Ухвала суду № 137439086, 16.06.2026, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД

МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/4017/26

Провадження № 2/210/2318/26

У Х В А Л А

іменем України

16 червня 2026 року

Суддя Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Вікторович Н.Ю., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

15 червня 2026 року до Металургійного районного суду міста Кривого Рогу надійшла вказана позовна заява.

Частиною 1 ст. 28 ЦПК України визначено, що позови про, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Предметом спору у цій справі є вимога про грошову компенсацію немайнових втрат (моральної шкоди), заподіяної позивачу внаслідок професійного захворювання, яке отримано ним під час перебування у трудових відносинах з відповідачем. Тобто, позов виник з трудових правовідносин.

Стаття 28 ЦПК України унормовує альтернативну підсудність справ за вибором позивача. Частиною 3 цієї статті, зокрема, встановлено, що позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди.

Позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (частина шістнадцята ст. 28 ЦПК України).

Із системного аналізу вищевказаних норм можна дійти висновку, що хоча альтернативна підсудність надає позивачу можливість також звернутися до іншого суду з відповідним позовом, тобто встановлює альтернативу можливість для позивача обрати один із двох чи більше судів., однак не виключає можливість для позивача звернутися до суду за правилами загальної підсудності (за місцезнаходженням відповідача),

Вирішуючи питання про відкриття провадження у цій справі, з метою додержання правил підсудності, судом була отримана відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру.

Також судом була отримана відповідь з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери щодо інформації про внутрішньо переміщену особу.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2024 року у справі № 554/7669/21 (провадження № 61-5805сво23) вказано, що «положення частини першої статті 27, частини першої статті 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи сторони у справі, якщо інше не передбачено законом. Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами під час визначення підсудності. Отже, у нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення».

Водночас відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті (частина друга статті 1 вказаного Закону).

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (частини перша, друга статті 4 Закону). Згідно з частиною першою статті 5 Закону довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. Тобто адреса фактичного проживання, зазначена в такій довідці, тимчасово замінює зареєстроване місце проживання особи для цілей правозастосування.

У пункті 4 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року № 265, передбачено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування / реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого / зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Положення абзацу першого цього пункту не поширюються на осіб, адреса задекларованого / зареєстрованого місця проживання (перебування) яких знаходиться на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації. Така особа може задекларувати / зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання.

У постанові від 29 липня 2019 року у справі № 409/2636/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вказував, що, «вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, відповідачі у якій зареєстровані на непідконтрольній території України, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб". Відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції мав виконати вимоги частини першої статті 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" та з`ясувати, чи включено відповідачів до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, оскільки запроваджені законодавцем заходи спрямовані на те, щоб повідомити усіх учасників розгляду справи про перебування спору на вирішенні суду з метою забезпечення їх участі у відправленні правосуддя».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2024 року у справі № 607/5535/22 (провадження № 61-17499св23) зазначено, що «особи, які залишили або покинули своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації та стали на облік як внутрішньо переміщені особи, можуть звертатися з позовами до судів за місцем фактичного проживання / перебування. Таким чином, якщо особа-переселенець зареєструвалася на новому місці як внутрішньо переміщена особа, то, маючи відповідну довідку про взяття на облік, переселенець може звертатись з позовом до суду у місці свого тимчасового перебування. Отже, позивач використала надане їй процесуальним законодавством право обрати суд та звернулась до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за місцем свого перебування, що відповідає вимогам частини першої статті 28 ЦПК України».

Отже, внутрішньо переміщені особи, які покинули місця постійного проживання внаслідок бойових дій та тимчасової окупації відповідних територій, зареєструвалися за новим місцем перебування та мають довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, можуть звертатися з позовами до судів за місцем свого тимчасового перебування.

Ігнорування статусу внутрішньо переміщеної особи під час визначення підсудності справи є порушенням права на доступ до правосуддя.

Тобто відомості з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб є підтвердженням місця проживання особи для визначення територіальної підсудності.

Аналізуючи вказане, можна зробити висновок, що згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2024 року у справі № 554/7669/21 (провадження № 61-5805сво23) підсудність визначається саме відповідно до зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи сторони у справі.

Проте для внутрішньо переміщених осіб таким зареєстрованим місцем перебування є адреса, внесена до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб та підтверджена довідкою.

Таким чином, справа судом прийнята до розгляду з додержанням правил підсудності у відповідності до ч.1, 3 ст.28 ЦПК України, оскільки адреса зареєстрованого місця перебування позивача АДРЕСА_1 знаходиться під територіальною юрисдикцією Металургійного районного суду міста Кривого Рогу.

Зі змісту позовної заяви, поданої адвокатом Мотуз О.В. в інтересах ОСОБА_1 вбачається, що справа відповідно до п.2 ч.4 ст.19, 274 ЦПК України, є малозначною, ціна позову не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осі.

Таким чином, враховуючи вимоги ст. 19, ст. 274 ЦПК України, суд вважає, що справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, слід розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику з повідомленням сторін.

Підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження з наданих суду матеріалів не встановлено.

У частинах 1,2,3 статті 274 ЦПК України передбачено перелік справ, що розглядаються в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з приписами частини 5, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-19, 23, 33, 34, 49, 174-177, 184, 187, 190, 191, 274-275, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Відкрити провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (Дніпропетровська область, місто Павлоград, вулиця Соборна, будинок 76) про відшкодування моральної шкоди.

Розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику з повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Роз`яснити відповідачу, що згідно ч.4 ст.277 ЦПК України, він не пізніше п`ятиденного строку має право подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. У разі неподання у встановлений судом строк заперечень, відповідач має право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк з поважних причин.

Не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті, відповідач має право надіслати до суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову з підтвердженням направлення позивачу, іншому відповідачу та третій особі у справі копії відзиву та доданих до нього документів.

Позивач не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву, до початку розгляду справи по суті, має право підготувати відповідь на відзив, виклавши письмово свої міркування, аргументи та надати відповідні докази, та направити відповідачам, третій особі у справі та суду з підтвердженням такого направлення учасникам справи.

Відповідач не пізніше п`яти днів з дня отримання відповіді позивача на відзив, до початку розгляду справи по суті має право підготувати заперечення на відповідь на відзив та направити позивачу, іншому відповідачу, третій особі й суду з підтвердженням такого направлення учасникам справи.

Роз`яснити учасникам справи, що подання заяв по суті справи (позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву) є їхнім правом. У разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Надіслати учасникам справи копію ухвали про відкриття провадження, копію позовної заяви з додатками до неї.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та апеляційному оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/sud0408/

Суддя: Н. Ю. Вікторович