о 08:28:28 електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 92114, про що свідчить п. 9.7 та 10 Кредитного договору. В Кредитному договорі вказано, що Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 (п.2.1.). Дати надання кредиту: 12 або 13 квітня 2024 року (п.2.2.). У разі затримання Клієнтом сплати процентів та/або частини кредиту (якщо таке повернення (виплата) частини кредиту передбачена Графіком платежів) щонайменше на один календарний місяць, Товариство має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі (п.4.4.). Умовами Кредитного договору передбачено, що Первісний кредитор має право вимагати від Клієнта повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов`язань, встановлених Договором (п.5.1.1); укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Клієнта але з обов`язковим повідомленням Клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення у спосіб, визначений частиною першою статті 25 Закону України «Про споживче кредитування», що забезпечить доведення до відома споживача такого факту (п.5.1.3); вимагати дострокового повернення (виплати) кредиту, строк сплати якого ще не настав, в повному обсязі у порядку та випадках, передбачених в п.4.4 Договору (п.5.1.9.). Клієнт зобов`язаний у встановлений Договором строк повернути кредит та сплатити проценти за користування, штрафні санкції (у разі наявності) та інші платежі, передбачені Договором (п.5.4.1). В пункті 10 Кредитного договору номери телефонів Позичальника вказані НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8. Email: ІНФОРМАЦІЯ_2. Реквізити належного Клієнту платіжного засобу/ поточного рахунку для перерахування коштів Клієнту за даним Договором: НОМЕР_1 /а.с.21-25/.

12 квітня 2024 року о 22:08:51 відповідачем введенням одноразового ідентифікатора 62114 погоджено Таблицю обчислення загальної вартості кредиту, яка є Додатком № 1 до Кредитного договору /а.с.26/.

З наданого суду листа ТОВ «УПР» вих. № 1-1912 від 19 грудня 2024 року /а.с.35/ вбачається, що на підставі Договору про переказ коштів № ФК-П-19/03-01 від 12 березня 2019 року, укладеного між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», 12 квітня 2024 року 08:30:04 на суму 2 000,00 грн, номер картки НОМЕР_3 , номер транзакції в системі iPay.ua - 372587158, призначення платежу: Зарахування 2 000 грн на карту НОМЕР_1 .

З відповіді на ухвалу суду АТ «Державний ощадний банк України» від 23 лютого 2026 року вбачається, що в АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_1 відкрито банківський рахунок, до якого емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_1 /а.с.101, 102/. На банківський рахунок, для обслуговування якого емітовано вказану платіжну картку 13 квітня 2024 року зараховані 2 000,00 грн /а.с.103/.

З розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 4544286 від 12 квітня 2024 року станом на 25 листопада 2024 року, складеного Первісним кредитором вбачається: видача 12 квітня 2024 року кредиту 2 000,00 грн, нарахування у період з 12 квітня 2024 року процентів за ставкою 0,01% (0,2 грн) щоденно по 11 травня 2024 року; з 12 травня 2024 року по 25 листопада 2024 року нарахування процентів за ставкою 2,5% (50 грн) щоденно; проведення 15 травня 2024 року перерахунку розміру процентів, нарахованих за період з 12 квітня 2024 року по 11 травня 2024 року із застосуванням ставки 2,5% у день; нарахування штрафних санкцій 375 грн - 18 травня 2024 року, 625 грн 17 червня 2024 року. Загальний розмір процентів нарахований у сумі 11 400,00 грн, штраф 1 000,00 грн /а.с.42-46/. У період з 12 квітня 2024 року до 15 листопада 2024 року кількість днів, за які нараховані проценти становить 228.

25 листопада 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (Кредитор) та ТОВ «ФК «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» укладено Договір факторингу № 25/11/2024 /а.с.51-53/, відповідно до умов якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнта. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно з Додатком № 1, який є невід`ємною частиною Договору. Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається після підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників та надходження Ціни Продажу у повному обсязі, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.

25 листопада 2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (Кредитор) та ТОВ «ФК «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» затверджено Акт прийому-передачі Реєстру Боржників, в якому кількість боржників вказана 3679 осіб, загальна сума заборгованості 64339984,72 грн та Акт прийому-передачі інформації згідно Реєстру Боржників в електронному виді /а.с.55 зворот/. 05 та 06 грудня 2024 року ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» оплачено ціну продажу за Договором факторингу /а.с.67/.

З витягу з Реєстру боржників від 25 листопада 2024 року /а.с.40-41/ вбачається, що за №1065 право вимоги до ОСОБА_1 на суму 14 400,00 грн перейшло до ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ». З загального розміру заборгованості основна заборгованість - 2000,00 грн, заборгованість за відсотками - 11 400,00 грн, штрафи/пеня - 1 000,00 грн, кількість днів прострочення вказано 198. Загальна сума заборгованості за всіма боржниками у Реєстрі вказана 48269,467,56 грн.

Також з наданого позивачем розрахунку вбачається, що з 26 листопада 2024 року по 06 квітня 2025 року (132 днів) позивачем нараховано відповідачеві проценти у розмірі по 50,00 грн щоденно на загальну суму 6 600,00 грн /а.с.47-48/.

Станом на день розгляду справи як позивачем, так і відповідачем не надано доказів часткового чи повного виконання відповідачем зобов`язань за Договором, погашення повністю або частково нарахованої банком заборгованості за тілом кредиту, відсотками.

Вирішуючи спір, суд ураховує такі положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Щодо укладання Кредитного договору відповідачем з Первісним кредитором.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно зі ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Як убачається з Договору, він підписаний електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора, надісланого на номер мобільного телефону відповідача з зазначенням адреси проживання, паспортних даних, РНОКПП, отримані судом докази свідчать, що кредитні кошти у строк та в сумі, передбачених договором зараховано на рахунок відповідача, вказаний в Кредитному договорі. Окрім того, між сторонами підписано Паспорт споживчого кредиту, в якому вказані усі умови кредитування та який підписаний іншим одноразовим ідентифікатором. Заяв, клопотань про призначення експертизи на спростування вчиненого підпису одноразовим ідентифікатором технічними засобами відповідача, висновків спеціаліста щодо недотримання процедури підпису одноразовим ідентифікатором, доказів використання іншою особою персональних даних відповідача суду не надано.

Таким чином, з урахуванням установлених судом обставин справи та досліджених доказів, змісту Договору, доказів перерахування грошових коштів на рахунок Позичальника суд висновує, що між відповідачем та Первісним кредитором у належній формі укладено Кредитний договір, за умовами якого Позичальник взяв на себе зобов`язання отримати кошти у кредит, повернути їх разом з процентами Кредитору у встановлений Договором строк й Первісним кредитором виконано зобов`язання, взяте за Договором, що в свою чергу свідчить про існування між відповідачем та Первісним кредитором кредитних правовідносин. Також, з урахуванням отриманих судом доказів на підтвердження надходження на банківський рахунок відповідача грошових коштів, у суду відсутні сумніви щодо достовірності наданих позивачем доказів.

Щодо переходу права вимоги, то за п. 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Так, позивачем надано всі докази, що підтверджують відступлення та перехід від Первісного кредитора до позивача прав вимоги за Кредитним договором, документи, які засвідчують право вимоги у виді Кредитного договору та додатків.

26 листопада 2024 року відправлено текстове повідомлення на номери, вказані у Кредитному договорі про відступлення права вимоги, що підтверджується наданим Первісним кредитором повідомленням /а.с.32/. При цьому, суд ураховує, що проценти нараховані відповідачеві Первісним кредитором по дату відступлення за 228 днів (11400/50), в той час, як у витягу з Реєстру боржників кількість днів прострочення вказана 198.

Доказів сплати відповідачем Первісному кредитору, позивачеві заборгованості не надано.

З огляду на викладене, суд висновує, що до позивача, як правонаступника Кредитора у зобов`язанні, перейшло право вимоги до відповідача за Кредитним договором у обсязі вимоги, вказаному в Договорі.

Вирішуючи питання щодо належності доказу у виді витягу з реєстру прав вимоги, суд ураховує положення ч. 2 ст. 95 ЦПК України (якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього) та те, що факт передачі реєстру прав вимоги підтверджений актом приймання-передачі права вимоги, підписаного обома контрагентами Договору факторингу, а остання сторінка наданого суду витягу містить загальну суму заборгованості.

Щодо стягнення заборгованості та її розміру.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів (п. 1 ст. 11, ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний, як це передбачено ч. 1 ст. 527 ЦК України, виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України також передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

З огляду на загальні правила доказування негативних фактів, ураховуючи неспростування відповідачем твердження позивача про неповернення кредиту, а також відомості, що містяться в розрахунку заборгованості, суд установив обставину неповернення 2000,00 грн кредиту й позов в цій частині підлягає задоволенню.

Водночас, вимога позивача про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, відповідно до якого максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Проте, згідно з п. 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 % (Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 1 згідно із Законом № 3498-ІХ від 22 листопада 2023 року).

Відповідно до розділу II. Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Згідно з карткою документа Закону № 3498-ІХ визначено, що дата публікації 23 грудня 2023 року, дата набрання законної сили 24 грудня 2023 року. Відтак, максимальний розмір денної процентної ставки за договором про споживчий кредит не може перевищувати такі значення: в період часу з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року (120 днів) - 2,5%; з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року (120 днів) - 1,5%; з 20 серпня 2024 року - 1%.

Отже, у період до 21 квітня 2024 року розмір процентів не міг перевищувати 2,5%, з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року - 1,5% в день, а з 20 серпня 2024 року - 1%. Тому за період з 12 квітня 2024 року по 21 квітня 2024 року проценти в розмірі 500,00 грн (2 000,00 * 2,5 / 100 * 10) нараховані правомірно.

Однак, у період з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року (120 днів) розмір процентів не міг перевищувати 1,5%. Відтак, розмір процентів мав би становити 3 600,00 грн (2 000,00 * 1,5 / 100 * 120), а не 6 000,00, як нараховано Первісним кредитором.

У період з 20 серпня 2024 року по 06 квітня 2025 року (230 днів) розмір процентів не міг перевищувати 1%. Відтак, розмір процентів мав би становити 4 600,00 грн (2 000,00 * 1 / 100 * 230), а не 11 500,00, як нараховано Первісним кредитором, а потім - позивачем.

Враховуючи вищезазначені обставини, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 10 700,00 грн боргу за Кредитним договором, з яких: 2 000,00 грн за кредитом; 8700,00 грн (500 + 3 600 + 4 600) за процентами.

При цьому факт підписання Кредитного договору 12 квітня 2024 року зі ставкою процентів 2,5 у день не свідчить про те, що відповідач погодився на узгоджений сторонами порядок нарахування процентів та те, що встановлення у Кредитному договорі процентної ставки у розмірі 2,5% щоденно є правомірним, оскільки саме Первісний кредитор, як особа, якою розроблено проєкт Договору, дотримуючись положень Закону України «Про споживче кредитування», який регулює відносини, пов`язані зі споживчим кредитом, повинен бути обізнаний про зміни в законодавстві, порядок застосування процентної ставки та щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг, які набрали силу 23 грудня 2023 року, перехідні положення, встановлені Прикінцевими та Перехідними положеннями Закону.

Щодо вимоги позивача в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати та 3% річних, роз`яснити виконавцеві порядок виконання, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Таким чином, норми ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України передбачають, що суд може зазначити в рішенні про нарахування саме відсотків або пені, натомість позивач просить нарахувати інфляційні витрати та 3% річних, відповідно до статті 625 ЦК України, що в розумінні Цивільного кодексу України є різним.

З урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для зазначення в рішенні про нарахування до моменту виконання рішення про стягнення боргу, платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, а тому позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, враховуючи встановлені судом обставини, суд висновує, що позивачем за допомогою належних та допустимих доказів доведений факт невиконання відповідачем прийнятих на себе, відповідно до положень умов указаного Договору, зобов`язань перед позивачем, як правонаступника Первісного кредитора, внаслідок чого наявні підстави для стягнення з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту та несплаченим відсоткам.

Також у позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь судові витрати, які складаються, у тому числі й з витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги статті 137 ЦПК України, котрими передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 зауважила на тому, які докази, є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат.».

Верховним Судом у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18 зроблено такий правовий висновок: «Згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та\або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність.».

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу адвоката, позивачем надано: свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю КС № 5972/10 /а.с.68/; договір про надання юридичних послуг № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року, в якому щодо оплати визначено сплату вартості послуг протягом 30 днів з моменту підписання актів наданих послуг, або у порядку, вказаному в актах /а.с.77/; рахунок на оплату № 4544286-2025 від 20 липня 2025 року /а.с.33/, в якому вказані роботи/послуги з: зустрічі адвоката з клієнтом 0,5 год вартістю 440,00 грн; дослідження наданих Клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи 1 год вартістю 840,00 грн; аналіз чинного законодавства, судової практики Верховного Суду, практики судів апеляційної інстанції у рамках цивільного судочинства 0,5 год вартістю 440,00 грн; підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту права та інтересів Клієнта, узгодження обраної позиції з Клієнтом 1 год вартістю 840,00 грн; письмова юридична консультація, складання письмового консультаційного висновку з посиланням на вимоги чинного законодавства з урахуванням сталої судової практики та обраної Клієнтом позиції захисту прав та інтересів 1 год вартістю 840,00 грн; проведення Адвокатом заходів спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесі, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору; складення, оформлення та направлення адвокатських запитів 1 год вартістю 840,00 грн; складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором №4544286 від 12 квітня 2024 року, укладеним між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 до Самарівського міськрайонного суду 2 год вартістю 1 640,00 грн; складання та оформлення інших документів (крім процесуальних) - додатків до позовної заяви, необхідних для повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наданих до суду доказів (витяги з реєстру боржників, опис до поштового направлення відповідачу, що містить позовну заяву з додатками, рахунок на оплату послуг адвоката, акт прийому-передачі виконаних робіт та інші необхідні документи) 1 год вартістю 840,00 грн; складання та оформлення процесуальних документів необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції (відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви (клопотання), клопотання про витребування доказів, тощо 2 год вартістю 1 640,00 грн; представництво інтересів Клієнта під час здійснення цивільного судочинства за позовною заявою КЛІЄНТА про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4544286 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , в тому числі участь у судових засіданнях 2 гож вартістю 1 640,00 грн; акт приймання-передачі наданих послуг №4544286 від 20 липня 2025 року /а.с.27/, яким, окрім іншого, передбачено, що замовник сплачує вартість послуг у формі гонорару 10 000,00 грн; детальний опис робіт № 4544286 від 14 листопада 2025 року /а.с.28/; заявка № 4678874 /а.с.29/.

Разом з тим, у питанні критеріїв, які застосовуються при визначенні розміру витрат на правничу допомогу суд дотримується висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц. Так, Верховний Суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, Європейський суд з прав людини, у п. 80 Рішення від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01) вказав, що відшкодовуються тільки ті судові витрати, які були доведені, що вони були необхідними та фактично понесеними, а також обґрунтованими щодо розміру, у п. 34 Рішенні у справі «Гімадуліна та інші проти України» (Заяви №№ 30675/06, 30785/06, 32818/06, 34468/06 та 49001/06), яке набуло статус остаточного 20 березня 2010 року, та у п. 268 Рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04), яке набуло статус остаточного 02 червня 2014 року, п. 95 Рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11) від 26 лютого 2015 року нагадав, що відповідно до його практики заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

У п. 154 Рішення Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» судом висвітлене нагадування, що за статтею 41 Конвенції він відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. Крім того, пункт 2 правила 60 Регламенту передбачає, що будь-яке клопотання, подане на підставі статті 41 Конвенції, має зазначати конкретні суми, розбиті на пункти, і супроводжуватися необхідними документами на їх підтвердження, інакше Суд може відхилити це клопотання повністю або частково. Також вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням наведеного, оцінюючи об`єктивно складність цієї справи, віднесеної судом до справ незначної складності, визнаної судом малозначною, предмет спору з урахуванням ціни позову, з огляду на приписи п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, подання представником позивача заяви про розгляд справи за його відсутності, великої кількості представництва адвокатом інтересів клієнта у подібних кредитних справах, на що вказують данні ЄДРСР, складання одного процесуального документу, окрім позову до подання позовної заяви та двох - після, суд убачає наявність підстав для зменшення розміру витрат на правову допомогу, з заявлених 10 000,00 грн до 3 780,00 грн, оскільки розмір витрат на правову допомогу є вочевидь не співмірним ціні позову та не розумним. Також, ураховуючи задоволення судом позовних вимог частково на суму 10 700,00 грн з заявлених до стягнення 20000 грн (53,50%), пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 2 022,30 грн витрат на правову допомогу.

Розглядаючи клопотання представника позивача про врахування висновків Дніпровського апеляційного суду, суд висновує, що нормами законодавства, на відміну від висновків з питань застосування норм права Верховного Суду, не передбачено таке врахування, відтак, суд відхиляє доводи клопотання.

Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов висновку про задоволення позовних вимог частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору на суму 1 295,98 грн (53,50% від 2 422,40 грн).

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» заборгованість за Договором №4544286 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 12 квітня 2024 року, яка утворилася станом на 06 квітня 2025 року у загальному розмірі 10 700 (десять тисяч сімсот) гривень 00 копійок, яка складається з: 2 000,00 грн заборгованості за кредитом, 8 700,00 грн заборгованості за нарахованими процентами.

У решті позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» судові витрати в загальному розмірі 3 318 (три тисячі триста вісімнадцять) гривень 28 копійок, які складаються з: 2 022,30 грн витрат на правову допомогу, 1 295,98 грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення у повному обсязі складене та підписане 15 червня 2026 року.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», код в ЄДРПОУ 40966896; місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, прим. 2;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Д. О. Парфьонов