Рішення № 137435998, 16.06.2026, Корецький районний суд Рівненської області

Cправа № 563/781/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.06.2026 року

Корецький районний суд Рівненської області

в складі: головуючого судді Загородько Н.А.

секретар судових засідань Миколайчук М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Корець за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

Позивач ТзОВ «Споживчий центр» звернулось до суду з вище вказаним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором №23.09.2025-100001494 від 23 вересня 2025 року в розмірі 49 030 грн. та судові витрати в розмірі 2 662,40 грн.

Позов мотивовано тим, що відповідно умов вищевказаного договору ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 14 000 грн., строком на 181 день. Отримавши кредит, відповідач належним чином взяті по договору зобов`язання не виконував, порядку погашення кредиту не дотримувався, що призвело до утворення заборгованості. Невиконання відповідачем умов договору дають право позивачу стягнути з нього заборгованість за кредитом у судовому порядку, що станом на дату подання позову складає 49 030 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 14 000 грн., відсотків в розмірі 25 230 грн., комісія - 2800 грн., відсотки, нараховані по 625 ЦК України в розмірі 7 000 грн.

Відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позову відмовити, оскільки він є військовослужбовцем, в зв`язку з цим, є всі підстави для застосування до даних правовідносин спеціальної норми, яка передбачена Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме: до нього не може застосовуватися відповідальність у виді штрафних санкцій та пені за невиконання зобов`язань за користування кредитом, також відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом. Вказав також, що сума заборгованості є необгрунтованою та не підтверджена належними доказами. Разом із відзивом подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Згідно поданої відповіді на відзив, сторона позивача наполягала на повному задоволенні позову, з підстав зазначених у позові та доданих доказів. Крім того, просила справу розглянути без представника позивача.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення її по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що 23 вересня 2025 року між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №23.09.2025-100001494, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 13 000 грн., строком на 181 день, тобто до 22.03.2026, зі сплатою 1 % за один день користування кредитом.

Кредитний договір №23.09.2025-100001494 від 23.09.2025 року містить підпис одноразовим ідентифікатором - Е541.

Крім того, 04 жовтня 2025 року між сторонами укладено додатковий договір до вказаного кредитного договору, яким зібільшено суму наданого кредиту до 14 000 грн., надано 2 транш у розмірі 1 000 грн.

Вказаний додатковий договір підписано одноразовим ідентифікатором - К279.

Позивачем надано докази зарахування коштів за кредитом на платіжну картку 5168-74хх-хххх-3459 відповідача вказану заявці №23.09.2025-100001494 від 23.09.2025 року.

Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 1 000 грн. та 13 000 грн. підтверджується квитанціями сервісу ТОВ "Універсальні Платіжні рішення" № 1-2904 від 29 квітня 2026 року на номер картки НОМЕР_1 , призначення платежу: Видача за договором кредиту №23.09.2025-100001494.

Зазначені реквізити банківської карти у квитанції співпадають із банківськими реквізитами карти відповідача 5168-74хх-хххх-3459, вказаними у договорі (заявці) №23.09.2025-100001494 (п.4.1 Пропозиції).

Кредитний договір укладено у порядку, передбаченому ЗУ "Про електронну комерцію". Невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), є Заявка, з якою Позичальник ознайомився 23 вересня 2025 року за цим посиланням https://sgroshi.com.ua /ua/informaciya-o-kompanii згідно ст. 11 ЗУ "Про електронну комерцію".

Комісія, пов`язана з наданням кредиту - 20 відсотків від суми кредиту і становить 2800 грн., беручи до уваги зміни внесені додатковою угодою.

Внаслідок неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в загальному розмірі в розмірі 49 030 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 14 000 грн., відсотків в розмірі 25 230 грн., комісія - 2800 грн., відсотки, нараховані по 625 ЦК України в розмірі 7 000 грн., про що свідчить додана позивачем Довідка-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позивальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу за весь час прострочення.

Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 2 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Положення статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Встановлені судом фактичні обставини у справі свідчать про те, що правила про порядок надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Споживчий центр» перебувають в загальному доступі, розміщенні на офіційному сайті фінансової установи та в розумінні ст. 641, 644 ЦК України є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору позики із визначенням порядку і умов кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, які оформлені сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Зі змісту кредитного договору №23.09.2025-100001494 від 23 вересня 2025 року вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування, а відтак є належною підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов`язків сторін.

Судом встановлено, що відповідач належним чином своїх зобов`язань не виконував, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за кредитним договором перед позивачем.

ОСОБА_1 отримав кредитні кошти, а тому у нього виникло зобов`язання повернути їх, у розмірі та у строки, зазначеними в договорі про споживчий кредит.

А тому позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 14 000 грн. підлягають до задоволення.

Щодо стягнення простроченої заборгованості за сумою відсотків в розмірі 25 230 грн. та відсотків, нарахованих, згідно ст.625 ЦК України в розмірі 7 000 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Дана пільга поширюється та діє для військовослужбовців з початку (18.03.2014) і до закінчення особливого періоду, для резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду. Банки під час дії особливого періоду не мають право нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов`язані їх списати. Для реалізації вказаного права на пільгу, необхідно письмово повідомити банк про проходження військової служби та надати підтверджуючі документи (копію військового квитка з відповідною службовою відміткою, копію довідки про призов військовозобов`язаного на військову службу, копію витягу з наказу або довідки про зарахування до списків військової частини).

Національний Банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року №18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг з наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Як вбачається із наданої відповідачем довідки від 1/47/3-284 від 10 березня 2026 року та Витягу із наказу командира в/ч НОМЕР_2 №278 від 07 листопада 2022 року, ОСОБА_1 на даний час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та призваний на строкову військову службу з 09 грудня 2021 року ІНФОРМАЦІЯ_1 , а отже є військовослужбовцем.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків та пені за кредитним договором задоволенню не підлягають, оскільки відповідач, як військовослужбовець, згідно з п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звільняється від сплати процентів (неустойки) в особливий період.

Разом з тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до правової позиції ВС, що міститься у постанові від 31.01.2024 року у справі № 183/7850/22, касаційний суд вже робив висновки щодо застосування пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, у зв`язку з введенням в дію в Україні воєнного стану, з 24.02.2022 року неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами та ст. 625 ЦК України (інфляційні втрати та 3% річних), за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за договором позики, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Крім цього, суд не може погодитися з законністю нарахування та стягнення комісії в розмірі 2 800 грн., оскільки вказана комісійна винагорода є платою за послуги, що супроводжують кредит, а саме - за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок споживача, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційним, суперечить моральним засадам суспільства, а тому є незаконним в силу вимог ч.5 ст.11, ч.1, 2, 5, 7 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Наведений висновок суду узгоджується з правовими позиціями, викладеними в постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року по справі №730/1100/15-ц, від 27 листопада 2019 року по справі №522/18855/16, від 19 лютого 2020 року по справі №756/8840/17-ц, які з огляду на вимоги ч.4 ст.263 ЦПК України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Оцінюючи в сукупності зібрані у справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» підлягають до часткового задоволення в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 14 000 грн.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та є справедливим по відношенню до обох сторін.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст.141 ЦПК України, а саме, у разі часткового задоволення позову - судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача належить стягнути 760 грн. 22 коп. пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 263-265, 268, 280-281 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, на р/р НОМЕР_3 , заборгованість за Кредитним договором №23.09.2025-100001494 від 23 вересня 2025 року у розмірі 14 000 (чотирнадцять тисяч) грн. та 760 (сімсот шістдесят) грн. 22 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Сторони по справі:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ЄДРПОУ 37356833, зареєстроване місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: Н.А. Загородько