Ухвала суду № 137445850, 12.06.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/6553/26 1-кс/335/2267/2026

12 червня 2026 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Відділу поліції № 1 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , подане у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12026082060000532 від 27 травня 2026 року, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Бориспіль Київської області, українця, громадянина України, який має середньо-спеціальну освіту, неодруженого, який не має на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, старшого водія 2 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового взводу військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадження слідчого судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшло клопотання слідчого СВ Відділу поліції № 1 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню №12026082060000532 від 27 травня 2026 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Заявлене клопотання обґрунтовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що наказом командира військової частини (по стройовій частині) НОМЕР_1 ОСОБА_5 призначено на посаду старшого водія 2 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового взводу, у військовому званні «старший солдат». Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією старший солдат ОСОБА_5 у невстановлений досудовим слідством час, але не пізніше 10 червня 2026 року, не маючи передбаченого Законом дозволу, всупереч вимогам п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» № 901 VI11 від 23.12.2015 року, Постанови Верховної Ради України № 2471 XII від 17.06.1992 «Про право власності на окремі види майна», Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992 та Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання обліку, перевезення та використання вогнепальної зброї, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими та аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС № 622 від 21.08.1998 року, придбав за невстановлених в ході досудового розслідування обставин вогнепальну зброю, а саме автомат АК-12 калібру 5.45х39 мм, заводський номер НОМЕР_2 , який почав зберігати без передбаченого законом дозволу.

В невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 10 червня 2026 року у ОСОБА_5 виник умисел направлений на збут вогнепальної зброї, без передбаченого законом дозволу, реалізуючи який ОСОБА_5 діючи умисно, спілкуючись у месенджері «Telegram» з ОСОБА_7 , домовився про збут вказаної вогнепальної зброї за грошові кошти.

Реалізуючи свій умисел, спрямований на збут вогнепальної зброї, без передбаченого законом дозволу ОСОБА_5 , 10 червня 2026 року, у невстановлений досудовим розслідуванням час, привіз на автомобілі «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_3 , автомат АК-12 калібру 5.45х39 мм, заводський номер НОМЕР_2 на парковку, поблизу будинку № 190 по проспекту Соборний в м. Запоріжжя, з метою його подальшого збуту ОСОБА_7

10 червня 2026 року в ході здійснення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки приблизно о 19 годині 30 хвилин за адресою: м. Запоріжжя, пр.Соборний, буд. 190, ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, незаконно збув ОСОБА_7 за грошові кошти в іноземній валюті у сумі 2000 доларів США (імітаційні грошові кошти), вогнепальну зброю, а саме автомат АК-12, калібру 5,45х39 мм, заводський номер НОМЕР_2 , промислового виробництва Іжевського машинобудівного заводу (російська федерація).

Таким чином, ОСОБА_5 , за викладених вище обставин, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, тобто у придбанні, зберіганні та збуті вогнепальної зброї, без передбаченого законом дозволу.

10.06.2026 за підозрою у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.

У ході проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_5 може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, з метою ухилення від суворого покарання; здійснювати незаконний вплив на свідків у вказаному кримінальному провадженні; вчините інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється.

Наявність вказаних ризиків підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження.

Беручи до уваги вищезазначене, виникла необхідність у застосуванні до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляду тримання під вартою.

В судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали заявлене клопотання з підстав, викладеному у клопотанні.

Підозрюваний ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечували проти обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Захисник зазначила, що ризики, на які посилається прокурор у клопотанні є безпідставними, з огляду на те, що ОСОБА_5 є діючим військовослужбовцем та ветераном війни, має травму, пов`язану із захистом Батьківщини та безпосереднім виконанням бойових завдань, що в свою чергу свідчить про його високу відповідальність. Разом з цим, ОСОБА_5 позитивно характеризується за місцем мешкання, на обліках у Бориспільському РУП не значиться. Тому, враховуючи вищевикладене, на думку захисту відсутні підстави для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшла висновку, що клопотання підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

З огляду на статті 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до положень ст. ст. 177, 178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 27.05.2026 року до ЄРДР внесено відомості про скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 (кримінальне провадження №12026082060000532).

Клопотання слідчого, погоджене з прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, оформлене відповідно до вимог ст. 184 Кримінального процесуального кодексу України.

10.06.2026 за підозрою у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.

Як вбачається з матеріалів клопотання, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України підтверджується наступними зібраними під час досудового розслідування доказами: протоколом допиту свідка ОСОБА_7 ; протоколом огляду імітаційних засобів грошових коштів в сумі 2000 доларів США; протоколом огляду покупця ОСОБА_7 ; протоколом добровільної видачі; висновком експерта №СЕ-19/108-26/11457-БЛ від 11.06.2026; протоколом затримання ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК України; протоколом обшуку автомобіля Walkswagen Passat B5; протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_7 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ; іншими матеріалами кримінального провадження.

Окрім того, як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).

У рішенні Європейського Суду з прав людини «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13 листопада 2007 року вказано на те, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності зі статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення ані в момент арешту, ані під час перебування заявника під вартою. Також, не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.

Таким чином, слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

Слідчий суддя вважає, що надані слідчим та прокурором докази є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку, що ОСОБА_5 міг вчинити вищевказане кримінальне правопорушення, тобто про те, що підозра є обґрунтованою.

Об`єктивних даних, які б свідчили про те, що надані слідчим докази отримані з порушенням порядку, передбаченого Кримінальним процесуальним кодексом України, слідчим суддею не встановлено.

Враховуючи наведене, слідчий суддя, не вирішуючи наперед питання про винуватість підозрюваного у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, правильність кваліфікації його дій, допустимість доказів щодо встановлення винуватості підозрюваного, та вважає, що зміст клопотання та долучених до нього документів підтверджують існування фактів і інформації, які можуть свідчать про причетність ОСОБА_5 до інкримінованого йому діяння, та ці факти та інформація мають бути перевірені під час досудового розслідування, при цьому досудове розслідування у кримінальному провадженні ще триває, всі обставини провадження встановлюються.

Відтак, на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов`язує можливість перебування особи під одним із запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України.

Виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів пов`язано із необхідністю запобігання ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.

Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу слідчий суддя враховує не тільки положення, які передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клоот проти Бельгії» («Cloot v. Belgium», § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Слідчий суддя вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: переховуватися від органів досудового слідства та /або суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Таким чином, встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який Кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 3 до 7 років.

Також слід зазначити, що у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», таким чином, наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 перебуваючи на волі, самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показанням інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих їй обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі «алібі» щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим перешкодити встановленню істини в кримінальному провадженні, що дає підстави стверджувати, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно забезпечити виконання запланованих процесуальних рішень у кримінальному провадженні. У випадку не застосування до підозрюваного запобіжного заходу, існує вірогідність незаконного впливу на свідків. Вказані дії можуть протиправно перешкоджати кримінальному провадженню та встановленню всіх обставин події, зокрема перешкоджати їх прибуттю до слідчого, прокурора або суду.

Ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.

Так, ризик вчинення іншого кримінального правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) характеризується тим, що з метою ухилення від покарання у разі визнання його винним або від кримінального переслідування існує реальна можливість продовження вчинення останнім аналогічних злочинів.

Отже, під час розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено підстав для застосування відносно ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.

Таким чином, вказані ризики є достатньо високими, запобігти яким не зможе більш м`який запобіжний захід.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Враховуючи існування доведених прокурором ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про причетність ОСОБА_5 до кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється, застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим, а тому обирає йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 08.08.2026 року включно.

Отже, слідчим суддею встановлено, що інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України і тримання підозрюваного під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції».

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваною обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи те, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 не спричинив загибель людини, запобіжний захід у вигляді застави раніше не обирався, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , зважаючи на дані про особу підозрюваного, враховуючи обставини справи, слідчий суддя у межах, визначених ст. 182 КПК України, вважає, за необхідне визначити підозрюваному, як альтернативу, розмір застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133 120 грн., оскільки внесення застави саме в такому розмірі зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та запобігти наявним ризикам та буде достатнім стримуючим фактором для підозрюваного, щоб здійснити втечу.

Такий розмір застави відповідає й практиці ЄСПЛ, зокрема у рішенні від 20.11.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії» суд зазначив, що перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 КПК України, у разі внесення застави покласти на підозрюваного декілька обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 184, 194, ст. 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ Відділу поліції № 1 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 подане у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12026082060000532 від 27 травня 2026 року, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.263 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.

Строк дії цієї ухвали та строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з моменту фактичного затримання з 10 червня 2026 року до 08 серпня 2026 року.

Визначити одночасно щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави. ОСОБА_5 , або заставодавець (інша фізична або юридична особа) мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі 40 (сорок) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень 00 копійок на депозитний рахунок місцевих загальних судів (отримувач ТУ ДСА України в Запорізькій області, Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 26316700, Рахунок UA928201720355289002015001205 Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, призначення платежу: застава за (вказати П.І.Б. особи, за яку вноситься застава); номер справи (провадження); суд, в якому розглядається справа).

Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на підозрюваного ОСОБА_5 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти про зміну місця проживання та місця перебування (несення військової служби) слідчого, прокурора або суд;

- утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, а у разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а особою, що перебуває під вартою, - протягом п`яти днів з дня отримання повного тексту ухвали.

Подання апеляційної скарги не зупиняє виконання, ухвала підлягає негайному виконанню.

Вступна та резолютивна частини ухвали виготовлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 12 червня 2026 року.

Повний текст ухвали проголошено 16 червня 2026 року о 12 год. 45 хв.

Суддя ОСОБА_1