Рішення № 137437651, 11.06.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/4794/26

Номер провадження2/711/2879/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді: Казидуб О. Г.

при секретарі: Шульга А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ 43541163, 01024, м. Київ, вул. Лесі Українки, 34, оф. 333) звернувся до суду через систему «Електронний суд» з позовною заявою до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 14 лютого 2025 року між ТОВ «Манівео швидка допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 639071609 на суму 9000 грн. 00 коп.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора DCDQ-5724.

Згідно умов Кредитного договору, первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував відповідачу шляхом ініціювання через банк провайдер грошові кошти в розмірі 9000 грн. 00 коп.

Отже, первісний кредитор свої зобов`язання щодо надання грошових коштів виконало в повному обсязі, що підтверджується Платіжним дорученням.

08 квітня 2025 року між первісним кредитором та ТОВ «Таліон плюс» укладено Договір факторингу № МВ-ТП/30.

30 вересня 2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» та позивачем укладено Договір факторингу № 30/0925-01.

За цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників.

В ході передачі прав вимоги за факторинговими договорами, право вимоги за кредитним договором № 639071609 від 14 лютого 2025 року перейшло до позивача, що свідчить про факт отримання права грошової вимоги до відповідача в розмірі 31591 грн. 80 коп., з яких, 9000 грн. 00 коп. заборгованість по тілу кредиту; 17551 грн. 80 коп. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 540 грн. 00 коп. заборгованість за комісією, 4500 грн. 00 коп. заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Просять суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт капітал» заборгованість за Кредитним договором № 639071609 від 14.02.2025 року у розмірі 27091 грн. 80 коп., судовий збір в розмірі 2662 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн. 00 коп.

20 травня 2026 року ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси у прийнято та відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

28 травня 2026 року через систему «Електронний суд» відповідач ОСОБА_1 надала Відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що між нею та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» дійсно існували правовідносини щодо отримання кредитних коштів. Разом з тим, вона погоджується з розміром заявленої до стягнення заборгованості, оскільки, позивачем могли бути нараховані надмірні проценти, штрафні санкції та інші платежі, які є неспівмірними та порушують принципи справедливості, добросовісності та розумності, передбачені ст.ст. 3,13,509 ЦК України. Зазначає, що позивачем не доведено належним чином правильність та обгрунтованість розрахунку заборгованості, законність усіх нарахованих процентів та штрафів, належне повідомлення про відступлення прав вимоги, повний та безперервний перехід права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «Юніт Капітал».

Також, зазначає, що на даний час вона перебуває у вкрай складному фінансовому становищі.

Просить суд задовольнити позовні вимоги частково або відмовити у задоволенні в частині штрафних санкцій та надмірних процентів. Зменшити розмір штрафних санкцій та інших нарахувань як неспівмірних наслідкам порушення зобов`язання. Врахувати складне матеріальне становище відповідача.

01 червня 2026 року через систему «Електронний суд» представник ТОВ «Юніт Капітал» через систему «Електронний суд» надала Відповідь на Відзив, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 639071609 від 14 лютого 2025 року в розмірі 27091 грн. 80 коп., судовий збір в розмірі 2662 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн. 00 коп.

В судове засідання представник позивача ТОВ «Юніт Капітал» не з`явився, зазначивши в резолютивній частині позовної заяви про розгляд справи за відсутності представника позивача. Також зазначено, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання надала заява, в якій просить справу розглянути за її відсутності. Також зазначила, що позов визнає частково, свою позицію виклала у відзиві. Просить зменшити витрати на правничу допомогу до мінімуму, оскільки, справа є малозначною.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позову, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Частиною другою статті 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено, що 14 лютого 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії № 639071609.

Відповідно до п. 2.1. Договору, за цим Договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді Кредитної лінії, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Відповідно до п. 2.2. Договору, загальний розмір Кредиту за цим Договором становить 9000 грн. 00 коп. Разом з тим позичальнику на умовах та у порядку, що передбачені цим Договором, можуть бути надані додаткові грошові кошти у кредит шляхом надання додаткових траншів.

Відповідно до п. 2.3. Договору, кредитодавець надає позичальнику перший транш за Договором у розмірі, що дорівнює загальному розміру кредиту 14.02.2025, що є датою надання кредиту.

Відповідно до п. 2.4. Договору, другий та решта траншів за Договором надаються позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах передбачених цим Договором. Надання кожного додаткового траншу за Договором збільшує загальний розмір кредиту на суму такого траншу.

Відповідно до п. 2.5. Договору, кредит надається з метою задоволення поточних споживчих потреб позичальника (не цільовий кредит), окрім участі в азартних іграх.

Кредитний договір укладено відповідно до правил надання коштів у позику, зокрема на умовах фінансового кредиту, встановлених ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» оприлюднених у вільному доступі на сайті. Відповідач самостійно обрав час для ознайомлення з цими правилами, після чого добровільно, без примусу чи тиску, висловив бажання отримати кошти. Для цього він зареєструвався на сайті, пройшов процедуру ідентифікації та верифікації й надав свої персональні ідентифікаційні дані.

Після проходження першого етапу реєстрації Товариство направило клієнту вказаними засобами зв`язку код (одноразовий ідентифікатор), який він ввів на сайті Товариства. За результатами цього сформувалося електронне повідомлення Товариству. У разі правильного введення коду Товариства створило обліковий запис клієнта в інформаційній системі. Одночасно відповідач підтвердив, що одноразовий ідентифікатор є його електронним підписом та використовується ним як аналог власноручного підпису.

Після входу до особистого кабінету боржник продовжив реєстрацію, заповнивши поля електронної анкети для отримання кредиту. Перед подачею заявки він ще раз підтвердив бадані умови кредитування (суму, строк). У разі прийняття позитивного рішення Товариство зробило клієнту в його Особистому кабінеті пропозицію укласти електронний договір (оферту) у формі електронного кредитного договору, яка містила всі істотні умови.

Про підтвердження своєї повної обізнаності та згоди з усіма істотними умовами кредитного договору та ознайомлення з правилами прийняття пропозиції (оферти) свідчить натиснута клієнтом кнопка «погоджуюсь» у Особистому кабінеті. Після цього Товариство направило споживачу засобами зв`язку одноразовий ідентифікатор у вигляді коду, який він ввів, тим самим підвередивши підписання кредитного договору згідно із ЗУ «Про електронну комерцію».

Датою укладення кредитного договору є дата одержання Товариством електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти). Дата та час отримання повідомлення зафіксовані у кредитному договорі в розділі «Реквізити та підписи сторін».

Електронний підпис одноразовий ідентифікатор введено, зокрема, дана інформація підтверджується Розділом 4 Кредитного договору. Введення позичальником одноразового ідентифікатора відповідає вимогам ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» та прирівнюється до підписання Договору.

Товариство також підписує Договір шляхом накладення аналогу власноручного підпису та відтиску печатки уповноваженої особи, що погоджено сторонами при укладенні Кредитного договору. Товариством також накладається кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника Товариства із позначкою часу, протокол підпису долучено до позовної заяви .

На думку суду, укладення Кредитного договору з Первинним кредитором можливе лише за умови проходження всіх необхідних етапів, зокрема, створення облікового запису в системі Товариства, ознайомлення з офертою, надання згоди та введення електронного ідентифікатора. Без проходження процедури верифікації, авторизації на сайті Товариства й у особистому кабінеті, а також без отримання та введення одноразового ідентифікатора, Кредитний договір між Первинним кредитором та відповідачем не міг би бути укладений.

Таким чином, сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки.

Як зазначає позивач, первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував відповідачу шляхом ініціювання через банк провайдер грошові кошти в розмірі 9000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 5.1. Договору, кожен окремий транш за цим Договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця, на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 5167-80ХХ-ХХХХ-1047, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового траншу за Договором.

Факт перерахування ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» коштів відповідачу підтверджується Довідкою , наданою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Також, як вбачається з Листа АТ «Державний ощадний банк України» № 46/12-11/79250/2026/БТ від 05.06.2026, на запит суду, до якого емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_2 , який відкритий на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Також. Надано підтверджуючий документ щодо зарахування коштів у сумі 900 грн. 00 коп.

Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі.

Крім того, відповідач ОСОБА_2 не заперечувала факту отримання коштів.

Встановлено, що загальна сума заборгованості відповідача на момент подання позовної заяви за Договором кредитної лінії № 639071609 від 14 лютого 2025 року становить 31591 грн. 80 коп., з яких, 9000 грн. 00 коп. заборгованість по тілу кредиту; 17551 грн. 80 коп. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 540 грн. 00 коп. заборгованість за комісією, 4500 грн. 00 коп. заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Також, в судовому встановлено, що 08 квітня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено Договір факторингу № МВ-ТП/30.

Пунктом 2.1. Розділу 2 (предмет договору) Договору факторингу № МВ-ТП/30 від 08.04.2025, передбачено, що згідно умов Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Тобто, предметом Договору факторингу № МВ-ТП/30 від 08.04.2025, є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № МВ-ТП/30 від 08.04.2025 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги.

В той же час, відповідно до п. 1.5. Договору факторингу, Реєстр прав вимоги означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку №1 до Договору.

Тобто, Реєстр не є разовим документом, оскільки Договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності Сторін.

Згідно п. 4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.

08 квітня 2025 року, відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги б/н до Договору факторингу № МВ-ТП/30 від 08.04.2025 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 18 714,60 грн (копія долучена до позовної заяви).

Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги.

На думку суду, сторони виконали умови договору факторингу № МВ-ТП/30 належним чином, зокрема: підписали договір факторингу №МВ-ТП/30; уклали відповідний реєстр прав вимоги та здійснили фінансування за відступлення прав вимоги відповідно до умов договору факторингу.

Таким чином, право вимоги перейшло від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку, а отже Право вимоги до Відповідача перейшло до ТОВ Таліон Плюс 08 квітня 2025 року, тобто після укладання Кредитного договору № 639071609 від 14.02.2025.

Відповідно до умов договору факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього.

Позивачем надано до матеріалів справи Договір факторингу МВ-ТП/30 від 08 квітня 2025 року та витяг з реєстру прав вимоги б/н від 08 квітня 2025 до Договору факторингу № МВ-ТП/30 від 08.04.2025.

Відповідно до умов договору факторингу № МВ-ТП/30 від 08 квітня 2025 рокупередача (відступлення) прав вимоги здійснюється у момент підписання реєстру прав вимог. При цьому така передача не прив`язується до конкретного кредитного договору, а охоплює всі права вимоги, зазначені в реєстрах.

Згідно з умовами договору факторингу, клієнт (первісний кредитор) зобов`язувався передати фактору всі права вимоги, зазначені в реєстрах прав вимоги.

Тобто, відбувся факт фактичного відступлення прав вимоги, яке не обмежується виключно моментом укладення кредитного договору чи датою договору факторингу, а відбувається на підставі відповідного реєстру.

Зокрема, реєстр прав вимоги до договору факторингу від № МВ-ТП/30 від 08 квітня 2025 року, до якого включено Кредитний договір №639071609 від 14 лютого 2025 року, укладеного 08 квітня 2025 року, тобто через два місяці після укладення кредитного договору.

Таким чином, на момент включення цього кредитного договору до реєстру, право вимоги вже існувало, а не є майбутнім, як помилково вважає відповідач.

Встановлено, що реєстр прав вимоги, підписаний сторонами, містить всі необхідні дані (сума вимоги, боржник, дата переходу, підписи), то він є достатнім доказом передачі права вимоги. Відповідно до ст. 203 ЦКУ, правочин є дійсним, якщо він відповідає волевиявленню сторін та не суперечить закону.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про його предмет, умови, визначені законом як істотні або необхідні для договорів відповідного виду, а також усі умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Істотними умовами договору факторингу є предмет договору та ціна відступлення права вимоги. Оскільки сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору факторингу № МВ-ТП/30 від 08.04.2025, це підтверджує належне відступлення права вимоги. Крім того, сторони погодили викласти зазначені умови договору в реєстрі.

Згідно ч. 1. ст. 1077 ЦК України - за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Тобто, матеріалами справи належним чином підтверджено факт переходу права вимоги, оскільки виконано умови договору факторингу та позивачем надано відповідні документи.

Висновок ОСОБА_1 про відсутність переходу права вимоги є необґрунтованим, оскільки ґрунтується на помилковому тлумаченні моменту виникнення права вимоги та його передачі за договором факторингу.

Також, встановлено, що 30 вересня 2025 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу № 30/0925-01.

Пунктом 2.1. Розділу 2 Договору факторингу № 30/0925-01 від 30.09.2025 року, ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язується відступити ТОВ «Юніт Капітал» Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Юніт Капітал» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Тобто предметом Договору факторингу № 30/0925-01 від 30.09.2025 є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 30/0925-01 від 30.09.2025 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права клієнта за Кредитними договорами.

В той же час, відповідно до п.1.5. Договору факторингу № 30/0925-01 від 30.09.2025 встановлено, що Реєстр прав вимоги означає перелік Прав вимоги до боржників, що відступається за цим Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку №1 до цього Договору.

Згідно п. 4.1. Право вимоги переходить від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Юніт Капітал» з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог , по формі установленій в Відповідному додатку.

30 вересня 2025 року , відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №2 до Договору факторингу № 30/0925-01 від 30.09.2025 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 31591 грн. 80 коп.

Відповідно до п.п. 5.3.3 Договору факторингу Фактор має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.

Отже, предметом даного договору, відповідно до його умов, є відступлення прав вимоги, що зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п. 4.1. договору, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимоги, що є невід`ємною частиною договору.

Таким чином, згідно з п. 2.1 Договору факторингу № 30/0925-01 від 30.09.2025, ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язується відступити ТОВ «Юніт Капітал» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Юніт Капітал» прийняти їх та передати грошові кошти Клієнту на умовах договору.

Відповідно до п. 1.3 та п. 1.5 цього договору, право вимоги стосується всіх прав Клієнта за Кредитними договорами і фіксується у Реєстрах прав вимоги.

Витяг з реєстру прав вимоги №2 від 30.09.2025 підтверджує, що право вимоги за Кредитним договором № 639071609 від 14 лютого 2025 року відступлено ТОВ «Юніт Капітал» на законних підставах, а передача права вимоги відбулося відповідно до умов Договору факторингу.

Тобто, в судовому засіданні встановлено, що право вимоги за Договором кредитної лінії № 639071609 від 14 лютого 2025 року до ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «Юніт Капітал».

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не виконувала умови кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Положеннями ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», визначено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно з вимогами статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

За змістом ст. 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідачем ОСОБА_3 надані позивачем розрахунки заборгованості за Кредитним договором № 292881701 від 24 січня 2024 року не оспорювались.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даними договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Суд бере до уваги, що відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання та згідно матеріалів справи має заборгованість перед ТОВ «Юніт Капітал», яке є правонаступником кредитодавця.

Отже, в судовому засіданні встановлено факт укладання кредитного договору, отримання відповідачем коштів з цим договором та факт їх неповернення відповідачем у відповідності до умов вказаних у договорі та у строки визначені сторонами.

А тому, суд приходить до висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача основної суми боргу в розмірі 9000 грн. 00 коп. підлягає задоволенню.

Відносно позовної вимоги щодо стягнення з відповідача нарахованих відсотків за користування кредитом в розмірі 17551 грн. 80 коп. суд зазначає наступне.

В матеріалах справи є Розрахунок заборгованості ОСОБА_1 , відповідно до якого борг відповідача по відсоткам складає 17551 грн. 80 коп.

Відповідно до п. 8.1. Договору, за користування кредитом позичальник зобовязаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у розмірі та порядку, що встановлені цим Договором. Інших витрат позичальника Договором не передбачено.

Відповідно до п. 8.2. Договору, проценти за користування кредитом є платою за користування позичальником наданою йому сумою грошових коштів, належних кредитодавцю. Процентна ставка за користування кредитом є базовою процентною ставкою. Процентна ставка за Договором є фіксованою і підлягає зміні кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для позичальника.

Відповідно до п. 8.3. Договору, базова процентна ставка складає 0,98 % в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 % річних.

Відповідно до п. 14.1. Невід`ємною частиною цього Договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано Позичальнику до укладення Договору.

Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Кредитодавця: www.moneyveo.ua.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Отже, Правила є у відкритому доступі на Сайті ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Первісного кредитора) за посиланням: https://moneyveo.ua/confidentiality/creditrules/ та ОСОБА_1 погодилася, що ознайомився з ними (п. 14.1. Договору).

Відповідно до Алгоритму дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору ОСОБА_1 особисто обрала для себе суму кредиту, строк кредитування та мала змогу ознайомитися з умовами Договору перед його підписанням.

Відповідно до п. 8.7.1. виключно на період від 14.02.2025 р. до 06.03.2025 року (включно) кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 18,37 % від розміру Базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за Кредитом може здійснюватися за Дисконтною процентною ставкою 0,80 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним, що становить 292,00 відсотків річних;;

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 9000,00грн. (сума виданого кредиту)*0,80 (процентна ставка)/100= 72,00 (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за період 14.02.2025-06.03.2025.

Згідно з п. 8.3. Базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 (триста п`ятдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, 9000,00 (сума виданого кредиту)* 0,98 (процентна ставка)/100= 88,20 грн. (сума за один день користування кредитом після закінчення Дисконтного періоду), що здійснювалось за період 14.03.2025 - 01.09.2025.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абз. 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку дії договору.

Згідно з частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Стаття 625 ЦК України передбачає відповідальність за порушення грошового зобов`язання, зокрема, у частині 2 цієї статті зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду вже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною 1 статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством.

У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною 1 статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Встановлені статтею 625 ЦК України проценти підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною 2 статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Оскільки, поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини 1 статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини 2 статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1 статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК зміст принципу свободи договору передбачає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Тлумачення як статті 3 ЦК загалом, так і п. 6 ст. 3 ЦК, свідчить, що принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки (постанова Верховного Суду від 10.09.2018р. у справі № 920/739/17).

В судовому засіданні встановлено, що нарахування процентів здійснювалося у повній відповідності до умов договору та у визначені ним строки.

А тому, суд приходить до висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за відсотками в розмірі 17551 грн. 80 коп. підлягає задоволенню.

Крім того, суд наголошує, що відповідачем не надано свого розрахунку заборгованості.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача комісійної винагороди в розмірі 540 грн. 00 коп. та штрафних санкцій в розмірі 4500 грн. 00 коп., суд приходить до наступного.

Суд наголошує, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем); 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання(невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.11.2024 у справі № 910/10901/23, який, відповідно до положень частини 4 статті 263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Верховною Радою України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому, строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України № 40/2026 від 12.01.2026 строк дії воєнного стану в Україні продовжено до 04.05.2026.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, комісійна винагорода в розмірі 540 грн. 00 коп. та штрафні санкції в розмірі 4500 грн. 00 коп. не підлягають стягненню з відповідача, а підлягають списанню позивачем.

А тому, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме, стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за Договором кредитної лінії № 639071609 від 14 лютого 2025 року в загальному розмірі 26551 грн. 80 коп., яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 9000 грн. 00 коп. та заборгованості по несплаченам відсоткам за користування кредитом в розмірі 17551 грн. 80 коп.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до вимог вказаної статті витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат на правничу правову допомогу позивачем надано: Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4267/10 на ім`я Тимошенко Олександра Олександровича; Договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 року, укладеного між АБ «Тимошенко та партнери» та ТОВ «Юніт Капітал»; Додаткову угоду № 25771387280 до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 року від 21 січня 2026 року; Акт прийому-передачі наданих послуг від 20 березня 2026 року, укладеного між АБ «Тимошенко та партнери» та ТОВ «Юніт Капітал», відповідно до якого послуги надано на загальну суму 7000 грн. 00 коп..

Суд зазначає, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду за результатами розгляду справи № 200/14113/18-а, ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, яка також зазначена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №620/1958/19 у постанові від 11.10.2021 року, згідно з якою, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

При цьому судом, враховано, незначну складність категорії справи, виходячи з усталеної правової позиції у таких справах, спірні правовідносини не є новими у судовій практиці, а тому, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.

Таким чином, заявлені представником позивача до відшкодування 7000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Відтак, з огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 3500 грн.00 коп.

Також, за звернення до суду з позовною заявою, позивачем були понесені витрати з оплати судового збору в сумі 2662 грн. 40 коп.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки позов підлягає частковому задоволенню, у відповідності до ст.ст. 137,141 ЦПК України, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати з оплати судового збору в розмірі 2237 грн. 75 коп.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 3, 6, 15, 16, 256-258, 260, 261, 263, 267, 509, 526, 546, 549-551, 610, 611, 616, 624, 627, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за Договором кредитної лінії № 639071609 від 14 лютого 2025 року в загальному розмірі 26551 грн. 80 коп., судовий збір в розмірі 2237 грн. 75 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 грн. 00 коп.

Решті відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: О. Г. Казидуб