Рішення № 137430327, 16.06.2026, Козелецький районний суд Чернігівської області

Справа № 734/2035/26

Провадження № 2/734/1071/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16 червня 2026 року селище Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого-судді: Бузунко О. А.,

за участю секретаря: Пахмутової О. Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ТОВ «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 14 707,00 гривень та судові витрати.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 03 жовтня 2021 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кошельок» було укладено договір № 3282001646-483446 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у договорі. Однак відповідач не виконав свої зобов`язання за укладеним договором - не повернув кредит та не сплатив проценти, у зв`язку з чим, станом на момент звернення до суду (12 травня 2026 року) у відповідача утворилась заборгованість.

Посилаючись на наведене, позивач просить задовольнити позов та стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 5 000,00 грн, відсотками в розмірі 9 707,00 грн та судові витрати у розмірі сплаченого судового збору та витрат на правничу допомогу.

Ухвалою судді Козелецького районного суду Чернігівської області від 14 травня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження із викликом сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, однак у позовній заяві просив розгляд справи проводити без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, у відзиві на позовну заяву міститься клопотання про розгляд справи за її відсутності.

За таких умов суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін та проводити розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Судом на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

27 травня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову, а витратити на правову допомогу зменшити до 3 000,00 грн. У відзиві на позовну заяву відповідач ставить під сумнів правомірність автопролонгації та нарахування процентів в період з 17.10.2021 по 14.01.2022.

04 червня 2026 року позивачем подано відповідь на відзив, в якому викладені аргументи проти відзиву.

За станом на 16 червня 2026 року від відповідача заперечення не надійшли.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до наступного висновку.

03 жовтня 2021 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Кошельок» було укладено договір № 3282001646-483446 за допомогою веб-сайту (https://koshelok.ua/), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Кошельок», в рамках якої реалізується технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле. За умовами договору кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит у сумі 5000,00 грн на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених договором.

Укладення договору ОСОБА_2 визнано (з урахуванням змісту відзиву), відповідно, на підставі ст. 82 ЦПК України цей факт не підлягає доказуванню.

Відповідно до п. 2.1 договору кредит надається строком на 14 днів (далі «Лояльний період»), початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування коштів на поточний рахунок кредитодавця. Сторони погодили, що встановлений у п. 2.1 договору строк лояльного періоду може бути продовжено позичальником шляхом оплати ним протягом лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом (п. 2.2 договору).

Згідно з п. 1.3.2, 1.3.3, 1.3.3.1, 1.4 договору проценти за користування кредитом становлять 15 грн, які нараховуються за ставкою 0,01 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,2 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Дисконтна процентна ставка за користування кредитом становить 0,01 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом на строк лояльного періоду. Тип процентної ставки за цим договором фіксована. Особливості нарахування процентів визначені пунктами 3.4, 3.5, 3.6 цього договору.

Відповідно до п. 3.1, 3.2 договору проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом. Нарахування процентів за цим договором здійснюється з урахуванням числа днів у календарному році (вихідних, святкових та неробочих днів включно). Сторони домовилися, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно графіка платежів, що є додатком до цього договору (п. 3.3 договору).

У п. 3.5 договору сторони погодили, що у випадку користування кредитом з боку позичальника більше за визначений лояльним періодом, встановлений пунктом 2.1 договору або додатковими угодами між сторонами, зобов`язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період користування кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 3.4 цього договору процентна ставка менша ніж 2 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою, визначеною п. 3.4 договору, скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 2,2 % за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення договору і до дня повного повернення кредиту. Таким чином, зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 0,01 % розповсюджуються на весь період користування кредитом з моменту укладення цього договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені позичальником до моменту завершення строку, встановленого п. 2.1 договору.

Згідно з п. 2.4 договору кредит надається позичальнику згідно його заявки шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок, вказаний позичальником у заявці.

Факт зарахування коштів на рахунок ОСОБА_1 03 жовтня 2021 року в сумі 5 000,00 грн підтверджується випискою, наданою суду АТ «УніверсалБанк».

Положеннями ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Визначаючи необхідну до стягнення заборгованість за відсотками у розмірі 9 707,00 грн, позивач обґрунтовував цей розрахунок, пославшись на погоджені сторонами п. 3.6, 3.7, 3.8 кредитного договору, за якими строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, переноситься на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 календарних днів. З наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803 % річних, що становить 2,2 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

При цьому, за умовами договору відповідач отримала кредит у сумі 5 000,00 грн строком на 14 дні. Зокрема, п. 2.1 договору встановлено, що кредит надається строком на 14 днів (лояльний період), початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця. Процента ставка 0,01 % в день від суми кредиту за кожен день строку користування ним (п. 1.3.2 договору).

Відповідно до пункту 2.2 договору сторони погодили, що встановлений в п. 2.1 Договору строк лояльного періоду може бути продовжено позичальником шляхом оплати ним протягом лояльного періоду всіх фактично нарахованих процентів за користування кредитом.

Тобто ініціативу щодо продовження строку дії договору мала виявити саме позичальниця, сплативши протягом лояльного періоду всі фактично нараховані відсотки за користування коштами.

Графік розрахунків за кредитним договором № 3282001646-483446 від 03 жовтня 2021 року свідчить про те, що грошові кошти надано відповідачу на період з 03 жовтня по 16 лютого 2021 року, сума кредиту 5000,00 грн, проценти за користування кредитом 7 грн, загальна вартість кредиту 5007,00 грн.

Водночас, згідно з п. 3.6 договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 ЦК України, що має наслідком продовження строку користування кредитом.

У справі встановлено, що докази, які свідчать про вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених п. 2.2 договору (оплати протягом лояльного періоду (14 днів) всіх відсотків, фактично нарахованих за користування кредитом, у матеріалах справи відсутні, тобто відповідачем не вчинялися дії, які свідчили б про її намір продовжити строк кредитних правовідносин з позичальником. З детального розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем 22 жовтня 2021 року було внесено кошти в розмірі 200,00 грн. Однак вказана дія вчинена поза межами строку кредитування, тому не може свідчити про продовження строку кредитування.

За змістом ч. 3, 4 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» інформація, що надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Фінансова установа під час надання інформації клієнту зобов`язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Зазначення у договорі двох строків кредитування та різних процентних ставок призводить до неправильного, а то й різного тлумачення та розуміння його сторонами договору, зокрема, позичальником.

Вважаю, що оскільки зазначені положення договору не дають можливості визначити справжній зміст відповідної умови кредитного договору від 03 жовтня 2021 року щодо строку його дії 14 дні відповідно до п. 2.1 договору чи 104 днів (14 дні + 90 днів продовження строку в контексті ст. 212 ЦК України) відповідно до п. 3.6, 3.7, 3.8 договору та процентної ставки, тому у даному випадку потрібно застосовувати правило тлумачення contra proferentem.

Верховний Суд у постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 зазначив, що: «Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (not individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the dominant influence of one of the party).

Contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність. Сontra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань). Сontra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (постанова Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 613/1436/17).

Позивач, нараховуючи заборгованість, виходив з іншого строку кредитування (п. 3.7 договору) та процентної ставки (п. 3.8 договору), що свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін договору, в той час коли відповідач, як споживач банківських послуг, є слабшою стороною цих правовідносин.

Зазначення в кредитному договорі двох різних строків кредитування та процентних ставок призвело до неясності такої умови договору, як строк кредитування, що в даному випадку слід тлумачити проти того, хто їх написав (Contra proferentem), а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення нарахованих відсотків за кредитним договором після закінчення строку кредитування, визначеного п. 2.1. договору.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Встановлюючи у п.3.8. Договору підвищений процент саме за користування кредитом після порушення кредитного зобов`язання, сторонами було встановлено підвищене основне зобов`язання зі сплати договірних процентів у силу ст.212 ЦК України, на яку прямо посилається п.3.6. Договору.

Пов`язуючи одночасно підвищений процент за користування кредитом саме з порушенням кредитного зобов`язання, сторони встановили фактично підвищений договірний процент як частину основного зобов`язання за користування кредитними коштами поза строком кредитування, що суперечить зазначеній вище практиці Великої Палати Верховного Суду.

Отже, за наведених обставин, з відповідачки підлягає стягнення заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4 807,00 грн (з урахуванням того, що відповідачем сплачено 200,00 грн, з яких 7,00 повинні бути зараховані на погашення відсотків (7,00 грн), а 193 грн на погашення заборгованості за тілом кредиту).

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлялась у позовній заяві вимога про відшкодування понесених ним судових витрат, які складаються в тому числі із витрат понесених на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави(ч.1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні цього питання суд враховує, що справа про стягнення заборгованості за кредитним договором для не є спором значної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів та залучення багатьох учасників. Фактично адвокатом складено лише позовна заява, що не є складною за змістом. Судовий розгляд справи здійснений без участі представника позивача, що не потребувало витрат часу адвоката для участі у судових засіданнях.

Отже, з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих позивачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, з урахуванням поданої відповідачем заяви про зменшення судових витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, щодо зменшення відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивача до 3000,00 грн.

Щодо судового збору.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Рішенням суду стягнуто на корить позивача 4 807,00 грн, що становить 32,69 % від ціни позову, а тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 870,33 грн. (2662,40 грн х 32,69 %).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 76, 77, 81, 82, 89, 137, 141, 265, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» заборгованість за кредитним договором № 3282001646-483446 від 03 жовтня 2021 року в розмірі 4 807,00 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 870,33 грн та витрати позивача на правову допомогу в сумі 3000,00 грн.

В решті частині вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Повний текст рішення складено 16 червня 2026 року.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кошельок", с.Чайки, вул. Антонова, 8А Бучанський район, Київська область, ЄДРПОУ 40842831.

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Олена БУЗУНКО