Рішення № 137446051, 16.06.2026, Савранський районний суд Одеської області

Є.у.н.с.512/378/26

Провадження №2-о/512/29/26

"16" червня 2026 р. с-ще Саврань

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Савранський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Брюховецького О.Ю.,

за участю секретаря - Тімановського А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Савранська селищна рада Одеської області, ОСОБА_2 про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, -

ВСТАНОВИВ:

14.05.2026 ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою, в якій зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина, яку ОСОБА_1 прийняв у встановленому законом порядку - на час смерті батька був зареєстрований з ним за однією адресою та в шестимісячний термін з дня смерті звернувся до нотаріуса.

Заявник зазначив, що до складу спадкового майна зокрема входять два житлові будинки які батько придбав відповідно до договорів купівлі продажу. Перший житловий будинок розташований за адресою АДРЕСА_1 . Право власності на який підтверджується договором купівлі продажу будинку укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що посвідчений 09 грудня 2003 року завідувачем Савранської районної державної нотаріальної контори Одеської області Федоровим Є.А. Другий житловий будинок розташований за адресою АДРЕСА_1 . Право власності на який підтверджується договором купівлі продажу будинку укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , що посвідчений 14.12.2006 державним нотаріусом Любашівської районної державної нотаріальної контори Одеської області Котюжинською М.Г.

При вирішення питання отримання Свідоцтва про право на спадщину за законом на вказані житлові будинки приватним нотаріусом Подільського районного нотаріального округу Одеської області Ізосімовою К.Б. було відмовлено оскільки ім`я покупця в договорі купівлі-продажу зазначено як « ОСОБА_3 », а в свідоцтві про смерть ім`я записано « ОСОБА_3 ». Нотаріусом рекомендовано звернутися до суду.

Таким чином, внаслідок такої орфографічної помилки, з метою подальшого розпорядження своїм майном, заявник вимушений звернутись до суду з даною заявою.

В досудовому порядку врегулювати це питання немає можливості.

В судове засідання заявник ОСОБА_1 не з`явився, проте 12.06.2026 подав клопотання в якому вимоги заяви підтримав у повному обсязі, просив справу розглянути без його участі (а.с.61).

Крім того, в судове засідання заінтересована особа ОСОБА_2 не з`явилася, проте 10.06.2026 подала заяву в якій не заперечувала проти заявлених вимог, просила справу розглянути без її участі (а.с.60).

Представник заінтересованої особи - Савранської селищної ради Одеської області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про що свідчить розписка про вручення ухвали суду від 15.05.2026 та копії заяви з додатками до неї (а.с.36).

Крім того, представник заінтересованої особи 15.06.0.2026 надав суду клопотання про розгляд справи без його участі (а.с.62).

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Оскільки учасники процесу в судове засідання не з`явились, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України не здійснюється.

Дослідивши заяву та долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Суд встановив, що 09.12.2003 батьком заявника - ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, відповідно до умов якого, останній, як покупець придбав житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу житлового будинку було посвідчено нотаріусом Савранської державної нотаріальної контори Одеської області - ОСОБА_6 за №1455 (а.с.12).

Крім того, 14.12.2006 батьком заявника - ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, відповідно до умов якого, останній, як покупець придбав житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_2 . Договір купівлі-продажу житлового будинку було посвідчено державним нотаріусом Любашівської державної нотаріальної контори Одеської області - Котюжинською М.С. за №4101 (а.с.23).

Матеріали справи містять лист приватного нотаріуса Подільського районного нотаріального округу Одеської області - Ізосімової К.Б. №44/02-14 від 23.04.2026 про відмову ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину, після смерті батька ОСОБА_3 (а.с.7).

Відмова вмотивована тим, що у свідоцтві про смерть ім`я спадкодавця записано як « ОСОБА_3 », тоді як у правовстановлюючих документах (договорах купівлі-продажу від 09.12.2003 р. № 1455 та від 14.12.2006 р. № 4101) його вказано як « ОСОБА_3 ». Таким чином, наявність помилки унеможливлює ідентифікацію власника майна та спадкодавця як однієї особи без рішення суду (а.с.7).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд доходить до висновку, що факт належності договорів купівлі-продажу від 09.12.2003 № 1455 та від 14.12.2006 № 4101 підтверджується наступними доказами:

- свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 серія НОМЕР_1 від 01.08.2025 (а.с.8);

- копією паспорта громадянина України серія НОМЕР_2 виданого Савранським РВУМВС України в Одеській області від 05.12.1997 (а.с.9);

- копією картки платника податків (а.с.10);

- витягом з акту про народження заявника, перекладеним з румунської мови на українську, згідно якого батько записаний як ОСОБА_7 (а.с.11).

- довідкою виданою Савранським бюро технічної інвентаризації №219 від 11.12.2003 (а.с.13);

- інформацією Савранського районного бюро технічної інвентаризації №59 від 20.04.2026 (а.с.14);

- інформаційною довідкою №52 від 08.04.2026 виданою ТОВ «Савранське районне бюро технічної інвентаризації» (а.с.15);

- витягом з реєстру будівельної діяльності щодо інформації про присвоєння адрес Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (а.с.16);

- рішенням виконавчого комітету №5/3 від 14.04.2026 про підтвердження наявності адрес об`єктам нерухомого майна, які знаходяться на території громади Подільського району Одеської області та витягом (а.с.17);

- технічним паспортом ТОВ «Савранське районне бюро технічної інвентаризації» (а.с.18-20);

- витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (а.с.21);

- витягом з державного реєстру правочинів №3310470 від 14.12.2006 (а.с.24);

- витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.25);

- технічним паспортом (а.с.26-27);

- довідкою про реєстрацію осіб за адресою АДРЕСА_1 (а.с.28);

- випискою з погосподарської книги (а.с.29);

- довідкою Савранської селищної ради Одеської області №108 від 28.04.2026 (а.с.30);

- копією спадкової справи №132/2025 до майна померлого ОСОБА_3 (а.с.36-56).

Згідно з положеннями статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У відповідності до статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У відповідності до частини 1 статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту:

1) родинних відносин між фізичними особами;

2) перебування фізичної особи на утриманні;

3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню;

4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;

5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу;

6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;

7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;

8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;

9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Така правова позиція узгоджується з думкою Пленуму Верховного Суду України, висловленою у пунктами 1, 12 Постанови № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення».

Також слід зазначити, що за правовими позиціями Верховного Суду щодо судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли громадяни не можуть використати правовстановлюючі документи, оскільки зазначені в них прізвище, ім`я, по батькові, місце чи час народження не відповідають записам у правовстановлюючому документі, якщо хоч і не посвідчують особу, але є необхідними для підтвердження певного права, а установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до пункту 6 частини 1статті 315 ЦПК України, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

Пунктом 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року №5 судам роз`яснено, що при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Відповідно до листа Верховного суду України від 01.01.2012 «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», виникнення особистих і майнових прав громадян, їх зміну і припинення закон завжди пов`язує з настанням чи зміною певних обставин, тобто з юридичними фактами. У більшості випадків вони підтверджуються різними свідоцтвами, довідками та іншими документами, що видаються громадянам в адміністративному порядку. Проте не завжди заінтересована особа має можливість довести документально, що той чи інший факт мав місце (неможливість поновлення втраченого документа або виправлення наявних у ньому помилок тощо). Тому в певних випадках допускається судовий порядок встановлення фактів, що мають юридичне значення. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у цивільному процесі в порядку окремого провадження.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2019 у справі №320/948/18 зробила висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Отже, встановлення факту належності правовстановлюючих документів, має для заявника юридичне значення, оскільки надає йому право реалізувати свої права стосовно розпорядження житловими будинками, а можливість внести зміни до правовстановлюючих документів в позасудовому порядку неможливо, тому вказаний юридичний факт підлягає встановленню в судовому порядку.

Верховний Суд, під час касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі №902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі №917/2101/17.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К.» та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Водночас, розбіжність у написанні імені сторони договорів купівлі-продажу вищезазначених житлових будинків щодо однієї літери «Федор» та «Федір» утворилася внаслідок відмінностей між двома голосними звуками, та відмінностей в іншій частині не має.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 07 липня 2021 року у справі №420/370/19.

Крім того, докази наявності іншої особи з такими самими прізвищем, іменем та по батькові, яка б була стороною договору купівлі-продажу вищезазначеного житлового будинку, відсутні, що з урахуванням принципу «балансу вірогідностей» може свідчити про доведеність відповідних обставин.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що дослідженими доказами було достовірно встановлено факт того, що договір купівлі-продажу від 09.12.2003 р. № 1455 та договір купівлі-продажу від 14.12.2006 р. № 4101, що посвідчує право власності на житлові будинки належить ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з частиною 7 статті 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження, судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись пунктами 1, 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», статтею 81, частиною 3 статті 258, статтями 259, 263-265, пунктом 5 частини 2 статті 293, пунктом 6 частини 1 статті 315 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи Савранська селищна рада Одеської області, ОСОБА_2 про встановлення факту належності правовстановлюючого документа - задовольнити.

Встановити факт, що Договір купівлі-продажу, посвідчений Федоровим Є.А., завідувачем Савранської районної державної нотаріальної контори Одеської області 09 грудня 2003, за реєстровим №1455, що посвідчує право власності на цілий житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 на ім?я покупця « ОСОБА_3 » належить спадкодавцеві ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановити факт, що Договір купівлі-продажу, посвідчений Котюжинською М.Г., державним нотаріусом Любашівської державної нотаріальної контори Одеської області 14 грудня 2006, за реєстровим №4101, посвідчує право власності на цілий житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_2 на ім?я покупця « ОСОБА_3 » належить спадкодавцеві ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При ухваленні судом рішення судові витрати заявнику ОСОБА_1 не відшкодовуються.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя: О.Ю. Брюховецький