Рішення № 137431983, 15.02.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/17852/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеської області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеської області (65014, м. Одеса, вул. Єврейська 12; код ЄДРПОУ: 40108740) щодо не здійснення остаточного розрахунку в день звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; паспорт НОМЕР_2 );

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеської області (65014, м. Одеса, вул. Єврейська 12; код ЄДРПОУ: 40108740) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; паспорт НОМЕР_2 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні зі служби в поліції за період з 01.02.2025 по 14.05.2025 у розмірі 83134,39 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що відповідачем з порушень строків виплачена компенсація за додаткові дні відпустки. На виконання рішення суду відповідачем нарахована та виплачено грошове забезпечення. Проте, відповідачем не було нараховано та виплачено середній заробіток з огляду на несвоєчасний розрахунок та компенсацію втрати частини доходів.

Відповідач подав відзив, в якому заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказав, що затримка розрахунку при звільнені пов`язана з проходженням служби в поліції чоловіка позивачки, який також має право на додаткову відпустку особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства. Крім того, вказує, що що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги у сумі 83134, 39 грн. значно перевищують невиплачену з об`єктивних причин суму компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей за 2015, 2016, 2022, 2023, 2024 роки (41 701, 67 грн), вважаємо, що така сума стягнення середнього заробітку, заявлена ОСОБА_1 , не є співмірною ймовірному розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, оскільки перевищує їх у два рази.

Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд встановив наступне.

Згідно наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області від 31.01.2025 № 129о/с, капітана поліції ОСОБА_1 , старшого інспектора-чергового чергової частини сектору моніторингу відділу поліції № 5 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області звільнено зі служби в поліції з 31 січня 2025 року за пунктом 2 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу).

Станом на 01.02.2025 ГУНП в Одеській області не була виплачена ОСОБА_1 грошова компенсація за невикористані дні щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи за 2015, 2016, 2022, 2023, 2024 роки.

Вважаючи протиправними дії ГУНП в Одеській області щодо невиплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи за 2015, 2016, 2022, 2023, 2024 роки, ОСОБА_1 29.04.2025 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправною бездіяльність ГУНП в Одеській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи за 2015, 2016, 2022, 2023, 2024 роки та зобов`язання Головного управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи за 2015, 2016, 2022, 2023, 2024 роки.

Після звернення ОСОБА_1 до суду, ГУНП в Одеській області 14.05.2025 виплатило ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи за 2016, 2022, 2023, 2024 роки в сумі 39616,57 гривень, у зв`язку з чим 27.05.2025, за клопотанням представника ОСОБА_1 провадження по справі № 420/13393/25 судом було закрито.

Відповідачем не нараховано та виплачено середній заробіток з огляду на несвоєчасний розрахунок.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з таких приписів законодавства.

Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Період затримки розрахунку при звільненні - це весь час затримки належних звільненому працівникові сум та виплат по день фактичного розрахунку.

Враховуючи, що повний розрахунок із позивачко було проведено не у день її виключення зі списків особового складу 31.01.2025 року, а 14.05.2025 року, тобто поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП України, є підстави для настання відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на продовження проходження служби в поліції чоловіка позивачки, який також мав право на додаткові дні відпустки, оскільки статтею 116 КЗпП України чітко передбачає обов`язок роботодавця провести всі належні виплати у день звільнення, а відтак відповідач був зобов`язаний у день звільнення вирішити питання щодо виплати компенсації за додаткові дні відпустки без звернення позивачки та її чоловіка.

Отже, позивачка має право на отримання такого відшкодування за затримку виплати повного розрахунку при звільненні.

Середній заробіток визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Згідно з пунктом 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата, зокрема, обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до абз. 2 п. 7 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджено наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260, та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за № 745/32197, середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.

Особливості обчислення середнього заробітку до 19 липня 2022 року, зокрема випадки та критерії його зменшення сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 вересня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно ураховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Спираючись на вказані критерії, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19 розвинув вказані висновки з урахуванням специфіки відносин, що виникають під час проходження публічної служби та визначив формулу, яку необхідно застосовувати для обчислення частки середнього заробітку, яка підлягає стягненню у випадку зменшення його розміру.

Так, у пунктах 58-60 Верховний Суд зазначив, що статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні та вказав, що аналіз такого правового врегулювання дає змогу суду зробити правовий висновок, який непрямо випливає з приписів частини першої статті 117 КЗпП України, про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.

Отже, для цілей обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 03 жовтня 2017 року (наступний після звільнення день) по 18 липня 2022 року (до внесення змін у статтю 117 КЗпП України) має застосовуватись норма статті 117 КЗпП України, у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року, та встановленню підлягає:

(1) розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, обчислений за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100;

(2) загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат;

(3) частку коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; (4) частку коштів, яку не було виплачено позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних при звільненні виплат.

Тобто в даному випадку стягненню на користь позивачки підлягає такий відсоток суми середнього заробітку, який би відповідав відсотку несвоєчасно виплаченої суми по відношенню до загальної суми, що належала йому при звільненні.

Для належного розгляду справи спочатку необхідно встановити загальний розмір належних позивачці при звільненні виплат.

14.05.2025 позивачці виплачено 39616,57 грн.

При звільненні у січні 2025 року позивачці виплачено 30128,28 грн.

Таким чином, загальна сума, яка належала позивачці при звільненні становить 69744,85 грн (30128,28 + 39616,57).

З викладених розрахунків вбачається, що частка несвоєчасно виплаченого 30128,28 грн від загального розміру належних позивачці при звільненні виплат становить 43,20% ( 30128,28 / 69744,85 х 100).

Період затримки розрахунку при звільненні 103 днів.

Середньоденна заробітна плата позивачки становить 807,13 грн. (25021,01 + 25021,00 /62), останні два місяці, що передували звільненню.

Отже загальний розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, обчислений за правилами, передбаченими Порядком № 100 становить 83134,39 грн (807,13 х 103 ) грн.

Виходячи з принципу пропорційності, на користь позивачки стягненню підлягає середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 83134,39 грн, тобто 43,20% від 35914,05 грн.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір розподілено відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 242- 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеської області (65014, м. Одеса, вул. Єврейська 12; код ЄДРПОУ: 40108740) щодо не здійснення остаточного розрахунку в день звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 )

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеської області (65014, м. Одеса, вул. Єврейська 12; код ЄДРПОУ: 40108740) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні зі служби в поліції за період з 01.02.2025 по 14.05.2025 у розмірі 35914,05 гривень.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеської області (65014, м. Одеса, вул. Єврейська 12; код ЄДРПОУ: 40108740) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 968,96 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.Ф. Попов