Рішення № 137434354, 12.06.2026, Кобеляцький районний суд Полтавської області

532/3117/25

2/532/352/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2026 р. м. Кобеляки

Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:

судді - Омельченко І.І.,

з участю секретаря судового засідання - Логвиненко А.В.,

учасники справи:

позивач - ТОВ «Коллект Центр»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

представник відповідача - Бобрищева І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кобеляки в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами,

В С Т А Н О В И В:

22 грудня 2025 року до Кобеляцького районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами.

Позовна заява обґрунтована тим, що 17.10.2021 року та 21.10.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитні договори відповідно № 3434197 та № 100688191 в електронній формі шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач не виконує зобов`язання за кредитними договорами, не повертає кредитні кошти, не сплачує проценти, в зв`язку з чим виникла заборгованість. Станом на день формування позовної заяви загальний розмір заборгованості становить 36103,20 гривень, а саме:

- за кредитним договором № 3434197 від 17.10.2021 року - 29021,40 гривень, з яких: 4600,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 24067,20 гривень - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 354,20 гривень - заборгованість за комісією.

- за кредитним договором № 100688191 від 21.10.2021 року - 7081,80 гривень, з яких: 1200,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 5881,80 гривень - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги.

13.01.2022 року та 17.01.2022 року ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами № 3434197 від 17.10.2021 року та № 100688191 від 21.10.2021 року, де боржником є ОСОБА_1

10.01.2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за вказаними кредитними договорами, в зв`язку з чим останнього наділено правом вимоги до ОСОБА_1 .

Таким чином, позивач прохав суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами № 3434197 від 17.10.2021 року та № 100688191 від 21.10.2021 року в розмірі 36103,20 гривень, понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 гривень та правової допомоги в розмірі 13000,00 гривень.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 29 грудня 2025 року по даній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.146-147).

24 лютого 2026 та 09 червня 2026 року представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала додаткові пояснення, в яких зазначила, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні, допустимі та достатні докази перерахування на картковий рахунок кредитних коштів ОСОБА_1 за кредитними договорами № 3434197 від 17.10.2021 року в сумі 4600,00 гривень та № 100688191 від 21.10.2021 року в сумі 1200,00 гривень. Позивачем не надано належних доказів на підтвердження перерахування відповідачу коштів за договорами - не надано розрахункового документа (платіжного доручення, меморіального ордеру, тощо) або виписки з банківського рахунку, які б відповідали вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Реквізити повного карткового рахунку позичальника, на який мало бути здійснено перерахування кредитних коштів, у матеріалах справи не міститься. Ні в змісті кредитного договору, ні в будь-яких інших документах, оформлених при наданні кредитних коштів, не зазначено реквізити повного карткового рахунку відповідача.

Виписка з АТ КБ «ПриватБанк», надана на виконання ухвали суду, не містить інформацію про платника, номер та дату укладеного кредитного договору, тобто неможливо достовірно встановити, що саме ТОВ «Мілоан» було адресатом коштів. Позивачем не надано договору про надання послуг між банком екваєром (АТ КБ «ПриватБанк») і ТОВ «Мілоан», ТОВ «Тенго» і ТОВ «Мілоан», ТОВ «Тенго» та банком екваєром.

Позивач не довів належними та допустимими доказами наявність заборгованості та її розмір за кредитними договорами № 3434197 від 17.10.2021 року та № 100688191 від 21.10.2021 року. Надані позивачем документи лише констатують нараховану заборгованість первинним кредитором ТОВ «Мілоан» за договорами, але не підтверджують її наявність та походження.

Позивач нараховує заборгованість не у відповідності до статей 625 та 1050 ЦК України. Згідно Додатку № 1 до договору про споживчий кредит № 3434197 від 17.10.2021 року, встановлено графік розрахунків, за яким відсотки за користування кредитом повинні становити 607,20 гривень, а сукупна заборгованість за цим договором - 5207,20 гривень. Відповідно до Додатку № 1 до договору про споживчий кредит № 100688191 від 21.10.2021 року, відсотки за користування кредитом повинні становити 1,80 гривень, а сукупна заборгованість за цим договором - 1201,80 гривень.

Щодо понесених позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 13000,00 гривень, представник відповідача зазначила, що такий розмір правничої допомоги є завищеним та необґрунтованим. Так, у матеріалах справи відсутній платіжний документ, який підтверджує оплату послуг з надання правової допомоги. В позовній заяві позивач сам прохає розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, яке застосовується для розгляду малозначних справ. Об`ємні, обґрунтовані клопотання стороною позивача в рамках розгляду зазначеної справи не були заявлені.

Таким чином, представник відповідача прохала відмовити в задоволенні позову в повному обсязі та зменшити розмір понесених позивачем витрат на правову допомогу з 13000,00 гривень до 2000,00 гривень.

26 лютого 2026 року представник позивача ТОВ «Коллект Центр» подав письмові пояснення, в яких зазначив, що відповідач не заперечує проти укладення кредитних договорів. Матеріали справи містять належні докази на підтвердження перерахування грошових коштів за кредитними договорами № 3434197 від 17.10.2021 року та № 100688191 від 21.10.2021 року. З метою повного, всебічного розгляду справи, позивачем разом з подачею цих письмових пояснень заявлено клопотання про витребування виписки з банківських рахунків відповідача. Щодо нарахування процентів, то після завершення строку кредитування відбулась автопролонгація строку кредитування відповідно до пункту 2.3.1.2 договорів, але не більше 60 днів. Крім того, сторони погодили, що за користування кредитними коштами кредитором нараховуються відсотки за користування кредитом на весь період фактичного користування, в тому числі і у випадку прострочення виконання грошового зобов`язання за ставкою, передбаченою пунктом 1.6 договорів, в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. З урахуванням пункту 4.2 договорів та ч. 2 ст. 625 ЦК України, нараховані відсотки після спливу строку кредитування повинні бути стягнуті на рахунок позивача. Підписавши кредитні договори, позичальник погодився з усіма умовами, зокрема, щодо сплати процентів, розмір яких визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору.

Заявлена до стягнення сума витрат на правову допомогу є обґрунтованою та співмірною зі складністю справи, враховуючи великий обсяг доказів, які необхідно було дослідити та описати. Витрати за надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено чи тільки має бути сплачено.

Таким чином, представник позивача прохав суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник позивача ТОВ «Коллект Центр» - Скаско В.О. у судовому засіданні позов підтримав та прохав задовольнити повністю.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 прохала проводити розгляд справи за їх відсутності.

Суд, заслухавши представника позивача, розглянувши та вивчивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Судом установлено, що 17 жовтня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 на підставі анкети-заяви було укладено договір про споживчий кредит № 3434197 (а.с.28-32,93).

За умовами цього кредитного договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 4600,00 гривень (п. 1.2). Кредит надається строком на 15 днів з 17.10.2021 (строк кредитування) (п. 1.3). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 01.11.2021 (п. 1.4). Комісія за надання кредиту становить 354,20 гривень, яка нараховується за ставкою 7,70 відсотків від суми кредиту одноразово (пп. 1.5.1 п. 1.5).

Проценти за користування кредитом складають 607,20 гривень, які нараховуються за ставкою 0,88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (пп. 1.5.2 п. 1.5).

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6). Тип процентної ставки - фіксована (п. 1.7).

21 жовтня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 на підставі анкети-заяви було укладено договір про споживчий кредит № 100688191 (а.с.10-14,17).

Відповідно до умов цього кредитного договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 1200,00 гривень (п. 1.2). Кредит надається строком на 15 днів з 21.10.2021 (строк кредитування) (п. 1.3). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 05.11.2021 (п. 1.4).

Проценти за користування кредитом складають 1,80 гривень, які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (пп. 1.5.2 п. 1.5).

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6). Тип процентної ставки - фіксована (п. 1.7).

До позовної заяви долучено додатки № 1, № 2 до договорів № 3434197 від 17.10.2021 року та № 100688191 від 21.10.2021 року - Графік платежів, Паспорт споживчого кредиту, а також Правила надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан» (у редакції від 13.07.2021 року) (а.с.15-16,18-22,54,85).

Кредитні договори укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства (пп. 6.1 п. 6). Договір прирівнюється до такого, що укладений в письмовій формі (пп. 6.5 п. 6).

Кредитні договори набувають чинності з моменту їх укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ними обумовлені, з моменту отримання кредиту (п. 7.1).

Договір № 3434197 від 17.10.2021 року підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором L24536, а договір № 100688191 від 21.10.2021 року - електронним підписом одноразовим ідентифікатором V55039 (а.с.23,115).

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного, іншого технічного засобу зв`язку.

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Положеннями ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11 Закону передбачено, що електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Нормами частин 3, 6, 7, 8, 12 ст. 11 Закону встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: 1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 3) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

У статті 12 Закону закріплено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону).

Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Встановивши, що без отримання смс-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитні договори № 3434197 від 17.10.2021 року та № 100688191 від 21.10.2021 року не були б укладені, суд вважає, що їх укладення в запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача та, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вони вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі.

Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року в справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року в справі № 234/8084/20, від 14 червня 2022 року в справі № 757/40395/20-ц.

Таким чином, кредитні договори № 3434197 від 17.10.2021 року та № 100688191 від 21.10.2021 року укладено між сторонами відповідно до положень ст.ст. 10, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», тобто шляхом пропозиції на його укладення однієї сторони та її прийняття іншою стороною та підписанням зі сторони позичальника електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

ТОВ «Мілоан» виконало свої зобов`язання за вказаними договорами, надавши 17.10.2021 року та 21.10.2021 року відповідачу кошти в розмірі 4600,00 гривень та 1200,00 гривень, які були перераховані на карту НОМЕР_1 , що підтверджується квитанціями № 1796163212 від 17.10.2021 року та № 1800241875 від 21.10.2021 року (а.с.24,116).

Суд не бере до уваги твердження представника відповідача про те, що реквізити карткового рахунку є неповними, оскільки маскування частини цифр номера картки зумовлене вимогами законодавства про банківську таємницю та захист персональних даних.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», інформація щодо юридичних та фізичних осіб, що становить банківську таємницю, розкривається банками за рішенням суду.

На виконання ухвали Кобеляцького районного суду Полтавської області від 24 березня 2026 року (а.с.204-206), АТ КБ «ПриватБанк» повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , емітовано карту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ). Його фінансовим номером телефону був/є НОМЕР_5 та він знаходився/знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (а.с.228).

Не заслуговують на увагу доводи представника відповідача про відсутність доказів на підтвердження перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів у сумах 4600,00 гривень та 1200,00 гривень, оскільки такі спростовуються наданими АТ КБ «ПриватБанк» виписками по рахунку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) за період з 17.10.2021 по 21.10.2021 року та за період з 21.10.2021 року по 25.10.2021 року (а.с.229).

Відповідач, заперечуючи проти отримання кредитних коштів, не надав суду виписки з банківського рахунку на підтвердження того, що кредитні кошти в розмірі 4600,00 гривень та 1200,00 гривень не надходили.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним факт перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів за спірними договорами, які на час розгляду справи в суді не повернув, тому з нього підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4600,00 гривень та 1200,00 гривень.

Щодо стягнення заборгованості за процентами, суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 1.3 та 1.4 договору № 3434197 від 17.10.2021 року, строк кредитування становить 15 днів - з 17.10.2021 року по 01.11.2021 року. За цей період проценти за користування кредитом складають 607,20 гривень (пп. 1.5.2 п. 1.5).

Відповідно до пунктів 1.3 та 1.4 договору № 100688191 від 21.10.2021 року, строк кредитування становить 15 днів - з 21.10.2021 року по 05.11.2021 року. За цей період проценти за користування кредитом складають 1,80 гривень (пп. 1.5.2 п. 1.5).

За таких умов договорів, які були погоджені сторонами, кредитор має право нараховувати відсотки лише 15 днів, починаючи з дати, наступної за днем надання кредиту. Даним договором не передбачено нараховування відсотків після закінчення терміну дії договору, який складає 15 днів.

Таким чином, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом у розмірі 607,20 гривень за договором № 3434197 від 17.10.2021 року та 1,80 гривень за договором № 100688191 від 21.10.2021 року.

Згідно підпункту 2.3.1 пункту 2.3 договорів, строк кредитування може бути продовжений (пролонгований) на пільгових чи на стандартних умовах.

Продовження строку кредитування на пільгових умовах відбувається строком на три, сім і п`ятнадцять днів за умови сплати позичальником комісії за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості за кредитом (тілом).

У підпункті 2.3.1.2 пункту 2.3 сторони погодили, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.

З відомостей про щоденні нарахування та погашення кредиту ТОВ «Мілоан» вбачається, що з 02.11.2021 року по 31.12.2021 року та з 06.11.2021 року по 04.01.2022 року первісний кредитор продовжив нарахування процентів за надання кредиту на підставі пунктів 1.6 та 2.3.1.2 договору (а.с.25,117).

Розмір нарахованих процентів за цей період за договором № 3434197 від 17.10.2021 року становив 13800,00 гривень, а за договором № 100688191 від 21.10.2021 року - 3600,00 гривень.

Однак, у порушення частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, позивачем не доведено, що строк кредитування за спірними договорами був пролонгований відповідно до пункту 2.3.1.2, а саме: не надано суду доказів на підтвердження продовження користування відповідачем кредитними коштами після завершення строку кредитування. Тому строк кредитування за спірними договорами становив лише 15 днів.

За змістом ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 28.03.2018 року № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку та зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточнюючи свій правовий висновок, який викладений в постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17) щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Враховуючи зазначене, суд вважає, що оскільки пунктом 1.4 визначено терміни повернення кредиту - 01.11.2021 року та 05.11.2021 року, продовження нарахування процентів з 02.11.2021 року по 31.12.2021 року та з 06.11.2021 року по 04.01.2022 року за ставкою 5 % є неправомірним, тому відсутні правові підстави для стягнення заборгованості по відсоткам за цей період відповідно до пунктів 1.6, 2.3.1.2.

13.01.2022 року між ТОВ «Мілоан» (клієнт) і ТОВ «Вердикт Капітал» (фактор) укладено договір факторингу № 13-01/2022-79 (а.с.34-38,44).

На виконання умов договору факторингу ТОВ «Мілоан» і ТОВ «Вердикт Капітал» уклали та підписали Акт приймання-передавання Реєстру Боржників в електронному вигляді (а.с.49).

Відповідно до Реєстру Боржників до договору факторингу № 13-01/2022-79, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3434197 від 17.10.2021 року в розмірі 19361,40 гривень, з яких: 4600,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 14407,20 гривень - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 354,20 - гривень заборгованість за комісією (а.с.50-53).

Станом на 13.01.2022 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором № 3434197 від 17.10.2021 року становить 19361,40 гривень. При цьому, ТОВ «Вердикт Капітал» продовжило нараховувати проценти, загальний розмір яких за період з 13.01.2022 по 23.02.2022 становить 24067,20 гривень (а.с.26).

17.01.2022 року між ТОВ «Мілоан» (клієнт) і ТОВ «Вердикт Капітал» (фактор) укладено договір факторингу № 17-01/2022-54 (а.с.55-59,65).

На виконання умов договору факторингу ТОВ «Мілоан» і ТОВ «Вердикт Капітал» уклали та підписали Акт приймання-передавання Реєстру Боржників, у тому числі в електронному вигляді (а.с.66-67).

Відповідно до Реєстру Боржників до договору факторингу № 17-01/2022-54, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 100688191 від 21.10.2021 року в розмірі 4801,80 гривень, з яких: 1200,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 3601,80 гривень - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги (а.с.68-71).

Станом на 17.01.2022 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором № 100688191 від 21.10.2021 року становить 4801,80 гривень. При цьому, ТОВ «Вердикт Капітал» продовжило нараховувати проценти, загальний розмір яких за період з 17.01.2022 по 23.02.2022 становить 5881,80 гривень (а.с.27).

10.03.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» (первісний кредитор) і ТОВ «Коллект Центр» (новий кредитор) укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги (а.с.72-77).

На виконання умов договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ «Коллект Центр» уклали та підписали Акт зарахування зустрічних однорідних вимог, Акт приймання-передавання Реєстру Боржників, у тому числі в електронному вигляді (а.с.45-46,83-84).

Відповідно до Реєстрів Боржників до Договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, ТОВ «Коллект Центр» набуло права вимоги до ОСОБА_1 , а саме:

- за кредитним договором № 3434197 від 17.10.2021 року в розмірі 29021,40 гривень, з яких: 4600,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 24067,20 гривень - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 354,20 - гривень заборгованість за комісією (а.с.91);

- за кредитним договором № 100688191 від 21.10.2021 року в розмірі 7081,80 гривень, з яких: 1200,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 5881,80 гривень - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги (а.с.92).

Станом на 10.03.2023 року загальний розмір заборгованості за договором № 3434197 від 17.10.2021 року становить 29021,40 гривень, а за договором № 100688191 від 21.10.2021 року - 7081,80 гривень.

Судом установлено, що нарахування ТОВ «Вердикт Капітал» процентів з 13.01.2022 по 23.02.2022 та з 17.01.2022 по 23.02.2022 відбулося на підставі пункту 4.2, яким передбачено, що в разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості, кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгації та оновлених графіків платежів, має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.

Суд вважає, що продовження нарахування процентів за період з 13.01.2022 по 23.02.2022 та за період з 17.01.2022 по 23.02.2022 після закінчення строку кредитування - 01.11.2021 року та 05.11.2021 року за стандартною (базовою) ставкою 5,00 % є неправомірним, оскільки на виконання вимог пункту 4.2, позивачем не надано доказів направлення відповідної вимоги відповідачу, а також не надано оновлених графіків платежів, що складаються в зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією).

Крім того, суд звертає увагу на те, що пункт 4.2 чітко передбачає нарахування процентів за стандартною (базовою) ставкою згідно пункту 1.6, яка становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, а не за кожен день прострочення.

Визначений кредитодавцем розмір процентів 5,00 % за кожен день користування кредитом вказує на наявність у нього намірів одержувати відсотки за користування кредитом у збільшеному розмірі понад установлені в договорах строки з метою отримання прибутків.

Саме по собі посилання на положення ст. 625 ЦК України не надає позивачу підстав для стягнення відповідних сум.

З огляду на формулювання, викладені в кредитних договорах, суд вважає, що в них відсутні чіткі та зрозумілі для споживача умови про право кредитодавця нараховувати проценти за фактичне правомірне користування коштами після закінчення строку дії договорів.

Таким чином, не підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» нараховані проценти за період з 13.01.2022 по 23.02.2022 та за період з 17.01.2022 по 23.02.2022.

Щодо стягнення заборгованості за комісією.

Кредитним договором № 3434197 від 17.10.2021 року передбачено, що комісія за надання кредиту становить 354,20 гривень, яка нараховується за ставкою 7,70 відсотків від суми кредиту одноразово (пп. 1.5.1 п. 1.5).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

За приписами частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, в тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати в кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 11.02.2021 року № 16 затвердило Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил, кредитодавець надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною в договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) в розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит у додатку 2 до цих Правил.

Кредитодавець має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дають змогу змінювати процентну ставку та/або інші платежі за послуги кредитодавця, уключені до загальних витрат за споживчим кредитом, і такі зміни не можуть бути визначені на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил).

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність встановлення комісії за надання кредиту в розмірі 354,20 гривень, оскільки кредитним договором № 3434197 від 17.10.2021 року передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів.

Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного суду від 13.07.2022 року в справі № 496/3134/19.

На підставі викладеного вище, з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» підлягає стягненню заборгованість на загальну суму 6763,20 гривень, а саме:

- за кредитним договором № 3434197 від 17.10.2021 року в розмірі 5561,40 гривень, з яких: 4600,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 607,20 гривень - заборгованість за відсотками, 354,20 гривень - заборгованість за комісією;

- за кредитним договором № 100688191 від 21.10.2021 року в розмірі 1201,80 гривень, з яких: 1200,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 1,80 гривень - заборгованість за відсотками.

Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 453,72 гривень, виходячи з розрахунку: 6763,20 гривень (задоволені позовні вимоги) х 100 : 36103,20 гривень (ціна позову) = 18,73 % від сплаченого судового збору 2422,40 гривень.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Положеннями частин першої-третьої статті 137 ЦПК визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, надано договір № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 року, заявку на надання юридичної допомоги № 757 від 03.11.2025 року, витяг з Акту № 16 про надання юридичної допомоги від 28.11.2025 року (а.с.101-103,105-109).

Згідно витягу з Акту № 16 про надання юридичної допомоги від 28.11.2025 року, надання усної консультації з вивченням документів становить 4000,00 грн. (2 год. х 2000,00 грн.), складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 9000,00 грн. (3 год. х 3000,00 грн.).

ТОВ «Коллект Центр» прохав суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу, надану АО «Лігал Ассістанс», у розмірі 13000,00 гривень.

Представник відповідача вважав, що позивач не поніс будь-яких витрат на оплату правових послуг, оскільки ним не надано доказів про сплату на користь АО «Лігал Ассістанс» цих коштів.

Суд наголошує, що витрати за надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Така позиція висловлена Верховним Судом у додатковій постанові від 17 січня 2022 року в справі № 756/8241/20 (провадження № 61-9789св21).

Частиною 3 статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Зі змісту частини 3 статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) реальність (встановлення їхньої дійсності); 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року по справі № 826/15063/18, додатковій постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц.

Також розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

За приписами ч. 5 ст. 137 ЦПК України, в разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

Представник відповідача заперечувала проти стягнення з ОСОБА_1 понесених позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 13000,00 гривень з підстав, викладених у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (а.с.159-160), та прохала зменшити до 2000,00 гривень.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд вважає, що заявлені представником позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 13000,00 гривень є завищеними, не відповідають критерію розумності, не є співрозмірними зі складністю виконаної роботи, а їх відшкодування, за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи, матиме надмірний характер.

Уже неодноразово була висловлена думка Верховного Суду в аналогічних справах, тобто фактично сформована судова практика за спорами такої категорії, а тому для професійних досвідчених адвокатів дана категорія справ не становить надмірної складності, не потребує значних витрат часу та не вимагає великого обсягу аналітичної й технічної роботи, тобто не займає багато часу на виготовлення документів та збору додатків до них.

Зазначені в Акті № 16 про надання юридичної допомоги від 28.11.2025 року послуги по своїй суті є однією дією, тобто підготовка та виготовлення позовної заяви. Власних розрахунків позивач не проводив.

На думку суду, двох годин достатньо для складання позовної заяви про стягнення боргу за двома кредитними договорами та підготовки всіх необхідних документів.

Враховуючи принципи співмірності, реальності витрат та розумності їхнього розміру, суд вважає за доцільне визначити розмір витрат на правничу допомогу в сумі 6000,00 гривень (2 год. х 3000,00 грн.).

Оскільки позов задоволено частково, суд вважає зменшити витрати на правничу допомогу в розмірі 1123,80 гривень (6000х18,73 %).

Керуючись статтями 12, 133, 137, 141, 259, 263-265, 354-356 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість на загальну суму 6763,20 гривень, а саме:

- за кредитним договором № 3434197 від 17.10.2021 року в розмірі 5561,40 гривень, з яких: 4600,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 607,20 гривень - заборгованість за відсотками, 354,20 гривень - заборгованість за комісією;

- за кредитним договором № 100688191 від 21.10.2021 року в розмірі 1201,80 гривень, з яких: 1200,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 1,80 гривень - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» судовий збір у розмірі 453,72 гривень та витрати на правничу допомогу в розмірі 1123,80 гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони:

позивач - ТОВ «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306.

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя