Рішення № 137441312, 15.06.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 522/24651/25

Провадження № 2/638/4417/26

РІШЕННЯ

Іменем України

15 червня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Агапова Р.О.,

за участю: секретаря Суслової К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкова цивільну справу за позовом ПрАТ «Страхова компанія «УСГ» до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування,

встановив:

ПрАТ «Страхова компанія «УСГ» звернулося до Приморського районного суду м. Одеси із позовом ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування.

30.01.2025 року о 17 годині 40 хватим сталася дорожно-транспортна пригода за участі транспортного засобу «HYUNDAI SONATA» державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 та автомобілі. ‹Renault KANGOO» державний номерний знак НОМЕР_2 .

Внаслідок ДТП всі транспортні засоби отримали механічні ушкодження.

Постановою Малиновського районного суду міста Одеси від 28 лютого 2025 року у справі №521/1992/25 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу.

На момент дорожньо-транспортної пригоди майнові інтереси власника автомобіля: транспортного засобу «Renault KANGOO» державний номерний знак НОМЕР_3 , були застраховані ПрАТ «Страхова компанія «УСГ» згідно Договору страхування наземних транспортних засобів № 29-1509-24-00065 від 28 жовтня 2024 року.

Власник пошкодженого транспортного засобу «Renault KANGOO» державний номерний знак НОМЕР_4 , звернувся до ПрАТ СК «УСГ» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування 31 січня 2025 року. Дана заява була розглянута, пошкодження застрахованого автомобіля визнано страховим випадком, у зв?язку з чим на підставі:

Акт огляду пошкодженого транспортного засобу від 06.02.2025 року;

Рахунок-фактура № 25-013 від 04 лютого 2025 року;

Страховий акт № ПСКА-13434 від 7 лютого 2025 року та розрахунок суми страхового відшкодування від 7 лютого 2025 року.

ПАТ «СК «УСГ» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі: 8759 (вісім тисяч сімсот п?ятдесят дев?ять) грн. 00 коп.

Сума несплачених страхових платежів становить 16 520 (шістнадцять тисяч п?ятсот двадцять) грн. 00 коп.

Тому, з урахуванням суми несплачених страхових платежів, розмір страхового відшкодування становить 25 279 (двадцять п?ять тисяч двісті сімдесят дев?ять) грн. 00 коп.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно правова відповідальність власника транспортного засобу «HYUNDAI SONATA» державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ «СК «УНІВЕРСАЛЬНА» полісом обов?язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 224896752, у зв?язку з чим у ПрАТ «СК «УНІВЕРСАЛЬНА» сплатило на користь ПАТ «СК «УСТ» страхове відшкодування в розмірі 14448 (чотирнадцять тисяч чотириста сорок вісім) грн. 35 коп.

У зв`язку з викладеним, ПрАТ «Страхова компанія «УСГ» просить стягнути з ОСОБА_1 на їх користь 10830,65 грн. суми сплаченого страхового відшкодування.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2025 року справу передано за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Харкова.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2026 року відкрито провадження по справі у спрощеному позовному порядку з повідомленням(викликом) сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, де вказав, що вважає позовні вимоги ПрАТ «Страхова компанія «УСГ» підлягають перевірці судом у частині їх законності, обґрунтованості та співмірності. Зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували правомірність заявленої до стягнення суми, зокрема відсутній детальний та прозорий розрахунок страхового відшкодування, а також докази відсутності його завищення.

Також вказав, що на момент дорожньо-транспортної пригоди не перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, не ухилявся від проходження відповідного огляду, а також не вчиняв дій, що можуть свідчити про умисне заподіяння шкоди. На даний час, він фактично перебуває за межами України та не має стабільного доходу на території України, що ускладнює можливість одноразового виконання потенційного рішення суду.

З урахуванням викладеного, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у частині, що не доведена належними та допустимими доказами. У разі ухвалення рішення про стягнення коштів зменшити розмір стягнення як такий, що є не співмірним з його майновим станом. Надати розстрочку виконання рішення суду шляхом сплати рівними щомісячними платежами.

Позивачем подано відповідь на відзив, де зазначено наступне.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкода пов`язана з пошкодженням транспортного засобу, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Визначення поняття «фізичний знос» наведено в Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (надалі Методика). Так згідно з п.1.6. Методики під поняттям «фізичний знос» розуміють втрату вартості колісного транспортного засобу (тобто автомобіля), його складників, яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей колісних транспортних засобів, його складників, порівняно з вартістю нового подібного колісного транспортного засобу або його складників.

Пунктом 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів передбачено, що значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів; 5 років - для мототехніки.

Оскільки транспортний засіб автомобіль «Renault KANGOO» державний номерний знак НОМЕР_2 на момент дорожньо транспортної пригоди перебував в експлуатації більше 7 років (КТЗ 2015 року випуску) то ПрАТ «СК «УНІВЕРСАЛЬНА» у відповідності до приписів ст. 29 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, здійснило виплату страхового відшкодування по полісу ОСЦПВВНТЗ № 224896752 з урахуванням коефіцієнту зносу складових КТЗ 0.4828 відсотків, у зв`язку з чим сума страхового відшкодування дорівнювала 14448 (чотирнадцять тисяч чотириста сорок вісім) грн. 35 коп.

За таких обставин відповідач, як особа відповідальна за завданий збиток, повинен відшкодувати ПрАТ «СК «УСГ» різницю між сумою страхового відшкодування сплаченого згідно страхування наземних транспортних засобів № 29-1509-24-00065 від 28 жовтня 2024 року та сумою страхового відшкодування виплаченому за полісом № 224896752, а саме: 25 279 (двадцять п`ять тисяч двісті сімдесят дев`ять) грн. 00 коп. - 14 448 (чотирнадцять тисяч чотириста сорок вісім) грн. 35 коп. = 10 830 (десять тисяч вісімсот тридцять) грн. 65 коп.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач до суду не з`явився, повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступних підстав.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із частиною третьою статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені наступні обставини.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 гривень. За змістом вказаної постанови, ОСОБА_1 , 30.01.2025 року о 17 годині 40 хвилин, керуючи транспортним засобом «HYUNDAI SONATA», державний номерний знак НОМЕР_1 не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміну перед поворотом праворуч, завчасно не зайняв крайнє положення на проїзній частині та не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «NISSAN ALMERA», державний номерний знак НОМЕР_5 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався в крайній правій смузі для руху у попутному напрямку та по інерції здійснив зіткнення з автомобілем «RENAULT KENGOO», державний номерний знак НОМЕР_6 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який стояв, чим порушив 2.3.б., п. 10.1., 10.4. «Правил дорожнього руху України».

Між ОСОБА_3 та позивачем було укладено договір страхування наземних транспортних засобів, що підтверджується копією договору № 29-1509-24-00065 від 28.10.2024.

Також ОСОБА_3 є власником автомобіля «RENAULT KENGOO», державний номерний знак НОМЕР_6 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 .

ОСОБА_3 31 січня 2025 року звернуся до ПрАТ «СК «УСГ» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Згідно з рахунком-фактурою № 25-013 від 04 лютого 2025 року та розрахунком суми страхового відшкодування, сума страхового відшкодування складає 25279,00 грн.

Відповідно до страхового акту № ПСКА-13434 від 07 лютого 2025 року, позивачем ПрАТ «СК «УСГ» встановлений наступний порядок виплати страхового відшкодування: 16520,00 грн. зараховано в рахунок несплаченої частини страхового платежу; 8759,00 грн. перераховано потерпілому.

Позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі: 8759 (вісім тисяч сімсот п?ятдесят дев?ять) грн. 00 коп., що підтверджується копією платіжної інструкції № 57035 від 10 лютого 2025 року.

ПрАТ «СК «УСГ» 10 лютого 2025 року звернулося до ПрАТ «СК «Універсальна» із заявою на виплату (страхового) відшкодування.

Відповідно до листа ПрАТ «СК «УНІВЕРСАЛЬНА» № 1946/24-101 від 19.02.2025 року, вартість страхового відшкодування складає 14448,35 грн.

ПрАТ «СК «УНІВЕРСАЛЬНА» сплатило на користь ПрАТ «СК «УСТ» страхове відшкодування в розмірі 14448 (чотирнадцять тисяч чотириста сорок вісім) грн. 35 коп., що підтверджується копією платіжної інструкції від 20 лютого 2025 року.

Пунктами 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України визначено, що під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення здійснення виплати за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб під час використання наземних транспортних засобів в Україні регулює Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст.ст. 3, 6 даного Закону обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Страхова сума це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Пункт 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну третьої особи.

Статті 28 та 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначають, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, це шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання дорожнього руху; пошкодженням чи фізичним знищенням іншого майна потерпілого; проведенням робіт, необхідних для рятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону такого транспортного засобу; евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, завданих навмисно з метою порятунку потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував ним у момент ДТП, або до місця здійснення ремонту на території України.

Статтею 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 9 частини першої статті 7 Закону України «Про страхування» встановлено, що страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим.

Згідно із статтею 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Пункт 1 ч. 1 ст. 92 Закону України «Про страхування» передбачає обов`язок страховика у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у строк, передбачений договором або законом.

Відповідно до ст. 108 Закону України «Про страхування» страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат.

Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, у межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Предметом спірних правовідносини є стягнення з відповідача різниці між сплаченою страховиком потерпілій особі страховою виплатою та отриманим цим страховиком страховим відшкодуванням.

Як вже зазначалося вище по тексту судового рішення, ПАТ «СК «УСГ» сплатило потерпілій особі страхове відшкодування у розмірі 8759,00 грн., водночас ПрАТ «СК «УНІВЕРСАЛЬНА» сплатило на користь ПрАТ «СК «УСГ» 14448,35 грн.

Відповідно до вимог ст. 993 ЦК України до ПрАТ «СК «УСГ» перейшло право вимоги у межах фактичних витрат у сумі 25279,00 грн., яке воно має до ПрАТ СК «ПЗУ Україна».

Як наслідок, згідно зі ст. 1194 ЦК України відповідач зобов`язаний сплатити різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням лише у разі недостатності страхової виплати. У даному випадку така різниця становить 10830,65 грн. (25279,00 грн. 14448,35 грн.).

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК України).

Статтею 993 ЦК України, передбачено, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу(групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи те, що ПрАТ «СК «УСГ» було здійснено сплату страхового відшкодування за договором страхування наземних транспортних засобів, у порядку ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у сумі 25279,00 грн., а ПрАТ «СК «УНІВЕРСАЛЬНА» сплачено на користь позивача 14448,35 грн., суд вважає, що різницю слід стягнути з відповідача ОСОБА_1 , як відповідальну особу за вчинення ДТП.

Щодо відзиву відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно з висновками, викладеними у пункті 4.36 постанови Верховного Суду від 06.07.2018 року у справі № 924/675/17, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять із фактичної суми, встановленої згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Відповідачем клопотань щодо призначення експертиз на підтвердження розміру заподіяної шкоди не заявлено.

Щодо розстрочення виконання рішення суду.

Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Пунктом 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року № 8 визначено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконання рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо).

Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують, що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов`язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.

Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04.06.2019 року у справі №916/190/18.

В своїй заяві відповідач посилається на те, що, на даний час, він фактично перебуває за межами України та не має стабільного доходу на території України, що ускладнює можливість одноразового виконання потенційного рішення суду.

Однак, доказів на підтвердження неможливості одноразового виконання рішення суду відповідачем не надано.

У зв`язку з чим, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ПрАТ «СГ «УСГ» до ОСОБА_1 про стягнення з нього виплаченого страхового відшкодування у розмірі 10830,65 грн.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 22, 1166, 1167, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 19, 76-89, 133, 137, 141, 174, 247, 258, 259, 263-265, 274, 279-284 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ПрАТ «Страхова компанія «УСГ» до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування - задовольнити .

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (Код ЄДРПОУ: 30859524; Адреса: 03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, будинок 32 літ.А, п/р НОМЕР_9 в АБ «Укргазбанк», МФО 320478) суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі: 10 830 грн. 65 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (Код ЄДРПОУ: 30859524; Адреса: 03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, будинок 32 літ.А, п/р НОМЕР_9 в АБ «Укргазбанк», МФО 320478) судовий збір в розмірі 3028 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Р.О. Агапов