Рішення № 137435411, 16.06.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/14374/25

РІШЕННЯ

іменем України

16 червня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Канпак" до Головного управління ДПС в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КАНПАК» (далі позивач, ТОВ) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі відповідач, ГУ), у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 24.04.2025 №8891/2201-0702 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 31 019 грн.

Ухвалою суду від 22.08.2025 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з ненаданням доказу сплати судового збору.

На виконання цієї ухвали суду позивач подав документ про сплату судового збору у сумі 3 028,00 грн.

Після усунення недоліків ухвалою від 03.09.2025 відкрито провадження у справі №560/14374/25 та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно із позовною заявою, позивач позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити з таких підстав.

Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним, оскільки господарські операції, за наслідками яких сформовано відповідні показники податкового обліку, фактично відбулися та підтверджені первинними документами.

Посилається на те, що операції з ПП «ЛІБО-ПЛАСТ», ПП «Леополісбуд», ТОВ «МОДУЛЬКОМПЛЕКТ», ТОВ «САТУМ» та ТОВ «ЧАДО» підтверджуються договорами, видатковими накладними, актами приймання-передачі, податковими накладними, банківськими виписками, товарно-транспортними накладними та іншими документами.

На думку позивача, контролюючий орган фактично не спростував наявність товарів та їх використання у господарській діяльності, а висновки відповідача ґрунтуються на припущеннях, податковій інформації щодо контрагентів, ризиковості, відсутності окремого майна чи працівників, а також на формальних зауваженнях до ТТН і сертифікатів якості.

Зазначає, що недоліки товарно-транспортних накладних або відсутність сертифікатів якості не можуть самостійно позбавляти платника права на податковий кредит, а платник податків не повинен нести негативні наслідки можливих порушень контрагентів без доведення обізнаності, узгодженості дій або відсутності реального руху активів.

За відзивом на позов, відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні з огляду на таке

На думку відповідача, податкове повідомлення-рішення прийняте правомірно на підставі актів перевірок від 27.01.2025 №1318/22-01-07-02-05/44457954 та від 04.04.2025 №6529/22-01-07-02-05/44457954.

Зазначає, що за результатами перевірки встановлено завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за операціями з окремими контрагентами та, як наслідок, завищення від`ємного значення ПДВ за жовтень 2024 року на 31 019 грн.

Основні заперечення відповідача зводяться до того, що позивач не надав у повному обсязі документи щодо походження товарів, їх транспортування, якості, складського обліку та використання у господарській діяльності.

Щодо ПП «ЛІБО-ПЛАСТ» відповідач посилається на недоліки ТТН, відсутність підтвердження транспортного засобу з номером НОМЕР_1 та акт про оформлення ТТН під час перевірки.

Щодо ПП «Леополісбуд» відповідач вказує на відсутність належних документів щодо перевезення, якості та господарського використання плитки.

Щодо ТОВ «МОДУЛЬКОМПЛЕКТ», ТОВ «САТУМ» та ТОВ «ЧАДО» відповідач посилається на ризиковість таких контрагентів, відсутність достатніх ресурсів, майна чи персоналу та неможливість простежити походження товару.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивач - ТОВ «КАНПАК» є юридичною особою, код ЄДРПОУ 44457954, податкова адреса: м. Хмельницький, пров. Проїзний, 10.

У декларації з податку на додану вартість за жовтень 2024 року позивач задекларував від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

Наказом ГУ ДПС у Хмельницькій області від 02.12.2024 №5178-П призначено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «КАНПАК».

За результатами виходу 03.12.2024 за податковою адресою складено акт №1120/22-01-07-02-06/44457954 про відсутність посадових осіб та неможливість проведення виїзної перевірки.

Наказом від 05.12.2024 №5233-П призначено документальну позапланову невиїзну перевірку з 09.01.2025 тривалістю 5 робочих днів.

Наказом від 15.01.2025 №251-П строк перевірки продовжено на 3 робочі дні.

В акті перевірки зазначено, що рекомендоване поштове відправлення з наказом, повідомленням і запитами повернулося з відміткою «вручено» «за довіреністю» Шелудько.

За результатами невиїзної перевірки складено акт від 27.01.2025 №1318/22-01-07-02-05/44457954.

У цьому акті ГУ ДПС дійшло висновку про завищення від`ємного значення ПДВ за жовтень 2024 року на 241 103 грн, зокрема внаслідок невизнання частини податкового кредиту та коригування податкових зобов`язань.

17.02.2025 ТОВ «КАНПАК» подало заперечення до акта №1318 та надало документи до заперечення.

У зв`язку із запереченнями наказом ГУ ДПС від 28.02.2025 №1022-П призначено документальну позапланову виїзну перевірку з 20.03.2025 тривалістю 5 робочих днів.

Наказом від 26.03.2025 №1398-П строк виїзної перевірки продовжено на 2 робочі дні.

Під час виїзної перевірки контролюючий орган вручав запити від 20.03.2025 та 24.03.2025 про надання документів.

На підтвердження ненадання або неповного надання документів складено акти від 21.03.2025 №219/22-01-07-02-06/44457954, від 25.03.2025 №226/22-01-07-02-06/44457954 та акт від 26.03.2025 щодо ненадання документів і обставин надання ТТН по ПП «ЛІБО-ПЛАСТ».

За результатами виїзної перевірки складено акт від 04.04.2025 №6529/22-01-07-02-05/44457954.

У ньому відповідач переглянув висновки первинного акта №1318 та визначив, що за жовтень 2024 року ТОВ «КАНПАК» завищило від`ємне значення ПДВ на 31 019 грн.

Крім того, в акті зазначено про заниження ПДВ до сплати на 371 629 грн та неправильне заповнення додатка Д2.

З акта №6529 вбачається, що спірний висновок у частині податкового кредиту сформовано, зокрема, щодо операцій з ПП «ЛІБО-ПЛАСТ» на суму ПДВ 83 420 грн, ТОВ «МОДУЛЬКОМПЛЕКТ» на суму ПДВ 51 700 грн, ТОВ «САТУМ» на суму ПДВ 121 900 грн, ПП «Леополісбуд» на суму ПДВ 20 759,88 грн та ТОВ «ЧАДО» на суму ПДВ 140 388,30 грн.

Разом з тим, арифметичний результат саме за рядком 21 декларації після перерахунку становив 31 019 грн.

Матеріали справи містять (у вигляді копій) первинні документи щодо спірних операцій: договори, видаткові накладні, акти приймання-передачі, зареєстровані податкові накладні, банківські реєстри/виписки, окремі товарно-транспортні накладні та інші документи.

Банківські реєстри підтверджують рух коштів між ТОВ «КАНПАК» і контрагентами.

Щодо ПП «ЛІБО-ПЛАСТ» матеріали справи містять договір поставки №14/23 від 01.08.2023, видаткові та податкові накладні, картку рахунку 631, банківські документи і ТТН.

Основним мотивом невизнання операцій є зауваження до ТТН, у яких зазначено автомобіль НОМЕР_1 , висновок про відсутність такого транспортного засобу у відповідних реєстрах або неможливість використання його постачальником, а також відсутність сертифікатів якості і документів походження товару.

Щодо ПП «Леополісбуд» встановлено постачання плитки на загальну суму 124 559,29 грн, у тому числі ПДВ 20 759,88 грн.

У матеріалах справи наявні договір поставки №2110-4 від 21.10.2024, видаткова накладна, акт приймання-передачі та платіжні документи.

Відповідач не визнав податковий кредит через непідтвердження перевезення, якості товару та його використання в господарській діяльності.

Щодо ТОВ «МОДУЛЬКОМПЛЕКТ», ТОВ «САТУМ» і ТОВ «ЧАДО» контролюючий орган поклав в основу висновків відомості про ризиковість, відсутність у контрагентів достатніх ресурсів, нерухомого майна, транспорту, складських приміщень, а також неможливість простежити ланцюг походження товару.

При цьому, матеріали справи містять договори, видаткові та податкові накладні, акти та банківські документи за відповідними операціями.

24.04.2025 на підставі актів №1318 та №6529 ГУ ДПС прийняло податкове повідомлення-рішення форми «В4» №8891/2201-0702, яким зменшило ТОВ «КАНПАК» від`ємне значення ПДВ за жовтень 2024 року на 31 019 грн.

Позивач оскаржив ППР в адміністративному порядку.

Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги ППР залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин), для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Вимоги цієї статті щодо обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, застосовуються також до нерезидентів, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво (незалежно від наявності у нерезидента зареєстрованого (акредитованого, легалізованого) відокремленого підрозділу), та до іноземних юридичних осіб, визначених у підпункті 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу.

За абзацом першим пунктом 44.6 статті 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Суд вказує на те, що ця презумпція застосовується з урахуванням фактичного надання документів і обов`язку контролюючого органу оцінити отримані документи до прийняття податкового повідомлення-рішення.

За підпунктом «а» пункту 198.1, пунктами 198.2, 198.3 та абзацом першим пункту 198.6 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту лізингоодержувача (орендаря) для операцій з фінансового лізингу (фінансової оренди) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу (фінансової оренди) таким лізингоодержувачем (орендарем).

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За пунктами 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Платник податку має право зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну та/або розрахунок коригування, складені починаючи з 1 липня 2015 року, в яких загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов`язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого рахунку у банку/небанківському надавачу платіжних послуг на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

За пунктами 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до абзаців п`ятого та тринадцятого статті 1, частин першої і другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 сформульовано підхід, за яким під час оцінки правомірності податкових наслідків суд має досліджувати сукупність первинних документів, реальний рух активів і зв`язок операцій з господарською діяльністю, а не обмежуватися формальним аналізом окремих документів.

У постанові Верховного Суду від 17.08.2023 у справі №380/8798/21 зазначено, що ненадання платником усіх документів після початку перевірки не позбавляє його права подати додаткові документи до прийняття податкового повідомлення-рішення, а контролюючий орган зобов`язаний врахувати такі документи у строк, визначений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК України.

У постанові Верховного Суду від 11.04.2024 у справі №520/4935/2020 звернуто увагу, що у спорах щодо правомірності рішень контролюючого органу суд має перевірити, які саме показники та документи контролюючий орган визнав підтвердженими або непідтвердженими, з яких підстав, і не може перекладати на платника податків обов`язок доведення протиправності рішення суб`єкта владних повноважень.

У постанові Верховного Суду від 17.12.2024 у справі №805/500/17-а викладено висновок, що податкова інформація з інформаційно-аналітичних баз має інформативний характер і сама по собі не є достатнім доказом нереальності господарської операції. Доводи контролюючого органу щодо незаповнення окремих граф ТТН або ненадання при перевірці документів щодо якості товарів підлягають оцінці у сукупності з первинними документами, платіжними документами та іншими доказами реального руху активів.

У постанові Верховного Суду від 15.04.2025 у справі №320/15365/23 зазначено, що перевірка, призначена на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України, може стосуватися законності декларування від`ємного значення ПДВ понад 100 тис. грн з урахуванням періодів його виникнення. Водночас під час судового контролю висновки контролюючого органу мають перевірятися за правилами безпосереднього, всебічного і повного дослідження доказів, а не формально, лише через відтворення висновків акта перевірки.

З урахуванням наведеної судової практики Верховного Суду, суд вказує на те, що товарно-транспортна накладна є доказом перевезення вантажу, але не є єдиним і безумовним доказом факту придбання товару за договором поставки.

Недоліки ТТН оцінюються у сукупності з іншими доказами: самі по собі вони не доводять безтоварність операції, однак можуть мати значення разом з іншими встановленими обставинами, якщо такі обставини спростовують реальний рух активів.

Так, предметом судового контролю у цій справі є податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 24.04.2025 №8891/2201-0702.

При цьому, суд перевіряє саме ті мотиви і докази, які стали підставою для зменшення від`ємного значення ПДВ на 31 019 грн, тобто здійснює ретроспективну оцінку правомірності рішення суб`єкта владних повноважень.

Оцінюючи правомірність оскаржуваного ППР, суд виходить з тих мотивів і доказів, які були покладені контролюючим органом в основу цього рішення, з урахуванням правил доказування, визначених частиною другою статті 77 КАС України.

Одночасно суд виходить з того, що наявність належно складених первинних документів і зареєстрованих податкових накладних не створює абсолютного права на податковий кредит, якщо контролюючий орган доведе відсутність реальної господарської операції.

Водночас, сумніви контролюючого органу мають бути підтверджені сукупністю належних і допустимих доказів, які спростовують фактичне придбання товару, рух активів, оплату або зв`язок операції з господарською діяльністю платника.

Так, у матеріалах справи наявні зареєстровані в ЄРПН податкові накладні за спірними операціями, а також договори, видаткові накладні, акти, банківські документи та інші документи.

У той же час, відповідач не навів переконливого доказу того, що позивач не отримував відповідні товари взагалі або що товари не могли бути використані у господарській діяльності позивача.

Висновок акта №6529 у цій частині фактично ґрунтується не стільки на запереченні будь-якого руху товару як такого, скільки на твердженні, що товар не міг бути поставлений саме задекларованими контрагентами.

Проте для такого висновку недостатньо лише податкової інформації щодо контрагентів, рішень про їх ризиковість, відсутності у них нерухомого майна, транспорту або певної кількості працівників.

Суд вказує на те, що щодо ПП «ЛІБО-ПЛАСТ» матеріали справи містять не лише ТТН, а й договір, видаткові та податкові накладні, картку рахунку 631 і банківські документи.

При цьому, контролюючий орган не довів, що ці документи містять недостовірні відомості про номенклатуру, кількість, ціну товару або оплату, а також не надав доказів повернення коштів, відсутності товару в обліку чи його неможливості використання позивачем.

Факт надання або оформлення частини ТТН під час перевірки може впливати на оцінку належності транспортного документа, але сам по собі не спростовує факт поставки товару, якщо інші первинні документи та рух коштів узгоджуються між собою.

Відповідач не довів, що без зазначеного у ТТН автомобіля перевезення було об`єктивно неможливим іншим транспортом або в інший спосіб, а також не довів, що товар фактично не надходив до позивача.

Щодо ПП «Леополісбуд» матеріали справи містять договір поставки, видаткову накладну, акт приймання-передачі та документи оплати.

Сертифікат якості або товарно-транспортна накладна не є документом, який самостійно формує податковий кредит з ПДВ; відсутність окремого документа про використання плитки, без оцінки наявних первинних і платіжних документів, не доводить відсутність її придбання.

Щодо ТОВ «МОДУЛЬКОМПЛЕКТ», ТОВ «САТУМ» та ТОВ «ЧАДО» відповідач переважно посилається на податкову інформацію про контрагентів, їх ризиковість, відсутність ресурсів, майна або простежуваного ланцюга походження товару.

Суд зазначає, що ці обставини можуть свідчити про необхідність перевірки, але не доводять безтоварність конкретних операцій позивача за наявності договорів, накладних, актів і банківських документів.

Водночас, відповідач не довів узгоджених дій позивача з контрагентами, обізнаності позивача про можливі порушення контрагентів, повернення коштів, підроблення первинних документів, відсутності фактичного руху активів або відсутності економічного змісту операцій.

Ризиковість контрагента не є тотожною нереальності кожної операції з ним.

Посилання відповідача на ненадання документів суд оцінює з урахуванням того, що після первинного акта позивач подав заперечення і значний обсяг документів, саме у зв`язку з чим була призначена виїзна перевірка.

Тому контролюючий орган мав оцінити надані документи по суті.

Сам факт складення актів про ненадання окремих документів не звільняє відповідача від обов`язку довести правомірність остаточного ППР з урахуванням документів, які фактично перебували у його розпорядженні на дату прийняття ППР.

Акт інвентаризації, яким зафіксовано нестачу пакувального матеріалу 99,56 кг на суму 14 860,33 грн та відповідне нарахування податкових зобов`язань з ПДВ 2 972,07 грн за пунктом 198.5 статті 198 ПК України, не є самостійним доказом нереальності всіх спірних операцій з контрагентами і не обґрунтовує зменшення від`ємного значення саме у сумі 31 019 грн без належного арифметичного та фактичного зв`язку з конкретними операціями.

Висновки акта №6529 про неправильне заповнення додатка Д2 також не доводять правомірності ППР форми «В4», оскільки відповідач не довів, що помилки у Д2 самі по собі, без доведення завищення податкового кредиту або заниження податкових зобов`язань, зумовлюють саме такий розмір зменшення від`ємного значення.

Отже, відповідач не надав достатнього сукупного доказового ланцюга, який би переконливо спростовував реальність спірних господарських операцій або доводив, що позивач безпідставно сформував податковий кредит у частині, яка призвела до зменшення рядка 21 декларації за жовтень 2024 року на 31 019 грн.

За таких обставин, оскаржуване ППР не відповідає критеріям обґрунтованості, добросовісності, розсудливості та пропорційності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, і підлягає скасуванню.

Так, позивач просить визнати протиправним та скасувати ППР форми «В4» від 24.04.2025 №8891/2201-0702.

Такий спосіб захисту відповідає характеру порушеного права та пункту 2 частини другої статті 245 КАС України, за яким у разі задоволення позову суд може визнати протиправним і скасувати індивідуальний акт.

Підстав для часткового задоволення позову або виходу за межі заявлених вимог суд не встановив, оскільки спірне ППР є єдиним індивідуальним актом і відповідач не довів правомірність зменшення від`ємного значення ПДВ у будь-якій частині суми 31 019 грн.

Отже, позовні вимоги в цій справі підлягають задоволенню повністю.

Інші аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.

Щодо інших доводів сторін, суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За положеннями частини першої статті 4, підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції станом на дату подання позову), ставка судового збору за подання юридичною особою адміністративного позову майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше одного і не більше десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом частини третьої статті 4 цього Закону, при поданні процесуального документа в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Ціна позову у цій справі становить 31 019 грн.

1,5 відсотка ціни позову становить 465,29 грн, що є меншим за один прожитковий мінімум для працездатних осіб.

Станом на 01.01.2025 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 028 грн.

Оскільки позов подано через підсистему «Електронний суд», належний розмір судового збору з урахуванням коефіцієнта 0,8 становить 2 422,40 грн.

Ухвалою суду від 22.08.2025 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу надати доказ сплати судового збору у розмірі 3 028,00 грн.

Позивач виконав цю ухвалу і сплатив зазначену суму, після чого провадження було відкрито.

Разом з тим, за змістом частини першої статті 169 КАС України, ухвала про залишення позову без руху спрямована на усунення недоліків позовної заяви і не вирішує питання остаточного розподілу судових витрат.

Тому під час ухвалення рішення суд перевіряє належний розмір судового збору з урахуванням подання позову в електронній формі.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню належна до сплати сума судового збору - 2 422,40 грн.

Надмірно сплачена позивачем сума 605,60 грн не покладається на відповідача як судові витрати та може бути повернута особі, яка її сплатила, у порядку пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» за відповідним клопотанням.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КАНПАК» - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області форми «В4» від 24.04.2025 №8891/2201-0702, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «КАНПАК» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2024 року на 31 019 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАНПАК» судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "Канпак" (пров. Проїзний, 10, м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29010 , код ЄДРПОУ - 44457954) Відповідач:Головне управління ДПС в Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29001 , код ЄДРПОУ - 44070171)

Головуючий суддя Є.В. Печений