Ухвала суду № 137442050, 16.06.2026, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя ОСОБА_1

Справа № 644/4967/26

Провадження № 1-кп/644/840/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 р. м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні матеріалів кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026221180000322 від 12.03.2026, щодо:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровське Донецької області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , перебуваючого на посаді солдата резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 5 ст. 407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду перебувають матеріали вищевказаного кримінального провадження за обвинувальним актом щодо ОСОБА_4 .

В судовому засіданні 16.06.2026 прокурор заявив письмове клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що стосовно обвинуваченого встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від органів досудового розслідування або суду, про що свідчить вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, в якому він підозрюється, а саме позбавлення волі на строк до 10 років. Також, ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків, оскільки маючи можливість вільно пересуватись, знаючи анкетні дані останніх, їх місце проживання, зможе незаконно впливати на них у даному кримінальному провадженні. Крім того, ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник заперечували проти задоволення вищевказаного клопотання та просили обрати обвинуваченому більш м`який запобіжний захід. Обвинувачений вказав, що він до затримання мешкав з братом, який має інвалідність І групи та потребує стороннього догляду.

Вислухавши думки сторін кримінального провадження стосовно клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу, суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 06.05.2026 було продовжено обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 04.07.2026 з визначенням розміру застави в якості альтернативного запобіжного заходу.

Згідно з положеннями ч. 1-3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідків; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати: 1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину; 2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Враховуючи неможливість до спливу строку раніше обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчити судовий розгляд кримінального провадження та прийняти остаточне рішення суд, керуючись зазначеними вище нормами процесуального права, зобов`язаний розглянути та вирішити заявлене прокурором клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

Кримінальне провадження знаходиться на стадії судового провадження у суді першої інстанції, метою якого відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом. Внаслідок цього, суд на цій стадії провадження не може робити висновків про обґрунтованість обвинувачення, однак суд може оцінити характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

З обвинувального акту видно, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні двох епізодів тяжких злочинів, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, та трьох епізодів тяжких злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

Суд також враховує необхідність уникнення ризиків стосовно обвинуваченого, визначених в п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, про можливість обвинуваченого переховуватися від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) свідчить тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Крім того, про наявність вказаного ризику свідчить те, що обвинувачений немає міцних соціальних зв`язків, зокрема до дня його затримання був неодруженим, не мав на утриманні дітей.

Крім того, суд вважає обґрунтованим посилання прокурора на можливість обвинуваченого незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки перебуваючи поза межами установи тримання під вартою ОСОБА_4 зможе вчинити спробу у різні протиправні способи схилити свідків до надання в суді завідомо неправдивих показань на свою користь.

Посилання прокурора на ризик того, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), суд вважає необґрунтованим. В обґрунтування наявності вказаного ризику прокурор не послався на будь-які фактичні обставини.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що обставини з часу застосування до обвинуваченого запобіжного заходу суттєво не змінились, а вищевказані ризики за п. 1, 3 ч. 1. ст. 177 КПК України не зменшилися, що унеможливлює скасування або обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу обвинуваченому. У зв`язку із цим, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

При цьому, суд враховує, що ОСОБА_4 був затриманий та перебуває під вартою з 13.03.2026, тобто протягом трьох місяців та трьох днів. Перебування обвинуваченого під вартою є виправданим з точки зору необхідності захисту суспільних інтересів, яка, незважаючи на презумпцію невинуватості, в даному випадку має переважне значення порівняно з вимогою поваги до свободи особистості відповідно до статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Щодо твердження захисника та обвинуваченого про те, що ОСОБА_4 до затримання проживав з братом, який має інвалідність та потребує догляду, суд зазначає, що сторона захисту не надала доказів на підтвердження обставин наявності у брата ОСОБА_4 такого стану здоров`я, який був би обумовлений потребою постійного стороннього догляду.

Разом з тим, згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Однак, приписами ч. 8 ст. 176 КПК України встановлено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).

Положеннями абз. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-6 КК України.

Отже, КПК України містить взаємовиключні положення в аспекті можливості чи неможливості визначення розміру застави як альтернативного запобіжного заходу для осіб, які під час дії воєнного стану обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. На думку суду, така колізія має вирішуватися виходячи з принципу верховенства права, складовою якого є вимога якості (зрозумілості) закону. Якщо вимога якості (зрозумілості) закону державою не виконується, то суд у випадку колізії між різними нормами закону має застосувати той закон, який є найбільш сприятливим для особи. В даному випадку таким законом є норма абз. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

З одного боку, суд враховує тяжкість, характер та кількість епізодів правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , відсутність у нього міцних соціальних зв`язків та наявність стосовно нього ризиків, передбачених п. 1, 2 ч. 1. ст. 177 КПК України.

З іншого боку суд зазначає, що до суду не надано доказів наявності у обвинуваченого ОСОБА_4 грошових заощаджень чи будь-яких значних сум доходу протягом недавнього часу.

З урахуванням викладеного, необхідно визначити обвинуваченому розмір застави в якості альтернативного запобіжного заходу у сумі 30 (тридцять п`ять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 116480 гривень, у разі внесення якої, обвинувачений підлягає звільненню з-під варти з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись статтями 7, 31, 177, 178, 194, 331, 369, 369-372 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 14 серпня 2026 року включно.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту постановлення ухвали, тобто з 16 червня 2026 року.

Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави у сумі 35 (тридцять п`ять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 116480 гривень, після внесення якої обвинувачений звільняється з-під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього обвинуваченого під вартою. З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави, обвинувачений вважається таким, до якого застосований запобіжний захід у вигляді застави (реквізити для сплати застави - отримувач ТУ ДСА України у Харківській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26281249, банк отримувача ДКСУ м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA208201720355299002000006674, призначення платежу: застава згідно з ухвалою Індустріального районного суду міста Харкова, № справи, за ПІБ обвинуваченого, внесена ПІБ платника застави).

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки, які діятимуть протягом двох місяців з дня внесення застави та звільнення обвинуваченого з-під варти:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання, місця роботи;

3) не відлучатися з міста Харкова без дозволу суду;

4) утримуватись від спілкування зі свідками у вказаному кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Ухвала в частині продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою діє протягом шістдесяти днів, тобто до 14 серпня 2026 року включно, та підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим протягом п`яти днів з моменту вручення йому копії ухвали.

Суддя ОСОБА_6