Ухвала суду № 137439951, 16.06.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/605/26

Провадження № 6/345/151/2026

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2026 року м. Калуш

Суддя Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області Онушканич В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про зміну порядку виконання рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 31.03.2026 року по справі №345/605/26 та розстрочення його виконання, -

в с т а н о в и в:

12.06.2026 року на адресу суду надійшла заява від ОСОБА_1 , в якій вона просить змінити порядок виконання рішення Калуського міськрайонного суду ІваноФранківської області від 31.03.2026 року у справі №345/605/26, надати додаткову розстрочку виконання рішення суду та встановити щомісячний платіж у розмірі 1500 - 2000 грн.

Перевіривши заяву, проаналізувавши матеріали справи №345/605/26, приходжу до наступного висновку.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Аналіз зазначених норм вказує на те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Проте, слід враховувати, що будь-яке суб`єктивне право має межі, оскільки суб`єктивне право є мірою свободи, мірою можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Тобто цивільне процесуальне законодавство містить застереження щодо заборони учасникам судового процесу зловживати наданими їм процесуальними правами.

Отже на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Так, згідно положень ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

У Постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 761/27076/19 (провадження № 61-14448св20) зазначено, що під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ чи встановлення явної неповаги до суду чи учасників справи.

Аналіз частини другої статті 13 ЦК України дає підстави для висновку, що недобросовісна поведінка особи, яка полягає у вчиненні дій, які можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом. Формулювання «зловживання правом» необхідно розуміти, як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права, «injuria». Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права. Термін «зловживання правом» свідчить про те, що ця категорія стосується саме здійснення суб`єктивних цивільних прав, а не виконання обов`язків. Обов`язковою умовою кваліфікації дій особи як зловживання правом є встановлення факту вчинення дій, спрямованих на здійснення належного відповідній особі суб`єктивного цивільного права (Постанова Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 311/2121/19 (провадження № 61-11958св20).

Зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає в тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав. Суб`єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб`єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб`єктивного процесуального права. Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.

Наведений у частині другій статті 44 ЦПК України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер.

Вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 44 ЦПК України).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 757/61850/18-ц (провадження № 61-22707св19) та від 15 липня 2021 року у справі № 420/698/21 (провадження № К/9901/18953/21).

Європейський суду з прав людини застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання (ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року, заява № 67208/01, «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 4 лютого 2003 року, заяви № 61164/00 і № 18589/02).

Відповідно до практики ЄСПЛ право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, щоб сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права. Таким чином, це положення втілює «право на суд», право на доступ до якого, тобто право на звернення до суду у цивільних справах, є лише одним аспектом; однак, це аспект, який фактично дає можливість скористатися додатковими гарантіями, викладеними в пункті 1статті 6 Конвенції.

При цьому Конвенція покликана гарантувати не права, які є теоретичними або ілюзорними, а права, які є практичними та ефективними. Це особливо стосується гарантій, закріплених у статті 6 Конвенції, з огляду на важливе місце, яке в демократичному суспільстві займає право на справедливий суд з усіма гарантіями відповідно до цієї статті. Правила, що регулюють офіційні кроки та строки, які мають бути дотримані при подачі апеляційної скарги або заяв на судовий перегляд, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності.

ЄСПЛ також вказує, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права.

Так, рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 31.03.2026 року по справі №345/605/26 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково, стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 26447,81 грн. заборгованості за кредитним договором №1365-3237 від 15.03.2024 року, а також 2104,80 грн. сплаченого судового збору. Також вказаним рішенням суду заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення задоволено, розстрочено ОСОБА_1 виконання даного рішення суду строком на 6 (шість) місяців з дня набрання даним рішенням суду законної сили, шляхом сплати щомісячного платежу в розмірі 4407,96 грн.

Проте 04.05.2026 року ОСОБА_1 подала заяву про зміну способу і порядку виконання рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 31.03.2026 року по справі №345/605/26, а саме просила зменшити розмір щомісячного платежу та збільшити строк розстрочки виконання рішення до економічно обґрунтованого рівня (до 10001500 грн. щомісячно). Також ОСОБА_1 04.05.2026 подала до суду заяву, в якій просила відстрочити виконання рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 31.03.2026 року у справі №345/605/26, строком на 6 (шість) місяців.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14.05.2026 року заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 31.03.2026 року по справі №345/605/26 було задоволено частково. Розстрочено ОСОБА_1 виконання рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 31.03.2026 року по справі №345/605/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 26447,81 грн. заборгованості за кредитним договором №1365-3237 від 15.03.2024 року, строком на один рік (12 місяців), шляхом сплати заборгованості рівними частинами, встановивши порядок сплати щомісячних платежів у розмірі по 2203,98 грн. В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 31.03.2026 року по справі №345/605/26 відмовлено. Ухвала набула законної сили 14.05.2026 року. Тобто на даний час вже змінено спосіб і порядок виконання рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 31.03.2026 року, а саме розстрочено ОСОБА_1 виконання рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 31.03.2026 року по справі №345/605/26 строком на один рік (12 місяців), шляхом сплати заборгованості рівними частинами, встановивши порядок сплати щомісячних платежів у розмірі по 2203,98 грн.

Оскільки питання, яке ставиться ОСОБА_1 в повторно поданій до суду заяві про зміну порядку виконання рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 31.03.2026 року по справі №345/605/26 та розстрочення його виконання вже вирішено судом, повторне подання ОСОБА_1 фактично аналогічної заяви про розстрочення виконання рішення суду суд розцінює, як зловживанням процесуальними правами, що суперечать завданню цивільного судочинства.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Тому приходжу до висновку про необхідність повернення заяви заявнику.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

Заяву ОСОБА_1 про зміну порядку виконання рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 31.03.2026 року по справі №345/605/26 та розстрочення його виконання повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя