Рішення № 137446662, 10.06.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/1223/26

Номер провадження2/205/2332/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі: головуючого судді Басової Н.В., за участю секретаря судового засідання Пєтіної К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄТ КЛУБ» про розірвання трудового договору

ВСТАНОВИВ:

Позивач 26.01.2026 року звернулась до Новокодацького районного суду міста Дніпра з вищезазначеним позовом, у якому просила розірвати трудовий договір між нею та ТОВ «ДІЄТ КЛУБ» з дати подання позові на підставі ст. 38 КЗпП України.

Позов мотивований тим, що у серпні 2019 року позивач працевлаштувалася у ТОВ «ДІЄТ КЛУБ» на посаду оператора інформаційно-комунікаційних систем. У 2020 році, перебуваючи у трудових відносинах з відповідачем, позивач пішла у відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. У 2023 році по закінченню відпустки, позивач почала звертатися до керівництва товариства щодо продовження своєї подальшої роботи, на що в усній формі отримала інформацію про те, що товариство ліквідовано та фактично не здійснює своєї діяльності, у зв`язку з чим ОСОБА_1 не є працівником товариства. Через третіх осіб, ОСОБА_1 отримала свою трудову книжку без запису про звільнення з ТОВ «ДІЄТ КЛУБ». З наказом про звільнення її також ознайомлено не було, копію такого наказу вона не отримувала, розрахунку при звільнені з нею не проводилося. Фактично після закінчення у 2023 році відпустки по догляду за дитиною та по теперішній час, трудові відносини між сторонами відсутні, товариство не забезпечує позивача роботою, заробітної плати не виплачує, про перебування товариства у простої, ліквідації, реорганізації, тощо, позивачу також невідомо. Починаючи з листопада 2020 року, позивачка не отримує доходів від відповідача, нарахування та виплата внесків до Пенсійного фонду відповідачем не здійснюється. У зв`язку з невиконанням товариства свого обов`язку щодо забезпечення реалізації права на працю позивач була змушена працевлаштуватися до іншого роботодавця. При працевлаштуванні на нове місце роботи у липні 2025 року ОСОБА_1 дізналася, що з нею фактично не розірвано трудовий договір за попереднім місцем роботи в ТОВ «ДІЄТ КЛУБ» і зазначене товариство зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та не є ліквідованим, у зв`язку з чим, за новим місцем роботи їй було відмовлено у працевлаштування на повний робочий день, та оформлено трудові відносин тільки за сумісництвом. З метою поновлення своїх порушених трудових прав, 24.11.2025 року позивач звернулася до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці у м. Дніпрі з відповідною заявою-скаргою, проте на дату подачі позову права ОСОБА_1 не поновленф. Позивач бажає розірвати трудовий договір з відповідачем, але немає об`єктивної можливості реалізувати це право самостійно в порядку, визначеному КЗпП України, а тому вона змушена звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 29.01.2026 року прийнято позов та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 09.04.2026 року справу призначено до розгляду по суті.

Позивач у судове засідання не з`явилась, натомість її представник адвокат Громова К.Д. письмово просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Про причини своєї неявки суд не повідомив. Письмових заяв та/або відзиву від нього не надходило.

На підставі ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим розглядати справу за відсутності відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що наказом ТОВ «ДІЄТ КЛУБ» № 132-к від 31.07.2019 року ОСОБА_1 прийнята на посаду оператора інформаційно-комунікаційних систем з 01.08.2019 року (а.с. 48).

Встановлено, що з листопада 2020 року позивач не отримує заробітну плату від ТОВ «ДІЄТ КЛУБ», що підтверджується витягом з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5, ОК-7) та відомостями з державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу станом на 06.11.2025 року (а.с. 21-28, 48-50).

Позивач, користуючись своїм правом на розірвання трудового договору з ТОВ «ДІЄТ КЛУБ» у встановленому законом порядку, 02.07.2025 року за юридичною адресою відповідача: м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 37 направила рекомендованим листом заяву про звільнення з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. При цьому, рекомендований лист був повернутий з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 52-53).

ОСОБА_1 неодноразово намагалась зв`язатись із керівниками відповідача з метою свого звільнення, проте цього не вдалось зробити (а.с. 29-34).

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Як вбачається зі ст. 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (ст. 3 КЗпП України).

Частиною 1 статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

В даному випадку відповідач, як господарське товариство яке є роботодавцем, не виконало вимоги трудового законодавства, не здійснило будь-яких дій, спрямованих на вирішення питання про звільнення позивача. Тобто існує порушення права позивача на припинення трудових відносин.

У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Розірвання трудового договору з ініціативи працівника як спосіб захисту його трудових прав передбачено статтею 38 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

Частина 2 статті 50 ЦК України передбачає, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб підприємців є відкритою.

При цьому, судом встановлено, що позивач 02.07.2025 року за юридичною адресою відповідача направляла заяви про звільнення, які повернуті без вручення (а.с. 77-79).

Суд зазначає, що добросовісна поведінка суб`єкта господарювання передбачає забезпечення ним отримання кореспонденції за адресою його місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Невиконання чи неналежне виконання своїх господарських зобов`язань ТОВ «ДІЄТ КЛУБ» не може бути підставою для звільнення суб`єкта господарювання від розгляду звернень працівників, у тому числі позивача, оскільки у даному випадку це є гарантією, передбаченою статтею 43 Конституції України (право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується).

Приймаючи до уваги те, що на даний час трудові відносини між позивачем та відповідачем фактично припинені, однак, процедура розірвання трудового договору відповідно до законодавства України про працю не виконана і позивач позбавлена можливості розірвати трудові відносини із відповідачем у позасудовому порядку, суд дійшов висновку, що відповідачем порушене право позивача на звільнення з роботи з ініціативи працівника, передбачене ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Оскільки позивач не може продовжувати трудові відносини з відповідачем, не має можливості їх припинити з незалежних від неї підстав, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Датою припинення трудових відносин вважати 26.01.2026 року (дата подання позову до суду).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд приймає до уваги, що позов підлягає задоволенню, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 2-3, 21-22, 36, 38 КЗпП України, ст. 50 ЦК України, ст. ст. 9-10, 12-13, 77-81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 272-273, 280-289, 354-355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄТ КЛУБ» про розірвання трудового договору задовольнити.

Розірвати трудовий договір, укладений між ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІЄТ КЛУБ» (код ЄДРПОУ: 38300568, юридична адреса: м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 37) з 26.01.2026 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄТ КЛУБ» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Н.В. Басова