Рішення № 137439629, 15.06.2026, Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 195/1514/25

Провадження № 2/195/152/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.06.2026 року с-ще Томаківка

Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Колодіної Л.В.,

при секретарі судового засідання - Левкович Н.М.,

за участю:

- представника позивача - адвоката Єськової О.В. (в режимі ВКЗ із використанням власних технічних засобів),

- представника відповідача - адвоката Сікорської І.С. (в режимі ВКЗ із використанням власних технічних засобів),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Томаківка Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (далі ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами №3698786 від 20.10.2021 року та №3444925 від 03.11.2021 року у розмірі 105976,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20.10.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір № 3698786.

Згідно умов договору № 3698786 від 20.10.2021:

Згідно п. 1.1. Договору кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором. Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 15000.00 грн. Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 4500,00 грн., які нараховуються за ставкою 2 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. п. 2.3.1.2. Договору передбачено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.

Згідно п. 4.2. Договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 договору. Відповідно до п. 6.1. Договору цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та доступний зокрема через сайт кредитодавця та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Згідно п. 6.2. Договору розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію кредитодавця про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення кредитодавцю електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається кредитодавцем електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт кредитодавця, мобільний додаток, месенджери або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника визначено у правилах). Після укладення цей договір надається позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Кредитодавця направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником кредитодавцем. Відповідно до п. 6.3. Договору приймаючи пропозицію кредитодавця про укладання цього договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) (копії додаються) договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) кредитодавцем, що розміщені на сайті кредитодавця та є невід`ємною частиною цього договору. Згідно п. 6.4. Договору укладення кредитодавцем договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки. Відповідно до п. 6.5. Договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

13.01.2022 було укладено договір №13-01/2022-79 відповідно до якого ТОВ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3698786.

10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3698786.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором №3698786.

03.11.2021 між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 укладено Договір № 3444925.

Згідно умов договору №3444925 від 03.11.2021:

Згідно п. 2.1. Договору позики за цим договором позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти (позику), а позичальник приймає на себе обов`язок повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити позикодавцю проценти від суми позики та всі інші платежі, пов`язані з виконанням цього договору. Відповідно до п. 2.2. Договору позики, позика надається на умовах повернення, платності та строковості в національній валюті України - гривні. Пунктом 2.3. Договору позики встановлені параметри позики: тип позики: короткострокова; мета отримання позики: придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; сума позики: 2500.00 грн. Згідно п. 2.4.2. Договору позики середньоденний розмір процентів за користування позикою, акційний, фіксований: 0.01 % від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики. Відповідно до п 2.4.3. Договору позики середньоденний розмір процентів за користування позикою, базовий, фіксований: 1.99 % від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики. Згідно п. 2.4.4. Договору позики базова процентна ставка за позикою, фіксована: 1.99 % від суми позики за кожен день користування позикою. Відповідно до п. 2.5. договору позики розмір процентів на прострочену позику, фіксований: 1.01% від суми позики за кожний день з моменту прострочення сплати суми Позики та процентів за користування позикою.

Згідно п. 2.6. Договору позики позика надається позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок банківської картки, зареєстрованої позичальником для цієї цілі в особистому кабінеті на веб-сайті товариства протягом 3 (трьох робочих) днів з дати підписання договору Пунктами 3.1. та 3.2. Договору позики визначені проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику. Звертаємо увагу, що відповідно до п. 3.1.1. Договору позики, проценти за користування позикою нараховуються за фактичну кількість календарних днів користування Позикою з дня надання позики до дня повного погашення заборгованості включно. Згідно п. 3.1.3. Договору позики у період прострочення Позики проценти за користування позикою нараховуються за базовою процентною ставкою на позику, визначеною п. 2.4.4. Відповідно до п. 3.2.1. Договору позики проценти на прострочену позику нараховуються у випадку неналежного виконання Позичальником зобов`язань за цим Договором у розмірі, визначеному п. 2.5 Договору, за кожен день прострочення. Згідно п. 3.6. Договору позики у випадку укладення додаткової угоди щодо продовження строку позики за цим договором, проценти за користування позикою в період дії такої додаткової угоди нараховуються за спадною процентною ставкою (формула розрахунку якої визначена Додатком № 1) на підставі фіксованого базового середньоденного розміру процентів за користування позикою (п.2.4.3); графік нарахувань визначається відповідною додатковою угодою. Відповідно до п. 3.7. Договору позики зобов`язання позичальника за договором вважаються виконаними в повному обсязі в момент зарахування відповідної суми коштів на поточний рахунок позикодавця.

09.02.2022 було укладено договір №09/02-2022 відповідно до якого ТОВ "МАНІФОЮ" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3444925.

10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3444925.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором №3444925.

Загальний розмір заборгованості кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №3698786 від 20.10.2021 р., що підлягає стягненню з позичальника відповідно до розрахунку заборгованості, становить: 98850,00 грн, з яких: - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 15000,00 грн.; - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 81000,00 грн.; - заборгованість за комісіями - 2850,00 грн.

Загальний розмір заборгованості кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №3444925 від 03.11.2021 р., що підлягає стягненню з позичальника відповідно до розрахунку заборгованості, становить: 7126,25 грн., з яких: - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 2500,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 4626,25 грн.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за вищевказаними договорами, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 105976,25 грн., з яких: - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 17500,00 грн.; - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 85626,25 грн.; - заборгованість за комісіями - 2850,00 грн.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 30.09.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

29.10.2025 року представником ТОВ «Коллект Центр» - Ткаченко М.М. заявлено клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 30.10.2025 року клопотання представника ТОВ «Коллект Центр» - Ткаченко М.М. про витребування доказів задоволено та витребувано від АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» докази, що становлять банківську таємницю. Крім того, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 27.11.2025 року поновлено строк та задоволено клопотання представника позивача та повторно витребувано докази, що становлять банківську таємницю.

Заяви, клопотання.

Представник позивача - адвокат Єськова О.В. в судовому засіданні 04.06.2026 року підтримала позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача - адвокат Сікорська І.С. в судовому засіданні 04.06.2026 заперечувала проти позовних вимог посилаючись на підстави викладені у відзиві на позов.

Так, 21.10.2025 року представником відповідача, через систему «Електронний суд» подано відзив на позов згідно якого просить відмовити у задоволенні позову ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. При цьому, зазначає, що вматеріалах справи відсутній договір № 3698786 від 20.10.2021 р., підписаний відповідачем за допомогою одноразового цифрового підпису. В справі наявна лише роздруківка договору, не підписана ні власноручним ні цифровим підписом, відповідно докази укладення кредитного договору відповідачем взагалі відсутні. Вматеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи, зокрема копії меморіальних ордерів, заяв на видачу готівки, платіжних доручень, тощо, на підтвердження перерахування на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів. Таким чином, позивач ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», звертаючись до суду з даним позовом, повинен був отримати від первинних кредиторів первинні документи, які підтверджують перерахування на належний відповідачу рахунок чи видачу йому коштів за вищевказаним кредитним договором, а також розміру заборгованості за ним. Звертаючись до суду, позивач ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, однак не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування. ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» не довів заявлених позовних вимог, що є його, а не відповідача, процесуальним обов`язком, передбаченим статтями 12, 13, 81 ЦПК України. Вказаний висновок узгоджується із позицією Верховного Суду у постанові від 03 серпня 2022 року у справі №156/268/21. На підтвердження наявності у відповідача заборгованості до позовної заяви було надано розрахунки заборгованості, які містять лише загальну вартість несплаченого кредиту та відсотків, без зазначення детального розрахунку, який включав би суми щомісячного платежу, суми погашеного позичальником тіла кредиту та відсотків. Квитанція Liqpay не є доказом видачі кредитних коштів оскільки не містить реквізитів отримувача, його ПІБ та номеру картки, відповідно дана роздруківка не є доказом видачі грошових коштів по кредиту. З наданих позивачем ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» додатків до позовної заяви, неможливо встановити отримання відповідачем від кредитодавця кредитних коштів, дійсний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором, періоди за які така заборгованість була нарахована, суми та часу внесення відповідачем платежів тощо. Зазначені суми заборгованості за кредитом, які встановлені позивачем ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» є відображенням виключно односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум, внаслідок чого не можуть слугувати доказами безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача з огляду на їх неналежність та не допустимість. Крім того, позивачем нараховано заборгованість за нарахованими відсотками згідно Кредитного Договору з порушенням приписів ст. 1048 ЦК України. Отже, відсотки за користування кредитними коштами, нараховані ТОВ «Коллект центр» поза межами строку кредитування не підлягають стягненню, оскільки вони нараховані поза межами строку кредитування. Згідно договору № 3698786 сума позики 15000,00 грн., згідно п. 1.3 кредит надається на 15 днів, згідно п. 1.5.2 проценти за користування кредитом 4500,00 грн., які нараховуються а ставкою 2,0 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно договору № 3444925 сума позики 2500,00 грн., згідно п. 25.3.4 строк кредитування 10 днів, згідно п. 2.4.4 базова процентна ставка 1,99 % за кожен день. Отже, в кредитних договорах чітко визначено суму процентів, а позивачем неправомірно нараховано проценти поза строком кредитування.Зурахуванням наведеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за кредитом, нарахованих внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань, задоволенню не підлягають. Отже, навіть за умови наявності підстав для задоволення позову відсотки мають бути зменшені, оскільки вони майже в шість раз перевищують розмір заборгованості за тілом кредиту. Вимоги позивача про стягнення комісії в сумі 2850,00 грн. за договором № 3698786 не підлягають задоволенню згідно ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування». Враховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення договору та вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) та комісії за надання кредиту на умовах програм з розстрочки є нікчемними. Крім того, є необгрунтованою вимога позивача про відшкодування витрат на правову допомогу у сумі 25000,00 грн.

Представником позивача ТОВ «Коллект центр» Ткаченко М.М. 28.10.2025 року через систему «Електронний суд» було подано відповідь на відзив, згідно якого 20.10.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір № 3698786. На виконання умов укладеного договору № 3698786 позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 15000,00 грн. Враховуючи, що ТОВ «МІЛОАН» не є банком або відповідною фінансовою установою, яка має право здійснювати грошові перекази, відповідна операція була здійснена ТОВ «ФК «Елаєнс» на підставі укладеного між сторонами договору. Даний договір є

частиною господарської діяльності товариства. Дана обставина підтверджується листом ТОВ ««ФК «Елаєнс», відповідно до якого 20.10.2021 року здійснено переказ грошових коштів на картковий рахунок № НОМЕР_1 у сумі 15000,00 грн. Призначення платежу: кошти згідно договору № 3698786 03.11.2021 між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 укладено Договір № 3444925. На виконання умов укладеного договору №3444925 позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 2500,00 грн. Враховуючи, що ТОВ "МАНІФОЮ" не є банком або відповідною фінансовою установою, яка має право здійснювати грошові перекази, відповідна операція була здійснена ТОВ «Універсальні платіжні рішення» на підставі укладеного між сторонами договору. Даний договір є частиною господарської діяльності товариства. Дана обставина підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення», відповідно до якого 03.11.2021 року здійснено переказ грошових коштів на картковий рахунок № НОМЕР_2 у сумі 2500,00 грн. Призначення платежу: кошти згідно договору № 33444925. Відповідно до п. 2.2.2 Договору нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з

урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 Договору. Відповідно до п. 2.2.3 Договору проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, встановлену п. 1.6 Договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п. 2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6 Договору. Стандартна (базова) ставка не є підвищеною. Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Відповідно до п.2.3.1.1 Договору позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua і є невід`ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Відповідно до п. 2.4.1 Договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п. 1.4 Договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування. Відповідно до п. 2.4.2 Договору якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування визначеного згідно п. 1.3 та п. 2.3 цього договору, виконання зобов`язань зі сплати платежів вважається простроченим позичальником та передбачає настання наслідків, обумовлених розділом 4, п. 3.2.5 договору.

Отже, з даних умов договору вбачається, що прострочення зобов`язання та відповідальність за таке прострочення виникають у позичальника після дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування. При цьому, протягом періоду, на який пролонговано договір, позичальник має правомірно не сплачувати кредитору борг та таке користування коштами не вважається простроченням. 03.11.2021 між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 укладено Договір № 3444925. Пунктом 2.3. Договору позики встановлені параметри позики: тип позики: короткострокова; мета отримання позики: придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; сума позики: 2500.00 грн. Згідно п. 2.4.2. Договору позики середньоденний розмір процентів за користування позикою, акційний, фіксований: 0.01 % від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики. Відповідно до п 2.4.3. Договору позики середньоденний розмір процентів за користування позикою, базовий, фіксований: 1.99 % від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики. Згідно п. 2.4.4. Договору позики базова процентна ставка за позикою, фіксована: 1.99 % від суми позики за кожен день користування позикою. Відповідно до п. 2.5. договору позики розмір процентів на прострочену позику, фіксований: 1.01% від суми позики за кожний день з моменту прострочення сплати суми позики та процентів за користування позикою. Підписанням договору відповідач також підтвердив, що вивчив та повністю погоджується з умовами Правил надання грошових коштів у позику, у т.ч. і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Маніфою», які є невід`ємною частиною договору; вивчив та повністю погоджується з умовами цього договору позики. Відповідно до п. 3.1.1. договору проценти за користування позикою нараховуються за фактичну кількість календарних днів користування позикою з дня надання позики до дня повного погашення заборгованості включно. Таким чином, відсутні підстави для сумніву у правильності здійснених кредитором розрахунків. Отже, розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим. наданий примірник Договору про споживчий кредит № 3444925 року містить відмітку, відображену у верхньому лівому куті першої сторінки документу, де зазначено, що ОСОБА_1 підписав договір з усіма його додатками одноразовим ідентифікатором J81753 Час: 20.10.2021 01:17; Договору про споживчий кредит №3444925 року містить відмітку, відображену у верхньому лівому куті першої сторінки документу, де зазначено, що ОСОБА_1 підписав договір з усіма його додатками одноразовим ідентифікатором J81753 Час: 20.10.2021 01:17. Вказані ідентифікатори є ідентичними з ідентифікатороми, вказаними в довідках про ідентифікацію. Також зазначаємо, що у разі якщо б відповідач не підписав договір одноразовим ідентифікатором, то не було б і довідки про ідентифікацію

Відповідно до ч. 1 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу здійснюється за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 20.10.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір №3698786. Відповідно до умов Договору, кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 15000,00 грн., а позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк до 04.11.2021 року.

Згідно пп. 1.5.1 комісія за надання кредиту: 2850 грн., яка нарахлвується за ставкою 19.00 відсотків від суми кредиту однорахово.

Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 4500 грн., які нараховуються за ставкою 2.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Згідно п. 2.3.1.2. Договору передбачено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.

Згідно п. 4.2. Договорів у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 договору.

Довідка про ідентифікацію видана ТОВ «МІЛОАН» підтверджує, що з ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_3 , укладено договір №3698786 від 20.10.2021, одноразовий ідентифікатор J81753, дата відправки ідентифікатора 20.10.2021, номер телефону, на яку було відправлено ідентифікатор +80509549813.

Довідка видана ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» від 24.01.2025 року підтверджує, що було успішно проведено платіжну операцію: номер в системі: FONDY 454551388, дата проведення платежу: 20.10.2021, кошти згідно договору: 3698786, сума платежу: 15000 грн., номер карти: НОМЕР_1 .

13.01.2022 року було укладено договір №13/01-2022-79 відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3698786.

10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3698786.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором №3698786.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №3698786 від 20.10.2021 року, що підлягає стягненню з позичальника відповідно до розрахунку заборгованості становить 98850,00 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 15000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 81000,00 грн., заборгованість за комісіями - 2850,00 грн.

Окрім того, АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» надано відповідь від 12.11.2025 №КНО-07.8.5/15333БТ від 12.11.2025 згідно якої зазначено, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 була випущена банківська платіжна картка НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ), відповідно, 20.10.2021 року було зараховано кошти на суму 15000,00 грн. Також, банком надано Випису/особовий рахунок з 20.10.2021 по 25.10.2021 про рух коштів відповідача за договором, яка сформована від 12.11.2025 року.

Також, 03.11.2021 між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 укладено Договір №34444925, шляхом підписання одноразовим електронним ідентифікатором t78195.

За умовами зазначеного договору позикодавець надав позичальнику грошові кошти (позику) у сумі 2500,00 грн. строком на 10 днів, тобто до 13.11.2021, з базовою процентною ставкою 1,99000% від суми позики за один день та процентною ставкою у випадку прострочення виплати позики та процентів за її користування - 1,01% від суми позики за один день. Додатком №1 до даного договору долучено розрахунок, який також підписано відповідачем одноразовим електронним ідентифікатором t78195.

Паспорт позики також був підписаний відповідачем шляхом накладення одноразового ідентифікатора t79747.

З матеріалів справи вбачається, що Договір позики №34444925 від 03.11.2021 був укладений в електронній формі, а тому на нього поширюються вимоги Закону України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Доказів на спростування того, що відповідачем не було укладено даного електронного договору суду надано не було, а доводи відповідача про заперечення факту укладання такого договору суд оцінив критично, оскільки, як вбачається з договору позики та паспорту позики для їх підписання використовувався фінансовий номер відповідача НОМЕР_6 .

Згідно довідки сервісу онлайн платежів iPay.ua № 2782_240503121459 від 03.05.2024 виданої ТОВ «Універсальні платіжні рішення» було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 03.11.2021 09:46:58 на суму 2500 грн. маска карти НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua - 117743070, призначення платежу: зарахування 2500 грн. на карту НОМЕР_2 .

Згідно розрахунку заборгованості за договором позики №34444925 від 03.11.2021 станом на 09.02.2022 заборгованість за період з 03.11.2021 по 02.03.2022 становить 6747,50 грн. загальна заборгованість, з яких 2500 грн. заборгованість за сумою позики, 4247,50 грн. заборгованість за процентами.

Окрім того, АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» надано відповідь від 06.01.2026 №КНО-07.8.5/218БТ згідно якої зазначено, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 була випущена банківська платіжна картка НОМЕР_7 ( НОМЕР_8 ). В банку за ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 закріплений фінансовий номер телефону: НОМЕР_6 , на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операції за платіжною карткою № НОМЕР_7 за період з 03.11.2021 по 07.11.2021. Відповідно 03.11.2021 року було зараховано кошти на суму 2500,00 грн. Також, банком надано виписку/особовий рахунок з 03.11.2021 по 07.11.2021 про рух коштів відповідача за договором, яка сформована від 06.11.2026 року.

09.02.2022 між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу №09/02-2022, у відповідності до умов якого ТОВ «МАНІФОЮ» передає (відступає) ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права грошової вимоги до боржників за договорами позики, у тому числі за Договором позики №34444925 від 03.11.2021.

Згідно реєстру боржників до договору факторингу №09/02-2022 від 09 лютого 2022 до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_3 , за Договором позики №34444925 від 03.11.2021 в сумі 6747,50 грн., що становить сума позики 2500 грн., заборгованість за процентами за користування позикою 2985,0 грн., заборгованість за процентами на прострочену позику в сумі 1262, 50 грн.

10.01.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено Договір відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, а 04.02.2025 було укладено Додаткову угоду № 10 до Договору відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, у відповідності до умов яких ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» за плату належні йому права грошової вимоги за кредитними договорами, у тому числі за Договором позики №34444925 від 03.11.2021.

Відповідно до витягу з Додатку № 10 до Додаткової угоди № 10 від 04.02.2025 - зміни в Реєстрі боржників в друкованому (підписаному) вигляді до Договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.01.2023, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло права грошової вимоги до відповідача за Договором позики №34444925 від 03.11.2021.

Згідно розрахунку заборгованості наданого ТОВ «ВЕРИКТ КАПІТАЛ» за договором № 3444925 станом на 10.01.2023 року загальна сума заборгованості становить: 7126,25 грн., з яких: 2500 грн. сума заборгованості по кредиту, заборгованість по відсоткам на дату відступлення прав вимоги - 4247,50 грн., 378,75 грн. нараховані відсотки.

Згідно розрахунку заборгованості наданого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» за договором № 3444925 станом на 28.08.2025 року загальна сума заборгованості становить: 7126,25 грн., з яких: 2500 грн. сума заборгованості по кредиту, заборгованість по відсоткам на дату відступлення прав вимоги - 4626,25 грн.

Норми права, які застосовує суд.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10.06.2021 у справі №234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями ст. ст. 1077,1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Висновок суду.

У справі встановлено, що для підписання кредитних договорів ОСОБА_1 було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.

Отже, договір про споживчий кредит та договір позики підписано ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем ОСОБА_2 таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Тож, кредитні договори між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому, ОСОБА_1 через особистий кабінет на вебсайті ТОВ «Мілоан» подано заявки на отримання кредитів за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту шляхом натискання відповідної кнопки, після чого позивачем надіслано відповідачу за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач і використав для підтвердження підписання кредитного договору, що укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Отже, встановивши, що без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, суд першої інстанції дійшов обґрунтовано висновку, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Підпис відповідача під договорами свідчить про його ознайомлення з усіма його умовами, загальними умовами кредитування, іншою інформацією надання якої передбачено чинним законодавством України.

Кредитні договори підписані сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; відповідач на момент укладення договорів не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору; не оспорював кредитні договори в частині або в цілому, первісний кредитор надав відповідачу документи, які передували укладенню кредитних договорів, у тому числі й щодо сукупної вартості кредитів, реальної процентної ставки; кредитні договори містить інформацію щодо загальної вартості кредиту та графік погашення кредиту.

Отже, підписавши кредитні договори, ОСОБА_1 посвідчила свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами.

Таким чином, у даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), а також презумпції обов`язковості виконання договору (стаття 629 ЦК України). Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Водночас, вирішуючи питання щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за нарахованими процентами за кредитним договором №3698786 від 20.10.2021 суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як було зазначено вище, сторонами погоджено розмір процентів і порядок їх нарахування, який відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №3698786 складає 81000 грн., що в рази перевищує суму отриману відповідачем у позику - 15000 грн.

Слід звернути увагу, що відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не зміг ефективно здійснити свої права бути поінформованою про дійсні умови кредитування ТОВ «Мілоан», які викладені в декількох значних за об`ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. Договір містить зрозумілий розрахунок лише щодо першого базового періоду. А тому на думку суду, укладення відповідачем договору перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором.

Таким чином, суд враховує, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договорів позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз.3 пп.3.2 п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст. 3, ч.3 ст. 509 та ч.1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20).

Також, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Відповідно до пункту 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Застосовуючи аналогію та враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 81000 грн. не є співрозмірною сумі кредиту у 15000 грн. за договором про споживчий кредит №3698786 від 20.01.2021 року, що суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, - суд дійшов висновку про те, що необхідно зменшити розмір процентів за вказаним договором до розміру отриманих відповідачем кредитних коштів.

Стосовно стягнення суми заборгованості за комісією нарахованої згідно договору №3698786 від 20.01.2021 року суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 13 липня 2022 року в справі №363/1834/17 та від 01 червня 2021 року в справі № 910/12876/19 зазначала, що сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов`язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності.

Домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення.

За змістом абз.2 ч.2 ст.8 Закону України « Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

На виконання вимог Закону України « Про споживче кредитування» 08 червня 2017 року Постановою Правління Національного банку України №49 затверджено Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Згідно з Додатком №1 до Правил загальними витратами споживчого кредиту є, в тому числі, витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги банку, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту (включаючи комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення та інші платежі).

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України « Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч.5 ст.12 Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постановах Великої Палати від 13 липня 2022 року в справі № 496/3134/19 та від 10 січня 2024 року в справі № 727/5461/23, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць.

Вимагаючи стягнення з відповідачки комісії, в позові не зазначено, які саме послуги після надання кредиту надавалися відповідачці в межах укладення договору та не надано доказів їх надання.

Позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення кредитного договору. Отже, з урахуванням цього, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача в цій частині.

В частині стягнення заборгованості по відсоткам за умовами договору позики №3444925 від 03.11.2021 суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: стягнути в розмірі 2,50 грн., оскільки сторони у договорі визначили строк позики 10 днів, та розмір процентів 1,01%, що відображено у п. 2.5 договору та у додатку № 1 до договору позики. Тобто, нарахована позивачем сума відсотків 4626,25 грн. не знайшла свого підтвердження матеріалами справи та не відповідає встановленому у договорі розміру відсотків.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 є обґрунтованими, однак не погоджується з розміром заборгованості в частині нарахування відсотків та комісії за договором про споживчий кредит №3698786 від 20.10.2021 року та відсотків за договором позики №3444925 від 03.11.2021, тому в даній частині позовних вимог слід відмовити. Таким чином, до стягнення підлягає за договором про споживчий кредит №3698786 від 20.10.2021 року заборгованість в розмірі 30000 грн., що становить 15000 грн. заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) та 15000 грн. заборгованість за нарахованими процентами, в частині стягнення заборгованості за договором позики №3444925 від 03.11.2021 підлягає сума 2502,50 грн, що становить заборгованість за основним зобов`язанням - 2500 грн. та заборгованість за нарахованими процентами в сумі 2,50 грн., а в загальному розмірі до стягнення підлягає заборгованість 32502,50 грн.

Щодо розподілу судових витрат.

Положеннями ст. ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків,спеціалістів,перекладачів,експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів,проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року по справі №596/2305/18.

Таким чином, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України).

Вказана правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони узгоджується із правовою позицією, викладеною: в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19; у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 (провадження № 61-2679св20), від 19 серпня 2020 року у справі №195/31/16-ц (провадження № 61-15811св19); у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: від 18 листопада 2020 року у справі №922/3706/19, від 17 грудня 2020 року у справі № 922/3708/19.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження оплати позивачем судового збору надано Платіжну інструкцію кредитного переказу коштів №0552980032 від 08.09.2025 року в сумі 2422,40 грн.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Так, позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу надано Договір № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року, прайс-лист АО «Лігал Ассістанс» про розмір послуг, заявка на надання юридичної допомоги № 381 від 01.08.2025 року з ціною послуг в розмірі 18 000 грн., Витяг з акту № 13 про надання юридичної допомоги від 31.08.2025 року. Однак, не надано доказів фактичної оплати вартості виконаних послуг, у виді квитанції про сплату вартості послуг у заявленому розмірі, або платіжного доручення на перерахування обумовлених коштів, а тому витрати на правову допомогу не підлягають стягненню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати лише у вигляді судового збору у розмірі 742,95 грн., що дорівнює розміру пропорційно (30,67%) задоволеній частині позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 526, 611, 629, 634, 638, 639, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12-13, 76, 81, 82, 141, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», ЄДРПОУ 44276926, заборгованість за договорами №3698786 від 20.10.2021 року, №3444925 від 03.11.2021 рок у розмірі 32502 (тридцять дві тисячі п`ятсот дві) гривні 50 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», ЄДРПОУ 44276926, витрати по сплаті судового збору в сумі 742 (сімсот сорок дві) грн. 95 коп.

В стягненні витрат на правову допомогу - відмовити.

Рішення ухвалено 15.06.2026 року відповідно до вимог ч.1 ст.244 ЦПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання рішення.

Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України: https://court.gov.ua/sud0442/.

В порядку п. 4. ч. 5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні дані сторін та інших учасників справи:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження юридичної особи: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: Л. В. Колодіна