Ухвала суду № 137439453, 15.06.2026, Шахтарський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Першотравенський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 186/1246/26

Провадження № 2/0186/1472/26

У Х В А Л А

"15" червня 2026 р. м.Шахтарське

Суддя Шахтарського міського суду Дніпропетровської області Демиденко С.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Шахтарського міського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Вивчивши матеріали заяви, приходжу до висновку, що дана заява підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Так, позовна заява повинна відповідати вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України.

Згідно ст.187 ЦПК України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви про розірвання шлюбу ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка станом на день звернення із позовною заявою становить 1331,20 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, в яких не міститься оригіналу квитанції про сплату судового збору, позивачка не сплатила судовий збір за звернення з позовною заявою до суду. Тому заявнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1331,20 грн. та надати суду оригінал квитанції.

Право на доступ до суду, тобто право кожного на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру є складовим елементом права на суд, передбаченого п.1 ст.6 Конвенції. Другим елементом права на суд є право розраховувати на розгляд спору судом по суті. Згідно до конвенційної практики Європейського суду право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням, які повинні також бути пропорційними, тобто щоб законна мета застосованого обмеження не зводила нанівець зміст конвенційного права на суд. Серед легітимних обмежень права на доступ до суду у практиці Європейського суду визнаються: необхідність сплачувати судовий збір за подачу заяви чи скарги (рішення по справі «Креуз проти Польщі», «Толстой-Мілославський проти Сполученого Королівства (Tolstoy Miloslavsky v. United Kingdom) від 13.07.1995р.).

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.ХІ.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

Враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецеденту практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв`язку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI), а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Відтак, враховуючи положення Закону України «Про судовий збір» щодо ставок судового збору, а також порядку його сплати позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1331,20 грн. та надати суду оригінал квитанції.

Судовий збір необхідно сплатити за реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м. Першотравенську Дніпропетровської області, код ЄРДПОУ 37988155, р/р UA858999980313191206000004585, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, банк ГУДКУ в Дніпропетровській області, ОКПО 22030101, код б.к. 22030101, найменування коду класифікації доходів бюджету: Судовий збір (Державна судова адміністрація України).

Згідно ч. 1,2 ст.185 ЦПК України, суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене вище, вимоги діючого законодавства, приходжу до висновку, що заява повинна бути залишена без руху із наданням строку на усунення недоліків протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

На підставі викладено, керуючись ч.1 ст.185 ЦПК України, - суддя

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків 5 (п`ять) днів з моменту отримання нею копії ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С.М. Демиденко