Ухвала суду № 137433564, 16.06.2026, Тетіївський районний суд Київської області

16.06.2026 Справа № 940/573/26

Провадження по справі № 2/940/492/26

У Х В А Л А

16 червня 2026 року Тетіївський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Мандзюка С.В.

за участю секретаря судового засідання Мудрик Н.А.

позивачки ОСОБА_1

представника позивачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні у залі суду в м. Тетієві заяву представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Неживка І.В. про зміну предмета позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Кашперівський бурякорадгосп" про припинення договору оренди у зв`язку із закінченням строку,

встановив:

У провадженні Тетіївського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Кашперівський бурякорадгосп" про припинення договору оренди у зв`язку із закінченням строку.

04.02.2026 представник позивачки адвокат Неживок І.В. надіслав до суду заяву про зміну предмета позову, в якій просить: визнати право оренди Приватного акціонерного товариства «Кашперівський бурякорадгосп», ЄДРПОУ 0038587, на земельну ділянку з кадастровим номером 3224683600:04:013:0006 відсутнім; зобов`язати відповідача повернути земельну ділянку у відповідності до пункту 21 Договору оренди земельної ділянки, склавши акт приймання - передачі та підписавши його.

В обґрунтування заяви зазначено, що оскільки позивач заперечив у поновленні договору оренди, відповідач не звернувся з проханням поновлення дії договору то дія договору оренди припинилася і, як наслідок, припинилося право оренди відповідача на спірну земельну ділянку.

Водночас, у постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі №663/1651/21 зроблено висновок, що «згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що однаково означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов`язків. Приписи, зокрема, статті 16 ЦК України не передбачають такого способу захисту права та інтересу як визнання договору припиненим, а реалізація таких способів захисту як зміна або припинення правовідношення може відбуватися шляхом розірвання договору. Звертаючись до суду з вимогою про визнання договору припиненим, позивач прагне досягнути юридичної визначеності у відносинах з відповідачем, тобто прагне отримати підтвердження судом припинення певних прав іншої сторони договору. У такому разі належним способом захисту є визнання відсутності права відповідача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 (пункт 59)). Спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала потреби у повторному зверненні до суду. Тому спосіб захисту, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися для захисту інтересу в юридичній визначеності лише в разі неможливості захисту позивачем його права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21)).

Передбачений у пункті 1 частини другої статті 16 ЦК України спосіб захисту цивільних прав та інтересів може стосуватися визнання як наявності права, так і його відсутності. Визнання права у позитивному значенні (визнання існуючого права) та у негативному значенні (визнання відсутності права та відповідного йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у юридичній визначеності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.14) та від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункти 54-56)).

Підсумовуючи, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов`язків сторін (статті 3, 12-15, 20 ЦК України), потрібно зробити висновок про те, що в разі невизнання орендарем припинення його права оренди, таке право підлягає захисту судом шляхом визнання його права на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України. Отже, право орендодавця підлягає судовому захисту за його позовом шляхом визнання права орендаря таким, що припинене, а не шляхом припинення договору оренди землі.

Поряд з цим, за висновками Верховного Суду України, сформульованими в постанові від 21 листопада 2012 року у справі № 6-134цс12, згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2021 року по справі № 916/1415/19, погодилася з такими висновками і вважає, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні(визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19 зроблено висновок, що «належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача (див. близький за змістом підхід щодо інших правовідносин у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.14))».

Водночас, у постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 926/14/20 Верховний Суд зазначив: «установивши обставини припинення договору оренди землі у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено, та невиконання відповідачем як орендарем свого обов`язку з повернення об`єкта оренди його власнику, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку, яка була предметом цього договору, її власнику. Обставини, що умовами договору не передбачено процедури повернення земельної ділянки, не є підставою для невиконання відповідачем як орендарем свого обов`язку з повернення об`єкта оренди після закінчення строку договору оренди землі, на який його було укладено, що було передбачено як умовами зазначеного договору, так і наведеними вимогами законодавства».

Тому, на думку представника позивача, обраний спосіб захисту порушеного права позивача, а саме визнання відсутнім права оренди відповідача на спірну земельну ділянку, а також зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку, яка була предметом цього договору, її власнику є ефективним.

У підготовчому засіданні позивачка та її представник адвокат Неживок І.В. підтримали заяву про зміну предмета позову та просили її задовольнити.

Представник відповідача ПАТ "Кашперівський бурякорадгосп" Федоркін А.В. у підготовче засідання не прибув, надіслав до суду заяву, в якій просить провести підготовче засідання за його відсутності.

Розглянувши заявупро зміну предмета позову, заслухавши пояснення позивачки, представника позивачки, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право користуватися визначеними законом процесуальними правами та виконувати процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частина 3 ст. 49 ЦПК України передбачає, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно з практикою ЄСПЛ, право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).

«Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).

Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує «легітимну мету» і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).

Згідно з практикою ЄСПЛ, юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (див. mutatis mutandis рішення від 9 листопада 2004 року у справі «Світлана Науменко проти України» (Svetlana Naumenko v. Ukraine), заява № 41984/98, § 53).

Зважаючи на заяву представника позивачки про зміну предмета позову, яка не суперечить закону, не виходить за межі спірних відносин, подана до закінчення підготовчого судового засідання, суд вважає за необхідне прийняти до її розгляду.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 13, 43, 49, 189, 197 ЦПК України, суд

постановив:

Прийняти до розгляду заяву представника позивачки представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Неживка І.В. про зміну предмета позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Кашперівський бурякорадгосп" про припинення договору оренди у зв`язку із закінченням строку, в якій представник позивачки просить: визнати право оренди Приватного акціонерного товариства «Кашперівський бурякорадгосп», ЄДРПОУ 0038587, на земельну ділянку з кадастровим номером 3224683600:04:013:0006 відсутнім; зобов`язати відповідача повернути земельну ділянку у відповідності до пункту 21 Договору оренди земельної ділянки, склавши акт приймання - передачі та підписавши його.

Відкласти підготовче засідання на 14 год 30 хв. 30 червня 2026 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С.В.МАНДЗЮК