Рішення № 137445946, 15.06.2026, Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 139/224/26

Провадження № 2/139/176/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2026 року селище Муровані Курилівці

Суддя Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області Ліщина Т.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (у тексті - ТОВ «Коллект центр», позивач) до ОСОБА_1 (у тексті - ОСОБА_1 , позичальник, відповідач) про стягнення заборгованості за договором,

УСТАНОВИВ:

09.04.2026 через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (у тексті - підсистема «Електронний суд» ЄСІТС) до суду надійшов цей позовом, поданий директором ТОВ «Коллект центр» Ткаченко М.М.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» (у тексті - ТОВ «1 БАНК», кредитодавець, позикодавець) і ОСОБА_1 (у тексті - позичальник) укладено договір позики № 77538659 (у тексті також договір та/або договір від 13.09.2021 № 77538659 та/або договір позики, та/або кредитний договір), згідно якого ТОВ «1 БАНК» зобов`язується передати ОСОБА_1 у власність грошові кошти (позику) на погоджений умовами договору строк (строк позики), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. 21.09.2021 сторони уклали додаткову угоду до зазначеного договору позики. 22.02.2022 між ТОВ «1 БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» (у тексті - ТОВ «Вердикт капітал») укладено договір факторингу № 22/02/2022, відповідно до умов якого ТОВ «1 БАНК» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги до позичальників, у тому числі за кредитним договором від 13.09.2021 № 77538659. У свою чергу, відповідно до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 № 10-01/2023, ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за кредитним договором від 13.09.2021 № 77538659, укладеним між ТОВ «1 БАНК» та ОСОБА_1 . У зв`язку з цим ТОВ «Коллект центр» має право грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Станом на день звернення до суду з даним позовом ОСОБА_1 позику не повернув, проценти за користування позиченими коштами сплатив не в повному обсязі, у зв`язку з чим в нього утворилася заборгованість. Загальний розмір заборгованості, який складається з неповернених грошових коштів, несплачених процентів за користування ними, 3 % річних, що підлягає стягненню з позичальника відповідно до розрахунків заборгованості, на дату подання позову - 09.04.2026, становить 7778,19 грн.

Ухвалою від 20.04.2026 позовну заяву судом прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі (а. с. 13, 14), а її розгляд вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позивачеві та його представникові копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі доставлена в електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС 22.04.2026, що підтверджується складеною відповідальним працівником суду довідкою (а. с. 16, зворот а. с. 16).

Відповідачеві поштове відправлення з копією ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі вручене 24.04.2026, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 17). Відзиву на позовну заяву, інших заяв по суті справи, будь-яких пояснень, доказів на спростування заяви позивача про існування заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, яка є предметом цього позову, відповідач до суду не подав.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 і абз. 1 ч. 2 ст. 191 Цивільного процесуального кодексу України (у тексті - ЦПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при її підготовці до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін про розгляд справи.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п. 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).

Процесуальні обов`язки відповідача полягають, зокрема, у здійсненні ним активних процесуальних дій, наданні доводів та доказів, що стосуються існування цивільних прав позивача як кредитора у зобов`язанні. Така правова позиція міститься у п. 6.8. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 275 ЦПК України.

Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. У зв`язку з наведеним і відсутністю передбаченого ч. 5 ст. 279 ЦПК України клопотання будь-якої із сторін, суд ухвалив проводити розгляд справи в порядку письмового провадження без проведення судового засідання. За вказаних обставин, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача, оцінивши докази за правилами ч. ч. 1 - 3 ст. 89 ЦПК України, суд установив наступне та дійшов до таких висновків.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. ст. 207, 526, 527, 530, 536, 549, 610 - 611, 625, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 Цивільного кодексу України (у тексті - ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 і ч. 1 ст. 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з нормами ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У даній справі такими обставинами (предметом доказування) є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитних договорів (договорів позики), та неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань відповідно до умов цих договорів та вимог ЦК України.

Судом встановлено, що 13.09.2021 між ТОВ «1 БАНК» та ОСОБА_1 укладений договір позики № 77538659 (на умовах повернення позики в кінці строку позики). Договір укладений на наступних умовах. Позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (позику) на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики (п. 1). Сума позики становить 1000,00 грн; строк позики - 14 днів; процентна ставка (базова, фіксована) становить 1,99 %, яка нараховується за кожен день користування позикою. Позикодавець надає позичальнику детальний перелік складових загальної вартості кредиту у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за формою, наведеною в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що зазначена у додатку № 1 до договору, який є його невід`ємною частиною (п. 3). Проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики (п. 4). Підписанням цього договору позичальник підтверджує, що до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents license/ (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього Договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі (п/п. 5.2. п. 5). Цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі (п. 12).

У п. 20 договору зазначені адреси та реквізити його сторін, у тому числі рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 .

21.09.2021 між ТОВ «1 БАНК» та ОСОБА_1 укладена додаткова угода № 77538659 до договору позики № 77538659, за умовами якої ОСОБА_1 надано позику в сумі 2000,00 грн. Таким чином загальний розмір позики становить 3000,00 грн. Строк позики та періодичність сплати процентів залишені незмінними.

Згідно з п. 4, 5 додаткової угоди до договору інші положення договору позики не змінені та не доповнені цією додатковою угодою залишаються без змін та сторони підтверджують по них свої зобов`язання. Додаткова угода є невід`ємною частиною договору і набирає чинності з дати її підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором та цією додатковою угодою.

Розділ 7 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» (на умовах повернення позики в кінці строку позики), затверджених наказом директора ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» від 12.08.2021 № 12/08/2021 (у тексті - Правила) регламентує порядок продовження строку користування позикою. Пунктами 7.12. - 7.16. Правил передбачено, що з метою недопущення наслідків понадстрокового користування позикою сторони домовились, що у разі якщо у позичальника на дату закінчення строку позики наявна заборгованість за договором позики і позичальником не оформлено пролонгацію, строк позики автоматично подовжується на один календарний день (далі - автопролонгація). Строк автопролонгації обчислюється з дня, що слідує за днем закінчення строку позики. При автопролонгації змінюється кінцева дата строку позики та кінцева дата строку (терміну) дії договору позики на один календарний день. Проценти під час автопролонгації нараховуються за базовою процентною ставкою, вказаною в договорі позики. Позичальник не заперечує та погоджується, що автопролонгація може здійснюватися необмежену кількість разів та не потребує додаткового документального оформлення з боку сторін. Позичальник погоджується, що застосування повторної автопролонгації здійснюється за умови наявності непогашеної позики (її частини) та не потребує додаткової згоди позичальника. Подовження строку позики на умовах автопролонгації припиняється у разі якщо протягом 90 автопролонгацій поспіль позичальником не погашено позику.

Тобто договором позики передбачено строк, на який вона надається - 14 днів, однак в договорі зазначено, що Правила містять процедуру і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, строк якої обмежено 90 календарними днями.

Під час розгляду справи судом встановлено, що розрахунок заборгованості проведений у відповідності до договору позики і Правил.

Договір і Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит ОСОБА_1 підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором STYXAFe82, а додаткову угоду до договору позики - AjMT5M15Mk.

Тобто підписанням договору позики позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання позики, а також засвідчив, що він повідомлений позикодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом в постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової системи, що додана до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти договір, і надсилаються інші сторони цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифра, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайт інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення... Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позичальником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20, від 12.08.2022 у справі № 234/7297/20, від 09.02.2023 у справі № 640/7029/19.

У справі № 561/77/19 від 16.12.2020 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09.09.2020 в справі № 732/670/19, у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 23.03.2020 в справі № 404/502/18 і від 07.10.2020 в справі № 127/33824/19.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Довідками Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінекспрес» від 05.03.2026 № КД-000128098/ТНПП та № КД-000128163/ТНПП підтверджується, що ним з ініціативи ТОВ 1 БАНК 13.09.2021 на надану ОСОБА_1 під час укладення договору позики картку № НОМЕР_1 перераховано 1000,00 грн, а 21.09.2021 - 2000,00 грн.

22.02.2022 укладено договір факторингу № 22/02/2022, відповідно до якого ТОВ «1 БАНК» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором від 13.09.2021 № 77538659. 10.01.2023 укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги, відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором від 13.09.2021 № 77538659. Матеріали справи містять акти прийому-передачі реєстрів боржників за цими договорами, реєстри боржників і документи, підтверджуючі оплату за даними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

Пунктом 2.3. договору факторингу від 22.02.2022 № 22/02/2022, укладеного між ТОВ «1 БАНК» (клієнт) і ТОВ «Вердикт капітал» (фактор) передбачено, що з дати відступлення прав вимоги фактор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів (в тому числі за період користування коштами до моменту переходу прав за цим договором, якщо вони не були нараховані клієнтом) за договором позики, за умови дотримання вимог чинного законодавства України, нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення боржником грошових зобов`язань, нарахування будь-яких платежів і комісій, а також право вимагати у боржників відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням грошових зобов`язань, відповідно до законодавства та умов договорів позики.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів неправомірності договорів матеріали справи не містять.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Внаслідок укладення договорів факторингу відбулася зміна кредиторів, в результаті чого ТОВ «Коллект центр» набуло статусу нового кредитора за договором від 13.09.2021 № 77538659, укладеним між ТОВ «1 БАНК» і ОСОБА_1 , тому наділене правом вимоги до нього.

Загальний розмір заборгованості за цим договором позики, що відповідно до розрахунків заборгованості підлягає стягненню з ОСОБА_1 , на час підготовки позовної заяви становить 7778,19 грн і складається з неповернених грошових коштів за основним зобов`язанням (тіло кредиту) - 3000,00 грн, нарахованих процентів на дату відступлення права вимоги - 4777,70 грн та 3 % річних - 0,49 грн.

З розрахунку заборгованості, сформованого первісним кредитором ТОВ «1 БАНК» вбачається, що по тілу позики ОСОБА_1 заборгованість не погасив, але при тому сплатив 1650,00 грн процентів за користування позиченими грошовими коштами. Здійснивши 03.10.2021 та 18.10.2021 на користь ТОВ «1 БАНК» зазначені платежі ОСОБА_1 вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором позики. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в п. 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, де зазначено, що «Не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами». У постанові Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 127/23910/14-ц зазначено, що «Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу».

ОСОБА_1 своєї позиції щодо зазначеної заборгованості та її розміру перед судом не висловив.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач свої договірні зобов`язання виконав не в повному обсязі, чим порушив права позивача, тому вони підлягають захисту. ОСОБА_1 повинен нести відповідальність згідно цивільного законодавства та відповідно до умов договорів, у зв`язку з чим з нього підлягає стягненню на користь ТОВ «Коллект центр» заборгованість в розмірі 7778,19 грн, яка підтвердилась доказами під час розгляду справи.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

За подання до суду позовної заяви позивач сплатив судовий збір в розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 0632700008 від 06.04.2026 (а. с. 6). У зв`язку з задоволенням позову в повному обсязі, дані витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 в справі № 826/1216/16 зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Позивач у даній справі користувався професійною правничою допомогою, що підтверджується договором № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024, укладеного між ТОВ «Коллект центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс». Витрати позивача на таку допомогу склали 9000,00 грн, що підтверджується: заявкою на надання юридичної допомоги № 1033 від 02.02.2026; витягом з акту № 19 про надання юридичної допомоги від 27.02.2026, у якому зазначено, що вартість отриманих послуг з надання правової допомоги складає 9000,00 грн: за надання усної консультації з вивченням документів 3000,00 грн за дві години, за складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 6000,00 грн за дві години.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 у справі «Гімадуліна та інші проти України» (п. п. 34 - 36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд в постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17 зазначив, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Враховуючи наведене суд зазначає, що: 1) справа не є складною, адже є малозначною, тому розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; 2) у такій категорії справ судова практика є сформованою і сталою; 3) як наслідок, обсяг наданих послуг, і відповідно потраченого часу, є меншими, ніж зазначено адвокатом; 4) вартість послуг адвоката є явно непропорційною ціні позову.У зв`язку з цим суд вважає, що вимоги про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката у даній справі підлягають частковому задоволенню в розмірі 4000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 536, 610, 611, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст. ст. 81, 133, 137, 141, 263 - 265, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», код ЄДРПОУ 44276926 заборгованість за договором позики № 77538659 від 13 вересня 2021 в розмірі 7778 (сім тисяч сімсот сімдесят вісім) гривень 19 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», код ЄДРПОУ 44276926 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок і витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено сторонами протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, місто Київ, вулиця Мечнікова, будинок 3, офіс 306.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Тарас ЛІЩИНА