Рішення № 137433929, 16.06.2026, Гадяцький районний суд Полтавської області

Справа № 526/2317/25

Провадження № 2/526/114/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2026 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі

головуючої судді Максименко Л.В.

секретаря судових засідань Павленко Т.І.

представника позивача адвоката Альховської І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гадяч в порядку загального позовного провадження цивільну справу №526/2317/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

21 липня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Аксіліум-Фінанс» звернулося до суду через систему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № СL-248756 від 18.12.2019 у розмірі 275 625,02 грн, сплаченого судового збору в сумі 3307,50 грн та витрат на правову допомогу в сумі 6000 грн.

Ухвалою суду від 24 липня 2025 року відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження.

Позивач та його представник копію ухвали про відкриття провадження отримали 24.07.2025 року, яка була доставлена до їх електронних кабінетів.

Відповідач ОСОБА_1 цивільний позов з додатками та копію ухвали про відкриття провадження у справі отримав 02.08.2025, що підтверджується зворотним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

13.01.2026 від представника відповідача адвоката Нескородь В.М. надійшло заперечення на позов, в якому відповідач визнав суму заборгованості в розмірі 58 765,20 грн, решту суми боргу не визнає. Вказує, що відповідач сплатив АТ «Кредобанк» суму в розмірі 106 000 грн, тоді як в матеріалах справи відсутні первинні документи, які повинні бути складені під час надання кредитних коштів та оформлення і виконання договору кредиту.Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони позивача. При цьому розрахунок заборгованості за кредитним договором складено ТОВ «ФК «Аксіліум Фінанс», а не первісним кредитором АТ «Кредобанк». Крім цього позивачем не надано належних, достовірних та допустимих доказів на підтвердження обставин того, що на виконання умов кредитного договору первинний кредитор АТ «Кредобанк» відкрив відповідачу рахунок та видав кредит в межах ліміту кредитної лінії, а відтак, у зв`язку із відсутністю доказів надання кредиту у погоджений сторонами спосіб, у відповідача не виникло обов`язку з його повернення. Щодо позовних вимог в частині стягнення за період з 09 листопада 2023 року по 31.05. 2025 року нарахованих відсотків в сумі 35% - 98 279,16 грн вказує, що позивач, пред`явивши до позичальника досудову вимогу від 30 січня 2024 року, в якому просило виплатити заборгованість в розмірі 177 345,86 грн, втратило право після пред`явлення вимоги нараховувати передбачені договором проценти, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові в справі №444/9519/12 від 28 березня 2018 року. Окрім того, матеріали справи не містять відомостей щодо суми поточної заборгованості за тілом кредиту, що є базою нарахування відсотків на поточну суму заборгованості, а тому можна прийти до висновку про недоведеність позовних вимог в цій частині. Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 6000 грн на правничу допомогу зазначив, що вказана справа не є спором значної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів та залучення багатьох учасників, тому сума в розмірі 6000 грн є занадто значною в порівнянні зі складністю справи, у зв`язку з цим її розмір слід зменшити на 80 %.

Ухвалою суду від 15.01.2026 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Аксіліум-Фінанс» адвокат Альховська І.Б. у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Нескородь В.М. в судове засідання не з`явились, про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 18 грудня 2019 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № СL-248756, умовами якого передбачено надання позичальнику кредиту на таких умовах:

сума та валюта кредиту 150 000 грн (пункт 2.1 кредитного договору);

дата видачі кредиту - 18.12.2019 (п.2.2 договору);

строк (термін) кредитування 60 місяців терміном до 17 грудня 2024 року (пункт 2.3 кредитного договору);

Згідно п.2.4 договору відповідач (позичальник) доручив банкові здійснити переказ кредитних коштів з позичкового рахунку на наступні цілі: на поточні потреби в сумі 54 450 грн на поточний рахунок; на погашення (рефінансування) кредитної заборгованості позичальника перед ТОВ ФК «ЦФР» в сумі 95 550 грн на рахунок ТОВ ФК «ЦФР».

Процентна ставка, відповідно до п.4.1 кредитного договору - 35% річних .

Згідно пункту 4.2. кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів), за ставкою, визначеною п. 4.1. кредитного договору, з дня видачі кредиту до дня повернення кредиту в повному обсязі, якщо інше не випливає з умов цього кредитного договору.

Як передбачено пунктом 4.4. кредитного договору, загальні витрати по кредиту за цим кредитним договором становлять 172 685,2 грн.

Загальна вартість кредиту для позичальника за цим кредитним договором становить 322 685,2 грн (пункт 4.6 договору). Реальна річна процентна ставка 41,19% річних.

Відповідно до п.6.2 договору, позичальник здійснює погашення заборгованості за цим кредитним договором відповідно до графіку платежів. Всього позичальник зобов`язаний здійснити 60 щомісячних платежів по 5 374 грн щомісячно кожного останнього числа відповідного місяця, впродовж 60 місяців з дати укладення кредитного договору.

Таким чином судом встановлено, що за вказаним кредитним договором позичальник зобов`язався сплатити на виконання свого зобов`язання 322 685,2 грн, з яких 150 000 грн - основний борг, 172 485, 20 грн - проценти за користування кредитом, 200 грн - за відкриття поточного рахунку, що також підтверджується графіком платежів, який є невід`ємним додатком до вказаного кредитного договору.

Вказаний кредитний договір № СL-248756 від 18.12.2019 з анкетою заявою на отримання готівкового кредиту були підписані ОСОБА_1 власноручно.

Отже, підписавши вказаний кредитний договір, ОСОБА_1 добровільно погодив запропоновані умови кредитного договору, взяв на себе відповідні зобов`язання по сплаті кредиту та процентів за користування ним.

На підтвердження виконання АТ «Кредобанк» зобов`язань щодо перерахування коштів за вказаним кредитним договором, позивачем суду надано виписку по особових рахунках ОСОБА_1 з 18.12.2019 по 07.11.2023, відкритих в АТ «Кредобанк» на виконання вказаного кредитного договору, з якої вбачається, що відповідачу були перераховані 18.12.2019 кошти на суму 150 000 грн, також, додано меморіальний ордер №72730033 від 18.12.2019 на суму 54 450 грн, де зазначено отримувача ОСОБА_1 , призначення платежу видача кредиту ( ОСОБА_1 ) відповідно до кредит. дог. № СL-248756 від 18.12.2019 та меморіальний ордер №72730015 від 18.12.2019 на суму 95 550 грн, де зазначено отримувача ОСОБА_1 , призначення платежу погашення кредиту по кредитному договору №7543500363 від 14.1.2019, які є первинними бухгалтерськими документами.

Таким чином, АТ «Кредобанк» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну йому суму. Відповідач зі свого боку не виконував в повному обсязі умови кредитного договору.

Так, з вказаної виписки та розрахунку заборгованості за договором кредиту № СL-248756 від 18.12.2019, складеного станом на 07.11.2023 та який узгоджується з інформацією з виписки по особових рахунках ОСОБА_1 , вбачається, що відповідачем було сплачено на виконання зазначеного кредитного договору 39 530,98 грн заборгованості за кредитним договором та 103 089,02 грн відсотків. Сума заборгованості за кредитним договором станом на 07.11.2023 складає 177 345,86 грн, з яких: тіло кредиту - 110 469,02 грн, 66 876,84 грн заборгованість за відсотками.

08 листопада 2023 року між АТ «Кредобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Марин-Фінанс» було укладено договір факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами.

За приписами п.3.1 договору факторингу на умовах цього договору з дня, наступного за днем, у який фактором на користь клієнта буде виконано в повному обсязі у певній відповідності до умов цього договору грошове зобов`язання щодо оплати (фінансування) ціни відступлення (а щодо прав вимоги, які виникнуть в майбутньому, - з дня їх виникнення) клієнт відступає фактору (передає у власність фактора (права вимоги у повному обсязі за плату та під фінансування від фактора, а фактор, з дня наступного за днем, у яким фактором на користь клієнта буде виконано в повному обсязі у повній відповідності до умов цього договору грошове зобов`язання щодо оплати (фінансування) ціни відступлення (а щодо прав вимоги, які виникнуть в майбутньому, - з дня їх виникнення) набуває (приймає у власність) від клієнта права вимоги в повному обсязі та здійснює їх оплату (фінансування) клієнту.

В пункті 4.1. даного договору зазначено, що за (під) відступлення прав вимоги на умовах цього договору фактор зобов`язаний здійснити оплату (надати фінансування) клієнту в безготівковій формі шляхом переказу коштів на рахунок клієнта в день укладення договору в загальній сумі 4 420 385, 21 грн. Позивачем долучено до матеріалів справи платіжну інструкцію № 1 від 08 листопада 2023 року про перерахунок 4 420 385, 21 грн.

Згідно із додатком №1 до договору факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами від 08.11.2023, до ТОВ «Фінансова компанія «Марин-Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № СL-248756 від 18.12.2019 на загальну суму 177 345,86 грн.

30 січня 2024 року ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» надіслало відповідачу досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань, якою повідомило про заміну кредитора у зобов`язанні за кредитним договором № СL-248756 від 18.12.2019 з АТ «Кредобанк» на ТОВ «ФК «Марин-Фінанс», та про необхідність повернення заборгованості за договором у розмірі 177 345,86 грн. протягом 30-ти днів з дня отримання вказаного повідомлення, але в будь-якому випадку, не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги.

В подальшому, на підставі рішення № 12/12/24-1 учасника товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Марин-Фінанс» від 12 грудня 2024 року вирішено змінити найменування ТОВ «Фінансова компанія «Марин-Фінанс» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум Фінанс».

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з умовами договору позики позичальник зобов`язується вчасно повернути позику, сплатити відсотки за користування позикою в порядку, визначеному цим договором.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Також ч.3 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Ч.1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК, якщо інше не випливає із суті кредитного договору.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ст. 536 ЦПК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Виходячи з наданих позивачем доказів, фінансова установа виконала свій обов`язок своєчасно та у повному обсязі, а ОСОБА_1 порушив умови договору та зобов`язання по погашенню позики.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що 08 листопада 2023 року між АТ «Кредобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Марин-Фінанс» було укладено договір факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами.

З наданих документів до даного договору факторингу ці докази в своїй сукупності свідчать про те, що ТОВ «Фінансова компанія «Марин - Фінанс» набуло статус нового кредитора, яке в подальшому було перейменовано на ТОВ «Фінансова компанія «Аксіліум Фінанс» та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками, в тому числі і до відповідача.

Та обставина, що ТОВ «Фінансова компанія «Аксіліум-Фінанс» повідомляла відповідача про зміну кредитора та звернулось до відповідача з досудовою вимогою щодо виконання договірних зобов`язань підтверджується долученою до справи копією досудової вимоги щодо виконання договірних зобов`язань та повідомлення про заміну кредитора у зобов`язанні від 30.01.2024 та документами поштової організації, що підтверджують направлення зазначеного відправлення за адресою реєстрації відповідача (а.с. 20-21).

Позивач у позовній заяві вказує, що заборгованість відповідача станом на день відступлення права вимоги 08.11.2023 за кредитним договором № СL-248756 від 18.12.2019 становила 177 345,86 грн, з яких 58 765,20 грн строкове тіло, 51 703,82 прострочене тіло, 2 252,13 грн строкові відсотки, 64 624,71 грн прострочені відсотки.

За період з 09.11.2023 р. по 31.05.2025 р. на суму заборгованості позивачем нараховано відсотки за користування кредитом, зокрема станом на 31.05.2025 98279,16 грн.

Загалом сума заборгованості за вказаним кредитним договором складає 275 625,02 грн, яка складається з загальної суми заборгованості станом на 08.11.2023 - 177 345,86 грн та заборгованості за відсотками, нарахованими за період з 09.11.2023 по 31.05.2025 - 98279,16 грн, на підтвердження чого позивач надав свій розрахунок заборгованості (а.с. 28).

Проте, позивачем не було надано детального розрахунку заборгованості, який би містив, зокрема, суму заборгованості за тілом кредиту, на яку нараховувалися проценти, розмір процентної ставки та нараховану суму процентів за користування кредитом за кожен день користування кредитом, що позбавляє суд можливості перевірити правильність нарахування вказаної заборгованості.

Визначаючи розмір заборгованості за кредитним договором, яка підлягає стягненню з відповідача, суд приходить до наступного.

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, відповідно до якої, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Так, судом було встановлено, що позивачем 30 січня 2024 року до ОСОБА_1 була пред`явлена вимога, згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, щодо виконання договірних зобов`язань та повернення заборгованості за договором № СL-248756 від 18.12.2019 у розмірі 177 345,86 грн. протягом 30-ти днів з дня отримання вказаного повідомлення, але в будь-якому випадку, не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги.

Отже, право позивача, як правонаступника кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилось після пред`явлення до відповідача вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Після пред`явлення такої вимоги дія договору фактично припиняється, тому вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками за період з 09.11.2023 р. по 31.05.2025 р. в сумі 98 279,16 грн є безпідставними.

Надалі відповідальність відповідача за неналежне виконання договірних зобов`язань настає за ст. 625 ЦК України.

Але у зв`язку з тим, що позивачем не було надано суду детального розрахунку заборгованості, який би містив, зокрема, суму заборгованості за тілом кредиту, на яку нараховувалися проценти, суд позбавлений можливості здійснити відповідні нарахування.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку, що позивачем належним чином доведено позовні вимоги лише в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № СL-248756 від 18.12.2019 станом на 08.11.2023 в сумі 177 345,86 грн, з яких 58 765,20 грн строкове тіло, 51 703,82 прострочене тіло, 2 252,13 грн строкові відсотки, 64 624,71 грн прострочені відсотки, в зв`язку із чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Суд встановив, що між сторонами існують цивільні правовідносини. В зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов`язання по кредитному договору, за якими кредитодавець виконав умови повністю і своєчасно, а позичальник порушив умови та правила договору, не повернувши позичені кошти, порушено майнові права позивача, тому з відповідача слід стягти заборгованість за кредитним договором в межах доведених позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1,ч.2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження сплати судового збору суду надана платіжна інструкція про сплату 3 307,50 грн судового збору.

У зв`язку з частковим задоволенням позову з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір, пропорційно частці задоволених позовних вимог (64%) в розмірі 2116,8 грн.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та адвокатом Альховською І. Б. укладено договір про надання правничої допомоги № 24/01/25 від 24 січня 2025 року.

В розділі 4 договору визначено порядок оплати послуг клієнтом. Зокрема, в п. 4.1. такого зазначено, що клієнт зобов`язаний провести повну оплату за отримані послуги за цим договором згідно рахунку та звіту про надання правничої допомоги, наданої адвокатом.

В акті наданих послуг № 1 до договору про надання правничої допомоги №24/01/25 від 24 січня 2025 року зазначено, що адвокатом надано такі послуги: вивчення документів та підготовка позовної заяви - 3 години, вартість послуги - 6000 грн. Вартість однієї години 2 000 грн (а.с.15). До договору додано ордер Серії ВС №1341466 від 24.01.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Вирішуючи дану заяву по суті, суд враховує те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року №159/5837/19.

Тобто позивач скористався своїм правом на професійну правничу допомогу, поніс витрати на оплату цієї допомоги та має право на їх відшкодування.

Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зокрема представник відповідача просив зменшити суму відшкодування позивачу на правничу допомогу на 80%, оскільки вказана справа не є спором значної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів та залучення багатьох учасників.

Розглядаючи заяву про зменшення витрат на правову допомогу, суд вважає, що заявлена сума 6000 грн є спів мірною зі складністю справи та не виходить за межі розумності і відповідає обсягу наданих адвокатом послуг та значення справи для сторін. При цьому суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача витрат на правову допомогу пропорційно до задоволених вимог (64%) в розмірі 3840 грн.

Керуючись ст. 12, 81, 137, 141, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум-Фінанс»заборгованість за кредитним договором № СL-248756 від 18.12.2019 у загальному розмірі 177 345 (сто сімдесят сім тисяч триста сорок п`ять) грн 86 коп., з яких 58 765,20 грн строкове тіло, 51 703,82 прострочене тіло, 2 252,13 грн строкові відсотки, 64 624,71 грн прострочені відсотки.

Відмовити ТОВ «Фінансова компанія «Аксіліум-Фінанс»у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 у частині щодо стягнення з нього заборгованості за відсотками, нарахованими за період з 09.11.2023 р. по 31.05.2025 р. в сумі 98 279,16 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум-Фінанс» пропорційно до задоволених позовних вимогсудові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2 116 грн. 80 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 3 840 грн.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум-Фінанс», місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Академіка Лазаренка Є, буд. 4, кабінет 4, код ЄДРПОУ 43231894.

Відповідач - ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_1 .

Головуюча: Л. В. Максименко