Рішення № 137435808, 16.06.2026, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/648/26

Провадження №2/548/481/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.06.2026 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Коновод О.В., за участю секретаря судових засідань - Матвієнко О.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін і без проведення судового засідання цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Фінансова Компанія Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

20 березня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (надалі також позивач, ТОВ «ФК «Позика») через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему «Електронний суд» звернулось до Хорольського районного суду Полтавської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (надалі також відповідач ) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 39647067 від 18 грудня 2021 року в загальному розмірі 18340 грн 00 коп.

Ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 30 березня 2026 року після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача (а.с. 50-51) позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 52-54).

Аргументи учасників справи

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 18.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс» (надалі також ТОВ «ФК «Ірбіс») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 39647067 в електронній формі шляхом його підписання електронним підписом відповідача, вчиненим одноразовим ідентифікатором, за умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 6800 грн зі сплатою процентів за користування кредитом на умовах, передбачених договором.

ТОВ «ФК «Ірбіс» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надало відповідачу грошові кошти в розмірі та у строк, що визначені умовами договору.Однак, відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, не повернув своєчасно позичальнику грошові кошти для погашення заборгованості, відповідно до умов договору, не сплатив заборгованість за відсотками, у зв`язку з цим виникла заборгованість.

Позивачем зазначено, що 01 вересня 2025 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» укладений Договір факторингу № 01092025/01, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 39647067 від 18.12.2021 року.

Позивач набув права грошової вимоги до відповідача на загальну суму 18340 грн 00 коп., із яких: 6800 грн 00 коп. сума заборгованості за тілом кредиту та 11540 грн 00 коп. сума заборгованості за відсотками.

На даний час, відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань щодо погашення кредитної заборгованості, з огляду на що, позивач звернувся до суду з відповідним позовом та просив стягнути вказану заборгованість та судові витрати.

Ухвала про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 30 березня 2026 року разом із судовою повісткою направлялися на зареєстровану адресу відповідача, однак повернулись до суду із зазначенням причини невручення - «адресат відсутній» від 14 квітня 2026 року (а.с. 57-58).

Відповідно до змісту пункту 5 частини 6 статті 272 ЦПК України, зазначена ухвала вважається такою, що вручена відповідачу.

В ухвалі про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 30 березня 2026 року, суд встановлював відповідачу п`ятнадцятиденний строк із дня отримання копії даної ухвали для надання до суду відзиву на позов.

Відзиву на позов від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до частини 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи неподання відповідачем відзиву на позов у встановлений судом строк, справа підлягає вирішенню на підставі наявних матеріалів.

Позивач у судове засідання явку свого уповноваженого представника не забезпечив, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с. 55-56). У прохальній частині позовної заяви позивач просив здійснювати розгляд за відсутності його представника та не заперечував проти ухвалення судом заочного рішення (а.с. 7).

Відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення судового засідання не надсилав, заяви про розгляд справи без його участі чи відзиву на позов не надавав.

З огляду на положення пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України, судова повістка вважається врученою відповідачу, отже суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 є такою, що належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що ОСОБА_1 є такою, що належним чином повідомлена про час, дату та місце судового засідання та зважаючи на неподання ним відзиву на позов у встановлений судом строк, справа підлягає вирішенню на підставі наявних матеріалів.

За вказаних обставин, відповідно до положень частини 1 статті 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Згідно з вимогами статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 18 грудня 2021 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту 39647067 (надалі також договір) (а.с. 18-24).

Відповідно до пунктів 1.1.-1.8. договору зокрема вбачається, що ТОВ «ФК «Ірбіс» є фінансовою установою та має ліцензію на право здійснення діяльності з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, шляхом розміщення цього документу «Договір про надання фінансового кредиту 39647067 від 18.12.2021 року» в онлайн системі на веб-сайті товариства направляє (робить) пропозицію укласти договір (оферту) (далі за текстом пропозиція) відповідно до статті 634 Цивільного кодексу України, статей 10, 11 Закону України «Про електронну комерцію». Пропозиція набирає чинності з 18.12.2021 та діє до 23 годин 59 хвилин 18.03.2022. Особою, якій адресована пропозиція, є ОСОБА_1 (далі за текстом клієнт). Прийняти (акцептувати) пропозицію може лише клієнт, що подав заявку на кредит. До акцептування пропозиції клієнт зобов`язаний ознайомитися з умовами пропозиції, умовами договору та правилами, якщо клієнт не згодний з умовами договору, правилами та/або вважає умови договору, правил такими, що є явно обтяжливими для клієнта, клієнт не має права вчиняти дії, спрямовані на укладення та виконання договору. Після акцептування клієнтом пропозиції, всі умови договору є обов`язковими для товариства і клієнта. Клієнт акцептує пропозицію в цілому. клієнт не може запропонувати свої умови договору. Договір вважається укладеним з моменту одержання товариством відповіді про прийняття (акцепту) пропозиції в порядку (що є невід`ємною частиною договору). Відповідь клієнта про прийняття (акцепт) Пропозиції надається шляхом надсилання електронного повідомлення Товариству, підписаного у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразовим ідентифікатором. При цьому одноразовий ідентифікатор передається товариством як суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, клієнту (іншій стороні електронного правочину) у текстовому повідомленні засобом рухомого (мобільного) зв`язку на зазначений (на момент направлення пропозиції) клієнтом у своєму особистому кабінеті/у системі номер мобільного телефону (телефонний номер мобільного (рухомого) зв`язку), та додається (приєднується) до електронного повідомлення від клієнта як особи, яка прийняла пропозицію.

Згідно з пунктом 3.1. договору товариство надає кредит клієнту у розмірі 6800 гривень 00 копійок, з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно пункту 3.2 цього договору, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити передбачені цим договором проценти у строки та на умовах даного договору.

У пункті 3.2. договору вказаний графік (порядок та умови надання кредиту). За користування кредитом клієнт зобов`язаний сплатити товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3%. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного у пункті 4.2. цього договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою клієнта. При цьому, клієнт може скористуватись пільговим періодом та отримати пільгову процентну ставку (знижку) на умовах, визначених в підпунктах 3.2.1, 3.2.2. пункту 3.2. цього договору:

підпунктом 3.2.1. пункту 3.2 договору визначено, що пільговий період складає 30 календарних днів з 18.12.2021 по 17.01.2022, пільгова процентна ставка (знижка) 2,5%;

підпунктом 3.2.2. пункту 3.2 договору визначено, що стандартний період складає 60 календарних днів з 18.01.2022 по 18.03.2022, стандартна процентна ставка 3%.

Відповідно до пункту 4.2. договору клієнт зобов`язується повністю повернути кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за кредитом до 18.03.2022, шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок товариства.

Згідно з пунктом 5.1. договору клієнт зобов`язаний сплачувати товариству проценти за користування кредитом, за процентною ставкою, зазначеній у пунктах 3.1, 3.2 цього договору, але з урахуванням положень, передбачених пунктом 3.2 цього договору.

Відповідно до пунктів 9.1.-9.2. договору сторони несуть відповідальність за невиконання взятих на себе за договором обов`язків. Клієнт не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним зобов`язань із повернення кредиту та сплати передбачених цим договором процентів за кредитом.

У пункті 11.1. визначено, що договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 18.03.2022, але у будь-якому випадку до повного виконання клієнтом зобов`язань за цим договором.

Згідно з підпунктом 13.8.9. пункту 13.8 договору укладаючи цей договір, клієнт надає свою згоду/дозвіл, зокрема на: передачу/переуступку/відступлення будь-яких обов`язків товариства за цим договором іншій особі у будь-який час без додаткової згоди клієнта на це.

Договір про надання фінансового кредиту № 39647067 від 18.12.2021 року містить електронний підпис від імені ОСОБА_1 (а.с. 24).

У такий же спосіб підписано таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що додатком № 1 до договору про надання фінансового кредиту 39647067 від 18.12.2021 року.

Згідно з довідкою про ідентифікацію клієнта від 01.09.2025 року, відповідач під час укладення кредитного договору використовував електронний підпис у формі одноразового ідентифікатора, який був відправлений йому на номер мобільного телефону, зазначений у договорі (а.с. 14).

ТОВ «ФК «Ірбіс» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу в користування кредит в розмірі 6800 грн 00 коп., шляхом зарахування 18.12.2021 року грошових коштів на картку, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 125864893, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих. № 3152_251024114216 від 24.10.2025 (а.с. 31).

Відповідно до наданого ТОВ «ФК «Ірбіс» розрахунку заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 39647067, встановлено, що за ОСОБА_1 рахується заборгованість у загальному розмірі 18340 грн 00 коп., із яких: 6800 грн 00 коп. залишок основного боргу та 11540 грн 00 коп. залишок відсотків за кредитом. Також із розрахунку вбачається, що заборгованість була нарахована за період із 18.12.2021 року по 18.03.2022 року, тобто в межах строку дії кредитного договору (а.с. 18-24).

01 вересня 2025 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» укладено договір факторингу № 01092020/01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором. У пункті 4.1. якого зазначено, що перехід права вимоги: право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог у формі наведеній в додатку № 1 до цього договору (а.с.25-29).

01 вересня 2025 року клієнтом та фактором підписаний акт приймання-передачі реєстру прав вимог за договором факторингу № 01092025/01 від 01 вересня 2025 року .

Відповідно до витягу з додатку № 1 до договору факторингу № 01092025/01 від 01 вересня 2025 року до ТОВ «ФК «Позика» перейшло право вимоги за кредитним договором № 39647067, боржник ОСОБА_1 , у загальному розмірі 18340 грн 00 коп., із яких: 6800 грн 00 коп. сума заборгованості за тілом, 11540 грн 00 коп. сума заборгованості за відсотками (а.с. 12).

Згідно з платіжною інструкцією № 6054383 від 02 вересня 2025 року ТОВ «ФК «Позика» здійснило оплату ТОВ «ФК «Ірбіс», згідно з договором факторингу № 01092025/01від 01 вересня 2025 року(а.с. 33).

З матеріалів справи встановлено, що позивач самостійно відсотки за користування кредитом не нараховував.

Кредитор свої зобов`язання відповідно до вказаного договору виконав у повному обсязі.

В свою чергу, відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, не надав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, у зв`язку з чим має непогашену заборгованість по кредиту.

Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилався на те, що в порушення умов договору про надання фінансового кредиту № 39647067 від18.12.2021 року за відповідачем рахується заборгованість у загальному розмірі 18340 грн 00 коп., із яких: 6800 грн 00 коп. сума заборгованості за тілом кредиту та 11540 грн 00 коп. сума заборгованості за відсотками.

Надаючи оцінку позовним вимогам, суд виходить з наступного.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 3 Закону № 675-VIII «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (частина 6 статті 11 Закону№ 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина 12статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно зі статтею 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Висновки щодо правозастосування

Судом встановлено, що 18.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс» (надалі також ТОВ «ФК «Ірбіс») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 39647067 в електронній формі шляхом його підписання електронним підписом відповідача, вчиненим одноразовим ідентифікатором, за умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 6800 грн зі сплатою процентів за користування кредитом на умовах, передбачених договором.

ТОВ «ФК «Ірбіс» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надало відповідачу грошові кошти в розмірі та у строк, що визначені умовами договору.Однак, відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, не повернув своєчасно позичальнику грошові кошти для погашення заборгованості, відповідно до умов договору, не сплатив заборгованість за відсотками, у зв`язку з цим виникла заборгованість.

Позивачем зазначено, що 01 вересня 2025 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» укладений Договір факторингу № 01092025/01, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 39647067 від 18.12.2021 року.

Позивач набув права грошової вимоги до відповідача на загальну суму 18340 грн 00 коп., із яких: 6800 грн 00 коп. сума заборгованості за тілом кредиту та 11540 грн 00 коп. сума заборгованості за відсотками.

Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Відповідно до статті 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку ані первісному кредитору, ані позивачу, до якого перейшло право вимоги, відповідачем не повернуті, а також, що відповідачем добровільно не сплачені проценти за користування кредитом, суд дійшов висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 39647067 від 18.12.2021року у загальному розмірі 18340 грн 00 коп., із яких: 6800 грн 00 коп. сума заборгованості за тілом, 11540 грн 00 коп. сума заборгованості за відсотками

Відповідач заперечень щодо правильності наданого позивачем розрахунку сум заборгованості не заявляла, належних та допустимих доказів того, що заборгованість розрахована невірно та має інших розмір, ніж зазначено позивачем, не надавала, власного розрахунку не надала.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 76, частиною 1 статті 77 та статтею 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторона посилалась як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем сплачений судовий збір у сумі 2662 грн 40 коп. (а.с. 1).

Враховуючи вищезазначене, у зв`язку із тим, що суд дійшов висновку про задоволення позову, судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача по справі ОСОБА_1 - у розмірі 2662 грн 40 коп. на користь позивача ТОВ «ФК «Позика».

Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу у розмірі 5500 грн 00 коп.

Частиною 1 статті 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частина 4 статті 137 ЦПК України передбачає, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Позивачем на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу надано: акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 16 лютого 2026 року адвокатом Лівак Іванною Миколаївною, а саме: письмова консультація клієнта щодо співних правовідносин 0,5 години 500 грн, правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ФК «Позика» 1 година 1500 грн, складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і, які очікує понести у зв`язку із розглядом справи 2 години 3000 грн, формування додатків до позовної заяви (письмові докази) 0,5 години 500 грн. Разом: 5500 грн., детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Лівак І.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК «Позика`щодо стягнення кредитної заборгованості на загальну суму 5500 грн , договір № 39493634/01 про надання правової допомоги від 02 січня 2026 (а.с. 13-17), додаткову угоду № 39647067 до Договору про надання правової допомоги № 39493634/01 від 02 січня 2026 року з розширенням розділу «1 Предмет договору» та доповненням новим пунктом такого змісту: «1.2. Виконавець зобов`язується здійснити представництво та захист інтересів Клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості із гр. ОСОБА_1 », а також доповнення розділу «4. Порядок здійснення розрахунків» договору новим пунктом 4.9. , копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВЛ № 841 від 22 липня 2016 року адвоката Лівак Іванни Миколаївни .

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01 серпня 2019 року в справі № 915/237/18, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Так, у рішеннях ЄСПЛ від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З урахуванням вищенаведеного, виходячи з вимог розумності та справедливості, суд дійшов висновку про те, що обсяг наданої позивачу правничої допомоги, є співмірним з вартістю послуг, оплачених позивачем.

Надана представником позивача правнича допомога оцінена на 5500 грн 00 коп., що відповідає рівню складності даної справи та критерію розумності.

На підставі викладеного, керуючись статтями 259, 263-265, 280-281 ЦПК України,

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія Позика" (юридична адреса: 07406, вул. Симона Петлюри,21/1 м. Бровари Київської області, код ЄДРПОУ 39493634), представник позивача: Міньковська Анастасія Володимирівна (адреса 03117, місто Київ, проспект Берестейський, 65, РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за Кредитним договором ,- задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ФК «ПОЗИКА» (ЄДРПОУ: 39493634, адреса для листування: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_4 в ПуАТ «КБ «АКОРД БАНК», МФО: 380634) заборгованість за Кредитним договором № 39647067 від 18.12.2021 у розмірі 18340 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ФК «ПОЗИКА» (ЄДРПОУ: 39493634, адреса для листування: 07406, Київська обл., вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_4 в ПуАТ «КБ «АКОРД БАНК», МФО: 380634) судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ФК «ПОЗИКА» (ЄДРПОУ: 39493634, адреса для листування: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_4 в ПуАТ «КБ «АКОРД БАНК», МФО: 380634) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 500,00 грн.

Відповідачу направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Інші учасники справи, а також відповідач у разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено та підписано 16.06.2026 року.

Суддя: О.В. Коновод