Рішення № 137431395, 16.06.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/1045/26

Категорія 38

2/295/2043/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі головуючої судді Стрілецької О.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

Позивач шляхом використання Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний суд» звернувся з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №823814271 від 24.01.2021 в розмірі 40343,20, з яких: 12000,00 грн - тіло кредиту, 28343,20 грн - відсотки за користування кредитом.

Позов обґрунтований тим, що 24.01.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога» з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи останнього в електронному вигляді укладений кредитний договір №823814271 шляхом підписання позичальником електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідача, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику кредит в сумі 3100,00 грн, яка у подальшому була збільшена до 12000,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у договорі.

Позивач зазначає, що відповідач отримав в тимчасове платне користування грошові кошти згідно з укладеним договором, проте умови кредитного договору не виконав, отримані кредитні кошти в установлений графіком строк не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 40343,20 грн, яку позивач просить стягнути на свою користь.

В позовній заяві позивач також посилається на те, що згідно зі ст. 512, 514 ЦК України право вимоги до відповідача за кредитним договором №823814271 від 24.01.2021 перейшло до нього на підставі договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс»; на підставі договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020, який укладений між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс»; на підставі договору факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025, який був укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та позивачем у справі - ТОВ «Фінансова компанія «Ейс».

ІІ. Процедура та позиції сторін

Згідно з ухвалою суду від 13.02.2026 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; витребувано з АТ «ОТП Банк»: інформацію, чи емітована платіжна карта № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , відомості про повний номер її реквізитів; виписку по рахунку про зарахування грошових коштів у період з 24.01.2021 по 26.02.2021 на зазначену платіжну карту; чи є/був номер телефону НОМЕР_3 фінансовим номером телефону за цією платіжною картою.

30.03.2026 представник відповідача - адвокат Мотальова-Кравець В.Ю. шляхом використання системи «Електронний суд» направила відзив на позовну заяву (а. с. 131-141), в якому заперечувала проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Заперечення проти позову представник відповідача обгрунтовує тим, що нарахування позивачем процентів за користування кредитом здійснено за період, який виходить за межі строку кредитування, що суперечить вимогам закону та усталеній судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16). Відповідно до правових висновків, проценти за користування кредитом як плата за правомірне користування грошовими коштами можуть нараховуватися виключно в межах строку кредитування. Після спливу такого строку або пред`явлення вимоги відповідно до статті 1050 ЦК України правовідносини сторін набувають охоронного характеру, а права кредитора забезпечуються положеннями статті 625 ЦК України. Отже, нарахування процентів поза межами строку кредитування є неправомірним, оскільки після його спливу позичальник вже не користується кредитом на правомірних підставах, а відтак відсутні підстави для застосування статті 1048 ЦК України.

Адвокат Мотальова-Кравець В.Ю. зазначає, що строк кредитування за кредитним становив 30 днів, належних та допустимих доказів його пролонгації позивач не надав, водночас проценти були нараховані за період з 24.01.2021 по 23.05.2021, що суперечить умовам договору та наведеним правовим позиціям Верховного Суду. Таким чином, представник відповідача вважає, що правомірним є нарахування процентів в межах строку кредитування, а саме за період з 24.01.2021 по 28.03.2021, разом із сумою основного боргу.

У відзиві на позов представник відповідача також зазначила, що нарахування процентів за період з 30.03.2021 по 23.05.2021 після відступлення права вимоги до ТОВ "Таліон плюс", здійснено особою, якій не передано таке право, оскільки відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права в обсязі, які існували на момент переходу, а не право формувати нові зобов`язання.

Крім того, адвокат вказувала, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів переходу права вимоги до позивача на кожному етапі відступлення, що виключає можливість визнання позивача належним кредитором, зокрема, договір факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладений 28.11.2018, тобто раніше, ніж кредитний договір №823814271 від 24.01.2021, натомість відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав; позивачем долучені додатки в якості доказів - бланки додатків до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, в яких відсутня інформація про визначені вимоги і до яких саме боржників; акт прийому-передачі реєстру боржників наданий лише за одним договором факторингу, а не за трьома; не надано докази на підтвердження оплати за договорами факторингу на кожному етапі відступлення прав вимоги.

Отже, на думку представника ОСОБА_1 ТОВ «ФК «ЕЙС" є неналежним позивачем, оскільки не має права вимагати від відповідача сплати заборгованості за кредитним договором № 823814271, укладеним 24.01.2021 з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Адвокат Мотальова-Кравець В.Ю. також заперечувала проти стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження яких адвокат витратив значний час, також позивачем не долучена квитанція про оплату наданих послуг.

31.03.2026 представник позивача Сахарова О.І. направила відповідь на відзив на позовну заяву (а. с. 142-154), в якому вказала, що доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, є необґрунтованими та такими, що не можуть бути взяті до уваги.

Представник Сахарова О.І. зазначила, що право вимоги до відповідача набуте позивачем на підставі послідовно укладених договорів факторингу, при цьому перехід такого права відбувався не в момент укладення договорів, а з моменту підписання відповідних реєстрів прав вимоги, які містять конкретизацію боржника та розміру заборгованості. Звертає увагу, що договір факторингу має рамковий характер і передбачає можливість відступлення як наявних, так і майбутніх грошових вимог, а відтак саме підписання реєстру прав вимоги після виникнення кредитного зобов`язання підтверджує належність та дійсність переданого права.

У відповіді на відзив на позовну заяву вказано, що позивачем надані належні докази переходу права вимоги на кожному етапі, зокрема, договори факторингу, витяги з реєстрів прав вимоги та акти приймання-передачі, які у сукупності підтверджують правонаступництво. Водночас відсутність доказів оплати за договорами факторингу не впливає на момент переходу права вимоги, оскільки умовами договорів та нормами закону такий перехід пов`язаний саме з підписанням відповідних реєстрів.

Зазначено, що чинне законодавство допускає відступлення майбутньої грошової вимоги, а також не містить обов`язку доведення факту фінансування як умови набуття права вимоги, що узгоджується із судовою практикою.

Щодо нарахування заборгованості, позивач наголошує, що проценти нараховані відповідно до умов кредитного договору, з якими відповідач був належним чином ознайомлений та погодився шляхом підписання договору електронним підписом. Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, містить всі необхідні відомості та відповідає вимогам первинних бухгалтерських документів. Враховуючи умови кредитного договору, нараховані проценти за користування кредитом поза межами встановленого строку кредитування є погодженою сторонами мірою відповідальності за порушення відповідачем строків повернення кредиту, які підлягають стягненню з нього в повному обсязі.

Також зазначено, що доводи відповідача про відсутність заборгованості або її неправильний розрахунок є необґрунтованими, оскільки не підтверджені належними доказами та ґрунтуються на неправильному розумінні умов договору.

Вказала, що на підтвердження витрат на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн, долучений договір про надання правничої допомоги, додаткова угода до договору про надання правничої допомоги, акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне підтвердження наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином. Оплата витрат на правничу допомогу буде здійснена тільки після того, як кошти будуть стягнуті на користь позивача, що передбачено у п. 3.6. договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, у зв`язку з чим представник позивача не може надати квитанцію про оплату послуг адвоката.

21.04.2026 на виконання вимог ухвали суду від 13.02.2026 з АТ «ОТП Банк» надійшли документи, які витребовував суд (а. с. 170-172).

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

ІІІ. Національне законодавство, що підлягає застосуванню

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За правилами ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно з ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди; договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

ІV. Обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження та мотиви суду

Судом встановлено, що 24.01.2021 між TOB "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 з використанням інформаційно-комунікаційної системи ТОВ «Фінансова компанія «Манівео швидка фінансова допомога» на офіційному сайті www.moneyveo.ua в електронній формі був укладений договір № 823814271, який підписаний електронним підписом відповідача, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора - MNV9Е49N (а. с. 36-39).

Відповідно до п. 1.1 договору кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит на суму 3100,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» TOB "Манівео швидка фінансова допомога".

Пунктом 1.2 договору встановлено, що кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником. У випадку надання кредиту не в день укладення договору, загальний строк надання кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання кредиту.

У пункті 4.4 договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватися електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до Правил та Закону України "Про електронну комерцію", що має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис.

Згідно з довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", сформованій 11.09.2023, сума кредиту до договором №823814271 від 24.01.2021 - 3100,00 грн, строк кредитування 30 днів, процентна ставка 1,70 % в день; заявка на кредит подана ОСОБА_1 24.01.2021, договір та одноразовий ідентифікатор відправлені позичальнику на номер телефону НОМЕР_4 та введені ним 24.01.2021; перерахування грошових коштів позичальнику - 24.01.2021 (а.с. 16).

В подальшому між TOB "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 в електронній формі були укладені додаткові угоди про збільшення суми кредиту, а саме: 30.01.2021 кредит збільшений на суму 400,00 грн; 13.02.2021 - на 600,00 грн; 15.02.2021 - на 1500,00 грн; 15.02.2021- ще на 1000,00 грн; 21.02.2021 - на 1800,00 грн. Відповідно до укладених додаткових угод були змінені Графіки розрахунків за кредитом. Загальна сума кредиту склала 12000,00 грн, нарахований процент - 3405,78 грн, термін платежу 23.02.2021, разом до сплати 15405,78 грн. Інші умови договорів були залишені без змін (а. с. 39-43).

ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за договором кредиту виконало в повному обсязі та надало позичальнику грошові кошти в загальному розмірі 12000,00 грн шляхом їх перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_5 хх-хххх-6637, що підтверджується змістом платіжних доручень та випискою про рух коштів по банківській картці, яку надало АТ "ОТП Банк" (а. с. 11-13, 171).

З матеріалів справи, досліджених судом, встановлено, що ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за договором виконало, надавши позичальнику кредитні кошти.

На підставі досліджених доказів підтверджується, що відповідно до умов укладеного 24.01.2021 між сторонами договору відповідач отримав кредит в загальній сумі 12000,00 грн, в повному обсязі не здійснював платежі за договором, внаслідок чого утворився борг за тілом кредиту, який становить 12000,00 грн.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача фактично не заперечувала, що відповідач за кредитним договором від 24.01.2021 та додатковими угодами до нього отримав кредит в загальному розмірі 12000,00 грн.

Щодо переходу прав вимоги за кредитним договором від 24.01.2021 до позивача.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача стверджувала, що позивач не набув права вимоги за кредитним договором №823814271 від 24.01.2021 та є неналежним позивачем у справі.

Суд не погоджується з цими доводами і відхиляє їх з огляду на таке.

28.11.2018 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" був укладений договір факторингу №28/1118-01 (а. с. 85-88).

Відповідно до пункту 8.2 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 строк дії договору закінчується 28 листопада 2019 року.

28.11.2019 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" була укладена додаткова угода №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої строк дії договору продовжений до 31.12.2020. При цьому всі інші умови договору залишились без змін (а. с. 90 на звороті).

31.12.2020 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" була укладена додаткова угода №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до умов якої договір факторингу викладений у новій редакції. Строк дії договору визначений до 31.12.2021 (а. с. 91 -94).

31.12.2021 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" була укладена додаткова угода №27 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої строк дії договору продовжений до 31.12.2022 (а. с. 96).

31.12.2022 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" була укладена додаткова угода №31 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої строк дії договору продовжений до 31.12.2023 (а. с. 96 на звороті).

31.12.2023 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" була укладена додаткова угода №32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої строк дії договору продовжений до 31.12.2024 (а. с. 97).

Всі інші умови договору залишені без змін.

Відповідно до Реєстру боржників №127 від 29.03.2021 ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" передало (відступило) ТОВ «Таліон Плюс» за плату належне йому право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №823814271, укладеним 24.01.2021, на суму заборгованості за тілом кредиту 12000,00 грн, за відсотками - 13163,20 грн, що разом становить 25163,20 грн (а. с. 83-84).

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Пунктом 1.4. договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, в редакції від 31.12.2020, визначено, що "Борг" - означає суми грошових коштів, які підлягають оплаті клієнту боржниками за умовами кредитних договорів, строк оплати яких настав на момент переходу прав вимоги до фактора (наявна вимога), а також строк оплати яких настане в майбутньому (майбутня вимога), включаючи зобов`язання боржників повернути суму наданого кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, сплатити неустойку (у разі прострочення умов кредитних договорів), а також будь-які інші зобов`язання по оплаті клієнту грошових коштів за кредитними договорами.

Згідно з п. 2.1 укладеного договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.3. договору факторингу під правом вимоги розуміються всі права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Відтак, договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, в редакції від 31.12.2020, встановлено, що предметом відступлення за ним є, в тому, числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), при цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід`ємною частиною договору факторингу.

Розділом 4 зазначеного договору регламентований порядок відступлення права вимоги: згідно з п. 4.1. наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

Надані копія договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, копія договору в редакції від 31.12.2020, містять підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від клієнта, ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", до фактора - ТОВ "Таліон Плюс".

Згідно з п. п. 5.3.3 договору факторингу фактор ТОВ "Таліон Плюс" має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.

Таким чином, вказаним договором передбачено право ТОВ "Таліон Плюс" відступити право вимоги за кредитними договорами.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладений договір факторингу №05/0820-01 (а. с. 76-78).

У пункті 4.1 вказаного договору факторингу передбачено, що право вимоги від клієнта до фактора переходить з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги по формі, встановленій у відповідному додатку.

Відповідно до пункту 8.2 договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 строк дії договору закінчується 04 серпня 2021 року.

03.08.2021 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» була укладена додаткова угода №2 до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020, відповідно до якої строк дії договору продовжений до 31.12.2022. При цьому всі інші умови договору залишились без змін (а.с. 80 на звороті).

30.12.2022 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» була укладена додаткова угода №3 до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020, відповідно до якої строк дії договору продовжений до 30.12.2024 (а. с. 81).

Всі інші умови договору залишені без змін.

Відповідно до Реєстру прав вимоги №11 від 31.08.2023 ТОВ «Таліон Плюс» передало (відступило) ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» за плату належне йому право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №823814271, укладеним 24.01.2021, на суму заборгованості за тілом кредиту 12000,00 грн, за відсотками - 28343,20 грн, що разом становить 40343,20 грн (а. с. 74-75).

11.07.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладений договір факторингу №11/07/25-Е, відповідно до умов якого, акту прийому-передачі Реєстру боржників за договором від 14.07.2025 та Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу від 14.07.2025 до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №823814271 від 24.01.2021 на суму заборгованості в розмірі 40343,20 грн (а. с. 64-73).

Згідно з п. 1. 2 договору факторингу №11/07/25-Е перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання Акта прийому-передачі Реєстру боржників, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами і скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Таким чином, за умовами укладених вище договорів факторингів вбачається, що право вимоги до факторів переходить в момент підписання реєстру боржників і не пов`язано з проведенням оплат за договорами.

Копії договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020, договору факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025, Витягу з Реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023, Акту приймання-передачі від 14.07.2025, Витягу з Реєстру боржників до договору від 14.07.2025 містять підписи сторін, відтиски печаток, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від ТОВ "Таліон Плюс" до ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс", від якого в подальшому до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс».

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012, від 02 листопада 2021 року №905/306/17).

Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі досліджених доказів суд визнає, що копії договорів факторингу, акту прийому-передачі та реєстрів права вимоги, є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Отже, на підставі ст.ст. 512, 514 ЦК України до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №823814271 від 24.01.2021.

Суд визнає доводи представника відповідача такими, що не узгоджуються з нормами права, які регулюють спірні правовідносини, та не відповідають умовам укладених договорів, а тому не можуть бути взяті до уваги і підлягають відхиленню.

У статтях 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного зконодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов забороняється.

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Встановивши, що відповідно до умов кредитного договору відповідач отримав кредитні кошти, судом не встановлено, що відповідач належним чином виконав свої зобов`язання з їх повернення та що він сплатив інші платежі за договором, що призвело до виникнення заборгованості.

Згідно з розрахунком заборгованості, ОСОБА_1 має загальну заборгованість за договором у сумі 40343,20 грн, з яких: за тілом кредиту - 12000,00 грн; за відсотками - 28343,20 грн (а. с. 56-59).

На підставі досліджених доказів підтверджується, що відповідно до умов укладеного 24.01.2021 між сторонами договору відповідач отримав кредит в загальній сумі 12000,00 грн, не здійснював в повному обсязі платежі за договором, що призвело до порушення майнових прав позивача, внаслідок чого утворився борг за тілом кредиту, який становить 12000,00 грн. В матеріалах справи відсутні докази повернення кредитних коштів.

На підставі викладеного, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 12000,00 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо строку кредитування та нарахування відсотків за користування кредитом.

Звертаючись з позовом, позивач просить стягнути заборгованість за відсотками в розмірі 28343,20 грн, які нараховані за період з 24.01.2021 по 23.05.2021 (а. с. 57-59).

Представник відповідача адвокат Мотальова-Кравець В.Ю. у відзиві на позовну заяву заперечувала проти стягнення відсотків за період з 30.03.2021 по 23.05.2021, посилаючись на їх нарахування поза строком кредитування, визначеним договором, який становить 30 днів. Крім того, представник відповідача вказувала на те, що ТОВ "Таліон плюс" не мало право за укладеним договором факторингу здійснювати нарахування відсотків.

Суд не погоджується з доводами представника відповідача з огляду на таке.

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу, визначеного цим договором строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12, від 31 жовтня 2018 року по справі №202/4494/16-ц, від 23 жовтня 2019 року по справі № 723/304/16-ц, від 26 травня 2020 року по справі № 638/13683/15-ц, від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, тобто судова практика є сталою, змін не зазнавала, яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

За умовами кредитного договору №823814271 від 24.01.2021 сторонами погоджено загальну суму кредитних коштів - 12000,00 грн, строк користування кредитом 30 днів.

У пункті 1.2 договору сторони погодили, що кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (далі - «дисконтний період»).

Відповідно до п. 1.3. договору сторони погодили, що встановлений в п. 1.2 договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом оплати ним протягом дисконтного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом, за умови якщо такі оплати супроводжуються відповідним коментарем позичальника або шляхом активації позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця функції продовження строку дисконтного періоду. Застосування позичальником зазначеного права продовження загального строку дисконтного періоду можливе до закінчення дисконтного періоду, а також під час пільгового періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена.

Згідно з п. 1.4. договору за користування кредитом протягом дисконтного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: виключно на період строку визначеного в п. 1.2 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 558,45 % річних, що становить 1,53 % від суми кредиту за кожний день користування ним; за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.3. договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2. договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 558,75 % річних, що становить 1,53 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним; у випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.3 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 % річних, що становить 1,70 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду.

Пунктом 1.5 договору передбачено, що позичальник зобов`язаний не пізніше останнього дня дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п. 1.3. цього договору, оплатити всі фактично нараховані на термін платежу проценти за користування кредитом протягом дисконтного періоду.

Відповідно до п. 1.6 договору основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення дисконтного періоду, а у разі якщо позичальник продовжує користуватися грошовими коштами після закінчення дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду, та у разі продовження строку дії договору на умовах п. 1.7 договору, основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати визначеної за правилами п. 1.7.1 договору, але в будь-якому разі не пізніше граничного строку дії договору (закінчення строку його дії чи дати його дострокового розірвання). Також позичальник має право достроково повернути основну суму кредиту повністю або частково та сплатити всі фактично нараховані проценти в будь-який час.

В пункті 1.7 договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду; з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 % річних, що становить 2,30 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Згідно з п. 1.8 договору проценти, в розмірі визначеному пунктами 1.4 та 1.7.2. договору, нараховуються за кожен день користування кредитом починаючи з першого дня надання кредиту та до дня фактичного повернення суми кредиту позичальником.

В пункті 4.2 договору зазначено, що строк дії цього договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту, визначеного в п.1.2 договору. Строк дії договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту передбачених п. 1.3. та п. 1.7. договору. У будь-якому разі зобов`язання що виникли під час дій договору діють до повного їх виконання.

Відповідно до п. 4.3 договору сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 дня від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, у розмірі визначеному в п. 1.7.2. договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

За правилами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту умов укладеного між сторонами договору вбачається, що строк кредитування становить 30 днів, з урахуванням додаткових угод до нього, термін платежу за договором був встановлений до 23.02.2021.

Згідно з розрахунком заборгованості, ОСОБА_1 заборгованість за відсотками нарахована ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" за період з 24.01.2021 по 29.03.2021 в розмірі 13163,20, в подальшому ТОВ "Таліон плюс" за період з 30.03.2021 по 23.05.2021 в розмірі 15180,00 грн, що разом становить 28343,20 грн (а. с. 56-59).

Отже, зі змісту наданого розрахунку вбачається, що відсотки нараховувались протягом дисконтного періоду та впродовж 90 днів після його завершення, що разом становить 120 днів, що цілком відповідає умовам укладеного між сторонами договору, зокрема, п. 1.2, 1.7, 4.2, який є обов`язковим для виконання як основний регулятор приватно-правових відносин.

Виходячи із обставин цієї справи, умов укладеного кредитного договору, судом не встановлено, що позивачем здійснені нарахування відсотків поза межами строку кредитування, а відтак суд відхиляє доводи представника відповідача щодо їх неправомірного нарахування.

Крім того, суд звертає увагу, що у п. 4.3 кредитного договору передбачено, що у разі закінчення строку кредитування (після 90 дня від дати закінчення дисконтного періоду) нараховані проценти є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, тобто відповідальністю за неналежне виконання грошового зобов`язання, що цілком узгоджується із судовою практикою, на яку посилалась представник відповідача у відзиві на позові.

А відтак, навіть за умови закінчення строку кредитування за аналогічний період позивач мав би право на нарахування відсотків на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України у розмірі, який передбачений умовами договору.

Також не заслуговують на увагу заперечення представника відповідача Мотальової-Кравець В.Ю. , що ТОВ "Таліон Плюс" не мало право нараховувати відсотки, оскільки до нього перейшло лише право вимоги щодо заборгованості, яка існувала на моменту переходу такого права, оскільки вони не відповідають нормам матеріального права, зокрема, ст. 514, 1078 ЦК України та суперечать умовам укладеного між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" 28.11.2018 договору факторингу №28/1118-01.

За умовами укладеного договору факторингу з моменту підписання реєстру прав вимоги 29.03.2021 до ТОВ "Таліон Плюс" перейшли всі існуючі на момент такого переходу права, які належали первісному кредитору, а також і право на майбутні вимоги (п. 4.1), в тому числі право на нарахування відсотків в межах визначеного договором строку кредитування.

Перехід прав за кредитним договором згідно з правочином про їх відступлення іншій особі не є підставою для припинення зобов`язання за укладеними з первісним кредитором договорами у разі, якщо такі обмеження не встановлені відповідним договором, на підставі якого вони відступаються.

За правилами ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять всі права, які належать первісному кредитору, до яких належать і права вимагати всі платежі за договором, строк сплати яких настає після передачі таких прав, за умови, що договір продовжує діяти.

З огляду на те, що на момент переходу права вимоги до ТОВ "Таліон плюс" за умовами кредитного договору існувало право на нарахування відсотків в межах визначеного сторонами строку кредитування, а відтак право на їх нарахування також перейшло до нового кредитора, тому їх нарахування є правомірним.

Проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, надавши оцінку нормам матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, спростувавши доводи, викладені адвокатом Мотальовою-Кравець В.Ю. у відзиві на позовну заяву, суд дійшов висновку, що відповідач протягом 5 років не здійснив жодного платежу для повернення отриманих в кредит коштів, тобто допустив неналежне виконання грошового зобов`язання, що призвело до порушення майнових прав позивача, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в межах заявлених позивачем вимог в розмірі 40343,40 грн.

V. Розподіл судових витрат

Згідно з положеннями ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Згідно з положеннями ч. 3-5 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат на оплату професійної правничої допомоги в сумі 7000,00 грн підтверджено змістом договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, укладеного між ТОВ «ФК «Ейс» та адвокатським бюро «Соломко та партнери», додатковою угодою №25770915157 до договору про надання правничої допомоги від 20.08.2025; протоколом погодження вартості послуг, актом приймання-передачі наданих послуг від 29.12.2025, згідно з яким адвокатом надані послуги: складання позовної заяви 2 год. вартістю 5000,00 грн; вивчення матеріалів справи 2 год. - 1000,00 грн; адвокатський запит - 500,00 грн; клопотання про витребування доказів - 500,00 грн (а. с. 52-57).

Відповідно до п. 3.4 договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, після належного виконання доручення адвокатське бюро надає клієнту акт прийому-передачі наданих послуг; у п. 3.6 зазначено, що сума гонорару, якщо вона буде стягнута на користь клієнта, сплачується на користь адвоката не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем фактичного отримання коштів на рахунок клієнта.

Обсяг виконаних адвокатом робіт підтверджується матеріалами справи.

Крім того, суд враховує, що представником позивача надавалась відповідь на відзив на позовну заяву (а. с. 142-154).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечувала проти стягнення з ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн, посилаючись на те, що позивачем не доведена оплата за надані послуги.

Суд звертає увагу, що у разі підтвердження обсягу наданих послуг адвоката та їх вартості, вони підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Таким чином, суд відхиляє доводи адвоката Мотальової-Кравець В.Ю. про недоведеність понесених позивачем витрат на правничу допомогу.

Враховуючи категорію і складність цієї справи, розмір заявлених позивачем позовних вимог, обсяг робіт, виконаних адвокатом; з огляду на те, що на підставі досліджених доказів доведений обсяг наданих адвокатом послуг, підтверджена їх вартість, яка повинна бути сплачена позивачем за умовами договору, суд вважає, що вимога позивача про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню і стягує з відповідача на користь позивача 7000,00 грн з надання професійної правничої допомоги.

Суд вважає, що такий розмір витрат на правничу допомогу є реальним, обгрунтованим та співмірним з обсягом виконаних адвокатом робіт, що підтверджується матеріалами справи. На переконання суду понесені витрати не є завищеними або такими, що явно не співмірні із наданими адвокатом послугами.

На підставі частини 1 статті 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений ним при зверненні з позовом судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №823814271 від 24.01.2021 в сумі 40343,20 грн, яка складається із боргу: за тілом кредиту - 12000,00 грн, за відсотками - 28343,20 грн,а також стягнути судовий збір в розмірі 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», місцезнаходження: м. Київ, вул. Харківське шосе, 19, офіс 2005; код ЄДРПОУ: 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Представник відповідача: адвокат Мотальова-Кравець Валерія Юріївна, робоча адреса: м. Харків, вул. Г.Сковороди, 57, оф. 10.

Суддя О.В. Стрілецька