Рішення № 137431238, 16.06.2026, Любешівський районний суд Волинської області

Справа № 162/409/26

Провадження № 2-а/162/15/2026

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року селище Любешів

Любешівський районний суд Волинської області у складі

головуючого судді Цибень О.В.,

з участю секретаря судового засідання Будько І.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення

ВСТАНОВИВ:

Від представника позивача адвоката Хвесика С.В. 18.05.2026 до суду надійшов вказаний позов.

Вимоги обґрунтовані тим, щo постановою поліцейського 1 роти 2 батальйону відділу організації несення служби в м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області ДПП молодшого лейтенанта поліції Брамчука О.В. серії ЕНА № 7174227 від 11.05.2026 позивача 11.05.2026 о 09:03 на а/д Р 14 Луцьк-Ківерці-Маневичі-Дольськ на 71 км + 850 м було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень. Відповідно до оскаржуваної постанови 11.05.2026 водій, керуючи т/з по другорядній дорозі, не надав перевагу в русі транспортному засобу, який рухався по головній дорозі, чим порушив п. 16. 11 ПДР. У постанові відсутнє посилання на конкретний транспортний засіб, якому не було надано перевагу в русі, зі слів ОСОБА_1 це вантажний автомобіль і відповідно до вимог ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова повинна містити відомості про транспортні засоби, які зафіксовано в момент вчинення правопорушення, та технічний засіб, яким здійснено відеозапис правопорушення, а не запис в п. 7 постанови «відео з камери зовнішнього спостереження», що не є належними та допустимими доказами в розумінні вимог ст. 73-76 КАС України. Так, 11.05.2026 водій ОСОБА_1 рухався по другорядній дорозі, однак внаслідок руху та його дій не було допущено порушень ПДР України, які регламентують проїзд перехресть, за його участі не створено аварійної ситуації при русі, не змусив водія вантажного автомобіля різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів для забезпечення власної безпеки чи безпеки інших осіб, збереження цілісності автомобіля. Разом з тим від водія цього вантажного автомобіля не отримано пояснення його бачення події як такої, що мала місце або її відсутність у ненаданні переваги у русі. Однак у даному випадку не відбулось ні зміни швидкості, ані напрямку руху. Розгляд справи, як такий, не відбувався, було повідомлено лише про складення постанови про накладення стягнення по справі про адміністративне правопорушення, права за статтею 268 КУпАП не роз`яснено. Постанова винесена із грубим порушенням вимог законодавства щодо змісту та процедури складення, а саме не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП. На підставі викладеного просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі.

Ухвалою суду від 19.05.2026 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, за наявними у справі матеріалами. Витребувано у Департаменту патрульної поліції матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Представник відповідача подав до суду відзив, у якому просить відмовити у задоволенні позову з огляду на таке. Обставини адміністративного правопорушення зафіксовані на підставі ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» за допомогою технічного засобу, а саме камер зовнішнього відеоспостереження, що стаціонарно встановлені на дорожній станції патрульної поліції, відео: IMG_6218.MP4 від 11.05.2026. Після чого, водію даного транспортного засобу було подано сигнал про зупинку транспортного засобу на підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Поліцейський підійшов до водія, належним чином представився, пояснив суть правопорушення, причину зупинки, підставу перевірки документів та висловив вимогу пред`явити документи, зазначені в п. 2.1 ПДР України на підставі ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 2.4 а. ПДР України. Встановивши факт вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог дорожніх знаків та розмітки, за що передбачена відповідальність згідно ч. 2 ст. 122 КУпАП, Поліцейським було прийнято рішення про розгляд адміністративної справи щодо Позивача. Зокрема, під час розгляду справи Позивачу були роз`яснені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, надано можливість надавати пояснення і заявляти клопотання, знайомитись із доказами інкримінованого правопорушення. Згідно зі ст. 285 КУпАП, Позивача було ознайомлено із змістом постанови, копію постанови Позивачу вручено на місці, про що у відповідній графі проставлено підпис. Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, що вона відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки в ній містять всі дані, як вимагається ст. 283 КУпАП. Твердження позивача щодо дотримання ним Правил дорожнього руху, ґрунтуються лише на його власних переконаннях та хибному тлумаченні норм законодавства, зокрема неправильному розумінні норм ПДР України. Невизнання позивачем обставин, зазначених у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, є способом уникнення адміністративної відповідальності, що прямо не заборонено законом. До постанови додано запис із камер спостереження, відеозапис: IMG_4220.MP4 від 16.03.2026. Вказаний запис містить необхідні метадані, що ідентифікують дату та час вчинення адміністративного правопорушення, на відеозаписі вказано дату: 11.05.2026, що відповідає даті вказаній у оскаржуваній постанові, що у свою чергу підтверджує той факт, що зміст відеозапису фіксує саме ті обставини, які стали підставою для винесення оскаржуваної постанови та у повній мірі доводить обставини вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, що стосується порушення проїзду перехресть. Зі змісту відео з потративного відеореєстратора можливо чітко та однозначно встановити обставини, час та місце вчиненого Позивачем правопорушення, а також особу яка його вчинила, а саме ОСОБА_1 . Отже, справа про адміністративне правопорушення розглянута в строк, стягнення накладено в межах санкції статті передбаченої КУпАП під час виконання службових обов`язків з дотриманням процедури розгляду справи.

Інших заяв чи клопотань від сторін до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 11.05.2026 поліцейський 1 роти 2 батальйону відділу організації несення служби в м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області молодший лейтенант поліції Брамчук О.В. виніс постанову серії ЕНА № 7174227 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, а саме за порушення п.16.11 ПДР та накладення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень.

Відповідно до змісту оскаржуваної постанови 11.05.2026 о 09:03 на дорозі Р-14 сполученням Луцьк-Ківерці-Маневичі-Любешів-Дольськ 71км + 850м водій, керуючи транспортним засобом по другорядній дорозі, не надав переваги в русі транспортному засобу, що рухався по головній дорозі.

Частина 2 ст.126 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Відповідно до п.16.11 ПДР на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається другорядною дорогою, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.

Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року №1026 (надалі - Інструкція №1026) передбачено обов`язок поліцейських проводити повну фіксацію як факту вчинення адміністративного правопорушення, так і подальших процесуальних дій, що вчиняються поліцейськими. Згідно з пунктом 5 розділу ІІ Інструкції №1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський повинен переконатися в точності встановлених на пристрої дати та часу. Метою обов`язкової відеофіксації процесу виявлення адміністративного правопорушення та процесуальних дій, що вчиняються поліцейським, є: забезпечення збирання об`єктивних доказів вчиненого правопорушення; усунення суперечностей, які можуть виникати у ході вчинення цих дій; перевірка правильності та законності дій як поліцейських, так і інших учасників у ході їх вчинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).

Відповідно до ч.2 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Частиною 1 ст.222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів, зокрема і за частинами першою, другою і четвертою статті 126 КУпАП.

Відповідно до положень ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19 вказала, що визначений статтею 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2, 3 ст. 90 КАС України).

Із наданого представником відповідача електронного доказу встановлено, що на відеозаписі зафіксовано рух транспортного засобу під керуванням позивача і процедуру розгляду справи працівником поліції, яка була дотримана і будь-яких порушень судом не встановлено. ОСОБА_1 були роз`яснені його права, він фактично не заперечував ненадання переваги у русі транспортному засобу, який рухався по головній дорозі, та йому було оголошено зміст винесеної щодо нього постанови, строки її оскарження.

З огляду на вищевикладене, факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, повністю доводиться дослідженими судом доказами.

Таким чином, на переконання суду, докази, подані представником відповідача, є належними та допустимими в розумінні положень ст. 251 КУпАП, повністю узгоджуються між собою та відтворюють фактичні обставини цієї справи.

Отже, сукупність вищенаведених доказів повністю спростовують доводи позивача про відсутність доказів його вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, яке ставиться йому у провину.

Жодних доказів щодо неправомірності дій працівників поліції стосовно позивача чи їх оскарження суду не надано.

Працівник поліції мав законні підстави для розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці його вчинення, будь-яких обставин, які б вимагали додаткової перевірки, позивач поліцейському не повідомив.

Невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненому правопорушенні суд розцінює як спосіб уникнення ним адміністративної відповідальності при накладенні адміністративного стягнення.

Відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, що кореспондується з позиціями КЦС ВС у постановах від 20.10.2020 у справі №756/536/19, від 15.10.2020 у справі № 759/14004/15-ц, від 15.10.2020 у справі №157/398/15-ц, від 13.10.2020 № 161/4641/17, 20.10.2020 у справі № 213/112/19, від 12.10.2020 у справі № 585/2958/17, від 12.101.2020 у справі №521/7401/15, від 09.10.2020 у справі №161/7515/15-ц).

Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, на підставі оцінених доказів, суд дійшов висновку, що стороною відповідача доведено факт вчинення позивачем зазначеного в оскаржуваній постанові адміністративного правопорушення, тому постанову серії ЕНА № 7174227 від 11.05.2026 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП слід залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.

Керуючись ст. 9,77,90,139,242-246,286 КАС України, ст. 247,280,293 КУпАП, суд

УХВАЛИВ:

Залишити без змін постанову серії ЕНА № 7174227 від 11.05.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляду штрафу в розмірі 510 гривень.

Залишити без задоволення позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Представник позивача: Хвесик Сергій Васильович (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Департамент патрульної поліції (адреса: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ; ЄДРПОУ 40108646).

Представник відповідача: Любохинець Іван Сергійович (адреса: вул. Драгоманова, 19, м. Ковель Волинської області; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Суддя Любешівського районного суду Волинської області Ольга ЦИБЕНЬ