Ухвала суду № 137436662, 16.06.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

16 червня 2026 року Чернігів Справа № 620/5875/25

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Соломко І.І., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про виконання рішення суду у справі № 620/5875/25,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа № 620/5875/25.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 у справі № 620/5875/25 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області з 01.03.2025 провести нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження максимальним розміром та з урахуванням вже виплачених сум.

12.02.2026 до суду від представника позивача надійшла заява в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою суду від 27.02.2026 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, протягом 30 днів з дня отримання цієї ухвали, подати до Чернігівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 у справі № 620/5875/25.

31.03.2026 на адресу суду від відповідача надійшов звіт, у якому зазначив, що на виконання рішення суду від 04.08.2025 у справі № 620/5875/25 Головним управлінням проведено 01.03.2025 нарахування пенсії без обмеження максимальним розміром та з урахуванням вже виплачених сум. Станом на 01.03.2025 підсумок пенсії позивача становить - 26551,65 грн та до виплати - 26551,65 грн, станом на 01.01.2026 підсумок пенсії позивача становить -26645,25 грн та до виплати - 26645,25 грн. Станом на 01.03.2026 підсумок пенсії позивача становить - 29737,68 грн та до виплати 26645,25 грн, оскільки нарахування та виплата з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України №236 від 25.02.2026 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» не були предметом розгляду у справі №620/5875/25 відтак, такі обставини не входили в предмет доказування в даній справі та не стосуються порядку виконання прийнятого судового рішення, а фактично складають окремий самостійний предмет позову.

24.04.2026 ухвалою суду встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області тридцятиденний строк для подання звіту про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 у справі № 620/5875/25 з 01.03.2026.

20.05.2026 на виконання ухвали суду від 24.042.2026, відповідачем подано звіт, в якому зазначено, що позивач отримує пенсію на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 у справі №620/5875/25 з урахуванням положень Порядку №821. Нарахована заборгованість за період з 01.03.2025 по 19.05.2026 складає 42170,04 грн. та поділяється на дві складові:

- минула (відкладена) заборгованість за період з 01.03.2025 по 02.09.2025 (до дати набрання чинності рішенням суду) - 17 846,01 грн;

- поточна заборгованість за період з 03.09.2025 (з дати набрання законної сили рішенням суду) по 19.05.2026 - 24324,03 грн.

Разом з тим, додатковими виплатними відомостями ОСОБА_1 у рахунок погашення заборгованості за вищевказаним рішенням суду було виплачено 13046,54 грн, а саме:

25.11.2025 187,35 грн минула (відкладена) заборгованість;

25.11.2025 4144,10 грн поточна заборгованість;

29.12.2025 187,35 грн минула (відкладена) заборгованість;

30.12.2025 4484,74 грн поточна заборгованість;

23.02.2026 103,00 грн минула (відкладена) заборгованість;

23.02.2026 1000,00 грн. поточна заборгованість;

19.03.2026 982,00 грн поточна заборгованість;

19.03.2026 101,00 грн минула (відкладена) заборгованість;

17.04.2026 877,00 грн - поточна заборгованість;

17.04.2026 100,00 грн минула (відкладена) заборгованість;

15.05.2026 100,00 грн минула (відкладена) заборгованість;

15.05.2026 780,00 грн поточна заборгованість. Таким чином, залишок невиплаченої минулої (відкладеної) заборгованості становить 17067,31 грн, залишок невиплаченої поточної заборгованості за період з 03.09.2025 по 19.05.2026 складає 12056,19 грн. 24.02.2026 Пенсійним фондом України затверджено План доходів і видатків Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на 2026 рік. На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05 лютого 2026 року № 127 Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2026 рік, з метою забезпечення фінансовими ресурсами витрат Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області у 2026 році та відповідно до Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31 серпня 2009 року №21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 вересня 2009 року за № 897/16913 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09 грудня 2021 року № 35-1), наказом Головного управління від 12.03.2026 № 255 введено в дію з 24 лютого 2026 року План доходів і видатків Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на 2026 рік, яким передбачені, зокрема: Видатки за рахунок коштів загальнообов`язкового державного пенсійного страхування: - на виплату пенсій в солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду, у розмірі 9729,5 тис. грн; - на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень у розмірі 10687,6 тис. грн. За рахунок коштів Державного бюджету України: - на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), перерахованих на виконання рішень суду, у розмірі 15341,8 тис. грн; - на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень у розмірі 14933,6 тис. грн. Відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. З системного аналізу вказаних норм, вбачається, що фінансування та виплата пенсій здійснюється за рахунок коштів Пенсійного фонду, виділених з Держаного бюджету України та за наявності відповідного бюджетного призначення. Верховний Суд України у своїх постановах (зокрема, від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 13.06.2018 у справі №757/29541/14-а від 21.08.2019 у справі №754/3105/17, від 21.05.2020 у справі №310/6910/16-а, від 31.05.2021 у справі №560/594/20) неодноразово вказував про те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин. Отже, невиконання судового рішення Головним управлінням в частині виплати грошових коштів у зв`язку з відсутністю відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Вивчивши матеріали справи та оцінивши звіт про виконання судового рішення, суд при вирішенні питання про його прийняття керується такими мотивами.

Розділом IV Кодексу адміністративного судочинства України врегульовано окремі процесуальні питання, пов`язані з виконанням судового рішення, та передбачено, що судовий контроль за виконанням судового рішення здійснює суд, який його ухвалив.

Водночас особливості судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначено статтями 381-1, 382, 382-1, 382-2 та 382-3 КАС України.

Згідно із частиною першою статті 382-2 КАС України ( в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 № 4094-IX) суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

З урахуванням наведеного, звіт про виконання судового рішення розглянуто судом в порядку письмового провадження.

За приписами частин першої, другої статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу (частина 1 статті 382-3 КАС України).

Як унормовано частиною другою статті 382-3 КАС України, суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

Аналіз наведеної норми свідчить про те, що суд відмовляє у прийнятті звіту у тому випадку, коли боржником не наведено обґрунтованих підстав, які ускладнюють виконання судового рішення, або не зазначено заходів, які ним вживаються для виконання судового рішення.

За приписами частин третьої, четвертої статті 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.

Частиною п`ятою статті 382-3 КАС України визначено, що суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними. Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Аналізуючи наведені вище процесуальні норми у сукупності, Верховний Суд при розгляді звіту про виконання судового рішення, в ухвалі від 03.03.2025 у справі №160/5259/20 відзначив, що за усталеною судовою практикою сформовано правову позицію, відповідно до якої для застосування інституту судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

В ухвалі від 03.04.2025 у справі № 560/1080/19 Верховний Суд вважав за необхідне зазначити, що накладення штрафу за невиконання судового рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності останнього за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу судового контролю як штраф у випадку відмови у прийнятті звіту про виконання судового рішення є обов`язком суду й направлено на забезпечення повної реалізації відповідного судового рішення. При цьому визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин. У свою чергу в залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання за судовим рішенням, що підлягає виконанню боржником, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Суд встановив, що рішення в цій справі станом на даний час у повному обсязі не виконане, адже позивачу нарахована сума заборгованості, що підтверджується довідкою, наявною в матеріалах справи, але не виплачена.

Відповідач вказаного факту не заперечує, але наголошує на неможливості виконання судового рішення зважаючи на те, що відповідні кошти можуть бути виплачені лише в межах наявних кошторисних призначень.

В цьому контексті суд враховує, що метою встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі є спонукання відповідача-суб`єкта владних повноважень до виконання рішення суду, ухваленого не на його користь, якщо таке рішення передбачає вчинення певних дій.

При цьому визначальним є те, чи існують достатні підстави вважати, що відповідач може ухилятися від виконання судового рішення, маючи реальну можливість його виконати.

Водночас відповідач не має наміру ухилитися чи перешкоджати виконанню судового рішення, оскільки вжив всі необхідні заходи щодо його виконання.

Згідно з частиною першою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо іншого не передбачено законом про Державний бюджет України.

Крім того, частинами першою та четвертою статті 48 Бюджетного кодексу України передбачено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, з урахуванням необхідності виконання бюджетних зобов`язань минулих років. Зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

Отже, в силу нормативних приписів будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Встановлені судом обставини справи вказують на неможливість самостійного виконання відповідачем рішення суду у цій справі в частині виплати позивачу спірної суми, що обумовлюється відсутністю у відповідача належного фінансового забезпечення та коштів, необхідних для виплати існуючої перед стягувачем заборгованості.

Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 373/436/17, від 15 травня 2020 року у справі № 812/1813/18, від 21 травня 2020 року у справі № 310/6910/16-а, від 19 лютого 2020 року у справі № 821/1491/17 та багатьох інших, невиконання боржником судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу за відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Як вже зазначалося вище, за приписами частини другої статті 382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. В протилежному випадку, якщо відповідачем такі обставини доведено і вони знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, суд має право прийняти такий звіт.

Оскільки невиконання відповідачем рішення суду спричинене об`єктивними причинами, а належних доказів, які б свідчили про намір суб`єкта владних повноважень ухилитися від виконання судового рішення не здобуто, суд доходить висновку про наявність підстав для прийняття поданого відповідачем звіту.

Разом з тим суд наголошує, що це не звільняє відповідача від обов`язку виконати рішення суду, ухвалене на користь позивача, та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням такого рішення шляхом зобов`язання відповідача подати новий звіт про його виконання, якщо поведінка відповідача буде давати приводи вважати, що він ухиляється від виконання рішення суду, затягує його виконання або ж діє недобросовісно та не вживає заходів, необхідних для його якнайшвидшого виконання.

Керуючись статтями 248, 254, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Прийняти звіт Головного управління пенсійного фонду України в Чернігівській області від 20.05.2026 про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду по справі від 04.08.2025 у справі № 620/5875/25.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подати остаточний звіт про повне виконання рішення суду у 10-денний строк після фактичної виплати ОСОБА_1 заборгованості по перерахунку пенсії за цим судовим рішенням.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І.І. Соломко