Ухвала суду № 137431941, 16.06.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/42244/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області поновити, провести перерахунок з урахуванням індексацій і нарахувань сум недоотриманої пенсії матері, ОСОБА_2 , за період з 01.04.2023 року по січень 2025 року та виплатити недотриману пенсію спадкоємцю ОСОБА_1 за законом за період з 01.04.2023 року по січень 2025 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що після смерті матері він у встановлений законом строк звернувся до нотаріуса для оформлення спадщини, до складу якої увійшла недоотримана за життя пенсія померлої, яка проживала на тимчасово окупованій території Херсонської області. Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області у відповідь на запит нотаріуса видало довідку із сумою недоотриманої пенсії лише за період з 01.05.2022 по 31.03.2023, безпідставно не врахувавши нарахування та виплати за період з 01.04.2023 по 31.01.2025. Направлену спадкоємцем скаргу з вимогою провести повний перерахунок пенсійний орган безпідставно відхилив, посилаючись на норми Постанови КМУ № 299, чим грубо порушив гарантоване Конституцією та Цивільним кодексом України право позивача на успадкування всього обсягу майна та соціальних виплат, які належали спадкодавцеві. Позивач наголошує, що його мати не отримувала виплат від окупаційної влади та за життя успішно пройшла ідентифікацію за допомогою відеоконференції в базі ПФУ, а припинення виплат через тимчасову окупацію та відсутність доступу до поштових послуг відбулося не з її вини. Оскільки закон не обмежує строками виплату нарахованих сум пенсії, не отриманих з вини органу ПФУ, та гарантує перехід права на недоотримані виплати до спадкоємців, дії відповідача щодо обмеження розрахунку є протиправними, а неотримана сума за весь оскаржуваний період підлягає повному нарахуванню, індексації та виплаті.

Ухвалою судді від 29.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

12.01.2026 до суду від ГУ ПФУ в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що виплату пенсії ОСОБА_2 було правомірно припинено з 01.04.2023 року на підставі статті 49 Закону № 1058 у зв`язку з неотриманням призначених виплат протягом шести місяців підряд. Попри встановлення особи пенсіонерки під час відеоконференції в грудні 2024 року, виплату пенсії за її життя не було поновлено, оскільки вона не надала обов`язкових документів, зокрема заяви про поновлення виплат та повідомлення про неодержання пенсії від органів РФ, як це передбачено законодавством. Управління зауважило, що у зв`язку зі смертю фізичної особи її цивільна правоздатність припиняється, тому в органів ПФУ відсутні будь-які правові підстави для поновлення пенсії вже померлої особи. Оскільки за період з квітня 2023 р. по січень 2025 р. виплати пенсіонерці взагалі не нараховувалися і законних підстав для їхнього відновлення за життя не виникло, ці суми не увійшли до складу спадщини. Відповідач зазначає, що 30.09.2025 виплачено позивачу всю суму нарахованої за життя матері та недоотриманої нею пенсії в розмірі 39 878,97 грн. за період з травня 2022 по березень 2023 року відповідно до виданого нотаріусом свідоцтва.

21.01.2026 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно з якою право на отримання належних спадкодавцеві за життя соціальних виплат гарантоване Конституцією України та Цивільним кодексом України і безпосередньо переходить до спадкоємців. Оскільки неотримання пенсії ОСОБА_2 у період з квітня 2023 р. по січень 2025 р. сталося не з її вини, а внаслідок тимчасової окупації та відсутності доступу до поштових чи банківських послуг, ці суми підлягають виплаті без обмеження будь-яким строком. В ході успішної відеоідентифікації у грудні 2024 року пенсіонерка усно повідомила співробітнику ПФУ про неодержання виплат від РФ відповідно до Прикінцевих положень Закону № 1058. Припинення або неотримання за життя призначених виплат з причин, на які особа не могла впливати, не позбавляє її спадкоємців права успадкувати накопичені кошти. Таким чином, розрахунок суми у довідці ПФУ для нотаріуса є протиправним, оскільки він проігнорував оскаржуваний період і звузив обсяг спадкової маси.

Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про закриття провадження по справі відповідно з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 15 січня 2025 року ОСОБА_2 , мати ОСОБА_1 , померла у селищі міського типу Новотроїцьке Херсонської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 12 березня 2025 року (актовий запис № 19).

13.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Гіліної Марини Григорівни із заявою про прийняття спадщини за законом, в результаті чого нотаріус відкрила та зареєструвала спадкову справу № 150с/2025 (Витяг із Спадкового реєстру № 80441727).

13.03.2025 державний нотаріус Гіліна М.Г. у межах спадкової справи направила запит № 727c/02/14 до Головного управління ПФУ в Херсонській області з метою отримання інформації про повну суму недоотриманої пенсії, яка належала ОСОБА_2 на момент смерті.

Лише 11.07.2025 Головне управління ПФУ в Херсонській області надало відповідь у вигляді довідки № 2100-0402-8/27496, в якій вказано суму недоотриманої пенсії у розмірі 39 878,97 грн - за період з 01.05.2022 по 31.03.2023; не включивши до розрахунку період з 01.04.2023 по 31.01.2025.

19.09.2025 нотаріус на підставі наданої пенсійним фондом довідки видала ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом серії НСХ № 093885 (та відповідний Витяг № 82598135), де спадкова маса у вигляді недоотриманої пенсії була вказана в розмірі 39 878,97 грн.

23.09.2025 позивач звернувся до відділу обслуговування громадян № 8 (сервісного центру) Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера гр. ОСОБА_3

24.09.2025 позивач засобами поштового зв`язку направив скаргу на ім`я заступника Голови Правління Пенсійного фонду України Ірини Ковпашко з вимогою провести повний перерахунок, здійснити нарахування з урахуванням індексацій за весь період окупації (з 01.04.2023 по 31.01.2025) та виплатити приховану частину пенсії.

30.09.2025 року Головне управління ПФУ в Херсонській області здійснило фактичну виплату позивачу ОСОБА_1 спадкової суми в розмірі 39 878,97 грн, визнаної у первинній довідці.

Листом від 31.10.2025 № 10392-9330/0-02/8-2100/25 Головне управління ПФУ в Херсонській області відмовило у задоволенні заяви ОСОБА_1 та у нарахуванні пенсії за оскаржуваний період, посилаючись на норми Постанови КМУ № 299. Зазначило, що пенсійні кошти гр. ОСОБА_2 за період з травня 2022 року по березень 2023 року нараховувались з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.2022 № 162 "Про особливості виплати та доставки пенсій, грошових допомог на період введення воєнного стану", але не були отримані. Кошти за період з травня 2022 року по березень 2023 року повернуті на рахунок Пенсійного фонду України. Виплату пенсії гр. ОСОБА_3 було припинено з 01.04.2023 відповідно до пункту 4 частини першої статті 49 Закону у зв`язку з неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд. На підставі заяви від 21.12.2024 та за результатами проведеного, відеоконференцзв`язку, особу пенсіонера гр. ОСОБА_2 встановлено. Оскільки гр. ОСОБА_2 не надала повідомлення про неодержання пенсії від органів російської федерації відповідно до пункту 14 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону та заяву про виплату пенсії або грошової допомоги відповідно до пункту 10 Порядку виплати пенсії та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів. України від 30.08.1999 № 1596, виплату пенсії не поновлено.

Позивач, не погодившись з правомірністю відмови у виплаті недоотриманої пенсії, звернувся до суду із адміністративним позовом.

На підставі встановлених судом обставин справи суд дійшов висновку про те, що дана справа не підсудна адміністративному суду, з огляду на таке.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист (ч. 1 ст. 5 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Порядок виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера унормований статтею 52 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), якою передбачено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.

У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Зміст положень частини третьої статті 52 Закону №1058-IV також узгоджується зі змістом статті 1227 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Таким чином, Закон визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді, зокрема, пенсії, яка належала спадкодавцеві, але не була ним одержана за життя. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, для яких останні спільно з їх отримувачем є доходом сім`ї.

У разі переходу до членів сім`ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв`язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад. Фактично законом встановлено переважне право членів сім`ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя.

Цей висновок стосується випадків, коли члени сім`ї пенсіонера або особа, якій забезпечується пенсією у разі втрати годувальника, реалізували своє право на неодержану пенсію, в порядку, встановленому частиною першою статті 52 Закону №1058-IV та частиною першою статті 61 Закону №2262-XII, шляхом звернення до територіального органу Пенсійного фонду України не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера (частина друга статті 52 Закону №1058-IV), проте не отримали таку виплату й оскаржують прийняте суб`єктом владних повноважень рішення з цього питання.

Такий підхід до визначення правової природи спірних правовідносин відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у поставах від 04 грудня 2024 року у справі №120/8398/24, від 11 квітня 2024 року у справі №160/26335/23, від 06 квітня 2022 року у справі №200/10136/20, від 30 січня 2020 року у справі №200/10269/19-а.

Отже, зміст наведеного дає підстави для висновку, що законодавець передбачив випадок, за якого особа може звернутись до пенсійного органу у позасудовому порядку в межах адміністративної процедури за виплатою нарахованих, але невиплачених сум пенсії, за умови, якщо така особа звернулась не пізніше шести місяців з дня смерті пенсіонера. Тобто, невиплачені суми пенсії не повинні бути включені до складу спадщини. В протилежному випадку невиплачені суми пенсії будуть успадковані та матимуть іншу правову природу.

Іншого випадку стосуються висновки Великої Палати Верховного Суду (справа №286/3516/16-ц). Так, у зазначеній справі позивачка зверталася за захистом саме спадкових прав на недоотримані спадкодавцем за життя пенсійні виплати. Суди встановили, що до складу спадкового майна входила доплата до пенсії померлого у сумі 14979,52 грн, спадкоємцем якого є його дружина. Позивачка як спадкоємець за законом в установленому законом порядку прийняла спадщину після смерті чоловіка та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на доплату до пенсії у сумі 14979,52 грн, яка була нарахована, але не виплачена померлому, позивачка набула право на отримання нарахованої, але не виплаченої доплати до пенсії. Суд дійшов висновку, що такий спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду і у постанові від 03 квітня 2019 року у справі №808/1346/18, виходячи з того, що на дату смерті батька позивачки судові рішення про здійснення перерахунку його пенсії відповідачем виконані не були. Вказане стало підставою для звернення до адміністративного суду з позовом до органу пенсійного фонду про визнання бездіяльності відповідача протиправною і зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до судових рішень. Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду вказала, що спори, предметом яких є майнова вимога позивача щодо визнання, зокрема, в порядку спадкування, права власності на грошові кошти, мають приватноправовий характер і підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

Крім того, такий підхід застосований також Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі №355/323/17, де Суд, вирішуючи питання наявності у особи права на отримання нарахованої, але невиплаченої пенсії (доплат до пенсії) її померлого чоловіка, вказав, що аналіз статей 1218 1219 1227 ЦК України свідчить, що законодавець не забороняє спадкування права на отримання нарахованої, але неодержаної пенсії (доплат до пенсії). Суд виходив з того, що оскільки особі за життя було здійснено перерахунок пенсії на підставі судових рішень, позивач як спадкоємець за законом в установленому законом порядку прийняла спадщину після його смерті, а тому набула права на отримання нарахованої, але невиплаченої пенсії (доплат до пенсії). Суд також наголосив, що стягнення у судовому порядку нарахованої на підставі вказаних рішень, але невиплаченої спадкодавцю за життя суми пенсії, не призведе до подвійного стягнення з держави одних і тих самих сум.

Подібні висновки щодо розгляду спорів, які стосуються виплати недоодержаних сум пенсії, в порядку цивільного судочинства за позовом спадкоємця до органу пенсійного фонду, неодноразово висловлені Великою Палатою Верховного Суду також у постанові від 26 червня 2019 року у справі №284/252/17 (позов про стягнення з органу пенсійного фонду у порядку спадкування неодержаних за життя спадкодавиці (матері позивача) підвищення до пенсії й додаткової пенсії, щорічної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування), а також Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 28 квітня 2022 року у справі №428/3913/20 (позов про стягнення недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера в порядку спадкування), від 30 листопада 2022 року у справі №638/19167/19 (спір щодо стягнення спадщини у вигляді недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера).

Вказані правові позиції сформовані за обставин, коли спадкоємцями прийнято спадщину (недоодержані суми пенсії), а спори вирішено у порядку цивільного судочинства.

У межах даної справи вбачається, що із заявою про виплату недоотриманої пенсії позивач звернувся до пенсійного органу після отримання свідоцтва про право на спадщину.

Отже, суд вважає, що позовні вимоги до пенсійного органу фактично направлені на поновлення порушеного відповідачем права позивача на отримання грошових коштів, набутих у порядку спадкування, а тому цей позов поданий на поновлення прав позивача у сфері цивільних правовідносин.

Суд наголошує, що відповідач, хоч і є суб`єктом владних повноважень, проте в цьому випадку він не здійснює відносно позивача публічно-владні управлінські функції, оскільки ці функції відповідач виконував щодо померлої матері позивача.

Отже, між сторонами виник спір про цивільне право, предметом якого фактично є майнова вимога позивача, як спадкоємця щодо визнання права на отримання грошових коштів належних спадкодавцеві. Тому спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Зважаючи на те, що у цій справі спір виник відносно набуття позивачем права на пенсійні кошти, що входять до складу спадщини, то цей спір має приватно-правовий, а не публічний характер, оскільки цей спір виник про право цивільне, предметом якого є майнова вимога позивача про виплату визнаних за ним в порядку спадкування грошових коштів.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах також викладений у постановах Верховного Суду від 31.01.2025 у справі № 360/1008/24 та від 16.04.2024 у справі № 160/10395/23, які відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Таку ж правову позицію висловила колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у постанові від 19.05.2026 по справі № 420/42298/25, скасувавши рішення першої інстанції та закривши провадження у справі.

Згідно п.1 ч. 1 статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

У відповідності до вимог ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Враховуючи правові висновки Верховного Суду, а також суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності, суд вважає, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, адже з огляду на характер спору, його суб`єктний склад, а також предмет і підстави заявлених вимог його слід вирішувати за правилами ЦПК України в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного та керуючись ст. 238 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі № 420/42244/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії закрити.

Роз`яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.В. Завальнюк

.