Рішення № 137434415, 16.06.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 червня 2026 року № 520/17144/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під.3, пов. 2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022 ЄДРПОУ: 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійною фонду України в Харківській області від 30.09.2024р. №203040002721;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з врахуванням заробітку отриманого в іноземній валюті, або виплаченого в інвалютних карбованцях за періоди роботи з 30 вересня 1990 по 03 серпня 1991 та з 25 січня 1992 по 13 серпня 1992 починаючи з дня призначення пенсії з урахуванням особового рахунку №7Д за період з вересня 1990 по серпень 1992 довідки Міністерства економічного розвитку російської федерації від 24.01.2020 №А3-35 та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати суми пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вважає протиправним рішення ГУ ПФУ від 30.09.2024 про відмову у перерахунку пенсії з урахуванням заробітку, отриманого під час роботи у закордонних відрядженнях, оскільки воно фактично не забезпечує виконання рішення суду від 13.06.2024. На його думку, відповідач безпідставно відмовився врахувати документи щодо заробітної плати в іноземній валюті та інвалютних карбованцях, незважаючи на обов`язок здійснити відповідний перерахунок пенсії та виплатити належні суми.

Ухвалою суду від 15.08.2025 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.

Представником відповідача подано пояснення, в яких вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує, оскільки рішення про відмову у перерахунку пенсії було прийнято правомірно, оскільки в пенсійній справі відсутні належним чином оформлені документи, які підтверджують заробіток позивача за 1990 1992 роки та сплату із нього внесків на державне соціальне страхування. На думку відповідача, наявна архівна довідка Міністерства економічного розвитку Російської Федерації оформлена з порушеннями та не може бути використана для обчислення пенсії. Крім того, відповідач вказує, що рішення суду від 13.06.2024 не містило прямого зобов`язання враховувати зазначені документи, тому підстав для здійснення перерахунку пенсії не було.

Згідно із положеннями п.2 ч.1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову та заперечень проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області і з 15.12.2018 отримує пенсію за віком обчислену згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

28.12.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок призначеної пенсії та зарахування до трудового стажу періодів роботи за кордоном. Відповідач у задоволенні цієї заяви відмовив.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2020р. по справі №520/8792/2020 в задоволенні позову ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2020р. по справі №520/8792/2020 апеляційну скаргу задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2020р..по справі №520 8792'2020 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення від 02.01.2020р. №203040002721 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.12.2019 року про перерахунок пенсії за віком з урахуванням висновків, викладених судом апеляційної інстанції в даній постанові.

На виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2020р. по справі №520/8792/2020 заяву на перерахунок пенсії від 28.12.2019 було розглянуто повторно.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області за результатами повторного розгляду заяви прийнято рішення від 05.01.2021р. №203040002721/112 про відмову в перерахунку пенсії, відповідно довідки про заробітну плату від 24.01.2020 року №А3-35 виданої Міністерством економічного розвитку російської федерації і зарахуванні періоду роботи з 25.01.1992 року по 13.08.1992 року в Анголі.

Позивач не погодившись із вказаною відмовою знов звернувся до суду із позовом.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2021р. по справі №520/10028/21 позов задоволений частково. Скасовано рішення від 05.01.2021р. №203040002721/112 відділу з питань перерахунків пенсій №2 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та зобов`язано ГУ ПФУ в Харківської області зарахувати до стажу період з 25.01.1992р. по 13.08.1992р.. та здійснити перерахунок і виплату призначеної пенсії з 28.12.2019р. з врахуванням проведених виплат. Рішення набрало законної сили 15.11.2021р.

У подальшому позивач звернувся до відповідача з заявами про виконання рішення суду.

На звернення позивач отримав відповіді про те, що відповідачем був зроблений перерахунок пенсії відповідно до рішень суду з урахуванням стажу роботи в закордонному відрядженні, але заробітна плата, отримана в іноземній валюті та інвалютних карбованцях зарахована до калькуляції розміру пенсійних виплат включена не була.

ОСОБА_1 знов оскаржив цю відмову відповідача до суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2024р. у справі №520/8130/23 позов був задоволений, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії із заробітку, отриманого в іноземній валюті, або виплаченого в іновалютних карбованцях за періоди роботи у закордонних відрядженнях з 30.09.1990 по 03.08.1991 та з 25.01.1992 по 13.08.1992 та зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії з врахуванням заробітку, отриманого в іноземній валюті, або виплаченого в іновалютних карбованцях за періоди роботи з 30.09.1990 по 03.08.1991 та з 25.01.1992 по 13.08.1992, починаючи з дня призначення пенсії, та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати суми пенсії.

Відповідач при розгляді питання щодо виконання рішення суду від 13.06.2024р. прийняв рішення №203040002721 від 30.09.2024р., в якому знов відмовив позивачу у перерахунку пенсії з урахування заробітку, отриманого в іноземній валюті за періоди роботи у закордонних відрядженнях з 30.09.1990 по 03.08.1991 та з 25.01.1992 по 13.08.1992.

Як вбачається зі змісту вищезазначеного рішення територіального органу Пенсійного фонду України, позивачу було відмовлено у врахуванні поданих ним документів для перерахунку пенсії у зв`язку з відсутністю у матеріалах пенсійної справи довідки про заробітну плату позивача за період 1990-1992 роки, а архівна довідка Міністерства економічного розвитку російської федерації про заробітну плату від 24.01.2020 №А3-35 за період роботи з січня 1992 по серпень 1992 оформлена неналежним чином, окрім цих обставин відповідач посилався на відсутність відомостей про нарахування та сплату внесків на державне соціальне страхування відповідно до раніше діючого законодавства із заробітної плати за період роботи 1990-1992 роки.

Також додатково відповідачем повідомлено, що резолютивна частина рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2024р. у справі №520/8130/23 не містить зобов`язань для відповідача врахувати вищезазначені документи для підтвердження заробітку, отриманого в іноземній валюті.

У відповідь на адвокатський запит листом ГУ ПФУ в Харківській області від 05.05.2025р. №2000-0202-8/68178 були надані відомості, що відповідачем на виконання рішення суду від 13.06.2024р. було прийнято рішення №203040002721 від 30.09.2024 та надано копію цього рішення.

Не погоджуючись з рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 30.09.2024 №203040002721 та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд, розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, виходив з такого.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про пенсійне забезпечення", громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Умови призначення пенсії визначені статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно із ст.66 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону та періоди страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з місяця запровадження карантину у 2020 році та шести календарних місяців після його завершення. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.

Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Пунктом 2 частини 1 статті 41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Відповідно до ч.1 ст.43 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Статтею 72 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що при обчисленні середньомісячного заробітку працівникам за роботу за межами України враховується заробітна плата, яку вони одержували перед виїздом (статті 64-67), або за їх вибором заробіток, що визначається відповідно до статті 73 цього Закону, а за умови сплати в цей період внесків до Пенсійного фонду України - на загальних підставах.

Проте пенсійний орган при розрахунку пенсії не врахував позивачу частину заробітної плати, яка виплачувалась в іноземній валюті.

Статтею 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" передбачено, що іноземна валюта - це валюта готівкою, грошові знаки (банкноти, білети державної скарбниці, монети), що знаходяться в обігу і є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені або ті, що вилучаються з обігу, але підлягають обміну на грошові знаки, які знаходяться в обігу, платіжні документи у грошових одиницях іноземних держав та міжнародних розрахункових одиницях, кошти у грошових одиницях іноземних держав, міжнародних розрахункових одиницях та у діючій на території України валюті з вільною конверсією, які знаходяться на рахунках та вкладах у банківсько-кредитних установах на території України та за її межами.

Із змісту роз`яснення Зовнішекономбанку від 26.12.2001 №6962/620303 відповідно до раніше діючих нормативних документів поточні рахунки радянських працівників, які працювали за кордоном у Зовнішекономбанку до 1993 року велися у інвалютних карбованцях, з умовним визначенням валюти внеску. Зачислення на рахунок здійснювалось на підставі платіжних доручень організацій, які направляли співробітників на роботу за кордон, суми вказувались також у інвалютних карбованцях. Інвалютні карбованці використовувались тільки у безготівкових рахунках до 1993 року, інвалютні карбованці обмінювалися на радянські карбованці у відношенні 1:1.

Розглядаючи вимогу про можливість включення до заробітку, з якого обчислюється пенсія, коштів, отриманих в інвалютних рублях, суд звертає увагу, що наведене поняття є умовним, і застосовувалось як одиниця обліку коштів. Виплата заробітку в інвалютних рублях відбувалась за обставин, коли організація виконувала роботи (надавала послуги) за кордоном за іноземну валюту, яку в обов`язковому порядку продавала Зовнішторгбанку СРСР, а останній, в свою чергу, конвертував таку валюту в інвалютні рублі для розрахунків з працівниками відповідної організації.

Нарахування коштів в інвалютних рублях на рахунок особи, яка працювала за кордоном, означало можливість придбання за ці кошти іноземної валюти (для розрахунків за кордоном), або отримання цих коштів у рублях для розрахунків на території СРСР. При цьому, балансова оцінка інвалютного рубля до рубля складала 1 до 1.

За таких обставин, для вирішення питання про можливість врахування при обчисленні пенсії заробітку, отриманого в інвалютних рублях, необхідно застосовувати загальні правила, визначені чинним законодавством.

Як зазначено вище, за приписами статей 72, 73 Закону №1788-ХІІ при обчисленні середньомісячного заробітку працівникам за межами України для призначення (перерахунку) пенсії враховується заробітна плата, яку вони одержували перед виїздом (статті 64 - 67), або за їх вибором заробіток, що визначається відповідно до статті 73 цього Закону, а за умови сплати в цей період внесків до Пенсійного фонду України - на загальних підставах.

З аналізу наведеної норми вбачається, що визначальним критерієм для включення відповідного заробітку до суми доходу, з якого обчислюється пенсія, є нарахування внесків на державне соціальне страхування.

При цьому необхідно зазначити, що механізм оплати праці спеціалістів (на час роботи позивача) регулювався Правилами про умови праці радянських робітників за кордоном, затвердженими Державним комітетом Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати від 25.12.1974 за №365, пункт 42 яких зазначав, що на соціальне страхування працівників установ СРСР за кордоном, які направлені з СРСР, а також прийнятих на роботу на місці на штатні посади з числа членів їх сімей, відповідні міністерства та відомства сплачують в СРСР у централізованому порядку страхові внески у відсотках, встановлених урядом СРСР від сум заробітної плати, виплачуваної названим працівникам в радянській та іноземній валютах.

Згідно з пунктом 1 статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучають з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України. Під терміном "іноземна валюта" розуміється як власне іноземна валюта, так і банківські метали, платіжні доручення та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або банківських металах.

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що інвалютні карбованці не є іноземною валютою, а є умовною грошовою одиницею, яку використовували для безготівкового нарахування коштів радянським спеціалістам, які працювали за кордоном. Курс цієї умовної одиниці до карбованця СРСР становив один до одного.

Як встановлено Харківським окружним адміністративним судом у рішенні від 13.06.2024 по справі №520/8130/23, у період з 30.09.1990 по 03.08.1991 та з 25.01.1992 по 13.08.1992 року позивач працював за кордоном у відрядженні - Республіка Ангола і отримував заробітну плату за контрактом.

Також суд зазначає, що зі змісту судових рішень у адміністративних справах №520/8792/2020 та №520/10028/21 вбачається, що обставини перебування позивача у закордонному відрядженні у вказаний період підтверджено архівними довідками федеральної казенної установи "Російський державний архів економіки" від 27.07.2021 №4814-с, від 07.08.2021 №4883-с, №5122-с, від 07.08.2021 №4882-с, 5121-с та наданою позивачем копією особового рахунку, відомостями про розподіл заробітної плати радянських спеціалістів по технічній допомозі та довідкою Міністерства економічного розвитку російської федерації від 24.01.2020 №А3-35.

Окрім цього, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 по справі №520/8130/23 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з врахуванням заробітку, отриманого в іноземній валюті, або виплаченого в інвалютних карбованцях за періоди роботи з 30 вересня 1990 по 03 серпня 1991 та з 25 січня 1992 по 13 серпня 1992, починаючи з дня призначення пенсії, та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати суми пенсії.

Відповідно до положень частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим, приймаючи оскаржуване рішення від 30.09.2024 №203040002721 Головне управління ПФУ в Харківській області відмовило позивачу у врахуванні довідки про заробітну плату позивача для підтвердження його заробітку за період періоди роботи з 30 вересня 1990 по 03 серпня 1991 та з 25 січня 1992 по 13 серпня 1992 посилаючись на відсутність відповідного зобов`язання у резолютивній частині рішення суду від 13.06.2024 по справі №520/8130/23, неналежність оформлення такої довідки, а також на відсутність відомостей про нарахування та сплату внесків на державне соціальне страхування за періоди з 1990-1992 роки.

Відтак, з приводу вищевикладених обставин, суд зазначає таке.

Позивачем до матеріалів справи долучено архівну довідку міністерства економічного розвитку російської федерації від 24.01.2020 №А3-35 про фактичний заробіток ОСОБА_1 за період з січня 1992 року до серпня 1992 року із зазначенням сум заробітку у іноземній валюти (доларах США); також долучено копію від 27.11.2019 року №23-372 виписки з особового рахунку апарату радника з економічних питань посольства СРСР за період роботи позивача в Анголі за 1990-1992 роки, в якій містяться відомості про отримувану позивачем заробітку плату за період починаючи з вересня 1990 року до серпня 1992 року з урахуванням фактично відпрацьованих днів (а.с. 10-14).

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1).

Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку № 22-1 особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, а за періоди роботи після 01 січня 2004 року додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав-учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків.

Абзацом 2 підпункту 3 пункту 2.1 Порядку №22-1 передбачено, що за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Відповідно до пункту 2.10 Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об`єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.

При цьому, вказаним Порядком не встановлено обов`язку особи, яка звертається за перерахунком пенсії, подавати разом із відповідною заявою первинні документи, на підставі яких була видана довідка про заробітну плату.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 4.2 розділу 4 Порядку 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема: реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку.

Тобто, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при перерахунку позивачу пенсії.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 21.02.2020 у справі № 291/99/17, від 12.04.2021 у справі № 219/4550/17, від 03.06.2021 у справі № 127/8001/17.

13.03.1992 державами-учасницями СНД підписано Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення, в якій закріплено принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (ст. 1).

Угоду було підписано з метою взаємного визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань «відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди». Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Згідно із статтею 3 вказаної Угоди, усі витрати, пов`язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Відповідно до статті 5 вказаної Угоди така розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод.

Згідно з частинами 2-3 статті 6 цієї Угоди для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.

Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

Суд зазначає, що вказаного Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії, і відповідно, заробіток за такий період також підлягає включенню при обчисленні пенсії.

Згідно з положеннями статті 7 вказаної Угоди, розмір пенсії переглядається відповідно до законодавства держави - учасниці Угоди за новим місцем проживання пенсіонера з дотриманням умов, передбачених пунктом 3 статті 6 цієї Угоди.

Відповідно до статті 11 вказаної Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 01.12.1991, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

Згідно із частиною 2 статті 13 вказаної Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

За приписами статті 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, ратифікованої із застереженнями Законом №240/94-ВР від 10.11.1994, документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції та за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без будь-якого спеціального посвідчення. Документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін і доказовою силою офіційних документів.

01.12.2022 прийнято Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993» № 2783-IX (далі Закон України № 2783-IX), яким керуючись положеннями статті 62 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, статті 24 Закону України «Про міжнародні договори України», зупинено у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994, № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, вчиненого від імені України у м. Москві 28.03.1997 і ратифікованого Законом України від 03.03.1998 № 140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998, № 26, ст. 162). Керуючись положеннями статті 54 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, статті 84 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, статті 24 Закону України «Про міжнародні договори України», вийти з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994, № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, вчиненого від імені України у м. Москві 28.03.1997 і ратифікованого Законом України від 03.03.1998 № 140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998, № 26, ст. 162).

Отже, Законом України № 2783-IX зупинено дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчинену від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифіковану Законом України від 10.11.1994 № 240/94-ВР. Тому до документів, виданих на території РФ, при їх пред`явленні на території України застосовуванню підлягала вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року, яка є чинною у відносинах України з РФ.

Водночас 04.02.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав», якою установлено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24.02.2022 такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Законом України № 2102-IX затверджено Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, яким введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, що триває і дотепер.

Станом на 24.02.2022 перелічені вище документи, видані на території РФ, приймалися на території України без спеціального посвідчення в силу Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, дія якої була зупинена лише Законом України № 2783-IX від 01.12.2022, а тому надані позивачем документи підлягають прийняттю на території України без спеціального посвідчення (проставлення апостиля).

Суд зазначає, що вихід російської федерації, та в подальшому, України, з вказаної угоди жодним чином не повинен тягнути за собою негативних наслідків для громадян України, у тому числі і для позивача, оскільки пенсійні права останніх виникли ще задовго до виходу держави-учасниці із Угоди, а відтак, періоди роботи позивача на території російської федерації, не можуть бути неврахованими під час визначення стажу при призначенні пенсії саме з таких підстав.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові 28.01.2025 у справі № 620/3530/22.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).

Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку № 22-1 особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу. Основним документом на підтвердження трудового стажу є трудова книжка, яка була надана позивачем до пенсійного органу.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 4.2 розділу 4 Порядку № 22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема:

реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;

уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01.01.2004, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування;

повідомляє про необхідність до оформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку.

Тобто, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні стажу позивачу при призначенні пенсії.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.02.2020 у справі № 291/99/17, від 12.04.2021 у справі № 219/4550/17, від 03.06.2021 у справі № 127/8001/17.

Суд наголошує, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 у справі №520/8130/23 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату пенсії з врахуванням заробітку, отриманого в іноземній валюті, або виплаченого в іновалютних карбованцях за періоди роботи з 30 вересня 1990 по 03 серпня 1991 та з 25 січня 1992 по 13 серпня 1992, починаючи з дня призначення пенсії, та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати суми пенсії.

Таким чином, вищезазначеним рішенням суду було встановлено обов`язок відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з врахуванням заробітку за періоди роботи з 30 вересня 1990 по 03 серпня 1991 та з 25 січня 1992 по 13 серпня 1992.

Відповідно до положень частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Заробіток позивача за спірні періоди відображено у архівній довідці міністерства економічного розвитку російської федерації від 24.01.2020 №А3-35, а також копії від 27.11.2019 року №23-372 виписки з особового рахунку апарату радника з економічних питань посольства СРСР №7Д за період роботи позивача в Анголі за 1990-1992 роки.

Суд зазначає, що надана позивачем довідка містить посилання на особові рахунки, копії яких також були долучені позивачем, як на первинні документи, на підставі яких вона видана, відомості про заробітну плату позивача, відрахування до ПФР страхових внесків за встановленими тарифами за спірні періоди, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні.

Подібна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 219/4550/17.

Суд зазначає, що здійснюючи позивачу на виконання рішення суду від 13.06.2024 у справі №520/8130/23 перерахунок та виплату пенсії з врахуванням заробітку, отриманого в іноземній валюті, або виплаченого в іновалютних карбованцях за періоди роботи з 30 вересня 1990 по 03 серпня 1991 та з 25 січня 1992 по 13 серпня 1992, починаючи з дня призначення пенсії у відповідача виник обов`язок врахувати при розрахунках і подані позивачем документи, зокрема відомості особового рахунку №7Д за період з вересня 1990 по серпень 1992 та довідку Міністерства економічного розвитку російської федерації від 24.01.2020 №А3-35.

За наведених вище обставин та враховуючи, що позивачем подано необхідні для перерахунку пенсії документи, рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 30.09.2024 №203040002721 підлягає скасуванню як протиправне.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

За таких обставин, зважаючи на природу та підстави даного спору та, оскільки спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 15.12.2018 з урахуванням відомостей особового рахунку № НОМЕР_2 за період з вересня 1990 по серпень 1992 та довідки Міністерства економічного розвитку російської федерації від 24.01.2020 №А3-35.

Щодо позивної вимоги здійснити виплату різниці між фактично отриманою та належною до сплати суми пенсії, суд зазначає таке.

Для розрахунку суми різниці необхідно володіти інформацією про день фактичного здійснення перерахунку пенсії. Оскільки перерахунку пенсії ще не було здійснено, неможливим є визначення належної суми різниці, що буде сформована та підлягатиме до виплати. Також, відсутні підстави вважати, що відповідачем самостійно не буде виконано даного обов`язку.

Суд наголошує, що захисту підлягають лише порушені права позивача, тому дана вимога є передчасною та не підлягає наразі задоволенню.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під.3, пов. 2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022 ЄДРПОУ: 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 30.09.2024р. №203040002721.

Зобов`язати Головне управління ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 15.12.2018 з урахуванням відомостей особового рахунку № НОМЕР_2 за період з вересня 1990 по серпень 1992 та довідки Міністерства економічного розвитку російської федерації від 24.01.2020 №А3-35.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов.2, м. Харків, 61022 ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1211 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень) 20 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.