Рішення № 137434657, 09.06.2026, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2-о/537/82/2026

Справа № 524/8729/25

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.06.2026 в м. Кременчуці Крюківський районний суд м. Кременчука в складі: головуючого судді Фадєєвої С.О. з участю секретаря судового засідання Супруненко О.О., заявника ОСОБА_1 , заінтересованої особи ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці цивільну справу № 524/8729/25 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини,

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, де просить ухвалити рішення, яким встановити факт, що він, ОСОБА_1 , самостійно виховує та утримує неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На обґрунтування заяви зазначив, що він з 04.07.2008 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . У шлюбі в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 . Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 02.06.2014 шлюб між ним та ОСОБА_2 було розірвано. Вказав, що за рішенням Київського районного суду м. Харкова від 13.08.2014 з нього стягувалися аліменти на утримання сина. За заявою стягувача ОСОБА_2 виконавче провадження щодо стягнення з нього аліментів було закрито. Наразі ОСОБА_2 , його колишня дружина та мати його дитини, перебуває на військовій службі. Син проживає разом з ним, він про нього піклується, забезпечує його потреби. Вказав, що ухвалення судом рішення про задоволення заяви про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини надасть йому право на отримання відстрочки від призову на військову службу, що у свою чергу забезпечить йому можливість належним чином виконувати свій батьківський обов`язок, зокрема дбати про дитину та забезпечувати усі необхідні умови для його повноцінного життя до досягнення ним повноліття, адже неповнолітній син немає інших близьких родичів, а мати дитини об`єктивно не може брати участь та не має можливості здійснювати повсякденне виховання сина та утримувати його на постійній основі з огляду на специфіку її роботи, яка пов`язана з постійним перебуванням на військовій службі, що передбачає часті відрядження та ненормований графік. З урахуванням викладеного просив задовольнити заяву.

Заявник ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав у повному обсязі з підстав та мотивів, викладених у тексті заяви, та просив задовольнити заяву у повному обсязі.

Заінтересована особа ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що вона є матір`ю неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Із заявником вона розлучена, створила іншу сім`ю. До 2022 року син проживав з нею, після повномасштабного вторгнення РФ на територію України вона вимушена була переїхати по службі на інше місце проживання, а син з того часу почав проживати з батьком, заявником у справі. Спору щодо проживання сина між нею та ОСОБА_1 не було, син сам висловив бажання проживати з батьком. Вказала, що за родом своєї діяльності вона безпосередньо не приймає участі у військових діях, але буває на чергуванні по дванадцять годин. В неї, окрім сина, є ще неповнолітня донька, яка постійно проживає з нею. Незважаючи на те, що син постійно проживає з батьком, вони продовжують спілкуватися, син приїздить до неї на канікули, рідко приїздить вона до сина. Вона з сином спілкується постійно по телефону, знає про його успіхи, друзів, цікавиться його життям. ОСОБА_5 дослухається до її думки, радиться з нею. Також вона надає йому матеріальну допомогу по потребі, дарує йому подарунки. З його педагогами спілкувалася останній раз років 1,5 назад, у сина немає проблем з навчанням. Вказала, що не заперечує проти задоволення заяви ОСОБА_1 .

Опитаний судом неповнолітній ОСОБА_3 суду пояснив, що з початку війни він проживає з батьком, ОСОБА_1 , який піклується про нього та утримує матеріально, а також з мачухою та зведеною сестрою. У м. Кременчуці вони проживають приблизно з квітня 2023 року, він навчається у Вищому професійному училищі. Вказав, що його мати, ОСОБА_2 , проживає у м. Охтирка із донькою, його сестрою, та своїм чоловіком. Він, ОСОБА_6 , приїздить до неї на канікули кожні півроку. Спілкується з мамою телефоном, у них чудові відносини, він довіряє їй та ділиться думками. Гроші на потреби йому дає тато, а також мама скидає на карту або через тата. Точні суми йому невідомі. Вказав, що батько його виховує, виконує батьківські обов`язки, піклується про нього, у нього з батьком гарні відносини, мама також бере участь у вихованні та виконує батьківські обов`язки.

Представники заінтересованих осіб виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області як органу опіки та піклування та ІНФОРМАЦІЯ_2 у судове засідання не з`явилися, про день та час слухання справи були належним чином повідомлені.

Вислухавши заявника, заінтересовану особу ОСОБА_2 , неповнолітнього ОСОБА_6 , вивчивши матеріали справи, дослідивши і оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч.1 ст.293ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Пункт 5 частини 2 цієї статті передбачає, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. З таких же критеріїв виходила Велика Палата Верховного Суду в постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 та інших.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 26.11.2025 заява ОСОБА_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини залишена без розгляду, роз`яснено заявнику, що він має право звернутися до суду на загальних підставах. Постановою Полтавського апеляційного суду від 05.03.2026 ухвала Крюківського районного суду м.Кременчука від 26.11.2025 скасована, направлена справа для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами 2, 3 ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Згідно з ст. 150 СК України, ч. 1 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" батьки зобов`язані виховувати свою дитини, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток дитини, забезпечити одержання нею повної загальної середньої освіти, готувати дитину до самостійного життя.

В силу ст.. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу. Частинами 1,2 ст. 157 цього Кодексу встановлено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті; той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (ч.4 цієї статті).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 вказала. що доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням чи існуванням обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків, у тому числі умисного, та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом. Отже для встановлення факту самостійного виховання дитини необхідні юридичні обставини, які обмежують або припиняють батьківські права іншого з батьків, зокрема позбавлення батьківських прав, визнання особи безвісно відсутньою чи інші підстави, передбачені законом. Судом не встановлено таких обставин у цій справі.

Заявник ОСОБА_1 просив суд встановити факт самостійного виховання та утримання сина, який необхідний йому для підтвердження права на відстрочку від мобілізації.

Судом встановлено та підтверджується доказами, що заявник ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 . Матір`ю дитини є заінтересована особа у справі ОСОБА_2 . З ЄДРСР вбачається, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано рішенням Київського районного суду м. Харкова від 02.06.2014.

Згідно з довідкою, виданою військової частиною 26.06.2025, ОСОБА_2 , яка є матір`ю неповнолітнього ОСОБА_3 , перебуває на військовій службі. Також судом встановлено, що ОСОБА_2 з 29.08.2022 зареєстрована як внутрішньо переміщена особа у м. Охтирці Сумської області, що підтверджується відповіддю №1921641з ЄІССС.

З матеріалів справи також вбачається, що з 27.01.2015 по 15.05.2024 на виконанні у Чугуївському ВДВС Чугуївського району Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого 25.12.2014 Київським районним судом м. Харкова, про стягнення із заявника ОСОБА_1 на користь заінтересованої особи ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , виконавче провадження закрите за заявою стягувача.

Неповнолітній ОСОБА_3 є учнем Вищого професійного училища № 7 м. Кременчука, період навчання з 01.09.2024 по 30.06.2027. Довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи підтверджується, що заявник ОСОБА_1 та неповнолітній ОСОБА_3 зареєстровані як внутрішньо переміщені особи з 27.06.2023 у м. Кременчуці Полтавської області. З копії нотаріально посвідченої заяви неповнолітнього ОСОБА_3 , що діяв зі згоди батьків, від 15.03.2023 вбачається, що дитина просила визначити своє місце проживання за місцем проживання батька, ОСОБА_1 .

З характеристики, наданою навчальним закладом, вбачається. що ОСОБА_3 регулярно відвідує навчання, має позитивну динаміку, пропусків занять та запізнень без поважної причини не було, завжди охайний, доглянутий. Батько ОСОБА_1 підтримує зв`язок із навчальним закладом, відвідує батьківській збори, спілкується з викладачами, цікавиться життям та відносинами в колективі, завжди звертає увагу на рівень знань сина та співпрацює з навчальним закладом в питаннях навчання та виховання сина. Характеристика не містить викладу обставин, які б вказували на невиконання матір`ю, ОСОБА_2 батьківських обов`язків щодо сина.

З акту обстеження умов проживання, затвердженого заступником начальника служби у справах дітей Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області 18.05.2025, вбачається, що за заявою ОСОБА_1 було проведено обстеження умов проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . В акті зазначено, що умови проживання є задовільними, у дитини окрема кімната, в якій створені належні умов для проживання та розвитку, санітарно-гігієнічні норми дотримані. З акту вбачається, що у ході бесіди з ОСОБА_1 останній пояснив, що самостійно займається утриманням та розвитком сина, з 2019 року мати не приймає участі в житті дитини.

Отже, як встановлено судом, ОСОБА_2 проживає на даний час окремо від сина, аліменти на його утримання у примусовому порядку із матері не стягуються, вона не позбавлена батьківських прав відносно свого неповнолітнього сина, ОСОБА_3 .

Разом з цим твердження заявника щодо того, що матір його сина ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , не має змоги брати участь у вихованні та утриманні сина, оскільки є військовослужбовцем, не займається його вихованням та утриманням, спростовується дослідженими судом доказами. ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що вона не бере безпосередньої участі у бойових діях, проживає з 2022 року та перебуває в м. Охтирка Сумської області, з нею також постійно проживає її неповнолітня донька, 2015 року народження, що спростовує твердження заявника про неможливість здійснення батьківських обов`язків відносна сина. Як неповнолітній ОСОБА_3 , так і заінтересована особа ОСОБА_2 суду підтвердили, що підтримують спілкування засобами телефонного зв`язку, кожні півроку неповнолітній син їздить проживати на канікулах до матері, вона цікавиться його життям, слідкує за успіхами, він цінує її думку. Як неповнолітній ОСОБА_3 , так і заінтересована особа ОСОБА_2 підтвердили суду, що матір`ю надаються певні кошти на утримання дитини.

Отже досліджені судом докази підтверджують факт проживання неповнолітнього ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_1 , однак не свідчать про наявність обставин, які б підтверджували ухилення матері від виконання батьківських обов`язків або обмеження її прав, не підтверджують самостійного виконання батьківських обов`язків лише заявником.

Судом не встановлено обставин, які свідчать, що мати дитини не здатна виконувати свої батьківські обов`язки чи позбавлена у визначений законом спосіб можливості здійснення своїх батьківських прав стосовно дитини. Таки чином заявник не надав належних і допустимих доказів ухилення заінтересованої особи від виконання батьківських обов`язків, а проживання матері окремо від дитини не свідчить про те, що вона самоусунулась від виховання та утримання дитини, і не звільняє її від батьківських обов`язків, а також зважаючи на те, що мати періодично спілкується з дитиною, між ними наявний стійкий емоційний зв`язок, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

Керуючись ст.2, 13, 81, 263-265, 293-294 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: С.О.Фадєєва

Повне рішення складено 12.06.2026