Ухвала суду № 137444067, 16.06.2026, Шумський районний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 609/171/26

2/609/313/2026

16 червня 2026 року Шумський районний суд Тернопільської області

в складі головуючого судді Катерняк О.М.

за участі секретаря судового засідання Мацишиної Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шумськ цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

23 лютого 2026 року через системуу «Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до Шумського районного суду Тернопільської області подано позовну заяву до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою суду від 02 березня 2026 року позовну заяву залишено без руху, стороні позивача надано десятиденний термін з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 12 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, призначено справу до судового розгляду на 30 березня 2026 року.

Ухвалою суду від 30 березня 2026 року за клопотанням відповідача ОСОБА_1 провадження у даній справі зупинено до припинення перебування ОСОБА_1 на військовій службі у складі Державної прикордонної служби України, що переведена на воєнний стан, або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.

08 червня 2026 року через систему «Електронний суд» представником позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» подано заяву про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Ухвалою суду від 09 червня 2026 року провадження у справі відновлено, справу призначено до судового розгляду на 16 червня 2026 року.

Сторони в судове засідання не з`явились.

Представник позивача клопотав про розгляд справи без участі сторони позивача.

Відповідач в судове засідання не з`явився.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі у зв`язку з наступним.

Так, у клопотання про закриття провадження у справі представник позивача зазначив, що відповідачем повністю сплачено заборгованість за кредитним договором. А відтак, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України просив закрити провадження у даній справі, у зв`язку із відсутністю предмету спору.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 522/8782/16-ц роз`яснив, що мається на увазі під відсутністю предмета спору.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України, суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову.

Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову.

Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникнення).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Зважаючи на те, що на момент подачі позову борг за кредитним договором існував, підстав вважати, що предмет спору був відсутній, у суду немає. Подану представником позивача заяву суд розглядає як заяву про відмову від позову до відповідача.

Відповідно до п. 1 ч.2 ст.49 ЦПК України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до п.4 ч. 1 ст.255 ЦПК України, суд закриває провадження у справі в разі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Зважаючи на те, що представник позивача подав заяву, якою відмовився від позовних вимог, чим реалізував своє право, передбачене ст.49 ЦПК України, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі відповідно до ст. 255 ЦПК України.

Окрім того, представник позивача у своєї заяві про закриття провадження у справі просив повернути ТОВ «ФК «ЄАПБ» судовий збір з державного бюджету в розмірі 2662,40 грн, сплачений згідно платіжної інструкції за подання позовної заяви, посилаючись на норми п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», яким передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Щодо вирішення питання про повернення сплаченого судового збору, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Частиною першою статті 142 ЦПК України передбачено, що у разі відмови позивача від позову до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно з частиною третьою цієї статті, у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Правовий аналіз ч. 3 ст. 142 ЦПК України дає підстави для висновку, що в разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача, за винятком, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, що може має місце у конкретній справі.

Якщо позовні вимоги позивача були задоволені відповідачем після пред`явлення позову, то будуть підстави вважати, що позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем. В такому випадку будуть наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним судових витрат на підставі ч.3 ст. 142 ЦПК України. Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.04.2021 у справі №199/9188/16-ц (провадження № 61-12504св20).

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Втім, із заяви про закриття провадження у справі не зрозумілі підстави подачі такого клопотання про закриття провадження, що унеможливлює вирішення питання чи-то про повернення 50% судового збору з державного бюджету, чи-то для стягнення судового збору з відповідача.

Відтак, у поверненні судового збору у розмірі 2662,40 грн. з державного бюджету позивачу потрібно відмовити.

Одночасно позивачу роз`яснюється право повторно ініціювати питання про компенсацію судових витрат. У заяві необхідно зазначити обставини відмови від позовних вимог, на підставі яких можна встановити, чи погашено борг відповідачем після подачі позову, чи не компенсовано відповідачем судовий збір; чи позивач просто відмовляється від позову до відповідача, а тому може претендувати на повернення 50% судового збору з бюджету.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 49, 255, 258, 260, 272, 353 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - закрити.

У задоволені клопотання про повернення судового збору у повному обсязі за рахунок бюджету - позивачу відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Тернопільського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: Оксана КАТЕРНЯК