Ухвала суду № 137432319, 16.06.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

16 червня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/7643/26

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Шевяков І.С., розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Кононівський елеватор" про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кононівський елеватор" до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кононівський елеватор", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області , в якій просив:

визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Черкаській області від 30.04.2026 №1244/23-00-09-03-36 про припинення дії ліцензій на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, реєстраційні номери: 23190414202300116 та 23100414202400278;

зобов`язати ГУ ДПС у Черкаській області внести до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального відомості про те, що дія ліцензій на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, реєстраційні номери: 23190414202300116 та 23100414202400278, не припинена та продовжує діяти.

Одночасно із позовною заявою Товариство подало заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про припинення дії ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки № 1244/23-00-09-03-36 від 30.04.2026 р. до набрання законної сили рішенням суду.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначав, що рішенням Головного управління ДПС у Черкаській області від 30.04.2026 №1244/23-00-09-03-36 припинено дію ліцензій на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки №23190414202300116 та №23100414202400278.

Позивач вказував, що дія зазначених ліцензій припинена щодо місць провадження діяльності за адресами: Черкаська область, Уманський район, с. Поминик, вул. Нова, буд. 36 та Черкаська область, Золотоніський район, станція Кононівка, вул. Поштова, буд. 2, про що внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального.

Позивач зазначав, що використовує пальне виключно для забезпечення власної господарської діяльності та не здійснює реалізацію пального третім особам. На балансі ТОВ «КОНОНІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» обліковується обладнання та техніка, що працюють із використанням пального, зокрема генератори, трактори, навантажувач, тепловоз та транспортні засоби, які знаходяться за місцями провадження діяльності, щодо яких припинено дію ліцензій.

На думку позивача, припинення дії ліцензій фактично унеможливлює здійснення ним господарської діяльності за вказаними адресами, оскільки без наявності відповідних ліцензій він не має можливості зберігати пальне у необхідній кількості для забезпечення роботи наявного обладнання та техніки.

Позивач стверджував, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення його прав у разі задоволення позову, тоді як зупинення дії оскаржуваного рішення до набрання законної сили рішенням суду не вирішує спір по суті та не змінює обсягу прав і обов`язків сторін.

Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Розглядаючи заяву ТОВ "Кононівський елеватор" про забезпечення позову, суд виходить з такого.

Частиною 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили.

Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Міністрів Ради Європи від 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акту може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами. І якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акту.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч. 2 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, далі - КАС України).

Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, слід зауважити на тому, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Оцінюючи доводи позивача щодо наявності підстав для забезпечення позову, суд враховує таке.

Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, позивач обґрунтовує необхідність її задоволення тим, що припинення дії ліцензій на право зберігання пального унеможливлює здійснення господарської діяльності товариства, оскільки на балансі підприємства перебувають генератори, трактори, навантажувачі, транспортні засоби та інше обладнання, робота якого потребує використання пального.

Разом з тим, надані позивачем документи свідчать лише про наявність у нього відповідного майна та обладнання, проте самі по собі не підтверджують фактичного використання зазначеної техніки у поточній господарській діяльності, обсягів споживання пального, необхідності його постійного зберігання за місцями провадження діяльності, а також неможливості здійснення діяльності товариства без вжиття заходів забезпечення позову.

Долучені до заяви виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та довідки про перебування на балансі підприємства окремих об`єктів майна підтверджують лише види економічної діяльності позивача та наявність у нього певних основних засобів, однак не містять відомостей про фактичне використання такого майна, його виробниче навантаження, наявність договірних зобов`язань, виконання яких стане неможливим у зв`язку з припиненням дії спірних ліцензій, або інші обставини, які б свідчили про існування реальної та безпосередньої загрози заподіяння істотної шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Суд має зазначити з цього приводу, що підприємство жодним чином не обмежене у використанні своєї техніки, здійснюючи забезпечення її паливом й у інші способи, окрім як за рахунок власного зберігання палива.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить або унеможливить виконання майбутнього судового рішення чи ефективний захист його прав у разі задоволення позову. Суд не вбачає жодних ускладнень у виконанні можливого судового рішення як не вбачає і загрози настання невідворотних наслідків для суб`єкта господарювання.

Товариством наведені лише загальні твердження про можливість настання негативних наслідків для його господарської діяльності, проте жодної конкретної аргументації не вказано та відповідних належних, допустимих доказів на її підтвердження суду не надані.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 січня 2025 року у справі №580/9027/24.

Таким чином, суд вважає, що зазначені позивачем у заяві про забезпечення позову доводи та надані до заяви докази не дають суду підстав для вжиття заходів забезпечення позову, що передбачені статтею 151 КАС України, оскільки заявником у цій справі жодним чином не доведені та документально не підтверджені обставини (матеріали справи не містять належних та допустимих доказів), які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, які б унеможливили їх захист без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення чи які б свідчили про реальну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, як і не надано доказів можливості настання негативних невідворотних наслідків для господарської діяльності позивача.

Таким чином, заява ТОВ "Кононівський елеватор" про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Інші доводи позивача у заяві не впливають на висновки суду. У контексті обставин цієї заяви про забезпечення позову у справі судом надана оцінка та відповідь на всі доводи позивача, які можуть вплинути на правильне вирішення питання про забезпечення позову судом.

Керуючись статтями 150-152, 154, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Кононівський елеватор" в задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Кононівський елеватор" до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Другого апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.С. Шевяков