Рішення № 137435249, 15.06.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/7513/26

РІШЕННЯ

іменем України

15 червня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 КНП "Шепетівська багатопрофільна лікарня Шепетівської міської ради Хмельницької області , військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправним та скасування довідки, наказів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:

1. Визнати протиправною та скасувати постанову позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 Комунального некомерційного підприємства Шепетівська багатопрофільна лікарня Шепетівської міської ради Хмельницької області, оформлену довідкою № 2026-0408-2135-4702-7 від 08.04.2026.

2. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлення до військової частини НОМЕР_1 .

3. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 4505 від 08.04.2026 щодо призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 та відправлення до військової частини НОМЕР_1 .

4. Визнати протиправним та скасувати пункт 10 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.04.2026 №101 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 08.04.2026 його було доставлено до позаштатної ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 , якою того ж дня оформлено довідку про придатність до військової служби. При цьому позивач стверджує, що фактичного медичного огляду лікарями проведено не було, його скарги на стан здоров`я проігноровано, а довідку ВЛК оформлено з порушенням вимог Положення №402, зокрема без необхідних підписів та інших обов`язкових реквізитів. На підставі зазначеної довідки ІНФОРМАЦІЯ_5 прийнято наказ про його призов на військову службу під час мобілізації та направлення до військової частини НОМЕР_1 , а командиром військової частини видано наказ про зарахування позивача до списків особового складу. Вважаючи постанову ВЛК, дії щодо призову та прийняті на їх підставі накази протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 01.05.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Військова частина НОМЕР_1 подала відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10.04.2026 №101 позивача було зараховано до списків особового складу військової частини на підставі належним чином оформлених документів, отриманих від ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема поіменного списку та документів, що посвідчують особу військовослужбовця. Зазначає, що під час видання наказу про зарахування позивача до списків особового складу були відсутні будь-які обставини, які б унеможливлювали його призначення на посаду чи проходження військової служби. Наголошує, що військова частина не здійснювала призов позивача на військову службу, а лише зарахувала його до списків особового складу після прибуття до військової частини відповідно до вимог чинного законодавства.

Також зазначає, що підстави для звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, визначені статтею 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу та є вичерпними. Вказує, що позивач не звертався до військової частини з рапортом про звільнення з військової служби, а тому будь-яких рішень щодо його звільнення військовою частиною не приймалось.

Позаштатна постійно діюча військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_1 КНП "Шепетівська багатопрофільна лікарня Шепетівської міської ради Хмельницької області, ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений строк не скористалися.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій заперечує доводи військової частини НОМЕР_1 та зазначає, що підставою позову є протиправність постанови ВЛК, оформленої довідкою від 08.04.2026 № 2026-0408-2135-4702-7, яка, на його думку, прийнята з порушенням встановленої процедури, зокрема без належного медичного огляду та без підписів голови і членів військово-лікарської комісії. Зазначає, що саме на підставі цієї постанови ВЛК були прийняті подальші рішення щодо його призову та зарахування до військової частини.

Вказує, що під час проходження ВЛК його скарги на стан здоров`я були проігноровані, належний огляд лікарями не проводився, а надані ним відомості про наявні захворювання та травми не були враховані.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

08.04.2026 позаштатною постійно діючою військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_1 КНП Шепетівська багатопрофільна лікарня Шепетівської міської ради Хмельницької області проведено медичний огляд ОСОБА_1 , за результатами якого складено довідку військово-лікарської комісії №2026-0408-2135-4702-7 від 08.04.2026.

Згідно із зазначеною довідкою встановлено діагноз: Н52.1 Міопія, М54.17 Радикулопатія, попереково-крижовий відділ. На підставі статті 23-в графи ІІ Розкладу хвороб позивача визнано придатним до військової служби.

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 08.04.2026 №4505 "Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період" солдата ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та направлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до пункту 10 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.04.2026 №101 ОСОБА_1 з 10.04.2026 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначається Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Статтею 1 Закону №2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною 1 статті 2 Закону №2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

В силу вимог частини 6 статті 2 цього Закону №2232-XII одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону №2232-XII).

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який триває до цього часу.

Указом Президента України № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва, яка триває по даний час.

Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон № 3543-XII) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначено засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Так, статтею 1 Закону №3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону №3543-XII зміст мобілізаційної підготовки становить, зокрема, військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів; підготовка та накопичення військово-навчених людських ресурсів призовників, військовозобов`язаних та резервістів для комплектування посад, передбачених штатами воєнного часу.

Згідно з абз.1 ч.1 ст.22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Частина 5 ст.22 Закону № 3543-XII передбачає, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, відповідно до пункту 1 Положення "Про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154), є територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з абз.2, 3 п.1 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

За змістом п.8 Положення №154 завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів з приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

За змістом приписів п.9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який серед іншого визначає процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення (далі - Порядок №560).

Пунктом 3 Порядку №560 передбачено, що призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Відповідно до п.25 Порядку №560 громадяни чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Відповідно до п.81 Порядку №560 призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командира військової частини, керівника розвідувального органу або визначеного ним керівника відповідного підрозділу, Голови СБУ, його заступників чи керівника підрозділу, органу, закладу, установи СБУ.

Частина п`ята статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачає, що особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

Питання медичного огляду регулюється розділом ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення №402).

Пункт 1.2 глави 1 розділу І Положення №402 передбачає, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби, служби у військовому резерві військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

У відповідності до 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.

Згідно з пунктом 2.2 глави 2 розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.

Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров`я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров`я (установах).

У відповідності до п. п. 2.3.1, 2.3.4, 2.3.5 глави 2 розділу І Положення № 402 ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.

ЦВЛК має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.

Рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Пунктами 2.4.2, 2.4.5, 2.4.6, 2.4.10 глави 2 розділу І Положення № 402 передбачено, що ВЛК регіону з питань військово-лікарської експертизи підпорядковуються усі позаштатні ВЛК регіону.

ВЛК регіону має право, зокрема: приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК.

Рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.

Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.

Відповідно до п. п. 2.8.1, 2.8.3 глави 2 розділу І Положення №402, ВЛК ТЦК та СП створюється при районному (міському) ТЦК та СП.

ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва мають право переглядати постанови ВЛК районного (міського) ТЦК та СП, крім постанов, які згідно з цим Положенням підлягають розгляду, контролю та затвердженню ЦВЛК, ВЛК регіону.

В силу приписів закріплених у п. 2.8.4, 2.8.5 глави 2 розділу І Положення №402, на ВЛК районного (міського) ТЦК та СП покладається огляд громадян відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення. Рішенням ВЛК регіону на ВЛК ТЦК та СП покладається огляд інших громадян.

У порядку контролю на ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, області, міста Києва покладається огляд (переогляд) осіб відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення. У воєнний час перевірка свідоцтв про хворобу з постановами про непридатність до військової служби проводиться за наданими на розгляд з ТЦК та СП медичними документами, а за медичними показаннями - шляхом проведення контрольного медичного огляду перед направленням на затвердження в штатні ВЛК.

Відповідно до п. 3.3 глави 3 розділу І Положення №402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року №608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій.

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП.

Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_9 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку.

Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

Пунктом 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення №402 передбачено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3).

Розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я 10-го перегляду (далі - МКХ-10).

Згідно із пунктом 1.4 глави 1 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд громадян, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення та допризовників, проводиться в порядку, визначеному таблицею.

Згідно із пунктом 2.9 глави 2 розділу ІІ Положення №402 за результатами проведеного медичного огляду призовників ВЛК при ТЦК та СП приймає постанови згідно з главою 20 цього розділу.

Під час дії особливого періоду постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про непридатність до військової служби призовників оформлюються свідоцтвами про хворобу (додаток 11 до цього Положення), які не пізніше десятиденного строку з дня закінчення медичного огляду та перевірки ВЛК обласних (Київського та Севастопольського міських) ТЦК та СП, направляються засобами інформаційно-комунікаційної системи «Медична інформаційна система Збройних Сил України» (далі - ІКС) на затвердження до штатних ВЛК згідно адміністративно-територіальної зони відповідальності за проведення військово-лікарської експертизи.

Інші постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП, на особливий період оформлюються довідкою військово-лікарської комісії (додаток 4 до цього Положення).

Як вбачається з пункту 3.8 глави 3 розділу ІІ Положення №402 постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду.

Згідно з пунктом 20.3 глави 20 розділу ІІ Положення №402 при медичному огляді військовослужбовців та інших контингентів ВЛК приймаються, зокрема, постанови про: а) "Придатний"; б) "Непридатний"; в) "Потребує"; г) "Тимчасово непридатний".

Згідно з пунктом 3.8 глави 3 розділу II Положення №402 передбачено, що постанови ВЛК ТЦК та СП щодо військовозобов`язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу. Постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про придатність до військової служби військовозобов`язаних оформлюються довідками ВЛК (додаток 4 до цього Положення).

Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду.

Паперова копія документа з постановою ВЛК, що не потребує затвердження штатною ВЛК, видається особі, що пройшла медичний огляд, за її запитом в день звернення після закінчення медичного огляду у закладі охорони здоров`я, де проводився медичний огляд ВЛК, або у ТЦК та СП за місцем перебування на обліку. Паперова копія такого документа засвідчується печаткою закладу охорони здоров`я, де проводився медичний огляд (у разі звернення до закладу охорони здоров`я), або ТЦК та СП (у разі звернення до ТЦК та СП), та видається особі, що пройшла медичний огляд, з її підписом про ознайомлення та датою. Паперова копія документа з постановою, що потребує затвердження штатною ВЛК, видається за запитом особи, що пройшла медичний огляд, у ТЦК та СП за місцем перебування на обліку у день звернення після отримання ТЦК та СП протоколу засідання штатної ВЛК. Паперова копія документа з постановою засвідчується печаткою ТЦК та СП та видається особі з її підписом про ознайомлення та датою разом з паперовою копією електронного протоколу засідання штатної ВЛК, засвідченою печаткою штатної ВЛК.

За правилами пункту 20.1 глави 20 розділу II Положення №402, постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК незалежні і у своїй роботі керуються цим Положенням.

Засідання ВЛК є правомочним для прийняття постанови ВЛК відповідно до цього Положення, якщо в ньому бере участь голова та не менше двох членів комісії.

У свою чергу, пунктами 22.1, 22.4 і 22.9 глави 22 розділу II цього Положення визначено, що постанови ВЛК оформлюються документами в електронній формі, які створюються засобами ІКС.

Документи, якими оформлюються постанови ВЛК, підписуються головою, всіма членами ВЛК, які брали участь у засіданні, та секретарем ВЛК не пізніше наступного робочого дня після проведення засідання ВЛК.

Постанова ВЛК про придатність військовослужбовця (військовозобов`язаного, резервіста) до військової служби оформлюється довідкою ВЛК, затвердженню штатною ВЛК не підлягає.

Як встановлено з матеріалів справи, 08.04.2026 позаштатною постійно діючою військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_1 КНП «Шепетівська багатопрофільна лікарня» Шепетівської міської ради Хмельницької області проведено медичний огляд позивача.

За результатами проведеного медичного огляду довідкою військово-лікарської комісії №2026-0408-2135-4702-7 від 08.04.2026 ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби.

Разом з тим, дослідивши довідку військово-лікарської комісії №2026-0408-2135-4702-7 від 08.04.2026, суд встановив, що вона оформлена з порушенням вимог додатка 4 до Положення №402 та пункту 22.4 глави 22 розділу ІІ Положення №402.

Зокрема, вказаний документ не містить усіх обов`язкових реквізитів, передбачених встановленою формою, а саме підписів голови, секретаря та членів військово-лікарської комісії.

Наведені обставини свідчать про невідповідність спірної довідки вимогам Положення №402 щодо її форми та порядку оформлення, що ставить під сумнів належність її оформлення як документа, яким оформлено постанову військово-лікарської комісії про придатність позивача до військової служби.

Враховуючи те, що довідка військово-лікарської комісії №2026-0408-2135-4702-7 від 08.04.2026 не містить підписів голови, секретаря та членів військово-лікарської комісії, які брали участь у прийнятті постанови про придатність позивача до військової служби, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 20.1 глави 20 розділу ІІ Положення №402 засідання військово-лікарської комісії є правомочним за умови участі у ньому голови та не менше двох членів комісії.

Разом з тим, відповідачами, всупереч вимогам частини другої статті 77 КАС України, не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували прийняття постанови військово-лікарської комісії правомочним складом, зокрема протоколу засідання ВЛК або інших документів, що містили б відомості про склад комісії та результати голосування її членів.

За таких обставин відсутність у довідці підписів голови, секретаря та членів військово-лікарської комісії є істотним порушенням встановленої процедури оформлення постанови ВЛК та позбавляє суд можливості перевірити факт її прийняття уповноваженим складом комісії.

Позивач також вказує, що наявні у нього захворювання не були відображені у довідці військово-лікарської комісії від 08.04.2026 у повному обсязі. Також зазначає, що під час проходження військово-лікарської комісії додаткові медичні обстеження для уточнення стану його здоров`я не проводилися.

Так, Верховний Суд у постанові від 12.06.2020 у справі №810/5009/18 зробив правовий висновок про те, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби з посиланням на пункт 3.13 глави 3 розділу II Положення №402. Відповідно до цієї норми у спірних питаннях та складних випадках право на винесення остаточного рішення залишається за ЦВЛК. Для цього військовий комісаріат направляє в регіональну штатну ВЛК, на території якої проживає заявник, його заяву, медичні документи, які є в заявника або одержані військовим комісаріатом з цивільних (військових) лікувальних закладів, військовий квиток.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку підставам прийняття певного висновку, оскільки, як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підстав висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання позивача таким, що не придатний до військової служби.

Позивач наводить доводи про те, що довідка від 08.04.2026 прийнята з порушенням процедури, адже направлення на проходження медичного огляду ВЛК у вказаному закладі охорони здоров`я у встановленому порядку не видавалось, не ураховані усі медичні документи щодо стану здоров`я позивача.

Суд звертає увагу, що при розгляді даної справи судом не досліджується медичний критерій (стосовно діагнозу та його правомірності, а також придатності до військової служби) про що вказано вище у цьому судовому рішенні, а лише юридична процедура прийняття і відповідність спірного рішення вимогам законодавства.

Відповідно до п. 3.1 глави 3 розділу ІІ Положення №402 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП. При цьому особам віком до 45 років видається направлення з метою визначення їх придатності до служби у Десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті.

Разом з тим, матеріали справи не містять направлення на проходження військово-лікарської комісії, виданого позивачу в установленому порядку.

Відповідно до п. 3.4 глави 3 розділу ІІ Положення №402 під час огляду військовозобов`язаних їм проводиться загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові на: антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), поверхневий антиген до вірусу гепатиту «В» (HbsAg), загальні антитіла до вірусу гепатиту «С» (anti-HCV), реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном або загальні антитіла до блідої трепонеми (RW); визначається група крові та резус-належність, проводяться рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ЕКГ. Особам старшим 40 років обов`язково проводиться вимір внутрішньоочного тиску, дослідження крові на цукор. Інші дослідження проводяться за показаннями.

Однак матеріали справи не містять документів, які б підтверджували проведення позивачу вказаних обов`язкових лабораторних та інструментальних досліджень перед прийняттям постанови військово-лікарської комісії. Відомості про результати таких обстежень відсутні також у довідці військово-лікарської комісії №2026-0408-2135-4702-7 від 08.04.2026.

Крім того, відповідачами не надано медичної документації, яка була підставою для прийняття оскаржуваної постанови, зокрема результатів обстежень, консультативних висновків лікарів-спеціалістів, медичних карт чи інших документів, що характеризують стан здоров`я позивача на момент проходження військово-лікарської експертизи.

Суд також враховує, що згідно з довідкою військово-лікарської комісії позивачу встановлено діагнози: Н52.1 «Міопія» та М54.17 «Радикулопатія, попереково-крижовий відділ». Водночас матеріали справи не містять доказів того, що у зв`язку з виявленням зазначених захворювань позивач проходив огляд відповідними лікарями-спеціалістами або додаткові обстеження, необхідні для повного та об`єктивного визначення ступеня його придатності до військової служби.

Крім того, матеріали справи містять медичну документацію щодо подальшого обстеження позивача після призову на військову службу. Так, згідно із записом лікаря-травматолога військової частини НОМЕР_2 від 15.05.2026 позивачу встановлено діагноз Т93.8 «Наслідки інших уточнених травм нижньої кінцівки», а також наслідки консолідованих внутрішньосуглобових переломів великогомілкових та малогомілкових кісток, ускладнених посттравматичним артрозом правого колінного суглоба ІІ ступеня, двобічним синовітом з больовим синдромом та помірним порушенням функції. За результатами огляду лікарем-травматологом рекомендовано скерування позивача на ВЛК для визначення придатності до військової служби.

Наведені обставини додатково свідчать про наявність у позивача захворювань та наслідків травм, які потребували належного дослідження під час проходження військово-лікарської експертизи 08.04.2026. Водночас матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення спірного медичного огляду позивача було оглянуто лікарем-травматологом або що військово-лікарською комісією надано оцінку зазначеним обставинам.

Таким чином, відповідачами не доведено дотримання встановленої Положенням №402 процедури проведення військово-лікарської експертизи позивача та повноти медичного огляду, що ставить під сумнів обґрунтованість висновку військово-лікарської комісії про придатність ОСОБА_1 до військової служби.

За таких обставин суд дійшов висновку, що довідка військово-лікарської комісії №2026-0408-2135-4702-7 від 08.04.2026 прийнята з порушенням вимог Положення №402, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно з п.4 ч.1 ст.24 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Тобто, для громадян України, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період їх правовий статус змінюється на правовий статус військовослужбовця з дня відправлення громадянина у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, тобто з дня, який встановлений у наказі про їх призов на військову службу.

Наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року №280, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14 листопада 2022 року за №1407/38743, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - Інструкція №280).

За змістом п.2 розділу XII Інструкції №280 військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 30-32 розділу II цієї Інструкції.

Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині незалежно від номенклатури посад для призначення. Накази по стройовій частині видаються всіма військовими частинами, що формуються та утримуються на окремому штаті.

Пунктом 32 розділу ІІ Інструкції №280 встановлено, що зарахування до списків особового складу військової частини здійснюється у день прибуття військовослужбовців (прийому на роботу працівників) до військової частини.

Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

З системного аналізу наведених вище правових норм вбачається, що організація обліку та призову громадян в особливий період, в тому числі щодо перевірки наявності підстав для відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу, покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Разом з тим, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахування здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

При виданні наказу про зарахування позивача до списків особового складу військової частини командир військової частини НОМЕР_1 не мав підстав піддавати сумніву, що направляючи позивача до військової частини районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки здійснив всі передбачені законом заходи, спрямовані на встановлення наявності/відсутності законних підстав для його мобілізації на військову службу.

В той же час, суд враховує, що у справі "Рисовський проти України", № 29979/04, рішення від 20 жовтня 2011 року, пункти 70, 71, ЄСПЛ наголосив на особливій важливості принципу "належного урядування", зазначивши при цьому, що він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), п. 119).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі Ґаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі Трґо проти Хорватії (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Також відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

За правилами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Суд також зазначає, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 4505 від 08.04.2026 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період та наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 10.04.2026 №101 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 є актами індивідуальної дії, які вичерпали свою дію фактом виконання.

Разом з тим, сама по собі реалізація таких актів не позбавляє особу права на їх судове оскарження, якщо ці акти безпосередньо порушують права та законні інтереси позивача.

З огляду на встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про очевидну протиправність видання наказів про призов позивача на військову службу під час мобілізації та про зарахування позивача до списків особового складу військової частини.

При цьому скасування таких наказів не порушує принцип правової визначеності та не впливає на стабільність публічно-правових відносин у сфері проходження військової служби, а навпаки є необхідним способом реагування держави на допущене суб`єктом владних повноважень порушення вимог законодавства у сфері мобілізації.

Суд також враховує, що визнання протиправним та скасування наказу у відповідній частині є ефективним та належним способом захисту порушених прав позивача, оскільки спрямоване на відновлення його прав, порушених внаслідок призову на військову службу.

За таких обставин наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 4505 від 08.04.2026 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки судом встановлено протиправність наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №4505 від 08.04.2026 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період, то прийнятий на його підставі пункт 10 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.04.2026 №101 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 також є протиправним та підлягає скасуванню.

В даному випадку, суд звертає увагу, що хоч Законом України Про військовий обов`язок і військову службу не передбачено окремої підстави для звільнення з військової служби у зв`язку з незаконною мобілізацією, проте проходження військової служби є безпосереднім наслідком видання наказу про призов під час мобілізації. Враховуючи встановлену судом протиправність наказу про призов, з метою ефективного захисту порушених прав позивача та повного їх відновлення, суд вважає за необхідне зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби та виключити його зі списків особового складу.

При цьому, з урахуванням встановлених обставин справи, суд зазначає, що чинне законодавство не містить положень, які б дозволяли суб`єкту владних повноважень діяти на власний розсуд, а також видавати акти індивідуальної дії, які є очевидно протиправними.

Більше того, оскаржуваний позивачем акт індивідуальної дії вичерпує свою дію фактом виконання, тобто призовом позивача на військову службу під час мобілізації та направленням його до військової частини для подальшого проходження військової служби, а тому скасування відповідного наказу в оскаржуваній частині саме по собі не є самостійною підставою для зміни статусу позивача.

Разом з тим, незважаючи на те, що після видання оскаржуваного наказу такий наказ вичерпав свою дію реалізацією, позивач не позбавлений права в судовому порядку оскаржити індивідуальний акт суб`єкта владних повноважень, який безпосередньо стосується його прав та законних інтересів.

Право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт виданий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах.

Подібний правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 06 жовтня 2021 року у справі №9901/26/21, від 03 листопада 2021 року у справі №9901/226/21, від 02 лютого 2022 року у справі № 9901/256/21, від 16 березня 2023 року у справі № 9901/494/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 990/152/22, від 14 вересня 2023 року у справі №990/73/23.

Можливість оскарження актів індивідуальної дії не шкодить самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені в суді їхніми адресатами, тобто суб`єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов`язки. Тобто індивідуально-правові акти можуть бути предметом оскарження в адміністративній справі.

Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

У рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Отже, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права та принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Будь-який інший спосіб захисту, на переконання суду, не буде ефективним та справедливим, оскільки фактично допущені суб`єктом владних повноважень порушення будуть виправлятися за рахунок особи, щодо якої допущено порушення процедури.

Судовий захист повинен бути реальним та практичним, а не ілюзорним. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак, вищевказаний спосіб захисту порушених прав позивача відповідає об`єкту порушеного права й у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним та в повній мірі забезпечить повне припинення порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Визнати протиправною та скасувати постанову позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 Комунального некомерційного підприємства Шепетівська багатопрофільна лікарня Шепетівської міської ради Хмельницької області, оформлену довідкою № 2026-0408-2135-4702-7 від 08.04.2026.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 4505 від 08.04.2026 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Визнати протиправним та скасувати пункт 10 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.04.2026 №101 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби та виключити його зі списків особового складу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 15 червня 2026 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ) Відповідачі:Позаштатна постійно діюча військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_1 КНП "Шепетівська багатопрофільна лікарня Шепетівської міської ради Хмельницької області (вул. Захисників України, 85, м. Шепетівка, Шепетівський р-н, Хмельницька обл., 30404 , код ЄДРПОУ - 02004812) Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 ) ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_5 ) ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_6 )

Головуючий суддя Д.А. Божук