Ухвала суду № 137436190, 16.06.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/14180/26

1-кс/569/5065/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року м. Рівне

Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СУ ГУНП в Рівненській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , про арешт майна , -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий, у рамках кримінального провадження №12026180000000055 від 27.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, звернувся до суду з клопотанням, погодженим прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 , у якому просить накласти арешт на майно, вилучене 13.06.2026 року під час проведення обшуку в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України, за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування клопотання зазначає, що до СУ ГУНП в Рівненській області надійшли матеріали правоохоронних органів про те, що військовослужбовець однієї з військових частин, що дислокується на території Рівненської області, з метою особистого збагачення налагодив протиправний механізм збуту вогнепальної зброї, боєприпасів та вибухових речовин.

На виконання доручення у порядку ст. 40 КПК України було встановлено, що в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій та оперативно-розшукових заходів працівниками Департаменту військової контррозвідки СБУ спільно з працівниками Рівненського управління ДВБ НПУ було встановлено, що до вказаного кримінального правопорушення обґрунтовано причетний гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 , та який 09.04.2026 за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчинення злочину у формі оперативної закупівлі, задокументовано факт збуту ОСОБА_6 вибухових пристроїв, а саме гранату Ф-1 із запалом та гранату М-67, на загальну суму 5000 гривень.

Також, 13.06.2026 за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчинення злочину у формі оперативної закупівлі, задокументовано факт збуту ОСОБА_6 вибухових пристроїв, на загальну суму 8000 гривень, внаслідок чого останній був затриманий в порядку ст. 208 КПК України.

Крім того, під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій та оперативно-розшукових заходів було встановлено, що 13.06.2026 року ОСОБА_6 , перебував за місцем проживання свого знайомого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , який також являється військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 , та може бути причетним до факту зберігання бойових припасів, вибухових речовин.

Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення ОСОБА_5 , кримінального правопорушення, враховуючи необхідність невідкладного виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, у зв`язку із переслідуванням особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, з метою відшукання слідів та предметів злочину, врятуванням майна, здобутого у результаті вчинення кримінального правопорушення, а саме мобільних телефонів, яким користується та інших речей, до постановлення ухвали слідчого судді, слідчим у відповідності до вимог ст. 233 КПК України проведений невідкладний обшук за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Зокрема, в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_5 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , в ході проведення якого було виявлено та вилучено: 124 патронів калібру 7.62х52мм., 420 патронів калібру 5.51х45мм., 27 пострілів до гранатомету калібру 40х53мм., 3 предмети, схожі на гранати М-67, 3 предмети, схожі на гранати GHO-1, 2 предмети, схожі на гранати М-50, 2 предмети, схожі на корпуси до гранат М-50, 2 предмети, схожі на запали (підривачі) до гранат М-50, 1 предмет, схожий на гранату РГН, 1 предмет, схожий на підривач УДЗ, 1 предмет, схожий на гранату DM51A2, 1 предмет, схожий на уламковий корпус гранати DM51A2, 1 предмет, схожий на протипіхотну міну LOT STL 10B001-040 та систему підриву до неї.

Згідно ч. 7 ст. 236 КПК України вищезазначені вилучені речі вважаються тимчасово вилученим майном.

Покликаючись на викладене, слідчий вказує на необхідність накладення арешту на вказане майно, що було вилучене в ході обшуку, перелік якого наведено у клопотанні, так як воно являється матеріальним об`єктом, що зберегло на собі сліди вчиненого злочину та відповідає вимогам речових доказів, передбачених статтею 98 КПК України.

З урахуванням неявки та заяви слідчого, відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Згідно ч. 2 ст. 172 КПК України з метою забезпечення арешту майна клопотання слідчого розглядається без повідомлення власника майна.

Дослідивши клопотання та додану до нього матеріали, слідчий суддя приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що СУ ГУНП в Рівненській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12026180000000055 від 27.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

13.06.2026 в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України, за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , проведено невідкладний обшук в ході якого виявлено та вилучено вказане у клопотанні майно, яке в подальшому постановою слідчого визнано та приєднано до матеріалів кримінального провадження в якості речового доказу.

Відповідно до п. 8 глави 2.6. «Арешт майна» Узагальнення вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження арешт може бути накладено на: нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права; майно у вигляді речей, документів, грошей, якщо вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК, а саме: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та (або) є доходами від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.

На підставі ст. 167 КПК України, вище перераховане майно було тимчасово вилучено.

Згідно із ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із видів забезпечення кримінального провадження. Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до статей 94, 132, 173 КПК України при вирішення питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального правопорушення, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Згідно з частиною першою статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Таким чином, враховуючи положення ч. 2 ст. 170 КПК України про те, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною третьою статті 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначеним у статті 98 цього Кодексу («матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення»), тобто має ознаки речового доказу.

Відповідно до ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Враховуючи вищевикладені обставини те, що повернення майна його власнику може позбавити орган досудового розслідування можливості повного, всебічного та неупередженого проведення слідчих (розшукових) дій, що у свою чергу позбавить можливості встановлення істини у кримінальному провадженні, слідчий суддя, приходить до висновку про задоволення клопотання про накладення арешту на майно, яке 13.06.2026 було вилучено в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , з метою збереження речових доказів, проведення судових експертиз, так, як не застосування арешту може призвести до зникнення, втрати або пошкодження майна, що було об`єктом кримінально протиправних дій, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити у кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-173, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задоволити.

Накласти арешт на майно вилучене 13.06.2026 року під час проведення обшуку в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України, за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: 124 патрони калібру 7.62х52мм., 420 патрони калібру 5.51х45мм., 27 пострілів до гранатомету калібру 40х53мм., 3 предмети, схожі на гранати М-67, 3 предмети, схожі на гранати GHO-1, 2 предмети, схожі на гранати М-50, 2 предмети, схожі на корпуси до гранат М-50, 2 предмети, схожі на запали (підривачі) до гранат М-50, 1 предмет, схожий на гранату РГН, 1 предмет, схожий на підривач УДЗ, 1 предмет, схожий на гранату DM51A2, 1 предмет, схожий на уламковий корпус гранати DM51A2, 1 предмет, схожий на протипіхотну міну LOT STL 10B001-040 та систему підриву до неї, та позбавити ОСОБА_5 та всіх інших осіб, які мають відношення до вказаного майна, права на відчуження, розпорядження та користування вказаним майном до прийняття кінцевого рішення у кримінальному провадженні.

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Ухвала може бути скасована судом, що накладав арешт.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя