Ухвала суду № 137434296, 16.06.2026, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Справа № 552/4506/26

Провадження № 1-кп/552/633/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.26

16 червня 2026 року Київський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 62025170010002413 від 22.10.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Київського районного суду м. Полтави перебувають матеріали кримінального провадження № 62025170010002413 від 22.10.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Прокурор ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні просив призначити кримінальне провадження до судового розгляду у закритому судовому засіданні, обґрунтовуючи, що воно підсудне Київському районному суду м. Полтави, обвинувальний акт відповідає вимогам КПК, підстави для його повернення відсутні.

Окрім того, у підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без права внесення застави, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме обвинувачений може переховуватись від суду, так як він у разі обрання йому більш м`якого запобіжного заходу через усвідомлення кримінально-правовової кваліфікації інкримінованого йому правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких, а санкція передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, зможе ухилитися від суду, змінити місце свого проживання, не повідомивши про це суд, окрім того; перебуваючи на волі, обвинувачений може впливати на свідків з метою спонукання останніх до зміни раніше наданих показань або відмови від їх надання.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 не заперечували проти призначення судового розгляду у відкритому судовому засіданні, у задоволення клопотання прокурора про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою просила відмовити, зазначила, що він має постійне місце проживання, одружений та на момент оголошення його у розшук проживав за іншою адресою, через що не мав можливості прибути за викликом.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав захисника в повному обсязі.

Заслухавши учасників підготовчого судового засідання, які проти призначення кримінального провадження до судового розгляду не заперечували, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього документи, суд приходить наступних висновків.

Кримінальне провадження, відповідно до вимог ст. 32 КПК України, підсудне Київському районному суду м. Полтави.

Підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п. 4-8,10 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України, чи затвердження угоди не має.

Судом встановлено, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 КПК України кримінальне провадження в судах усіх інстанцій здійснюється відкрито. Суд може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини лише у разі, зокрема, якщо здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом.

Наведене дає можливість призначити дане кримінальне провадження до судового розгляду у закритому судовому засіданні.

Щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

У відповідності до ч. 2 ст. 331 КПК України, визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_5 , суд приходить до такого висновку.

Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке кваліфікуюється як тяжкий злочин, за яке передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.

Обвинувачення обґрунтовується матеріалами згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування та перебувають в розпорядженні прокурора.

20.05.2026 о 11 год 15 хв ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. ст. 191, 208 КПК України, а в подальшому ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтави від 20.05.2026 відносно останнього застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)», строком на 30 діб, а саме з 11 год 15 хв 20.05.2026 до 11 год 15 хв 18.06.2026, без визначення розміру застави.

При цьому суд встановив наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений з метою уникнення покарання за вчинене кримінальне правопорушення може переховуватися від суду та незаконно впливати на свідків.

За Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на державу покладається обов`язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.

Суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Суд приходить до висновку, що запобіжний захід у виді тримання під вартою, який обрано обвинуваченому ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, слід продовжити, так як це відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані при обранні обвинуваченому вказаного запобіжного заходу, на даний час не відпали.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, кримінальне провадження не розглянуто, докази не досліджені, свідки не допитані.

До ризиків належить наявність введеного в Україні воєнного стану, оскільки вказана обставина суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.

Таким чином є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі обвинувачений може переховуватись від суду та незаконно впливати на свідків.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а тому, відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторно вчинення злочинів.

Окрім того, під час розгляду клопотання прокурора, судом не встановлено обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно ч. 4 ст. 183 КПК України, зокрема, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.

Разом з цим, автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "Piruzyan v. Armenia" п. п. 104-105).

У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі "Буров проти України" п. 51).

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави у провадженні визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у межах, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи тяжкість та обставини вчиненного ОСОБА_5 злочину, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, наявність у нього міцних соціальних зв`язків, дитини неповнолітнього віку та його майновий стан, суд вважає за необхідне визначити останньому заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі є помірною для обвинуваченого та може гарантувати виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Застосовуючи до обвинуваченого ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, суд вважає за необхідне, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на нього певні обов`язки.

Отже, за обставин, встановлених під час підготовчого судового засідання, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з визначенням у провадженні альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб.

Керуючись ст. ст. 315, 371-372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Призначити судовий розгляд кримінального провадження № 62025170010002413 від 22.10.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України в приміщенні Київського районного суду м. Полтави на 04 серпня 2026 року о 13 год 00 хв, який здійснювати у закритому судовому засіданні суддею одноособово.

У судове засідання викликати учасників судового провадження.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб до 14.08.2026 включно.

Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: отримувач: ТУ ДСА України в Полтавській області, ЗКПО 26304855, р/р UA398201720355289002000015950 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, призначення платежу застава, справа № 552/234/24, провадження № 1-кп/552/291/26, до сплину терміну тримання під вартою.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджується внесення на вказаний депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службові особі Державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)».

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_5 з-під варти звільнити. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави, визначеної у даній ухвалі, ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , на період дії цього запобіжного заходу, процесуальні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду;

-не відлучатися із з місця проживання визначеного судом без дозволу слідчого, прокурора та суду;

-повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави.

Копію ухвали направити до ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)», вручити обвинуваченому, прокурору та захиснику.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена обвинуваченим та/або його захисником до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1