Рішення № 137433202, 15.06.2026, Вишгородський районний суд Київської області

15.06.2026 Справа № 363/1622/26

РІШЕННЯ

Іменем України

15 червня 2026 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі:

Головуючого судді Рукас О.В.

за участю секретаря судових засідань Левковець О.О.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (адреса: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, ЄДРПОУ 38548598) до ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Вишгородського районного суду Київської області надійшла позовна заява ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 05.10.2023 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки діють як єдине ціле, укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1282-7442.

Підписання кредитного договору, підтвердження ознайомлення з правилами відкриття кредитної лінії та інших супутніх документів здійснювалося шляхом введення ОСОБА_1 наданого їй одноразового ідентифікатора електронного підпису.

Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» взяло на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту 29 500 грн. 00 коп.; строк кредитування 300 днів; базовий період - 14 днів; комісія за видачу кредиту -15% від суми кредиту, знижена процентна ставка 1,20%, стандартна процентна ставка 1,50% в день.

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 визначену суму грошових коштів шляхом перерахування коштів через електронну платіжну систему на платіжний засіб ОСОБА_1 вказаний нею в кредитному договорі.

ОСОБА_1 підтвердила виникнення зобов`язань за кредитним договором, отримавши у своє розпорядження суму кредитних коштів та не скориставшись правом на відмову від договору про надання споживчого кредиту протягом 14 календарних днів з дня його укладання. У той же час, ОСОБА_1 в порушення своїх зобов`язань за кредитним договором у кінцевому підсумку не повернув ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» суму кредиту та проценти за користування кредитом. У зв`язку з допущеним порушенням договірного зобов`язання станом на 13.02.2026 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» за кредитним договором № 1282-7442 від 05.10.2025 року становить 85 291,09грн., з яких: 16 580,25 грн. заборгованість за тілом кредиту та 68 710,84 грн. заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом.

Відтак позивач просив стягнути відповідача зазначену суму заборгованості за кредитним договором № 1282-7442 від 05.10.2025 року, а також понесені судові витрати.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі було визначено суддю Рукас О.В.

Ухвалою суду від 19.03.2026 року провадження у справі відкрито у порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання, встановлено строк для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав, зокрема, на подачу заяв по суті справи.

У судове засідання представник позивача не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання. Разом з позовною заявою представником позивача подано клопотання, в якому позовні вимоги підтримано у повному обсязі, висловлено прохання щодо проведення судового розгляду за відсутності сторони позивача, а також надано згоду на ухвалення заочного рішення суду.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином шляхом направлення судової повістки про виклик до суду за зареєстрованим місцем проживання.

Разом з тим, представник позивача адвокат Кручок Н.В. подала заяву про розгляд справи без участі відповідача на її як представника відповідача на підставі наявних у справі матеріалів. Крім того клопотала про застосування процедури розстрочення суми заборгованості на 12 місяців рівними платежами.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з`явилися, зважаючи на наявність клопотання сторони позивача та відповідача про проведення судового розгляду за відсутності представника позивача, зважаючи на відсутність клопотань про відкладення судового розгляду, суд вважає за можливе проводити судове засідання за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники справи у судове засідання не з`явилися, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали позовної заяви, дослідивши письмові докази у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У Постанові КЦС ВС від 16.12.2020 року у справі № 561/77/19 зроблено висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 6, 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У Постанові КЦС ВС від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19 зроблено висновок, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 змінила прізвище у зв`язку з державною реєстрацією шлюбу. Відповідно до наданих документів, прізвище « ОСОБА_3 », змінено на « ОСОБА_4 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_2 від 14 жовтня 2024 року.

05.10.2023 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_2 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1282-7442.

З змісту п. 3.1-3.12 кредитного договору судом встановлено, що укладення договору про відкриття кредитної лінії № 1282-7442 від 05.10.2023 року здійснювалося на базі інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», доступ та реєстрація в якій (особистому кабінеті) здійснювалися шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису. Ідентифікація та верифікація особи ОСОБА_1 відповідно до п. 3.5 договору також здійснювалася за допомогою технології «BankID» та шляхом надання копій відповідних документів.

Укладення кредитного договору відбувалося шляхом направлення ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» в особистий кабінет ОСОБА_1 електронної комерційної пропозиції щодо укладення кредитного договору на визначених умовах (оферти) та наданням ОСОБА_1 безумовної та повної згоди (акцепту) на укладення кредитного договору шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису, наданого ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС».

З кредитного договору № 1282-7442 від 05.10.2023 року судом встановлено, що електронний договір підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором електронного підпису А0781. З боку ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» кредитний договір підписано кваліфікованим електронним підписом Директора кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою.

Невід`ємними додатками до кредитного договору є Правила відкриття кредитної лінії, Паспорт споживчого кредиту, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки. Всі вказані документи так само підписані ОСОБА_1 шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису А0781.

Зі змісту кредитного договору та додатків до нього судом встановлено, що ОСОБА_1 підписавши відповідні документи, засвідчила надання їй для ознайомлення та обізнаність з умовами споживчого кредитування: типу, виду кредиту; розміру кредиту та строку кредитування; процентів за користування кредитом та інших платежів, пов`язаних з наданням та обслуговуванням кредиту; порядком повернення кредиту та сплати процентів; реальної річної процентної ставки; загальними витратами за споживчим кредитом та іншою інформацією, передбаченої у ЗУ «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 2.1, 2.2 кредитного договору № 1282-7442 від 05.10.2023 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» взяло на себе зобов`язання відкрити кредитну лінію для ОСОБА_1 шляхом надання останній грошових коштів (кредиту) на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб, а ОСОБА_1 взяла на себе зобов`язання повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані проценти за користування кредитом.

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору № 1282-7442 від 05.10.2023 року розмір кредитного ліміту (кредиту) визначений в 29 500 грн. 00 коп. Дата надання кредиту 05.10.2023 року. Відповідно до п. 4.9 договору строк кредитування становить 300 календарних днів, дата повернення кредиту 30.07.2024 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» у письмовій (електронній) формі укладено кредитний договір № 1282-7442 від 05.10.2023 року, в якому погоджено всі істотні умови договору та відповідно до яких ОСОБА_1 діючи добровільно, бажаючи настання відповідних правових наслідків, відповідно до свого внутрішньої волі, будучи повністю обізнаною з умовами кредитування, порядком та строками повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, порядком погашення існуючої заборгованості за кредитним договором, взяла на себе кредитне зобов`язання на вищезазначених умовах.

Таким чином, суд приходить до висновку, що між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 у письмовій (електронній) формі укладено кредитний договір № 1282-7442 від 05.10.2023 року, в якому погоджено всі істотні умови договору та відповідно до яких ОСОБА_1 діючи добровільно, бажаючи настання відповідних правових наслідків, відповідно до свого внутрішньої волі, будучи повністю обізнаним з умовами кредитування, порядком та строками повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, порядком погашення існуючої заборгованості за кредитним договором, взяв на себе кредитне зобов`язання на вищезазначених умовах.

З довідки про перерахування суми кредиту судом встановлено, що 05.10.2023 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на виконання умов кредитного договору № 1282-7442 від 05.10.2023 року з використанням платіжної системи LiqPay здійснило перерахунок суми грошових коштів у розмірі 29 500 грн. 00 коп. на платіжний засіб ОСОБА_1 , вказаний нею у кредитному договорі № 1282-7442 від 05.10.2023 року.

Таким чином, судом підтверджено факт належного виконання ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» свого зобов`язання за кредитним договором № 1282-7442 від 05.10.2023 року шляхом надання у розпорядження ОСОБА_1 погодженої суми кредитних коштів.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, судом встановлено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором.

На підставі вищевикладеного, у розрахунку заборгованості зазначається, що станом на 13.02.2026 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 1282-7442 від 05.10.2023 року становить 85 291,09грн., з яких: 16 580,25 грн. заборгованість за тілом кредиту та 68 710,84 грн. заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом.

Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок це процесуальний обов`язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 року у справі № 219/7527/16-ц).

Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 року у справі № 234/3840/15-ц).

Зважаючи на умови кредитування, визначені в кредитному договорі № 1282-7442 від 05.10.2023, суд погоджується з наданим стороною позивача розрахунком заборгованості, вважає його правильним та обґрунтованим.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов?язань, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

З урахуванням вищевикладеного, суд за результатами повного, всебічного дослідження матеріалів позовної заяви, на основі достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів приходить до висновку, що позивачем доведено факт укладення кредитного договору з ОСОБА_1 , доведено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення кредитних коштів, а також доведено і обґрунтовано виникнення заборгованості у загальному розмірі 85 291,09грн., з яких: 16 580,25 грн. заборгованість за тілом кредиту та 68 710,84 грн. заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З позовної заяви вбачається, що судові витрата позивача по справі складаються з: витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви (2 662 грн. 40 коп.).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням судові витрати, які понесені позивачем та які складаються зі сплати судового збору, підлягають стягненню з ОСОБА_1 .

Щодо розстрочення виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 5 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до п. 10 ППВСУ від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Отже, відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Верховним Судом у постановах від 18 лютого 2020 року у справі № 922/2191/12 та від 16 січня 2020 року у справі № 910/1820/19 зазначено, що питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватись з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися і оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача.

У заяві представник відповідача адвокат Кручок Н.В. прохала суд про розстрочення судового рішення у зв`язку з неможливістю погашення заборгованості одним платежем, посилаючись на те, що відповідач перебуває у скрутному матеріальному становищі, яке виникло через ухвалення відносно ОСОБА_1 низки судових рішень про стягнення заборгованостей та як наслідок відкриття відносно відповідачки вже чотирьох виконавчих проваджень.

На підтвердження майнового стану відповідачки надала копію довідки з Пенсійного фонду України за період часу з 2011 року по 2026 рік, з якої вбачається, що за звітний рік 2026 ОСОБА_1 мала дохід у січні, лютому, березні та квітні в загальному розмірі 92 356 грн. 95 коп.

Також представник відповідача подала до суду роздруківку з реєстру виконавчих проваджень з якого висновується, що відносно ОСОБА_1 відкрито чотири виконавчі провадження № 79623231, № 79919881, № 80828778, № 79915469 про стягнення з відповідача на користь фінансових компаній заборгованостей.

У зв`язку з цим суд вважає, що наявні підстави для розстрочення виконання рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача суми заборгованості за кредитним договором № 1282-7472 у загальному розмірі 85 291,09грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Враховуючи наведене, клопотання представника відповідача адвоката Кручок Н.В. про розстрочення виконання рішення суду задовольнити.

Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ст.ст. 11, 526, 610, 612, 626, 1046-1056-1, 1077, 1079 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 133, 141, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (адреса: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, ЄДРПОУ 38548598) до ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (адреса: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, ЄДРПОУ 38548598) суму заборгованості за кредитним договором № 1282-7442 від 05.10.2023 року у загальному розмірі 85 291 грн (вісімдесят п`ять тисяч двісті дев`яносто одна) гривня 09 (дев`ять) копійок, з яких: 16 580 (шістнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят) гривень 25 (двадцять п`ять) копійок заборгованість за тілом кредиту, 68 710 (шістдесят вісім тисяч сімсот десять) гривень 84 (вісімдесят чотири) копійки заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (адреса: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, ЄДРПОУ 38548598) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Клопотання представника відповідача адвоката Кручок Н.В. про розстрочення виконання рішення суду задовольнити.

У порядку ст. 435 ЦПК України розстрочити виконання рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» загальної суми заборгованості за кредитним договором № 1282-7442 від 05.10.2023 року, розстрочивши загальну суму заборгованості у розмірі 85 291 грн. 09 коп., на 12 місяців по 7 107 грн. 60 коп. щомісяця, починаючи з 25 числа місяця, в якому рішення суду набирає законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (адреса: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, ЄДРПОУ 38548598)

Відповідач:

ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Головуючий суддя О.В. Рукас