Ухвала суду № 137433134, 12.06.2026, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/3813/26

Провадження 2/362/4637/26

У х в а л а

про залишення позову без руху

12 червня 2026 року

Суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Мартинцова І.О., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 до Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, треті особи: Двадцять перша київська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Легкобит Станіслав Олександрович про зняття арешту,-

В С Т А Н О В И В:

В травні 2026 року до Васильківського міськрайонного суду Київської області надійшла дана позовна заява, яка у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Мартинцову І.О.

Дослідивши заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов наступного висновку.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175, 177 ЦПК України.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Це означає, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту та самостійно обирає спосіб захисту порушеного права.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект щодо відновлення відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо. Обраний позивачем спосіб захисту має бути передбачений законом або договором.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (п. 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (п. 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (п. 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (п. 7.23)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права / інтересу; сплив позовної давності. (постанова КЦС ВС від 18.09.2023 у справі № 582/18/21, постанова КЦС ВС від 08.11.2023 у справі № 761/42030/21).

Таким чином, завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача, власне, порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати КЦС від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2025 року у справі № 207/3013/20 суд зазначив, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво про право на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

У матеріалах позову відсутнє свідоцтво про право на спадщину, а також відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, яка б свідчила про неможливість його отримання.

У постановах Верховного Суду від 06 лютого 2023 року у справі № 463/2924/22 та від 03.05.2023 у справі 463/3251/22 суд зазначив, що право спадкоємців у випадку арешту на спадкове майно може бути захищене в порядку позовного провадження шляхом подання позову про визнання права власності на спадкове майно і зняття із нього арешту, відповідачами у якому мають бути особи, в інтересах яких накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

Звертаючись до суду із позовом позивачка не заявляє вимогу про визнання права власності на спадкове майно, отже повинна долучити до позовної заяви докази належності їй майна на праві власності.

До матеріалів позовної заяви у порушення статті 175 ЦПК України зазначений доказ не долучено.

Крім того, Верховний суд неодноразово наголошував, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Всупереч наведеному, позивач, звертаючись з даним позовом до суду не вказав, яким саме чином Оболонський відділ ДВС як відповідач не визнає або оспорює право позивача на арештоване майно.

Так, в матеріалах справи є лист Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 92217 від 23.04.2026 року з якого встановлено, що оскаржувані обтяження були внесені на підставі постанови ДВС Оболонського районного управління юстиції в м. Києві від 05.06.2008 року, враховуючи необхідність ідентифікувати виконавче провадження, в рамках якого винесено постанову відділом скеровано відповідний запит до державної нотаріальної контори. Із відповіді Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 108222 від 15.05.2026 року вбачається, що підставою для внесення відповідного обтяження була постанова державного виконавця ВДВС Оболонського РУЮ Гаркавенка А.В. від 05.06.2008, винесена під час примусового виконання виконавчого листа Оболонського районного суду м. Києва №2-265 від 22.06.2007 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ВАТ УСК "Дженералі Гарант" заборгованості в сумі 31652,05грн.

Отже, особою в інтересах якої накладено арешт на майно є стягувач за заначеним вище виокнавчим листом, якого позивачем до розгляду справи не залучено.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що у випадку залучення інших учасників, позивач, на виконання вимог ч. 7 ст. 43 ЦПК України, зобов`язаний надати докази надсилання таких матеріалів залученим учасникам.

Частиною 4 статті 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Ставки для сплати судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви, що містять вимоги немайнового характеру, визначені Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру стягується судовий збір у розмірі 0,4 % розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2026 року з 01 січня встановлений у розмірі 3328,00 гривень.

Отже, судовий збір за подання до суду фізичною особою позовної заяви: немайнового характеру справляється у розмірі 1331,20 грн. за одну вимогу.

У відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Зі змісту позову вбачається, що позивачем заявлено чотири вимоги немайнового характеру. Однак, до позовної заяви долучено лише одну квитанцію про сплату судового збору в сумі 1331,20 грн.

Враховуючи дані обставини, за пред`явленим позивачем позовом підлягає сплаті судовий збір ще за трьома вимогами немайнового характеру, кожна з якої є окремим предметом справляння судового збору, а відтак підлягає сплаті судовий збір в загальному розмірі 2622,40 грн. (1331,20*3 = 3993,50 грн. ).

Додержання процесуальної форми і змісту позовної заяви є однією з обов`язкових вимог національного законодавства, що забезпечує право на звернення до суду та порушення судом провадження у справі.

Вказані вище недоліки в сукупності перешкоджають відкриттю провадження у справі.

Таким чином, позивачу необхідно долучити докази належності на праві власності майна, щодо якого позивач просить зняти обтяження або визначитись із способом захисту порушеного права надавши суду нову редакцію позовної заяви, доплатити судовий збір в сумі 3993,50 грн. та визначитись з належним відповідачем у справі.

Відповідно до частини другої статті 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного, керуючись статями 95, 175,177,185 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, треті особи: Двадцять перша київська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Легкобит Станіслав Олександрович про зняття арешту залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків, який становить сім днів з дня отримання ухвали.

Роз`яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків позовної заяви до визначеної дати, позов буде вважатися неподаним та повернутий позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя І.О. Мартинцова