Рішення № 137435782, 15.06.2026, Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/122/26

номер провадження 2/546/340/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Романенко О.О.,

за участі секретаря судового засідання Захарченко Л.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Решетилівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 546/122/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

12.02.2026 через електронний кабінет Електронного суду, до Решетилівського районного суду Полтавської області надійшла вищевказана позовна заява, у якій позивач просить суд:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі.

2. Розглянути справу у спрощеному провадженні без виклику сторін.

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: 38463, Полтавська область, Полтавський район, село Прокопівка, РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» (ідентифікаційний код 43575686, адреса: Україна, 49005, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Сімферопольська, будинок 21, 5-й поверх, приміщення 68, 69) суму заборгованості в розмірі 41 763,16 гривень, що складається з:

- заборгованість за основним боргом в сумі 38 325,30 гривень;

- заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 12,03 гривень,

- інфляційні втрати в сумі 2 559,30 гривень;

- три проценти річних в сумі 866,53 гривень.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: 38463, Полтавська область, Полтавський район, село Прокопівка, РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» (ідентифікаційний код 43575686, адреса: Україна, 49005, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Сімферопольська, будинок 21, 5-й поверх, приміщення 68,69) судові витрати:

- зі сплати судового збору в сумі 2 662,40 гривень,

- на оплату послуг поштового зв`язку в сумі відповідно до розрахункового документа про оплату послуг поштового зв`язку;

- на оплату професійної правничої допомоги адвоката в сумі 7 200,00 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, 12.02.2026 справу передано на розгляд головуючому судді Романенко О.О.

У порядку визначеному ч. 6 ст.187 ЦПК України судом 16.02.2026 направлено запит до органу реєстрації з метою з`ясування зареєстрованого місця проживання відповідача та вирішення питання щодо належної підсудності даного спору суду, відповідь на який отримано 18.02.2026.

Ухвалою судді від 24.02.2026 відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено проведення першого судового засідання.

У судове засідання 16.04.2026 сторони не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

У встановлений судом строк, відповідач правом на надання відзиву не скористався, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві виклав клопотання, у якому позивач просив розглядати справу за відсутності їх представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с.7).

Відповідач у судові засідання призначені на 24.03.2026 та 16.04.2026 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом направлення конвертів з повістками за встановленим місцем реєстрації особи, які відповідно до рекомендованих поштових повідомлень отримав особисто (а.с. 91, 96). 15.06.2026 подав до суду клопотання про визнання позовних вимог повністю. Розгляд справи просив провести без його участі (а.с.102).

Згідно з ч.3 ст.211 ЦПК України справу розглянуто за відсутності сторін, які надіслали на адресу суду заяви з проханням справу розглянути за їх відсутності. Судовий розгляд справи здійснювався на підставі наявних письмових доказів у матеріалах справи.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом судом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України - у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для цього законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Повно та всебічно дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 24.05.2019 ОСОБА_1 уклав із АТ «Ідея Банк», ТОВ «Нью Файненс Сервіс» договір кредиту та страхування №Z52.25850.005301039, який відповідач підписав власноручно (а.с.9).

Відповідно до умов договору банк надає Позичальнику кредит готівкою в сумі 39 999,00 грн для власних потреб, шляхом переказу коштів на рахунок № НОМЕР_2 позичальника який відкритий в АТ «Ідея Банк», та позичальник доручає банку оплатити страховий внесок за рахунок кредиту в розмірі 6666,50 грн. Кредит надається строком на 24 місяці, дата повернення кредиту - 24.05.2021, з фіксованою процентною ставкою 0,01% річних (пункти 1.1, 1.2., 1.3, 1.4, 1.6, 1.7 договору) (а.с.9).

Згідно з копією паспорта споживчого кредиту, який є додатком №1 до Договору та яким визначені умови кредитування, що підписаний ОСОБА_1 власноруч (а.с. 10). Паспортом передбачено порядок повернення кредиту, плату за обслуговування становить 3,69 % щомісячно від початкової суми кредиту, орієнтовна загальна вартість кредиту становить 75426,22 грн (а.с.10).

До позовної заяви, окрім іншого, додано копію Публічної пропозиції АТ «Ідея Банк» про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та копію договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а.с. 15-32), яка не містять підписів ОСОБА_1 .

До матеріалів справи також додано копію паспорта та ОСОБА_1 (а.с.12-14).

АТ «Ідея Банк» свої зобов`язання за договором виконало та надало ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 39999,00 грн та 6666,50 грн оплати страхової суми за Договором (а.с. 11). Вказана обставина також підтверджується копією ордеру-розпорядження № 1 про видачу кредиту та копією ордеру-розпорядження № 2 про сплату страхового платежу (а.с. 33).

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за Договором у відповідача утворилась заборгованість в сумі 64784,96, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 38325,30 грн, заборгованості за відсотками 12,03 грн та заборгованості за комісіями 56447,63 грн (а.с. 34).

Згідно з розрахунком інфляційних втрат та 3% від суми боргу за період з 25.05.2021 до 23.02.2022, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором за цими складовими становить: інфляційні втрати в сумі 2 559,30 гривень; три проценти річних в сумі 866,53 гривень (а.с. 35).

Спір у справі виник із кредитних правовідносин та його вирішення регулюється нормами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в цьому випадку - АТ " Ідея Банк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Банк надав відповідачу ОСОБА_1 кошти за кредитним договором на умовах строковості і платності, однак такі кошти не були повернуті відповідачем та банком в подальшому було відступлено право вимоги для позивача.

З матеріалів справи також слідує, що сторони погодили умови кредитування, в тому числі кількість та розмір платежів, періодичність їх внесення, розмір процентної ставки, строк кредитування, дані обставини не заперечуються відповідачем.

Частинами 1, 3 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свій обов`язок новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

За змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-979цс15.

16 листопада 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «СОНАТІ» укладено договір факторингу № 16/11-23 (а.с. 36-42).

Права вимоги всі права грошової вимоги клієнта за первинними договорами до боржників щодо погашення (стягнення, повернення) заборгованості, що виникли на підставі укладених між клієнтом та боржниками первинних договорів і підтверджені документацією, а також інші права вимоги за первинним договорами (розділ 1 Договору № 16/11-23).

Згідно з пунктом 2.1. Договору № 16/11-23 за цим договором клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до витягу друкованого реєстру боржників № 1 до договору факторингу № 16/11-23 ТОВ «ФК «СОНАТІ» отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором кредиту та страхування №Z52.25850.005301039 від 24.05.2019 на загальну суму 94784,96 грн (а.с. 43-44).

29 грудня 2023 року між ТОВ «ФК «СОНАТІ» та ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 29/12-23 (а.с. 48-54).

Права вимоги всі права грошової вимоги клієнта за первинними договорами до боржників щодо погашення (стягнення, повернення) заборгованості, що виникли на підставі укладених між первісним кредитором та боржниками первинних договорів і підтверджені документацією, а також інші права вимоги за первинним договорами (розділ 1 Договору № 29/12-23).

Згідно з пунктом 2.1. Договору № 29/12-23 за цим договором клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до витягу з витягу реєстру боржників, що є додатком до договору факторингу № 29/12-23 від 29 грудня 2023 року, позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором кредиту та страхування №Z52.25850.005301039 від 24.05.2019 на загальну суму 94784,96 грн (а.с. 55).

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за Договором у відповідача утворилась заборгованість в сумі 64784,96, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 38325,30 грн, заборгованості за відсотками 12,03 грн та заборгованості за комісіями 56447,63 грн (а.с. 34).

Згідно з розрахунком інфляційних втрат та 3% від суми боргу за період з 25.05.2021 до 23.02.2022, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором за цими складовими становить: інфляційні втрати в сумі 2 559,30 гривень; три проценти річних в сумі 866,53 гривень (а.с. 35).

Згідно до розрахунків заборгованості та виписки по рахунку слідує, що відповідач отримував кредитні кошти та користувався ними, з частковим нерегулярним поверненням коштів. Після відступлення права вимоги, відповідачем не здійснювалися погашення заборгованості.

Відповідно до ст. ст.526,527,530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог Закону. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1ст. 626 ЦК України). Визначення поняття зобов`язання міститься у ч. 1ст. 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (ст. 510 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. В силу ч. 1ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Так, одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Згідно з ст. ст.610,611,612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином встановлено, що взятих на себе зобов`язань за кредиту та страхування №Z52.25850.005301039 від 24.05.2019 відповідач не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 94784,96 грн, яка складається з :

- заборгованість за основним боргом 38325,30 грн;

- заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками 12,03 грн;

- заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями 56447,63 грн.

Разом з цим, позивач не просить стягувати з відповідача заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями у розмірі 56447,63 грн.

Згідно з розрахунком інфляційних втрат та 3% від суми боргу за період з 25.05.2021 до 23.02.2022, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором за цими складовими становить: інфляційні втрати в сумі 2 559,30 гривень; три проценти річних в сумі 866,53 гривень (а.с. 35).

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд звертає увагу, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як і інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Про це неодноразово зазначав Верховний Суд, зокрема у постанові від 22 лютого 2023 року у справі № 127/6494/21.

Позивачем правомірно були нараховані три проценти річних та інфляційні втрати до 23 лютого 2022 року, тобто за період, на який не розповсюджується дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Отже, відповідач також має заборгованість у виді трьох процентів річних 866,53 грн, та інфляційних втрат 2559,30 грн, яка підлягає до стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ».

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 41 763,16 гривень, що складається з:

- заборгованість за основним боргом в сумі 38 325,30 гривень;

- заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 12,03 гривень,

- інфляційні втрати в сумі 2 559,30 гривень;

- три проценти річних в сумі 866,53 гривень.

Вказані розрахунки складені відповідно до умов кредитного договору та вимог ЦК України, відповідач з даними розрахунками в заяві про визнання позовних вимог погодився.

Оскільки відповідач подав до суду клопотання про визнання позовних вимог у розмірі 41763,16 грн, з урахуванням наведеного, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, та, враховуючи факт невиконання ОСОБА_1 умов договору кредиту та страхування №Z52.25850.005301039 від 24.05.2019, суд приходить до висновку, що позов ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» про стягнення заборгованості за кредитним договором слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 41 763,16 гривень, що складається з: заборгованість за основним боргом в сумі 38 325,30 гривень; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 12,03 гривень, інфляційні втрати в сумі 2 559,30 гривень; три проценти річних в сумі 866,53 гривень.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 63 від 05.02.2026 (а.с.1). Вказані кошти судового збору були зараховані до спеціального фонду державного бюджету України, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України (а.с.81).

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічні положення закріплені в ч. 3 ст. 7 Закону Україна «Про судовий збір».

Таким чином, враховуючи норми ч. 1 ст. 142 ЦПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», на користь позивача підлягає поверненню 50% сплаченого ним судового збору, що становить 1331,20 грн (2662,40 х 50% =1331,20).

Інші 50% сплаченого позивачем судового збору, що становить 1331,20 грн, підлягають стягненню на його користь з відповідача.

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 7200,00 грн, суд зазначає наступне.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивачем здійснено витрати на правову допомогу у сумі 7200,00 грн, що підтверджується: ордером на надання правничої допомоги адвокатом Маслюженко М.П. ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» (а.с.59); копію свідоцтва (а.с.60); договором про надання правничої до договору про надання правничої допомоги (а.с.67); актом приймання-передачі послуг з правничої допомоги від 06.04.2026 № 6 (а.с.68).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30 вересня 2009 року за № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18, провадження № 14-26цс21.

Враховуючи вищевикладені норми процесуального права, обставини справи та враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача щодо суми та обґрунтованості розміру правничої допомоги, керуючись закріпленим статтею 11 ЦПК України принципом пропорційності у цивільному судочинстві, виходячи з вимог розумності та справедливості, враховуючи обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також того, що позовні вимоги ТОВ«САНФОРД КАПІТАЛ» задоволено, суд дійшов висновку, що справедливим і співмірним буде стягнення з ОСОБА_1 . на користь ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» 7200,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на оплату послуг поштового зв`язку в сумі відповідно до розрахункового документа про оплату послуг поштового зв`язку, суд зазначає наступне.

Положеннями ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема: пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів (ч. 2 ст. 140 ЦПК України).

Представником позивача було додано докази направлення відповідачу копії позову з додатками, а саме: копію списку на відправлення кореспонденції АТ «Укрпошта» та копію фіскального чека від 05.02.2026 (а.с. 70-72). У списку на відправлення кореспонденції АТ «Укрпошта» під порядковим номером 27 зазначений ОСОБА_1 та у графі «Плата за пересилання з ПДВ» вказана сума 96,00 грн.

Суд вважає підтвердженими понесені позивачем витрати на відправку позову з додатками відповідачу, оскільки вказані дії пов`язані з підготовкою справи до розгляду. Тому вищезазначені витрати в сумі 96,00 грн підлягають до стягнення з відповідача на користь ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ».

На підставі ст. ст. 512, 514, 526, 530, 549, 610-612, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України та керуючись ст. ст. 7, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 279 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Прийняти визнання ОСОБА_1 позову Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» суму заборгованості за договором кредиту та страхування №Z52.25850.005301039 від 24.05.2019 у загальному розмірі 41763,16 грн (сорок одна тисяча сімсот шістдесят три гривні 16 копійок), що складається з: заборгованість за тілом кредиту в сумі 38 325,30 гривень; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 12,03 гривень, інфляційних втрат в сумі 2 559,30 гривень; трьох процентів річних в сумі 866,53 гривень

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ 43575686, адреса місцезнаходження: вул. Сімферопольська, буд.21, 5-й поверх, приміщення 68, 69, м. Дніпро Дніпропетровського району Дніпропетровської області, 49005) з державного бюджету 50 відсотків сплаченого ним судового збору згідно платіжної інструкції № 63 від 05.02.2026 у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» понесені судові витрати за сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7200,00 грн (сім тисяч двісті гривень 00 копійок).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» судові витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду у розмірі 96,00 грн (дев`яносто шість гривень 00 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16 червня 2026 року.

Учасники справи:

позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ», ЄДРПОУ 43575686, адреса місцезнаходження: вул. Сімферопольська, буд.21, 5й поверх, приміщення 68, 69, м. Дніпро Дніпропетровського району Дніпропетровської області, 49005, ел.пошта: office@sunfordcap.uafin.net, телефон: НОМЕР_5, наявний електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» системи ЄСІТС;

представник позивача - адвокат Маслюженко Микола Павлович, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місцезнаходження: вул. Сімферопольська, буд. 21, оф. 411, м. Дніпро Дніпропетровського району Дніпропетровської області, 49005, ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 , телефон: НОМЕР_4 , наявний електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» системи ЄСІТС;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , електронна пошта та зареєстрований електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд «системи ЄСІТС відсутні.

Суддя О.О. Романенко