Рішення № 137429966, 09.06.2026, Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/4311/25

провадження № 2/650/427/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2026 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області

в складі: головуючого судді Сікори О.О.,

за участю секретаря Завістовської Л.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в селищі Велика Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про стягнення заборгованості з орендної плати та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом в якому просить: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на її користь орендну плату з урахуванням встановленого індексу інфляції за користування у 2022, 2023 та 2024 роках земельною ділянкою площею 6,60 га, з кадастровим номером 6520982000:05:023:0020, призначеною для товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Давидово-Брідської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області, пеню за порушення зобов`язання щодо виплати орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою та три відсотки річних від простроченої суми за два повних роки прострочення зобов`язання щодо сплати орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою, у загальному розмірі 42 430,17 грн; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» скласти та надати їй акт повернення земельної ділянки площею 6,60 га, з кадастровим номером 6520982000:05:023:0020, призначеної для товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Давидово-Брідської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області.

Щодо судових витрат позивач просить: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на її користь витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги, у розмірі 20 000 грн; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на її користь витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 211,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є власником земельної ділянки площею 6,60 га, з кадастровим номером 6520982000:05:023:0020, призначеної для товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Давидово-Брідської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 888183 від 22 жовтня 2007 року.

28 грудня 2017 року між нею, як орендодавцем, Приватним підприємством «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС», як орендарем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», як новим орендарем, укладено додаткову угоду № 1600109 до договору оренди землі № 4AA002209-040871600004 від 19 червня 2008 року. За умовами цієї додаткової угоди орендар передав, а новий орендар прийняв на себе права та обов`язки сторони орендаря, передбачені договором оренди.

Відповідно до умов додаткової угоди земельна ділянка була передана в строкове платне володіння і користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а строк дії договору визначено до 30 листопада 2024 року. При цьому після закінчення строку дії договору орендар мав переважне право на його поновлення за умови письмового повідомлення орендодавця про такий намір не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору.

Орендна плата за користування земельною ділянкою була визначена у розмірі 6,59% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 11 971,07 грн за рік оренди, та мала вноситися орендарем щороку у період з 01 серпня до 31 грудня. У разі невнесення орендної плати у визначені договором строки передбачено сплату пені у розмірі 0,001% від несплаченої суми за кожний день прострочення.

ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не повідомляло її про намір продовжити строк дії додаткової угоди, у зв`язку з чим 30 листопада 2024 року строк її дії припинився. Водночас акт повернення земельної ділянки відповідачем не складено та не надано позивачу, що, на її думку, перешкоджає їй укласти договір оренди земельної ділянки з іншим орендарем.

Також позивач зазначила, що відповідач був зобов`язаний сплачувати їй орендну плату за користування земельною ділянкою протягом 2018-2024 років у розмірі 11 971,07 грн за кожен рік оренди, однак орендна плата за 2022, 2023 та 2024 роки відповідачем не сплачена.

У зв`язку з цим у квітні 2025 року позивач звернулася до директора ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» із заявою від 14 квітня 2025 року, в якій просила виплатити їй заборгованість зі сплати орендної плати за 2022, 2023 та 2024 роки. Відправлення цієї заяви підтверджується фіскальним чеком від 14 квітня 2025 року та трекінгом поштового відправлення № 5002700146066. Відповіді на вказану заяву позивач не отримала.

Позивач вважає, що відповідач порушив істотні умови додаткової угоди, а саме не виконав обов`язок щодо своєчасної сплати орендної плати за користування земельною ділянкою та не повернув земельну ділянку після припинення строку дії договору.

З урахуванням наведеного позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати з урахуванням індексу інфляції, пеню та три відсотки річних. За розрахунком позивача, сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції становить 41 167,26 грн, сума пені - 185,52 грн., три відсотки річних - 1 077,39 грн, а загальний розмір заявлених до стягнення коштів становить 42 430,17 грн.

У відзиві на позов представник відповідача зазначив, що ТОВ «ЮТС-Агропродукт» не заперечує наявність договірних відносин оренди земельної ділянки між позивачем та підприємством, однак вважає позовну заяву незаконною та необґрунтованою, оскільки позивач викривила обставини справи та надала недостовірні розрахунки.

Представник відповідача вказав, що відповідно до договору оренди землі з урахуванням додаткової угоди від 28 грудня 2017 року орендна плата за весь об`єкт оренди становить 6,59% нормативної грошової оцінки земельної ділянки та складає 11 971,07 грн за рік. Тому сума заборгованості за три роки, без урахування інших умов договору, становить 35 913,21 грн.

Щодо індексації орендної плати представник відповідача зазначив, що позивач неправильно застосувала індекс інфляції, оскільки у цьому випадку має застосовуватися коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки, передбачений Податковим кодексом України та умовами договору. За розрахунком відповідача, орендна плата за 2022 рік з урахуванням коефіцієнта індексації 1,0 становить 11 971,07 грн, за 2023 рік з урахуванням коефіцієнта індексації 1,051 становить 12 581,59 грн, а за 2024 рік з урахуванням коефіцієнта індексації 1,12 становить 13 407,59 грн.

Крім того, представник відповідача зазначив, що позивач не врахувала пункт 4.2 договору, відповідно до якого із суми орендної плати орендарем як податковим агентом утримуються податки та збори, передбачені чинним законодавством України. У зв`язку з цим відповідач вважає, що до виплати позивачу за 2022 рік належить 9 637,01 грн, за 2023 рік - 10 128,18 грн, за 2024 рік - 10 793,11 грн, тобто після утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Щодо пені представник відповідача зазначив, що її розрахунок має здійснюватися виходячи із сум орендної плати, належних до виплати після утримання податків та зборів. За його розрахунком, пеня за 2022 рік становить 84,99 грн, за 2023 рік - 89,33 грн, за 2024 рік - 95,19 грн, а загальна сума пені складає 269,51 грн.

Разом із тим представник відповідача заявив про сплив строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені. Він зазначив, що до вимог про стягнення неустойки, зокрема пені, застосовується спеціальна позовна давність в один рік. Оскільки строк сплати орендної плати за 2022 рік закінчився 31 грудня 2022 року, то з 01 січня 2023 року позивач могла знати про невиплату орендної плати, а тому, на думку відповідача, строк позовної давності щодо вимоги про стягнення пені сплив 01 січня 2024 року.

Щодо прострочення сплати орендної плати за 2022 рік представник відповідача послався на введення в Україні воєнного стану, військову агресію російської федерації проти України, окупацію значної частини території Херсонської області до 11 листопада 2022 року, а також на те, що ТОВ «ЮТС-Агропродукт» зареєстровано та здійснювало діяльність на території Херсонської області. В умовах дії обставин непереборної сили майже всі працівники підприємства покинули територію області, діяльність підприємства не була відновлена, що обумовило неможливість виплати орендної плати за 2022 рік.

Представник відповідача також послався на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин, а також на те, що ТОВ «ЮТС-Агропродукт» було включено до переліку підприємств, які постраждали внаслідок обставин непереборної сили. Відповідач вказав, що згідно з пунктом 13.2 договору сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо доведе, що порушення сталося не з її вини.

Крім того, представник відповідача зазначив, що відповідно до витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні № 42022232090000075 від 12 квітня 2022 року військовими рф було здійснено проникнення до ТОВ «ЮТС-Агропродукт» за адресою: Херсонська область, Бериславський район, с. Новорайськ, вул. Промислова, 3, у зв`язку з чим представники підприємства були позбавлені доступу до підприємства та належного йому майна. Після деокупації території більша частина майна товариства була розкрадена або знищена, офіс зруйнований, а підприємство не здійснювало посівну кампанію у 2022 та 2023 роках.

Щодо направлення позивачем листа на адресу підприємства представник відповідача зазначив, що надані позивачем копія звернення, чек Укрпошти та трекінг поштового відправлення не можуть вважатися належними доказами, оскільки до матеріалів справи не долучено опис вкладення у цінний лист, який підтверджував би зміст направленого поштового відправлення.

Щодо вимоги про складання та надання акта повернення земельної ділянки представник відповідача зазначив, що пунктом 7.1 додаткової угоди передбачено повернення земельної ділянки за актом після спливу строку дії договору. Водночас відповідач вказав, що орендар не зобов`язаний складати такий акт чи направляти його орендодавцю у певний спосіб. За твердженням відповідача, акт повернення був складений та підписаний товариством після спливу строку дії договору і з урахуванням умов договору вважається погодженим.

З огляду на викладене представник відповідача просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог повністю.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що прохальна частина відзиву суперечить його мотивувальній частині. Зокрема, у мотивувальній частині відповідач вказав, що до виплати позивачу за 2022 рік належить 9 637,01 грн, за 2023 рік - 10 128,18 грн, за 2024 рік - 10 793,11 грн, тобто, на думку представника позивача, фактично частково визнав позов. Водночас у прохальній частині відзиву відповідач просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог повністю.

Також представник позивача вказав, що посилання відповідача на сплив позовної давності є безпідставним, оскільки під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню COVID-19, строки позовної давності, визначені, зокрема, статтями 257, 258 ЦК України, продовжувалися на строк дії такого карантину. Карантин був введений в Україні 12 березня 2020 року та діяв до 01 липня 2023 року.

У період дії воєнного стану перебіг позовної давності зупинявся на строк дії такого стану. 04 вересня 2025 року набув чинності Закон України від 14 травня 2025 року № 4434-ІХ «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», яким, незважаючи на продовження дії воєнного стану, відновлено перебіг строків позовної давності. На думку представника позивача, позивач просить стягнути орендну плату, пеню та три відсотки річних за 2022, 2023 та 2024 роки, тобто за період, коли перебіг позовної давності був зупинений.

Щодо посилань відповідача на неможливість сплати орендної плати за 2022 рік представник позивача зазначив, що відповідач посилається на окупацію значної території Херсонської області, залишення працівниками підприємства території області, включення ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» до переліку підприємств, які постраждали внаслідок обставин непереборної сили, проникнення військових рф до підприємства, розкрадання або знищення майна та руйнування офісу. Водночас відповідач не надав до суду жодних документів на підтвердження цих обставин.

Представник позивача також зазначив, що відповідно до пункту 7.1 додаткової угоди № 1600109 до договору оренди землі № 4АА002209-040871600004 від 19 червня 2008 року після припинення дії договору орендар повертає орендодавцю земельну ділянку за актом повернення у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. У зв`язку з цим представник позивача вважає, що ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», як орендар, зобов`язане скласти та надати ОСОБА_1 акт повернення земельної ділянки площею 6,60 га, з кадастровим номером 6520982000:05:023:0020, призначеної для товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Давидово-Брідської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області.

З огляду на викладене представник позивача просить у повному обсязі задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , зокрема стягнути з відповідача 42 430,17 грн, зобов`язати відповідача скласти та надати акт повернення земельної ділянки, стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн та судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

У додаткових поясненнях представник відповідача зазначив, що спірна земельна ділянка розташована на території Новорайської селищної територіальної громади, яка, згідно з даними інтерактивної карти ДСНС, належить до територій, де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети.

Забруднення території вибухонебезпечними предметами, можливість її замінування, а також щоденні атаки російських FPV-дронів і ракет створюють реальну загрозу життю працівників підприємства та унеможливлюють проведення посівної кампанії, збір врожаю і ведення господарської діяльності на земельній ділянці.

З огляду на це представник відповідача вважає, що наявні обставини, за які орендар не відповідає у розумінні частини шостої статті 762 ЦК України, а тому у ТОВ «ЮТС-Агропродукт» відсутній обов`язок сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою.

Також представник відповідача послався на постанови Миколаївського апеляційного суду від 14 та 15 жовтня 2025 року у справах № 485/688/25 та № 485/582/25, у яких, за його твердженням, міститься аналогічний висновок щодо територій, забруднених або ймовірно забруднених вибухонебезпечними предметами.

На судове засідання позивач не з`явився, його представник надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

На судове засідання представник відповідача ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був неодноразово повідомлений належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету ТОВ «ЮТС-Агропродукт» в підсистемі «Електронний суд». Про причини неявки суд не повідомив. У відзиві на позов та додаткових поясненнях не висловив свою позицію щодо його участі в судовому засіданні.

З огляду на викладені обставини, а також враховуючи, що сторони, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, не з`явилися до суду, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними у матеріалах справи доказами та письмовими поясненнями сторін.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені учасниками доводи суд дійшов таких висновків.

Суд встановив, що відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 888183 від 22 жовтня 2007 року ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 6,60 га, кадастровий номер 6520982000:05:023:0020, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Давидово-Брідської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області.

19 червня 2008 року щодо вказаної земельної ділянки було укладено договір оренди землі № 4AA002209-040871600004.

28 грудня 2017 року між ОСОБА_1 , як орендодавцем, Приватним підприємством «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС», як орендарем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», як новим орендарем, укладено додаткову угоду № 1600109 до договору оренди землі № 4AA002209-040871600004 від 19 червня 2008 року.

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди № 1600109 від 28 грудня 2017 року орендар передав, а новий орендар прийняв на себе права та обов`язки сторони орендаря, передбачені договором оренди.

Відповідно до пункту 1.1 додаткової угоди орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне володіння і користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до пункту 3.1 додаткової угоди договір укладено строком до 30 листопада 2024 року, сплив якого починається з моменту державної реєстрації права оренди у порядку, передбаченому законодавством. Також сторони погодили, що договір та право оренди за цим договором є чинними до моменту закінчення збирання врожаю орендарем.

Відповідно до пункту 3.2 додаткової угоди після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У такому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до пункту 4.1 додаткової угоди орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 6,59% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 11 971,07 грн за рік оренди.

Відповідно до пункту 4.5 додаткової угоди орендна плата вноситься орендарем у строк з 01 серпня до 31 грудня кожного року шляхом нарахування грошових коштів орендної плати на розрахунковий рахунок орендодавця та/або виплати через касу орендаря, та/або здійснення виплати засобами поштового зв`язку через місцеві відділення УДППЗ «Укрпошта» шляхом надіслання на адресу орендодавця поштових переказів, або в іншій формі.

Відповідно до пункту 4.8 додаткової угоди у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня у розмірі 0,001% від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до пункту 7.1 додаткової угоди після припинення дії договору орендар повертає за актом повернення орендодавцю земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Відповідно до пункту 9.1 додаткової угоди орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до пункту 9.4 додаткової угоди орендар зобов`язаний вчасно сплачувати всі належні за договором орендні платежі.

Відповідно до пункту 12.2 додаткової угоди дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до пункту 13.1 додаткової угоди за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

Отже, з умов додаткової угоди № 1600109 від 28 грудня 2017 року вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» набуло права та обов`язки орендаря щодо земельної ділянки площею 6,60 га, кадастровий номер 6520982000:05:023:0020, зокрема обов`язок сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою у розмірі 11 971,07 грн за рік оренди у строк з 01 серпня до 31 грудня кожного року.

Зі змісту додаткової угоди також всьановлено, що строк дії договору оренди визначено до 30 листопада 2024 року.

Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 14 квітня 2025 року вона зверталася до ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» із вимогою про виплату заборгованості з орендної плати за 2022, 2023 та 2024 роки.

Відповідно до фіскального чека від 14 квітня 2025 року та трекінгу поштового відправлення № 5002700146066 на адресу ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» направлялося поштове відправлення.

Матеріали справи не містять доказів сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» орендної плати за користування земельною ділянкою за 2022, 2023 та 2024 роки.

Матеріали справи також не містять акта повернення земельної ділянки площею 6,60 га, кадастровий номер 6520982000:05:023:0020, підписаного сторонами договору оренди після закінчення строку його дії.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, офіційно засвідчено, що військова агресія російської федерації проти України, яка стала підставою для введення воєнного стану згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, визнається форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). ТПП України підтвердила, що 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42022232090000075 від 12 квітня 2022 року, встановлено факт реєстрації двох епізодів можливих кримінальних правопорушень, кваліфікованих за частиною першою статті 438 КК України порушення законів та звичаїв війни.

Перший епізод зареєстровано на підставі самостійного виявлення прокурором відповідної інформації. У ньому зазначено, що 09 квітня 2022 року приблизно об 12:00 годині невстановлені особи у військовій формі з території бази ТОВ «ЮТС-Агропродукт», яка розташована в селі Новорайськ Бериславського району Херсонської області, вивезли три одиниці сільськогосподарської техніки зокрема автомобіль КАМАЗ державний номер НОМЕР_1 на загальну суму близько 1,5 мільйона гривень. Вказані дії здійснені в умовах воєнного стану, оголошеного президентом російської федерації ОСОБА_2 , що становить порушення норм міжнародного гуманітарного права, зокрема Женевської конвенції.

Другий епізод внесено до ЄРДР 17 червня 2022 року на підставі заяви ТОВ «ЮТС-Агропродукт». Згідно з викладеними в ній обставинами, у зв`язку з тимчасовою окупацією збройними силами російської федерації території Херсонської області, зокрема Бериславського району, 24 лютого 2022 року російські військові проникли на територію підприємства за адресою: селище Новорайськ, вул. Промислова, 3, внаслідок чого працівники товариства були позбавлені доступу до свого майна. Крім того, 23 квітня 2022 року з території підприємства було захоплено 11 одиниць мультикоптерів DJI Agras (CE). Унаслідок цих дій підприємство також втратило можливість обробляти земельні ділянки загальною площею 60 532,9902 га, розташовані у Херсонській області.

Відповідно до розпорядження Херсонської обласної ради від 01 березня 2023 року № 24 «Про доповнення переліку суб`єктів господарювання, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили», до відповідного переліку було включено Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» (код ЄДРПОУ 41101589), юридична адреса: вул. Промислова, буд. 3, с. Новорайськ, Новорайська сільська територіальна громада, Бериславський район. Зазначене розпорядження підлягало затвердженню на сесії обласної ради, що прямо вказано в пункті 2 цього нормативного акта.

Відповідно до листа Головного управління ДСНС України у Херсонській області № № 66 03-2942/66 16/3 від 11 червня 2025 року, направленого у відповідь на звернення ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», піротехнічні розрахунки ДСНС до проведення робіт з розмінування (гуманітарного розмінування) на земельних ділянках, орендованих товариством на території Бериславського району Херсонської області, не залучались, а самі роботи з розмінування проводились іншими фаховими відомствами.

При цьому зазначено, що ймовірно, вищевказані земельні ділянки можуть бути потенційно забрудненими вибухонебезпечними предметами. Окремо наголошено, що у зв`язку із щоденними обстрілами з боку збройних сил російської федерації різними типами озброєння, Головне управління не може гарантувати безпеку при проведенні польових робіт на даних територіях.

У зв`язку з викладеним, ДСНС рекомендувало товариству звернутися до Херсонської обласної військової адміністрації, яка, згідно з розпорядженням від 6 березня 2023 року №?101, визначає пріоритетність заходів із розмінування, координує їх виконання і може підтвердити статус відповідних територій.

Відповідно до розпорядження начальника Великоолександрівської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області від 21 листопада 2023 року № 1431, ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» встановлено податкову пільгу зі сплати місцевих податків та/або зборів за землю за 2022 і 2023 роки щодо частини земельних ділянок, які перебувають у його користуванні на території Великоолександрівської селищної територіальної громади. Пільга надана у розмірі 100% у зв`язку з потенційною загрозою забруднення вибухонебезпечними предметами.

Підставою для надання пільги стали: дані дистанційного зондування Землі, надані Державним космічним агентством України; положення Податкового кодексу України та Закону України від 11.04.2023 № 3050-ІХ; Укази Президента України щодо введення воєнного стану та створення військових адміністрацій; фактичне розташування земельних ділянок у зоні підвищеної вибухонебезпечності внаслідок воєнних дій.

Розпорядженням, зокрема, передбачено: визнання земельних ділянок, що перебувають у користуванні ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», непридатними до використання у зв`язку з потенційною загрозою забруднення вибухонебезпечними предметами; встановлення 100% податкової пільги зі сплати місцевих податків та/або зборів за землю за 2022 та 2023 роки щодо таких ділянок (відповідно до додатків 1 і 2); відмову у наданні податкової пільги щодо окремих земельних ділянок за 2023 рік (відповідно до додатку 3) у зв`язку з виявленням фактів здійснення господарської діяльності; скасування пільги в разі припинення обставин, що були підставою для її встановлення, зокрема: відновлення використання земельної ділянки, передача її операторам протимінної діяльності або визнання придатною до використання.

Відповідно до розпорядження начальника Великоолександрівської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області від 27 лютого 2024 року № 328, до раніше виданого розпорядження від 07 лютого 2024 року № 203 «Про встановлення сплати податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів за землю, що перебуває в користуванні ТОВ «ЮТС-Агропродукт»», внесено зміни.

Цим розпорядженням передбачено викладення у новій редакції додатків 1 і 2, які містять: оновлений перелік земельних ділянок, щодо яких надано пільгу зі сплати місцевих податків та/або зборів за землю за 2024 рік (додаток 1); перелік земельних ділянок, щодо яких відмовлено у наданні пільги за 2024 рік (додаток 2).

Підставою для прийняття рішення є норми Податкового кодексу України, Закон України від 11 квітня 2023 року № 3050-ІХ, Укази Президента України щодо введення воєнного стану, а також дані щодо стану земельних ділянок у зв`язку з воєнними діями.

Відповідно до розпорядження начальника Великоолександрівської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області № 2444 від 06 грудня 2024 року, ухваленого в селищі Велика Олександрівка, встановлено податкові пільги з місцевих податків та/або зборів за землю, що перебуває на умовах оренди у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» (код ЄДРПОУ 41101589) на території Великоолександрівської селищної територіальної громади.

Розпорядження прийнято на підставі заяви ТОВ «ЮТС-Агропродукт» та матеріалів дистанційного зондування Землі, наданих Державним космічним агентством України і військовою частиною НОМЕР_2 , які підтверджують наявність потенційної загрози забруднення земель вибухонебезпечними предметами на території користування підприємства.

У документі зазначено, що, відповідно до Податкового кодексу України, Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», а також на підставі Указів Президента України про утворення військових адміністрацій і постанов Верховної Ради України щодо правового режиму воєнного стану, орган місцевого самоврядування має право встановлювати податкові пільги в умовах надзвичайних обставин, спричинених збройною агресією рф.

Розпорядженням визначено, що: земельні ділянки, які перебувають у користуванні ТОВ «ЮТС-Агропродукт», визнано непридатними для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами на території Великоолександрівської селищної територіальної громади Бериславського району Херсонської області; встановлено податкову пільгу зі сплати місцевих податків та/або зборів за землю, яку використовує ТОВ «ЮТС-Агропродукт», у розмірі 100% за 2024 рік, у зв`язку з потенційною небезпекою мінного забруднення земельних ділянок, що унеможливлює їх використання за цільовим призначенням; передбачено, що у разі виявлення факту здійснення господарської діяльності на таких ділянках або проведення робіт із їх очищення, податкова пільга підлягає скасуванню.

Крім того, визначено, що пільга діє до моменту офіційного підтвердження придатності земель для використання, зокрема після завершення робіт із розмінування або з дати ухвалення відповідного рішення про відновлення їх експлуатації.

Також визнано такими, що втратили чинність, попередні розпорядження начальника Великоолександрівської селищної військової адміністрації, а саме: №203 від 7 лютого 2024 року; №328 від 27 лютого 2024 року; №1876 від 25 вересня 2024 року, які також стосувалися встановлення податкових пільг для ТОВ «ЮТС-Агропродукт».

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Земельним кодексом України, а саме статтею 96, передбачено обов`язок землекористувачів своєчасно сплачувати орендну плату.

Зазначена норма кореспондується зі статтею 24 Закону України «Про оренду землі», відповідно до якої орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з частиною другою статті 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Згідно з частиною третьою статті 21 Закону України «Про оренду землі» обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про оренду землі» орендна плата справляється у грошовій формі.

Отже, обов`язок орендаря зі сплати орендної плати є грошовим зобов`язанням, яке має виконуватися у строки, розмірі та порядку, визначені договором оренди землі.

Порушення орендарем строків внесення орендної плати є неналежним виконанням грошового зобов`язання та тягне правові наслідки, встановлені договором і законом.

Відповідно до частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною першою статті 624 ЦК України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Тому, якщо договором оренди землі передбачено відповідальність орендаря у вигляді пені за несвоєчасне внесення орендної плати, така пеня може бути стягнута з орендаря за період прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми, інфляційні втрати та 3% річних є передбаченими законом наслідками прострочення виконання грошового зобов`язання і підлягають нарахуванню на суму простроченого боргу незалежно від того, чи передбачено це умовами договору.

Таким чином, у разі прострочення орендарем виконання обов`язку зі сплати орендної плати орендодавець має право вимагати стягнення суми основного боргу, інфляційних втрат, 3% річних, а також пені, якщо така відповідальність передбачена договором.

Зважаючи на вищевказані обставини, згідно з договором оренди землі № 4AA002209-040871600004 від 19 червня 2008 року та додатковою угодою № 1600109 від 28 грудня 2017 року, відповідач зобов`язаний був нарахувати та сплатити позивачу орендну плату за користування земельною ділянкою за 2022, 2023 та 2024 роки.

Відповідно до пункту 4.1 додаткової угоди № 1600109 від 28 грудня 2017 року орендна плата за користування земельною ділянкою площею 6,60 га, кадастровий номер 6520982000:05:023:0020, становить 6,59% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 11 971,07 грн за рік оренди.

Отже, загальна сума орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою за 2022, 2023 та 2024 роки становить 35 913,21 грн.

Матеріали справи не містять жодних доказів сплати орендної плати відповідачем, зокрема - платіжних документів, квитанцій або іншої інформації, що свідчила б про виконання ним грошового зобов`язання за договорами. Водночас, позивач послідовно й обґрунтовано заперечує факт надходження будь-яких коштів у рахунок орендної плати за 2022-2024 роки, посилаючись на конкретні умови договору, розрахунок заборгованості.

Крім того, у відзиві представник відповідача ТОВ «ЮТС-Агропродукт» не заперечує той факт, що орендна плата за договором оренди землі за 2022-2024 роки позивачу не сплачувалась, однак посилається при цьому на обставини непереборної сили (форс-мажор), зокрема: окупацію території, на якій розташована спірна земельна ділянка, неможливість її використання через потенційну загрозу мінування, втрату доступу до майна підприємства, які, на думку відповідача, звільняють його від обов`язку сплачувати орендну плату за вказані періоди.

Суд не погоджується з наведеними у відзиві доводами представника відповідача в частині причин невиконання договірних зобов`язань щодо виплати орендної плати за 2023 рік та 2024 рік, зважаючи на встановлені у справі обставини, умови укладеного договору оренди землі, положення чинного законодавства, а також відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність законних підстав для звільнення відповідача від виконання зобов`язань щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за відповідний період.

За своєю сутністю цивільно-правова відповідальність означає виникнення у особи обов`язку майнового характеру, якого не було до вчинення правопорушення. У статті 617 ЦК України містяться підстави звільнення (випадок, непереборна сила) саме від відповідальності за порушення зобов`язання, а не за виконання договірного зобов`язання. Тому стаття 617 ЦК України не може бути застосована як підстава, що виключає виконання договірного зобов`язання (постанова Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2018 року в справі № 757/58385/16-ц).

Усталеним як в цивілістичній доктрині, так і судовій практиці під принципами виконання зобов`язань розуміються загальні засади, згідно з якими здійснюється виконання зобов`язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов`язань, серед яких: належне виконання зобов`язання; реальне виконання зобов`язання; справедливість добросовісність та розумність (частина третя статті 509 ЦК України). Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц).

У постанові від 13 березня 2024 року у справі № 686/16312/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зауважив, що на рівні норм ЦК України законодавець не внормував застосування конструкції форс-мажору в цивільних відносинах. Традиційно в цивільних відносинах форс-мажор є договірною підставою звільнення від цивільно-правової відповідальності. Проте це не перешкоджає учасникам цивільного обороту врегулювати свої відносини з врахуванням принципу свободи договору.

Очевидно, що за допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема: застосування конструкції форс-мажору в своїх відносинах (на які випадки поширюється форс-мажор, які правові наслідки існування форс-мажору (наприклад, право на зміну чи розірвання договору); чим підтверджується форс-мажор; чи впливає існування форс-мажору на виконання цивільно-правового зобов`язання, яке виникло на підставі такого договору; як позначається існування форс-мажору на строках виконання цивільно-правового зобов`язання, яке виникло на підставі договору.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 внаслідок військової агресії російської федерації проти України введено воєнний стан в Україні строком на 30 діб з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє по сьогодні.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану (пункт 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022).

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 червня 2022 року в справі № 922/2394/21 зазначено, що: «статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18 та у постанові від 09 листопада 2021 у справі № 913/20/21».

З початку 2014 року мала місце збройна агресія російської федерації, яка розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності. І на даний час російська федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань російської федерації. […] Зазначений факт розглядається як загальновідомий для обох сторін. Факт військової агресії визнаний на національному рівні, в тому числі в Законах України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», «Про внесення змін до деяких законів України щодо підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене в районі відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, проведення антитерористичної операції», Постановах Верховної Ради України «Про Звернення Верховної Ради України до парламентів іноземних держав, парламентських асамблей міжнародних організацій щодо засудження триваючої агресії російської федерації проти України», «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання російської федерації державою-агресором», «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії російської федерації та подолання її наслідків», Рішеннями Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України», «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» тощо ( постанова Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 липня 2019 року у справі № 911/1897/18).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України).

Відповідач, обґрунтовуючи свої заперечення посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2924/02.0-7.1.

Так, в цьому листі, розміщеному на офіційному сайті, Торгово-промислова палата України на підставі статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Згідно з наведеними положеннями закону та висновками Верховного Суду у разі, якщо боржник (у даному випадку орендар ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ») посилається на причину невиконання зобов`язання на наявність обставин, які він вважає форс-мажорними, він має надати докази того, що саме ці обставини перешкодили йому у виконання зобов`язань.

З матеріалів справи встановлено, що Товариство обмежилось лише посиланням на військові дії на території України та Херсонської області зокрема, але не надало доказів на підтвердження того, які саме обставини (окупація територій, де розташовані орендовані земельні ділянки; їх безпосередня близькість до зони бойових дій тощо) вплинули на господарську діяльність підприємства. Представник відповідача не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом. Також відсутні докази отримання відповідачем відповідного сертифікату Торгово-промислові палати в Україні із засвідченням таких обставин.

Суд вважає, що той факт, що ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не здійснювалася посівна кампанія в 2023 році та в 2024 році, не може свідчити про те, що таке рішення уповноважених представників підприємства було обумовлене саме обставинами непереборної сили та його наслідком має бути фактично одностороння відмова від виконання своїх обов`язків за договорами оренди.

Крім того, з боку представників ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не було направлено орендодавцю жодного повідомлення про неможливість використання вказаної земельної ділянки впродовж 2023 та 2024 років, відомості щодо виникнення обставин непереборної сили до відома позивача доведені не були.

Відповідно до Переліку територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376 територія Великоолександрівської селищної територіальної громади, до якої належить Давидово-Брідська сільська рада, на якій розташована, зокрема спірна земельна ділянка, була тимчасово окупованою в період з 10 березня 2022 року по 09 листопада 2022 року.

Тобто протягом 2023 року та 2024 року відповідна територія не передбачала перешкод, пов`язаних із збройним конфліктом або тимчасовою окупацією. Після деокупації території в листопаді 2022 року, жодних обмежень, що могли б перешкоджати використанню земель для господарської діяльності, не існувало.

Обставини, пов`язані із потенційним замінуванням, про які зазначає представник відповідача, не можуть свідчити про існування для нього об`єктивних перешкод у використанні даної земельної ділянки. Процедура розмінування та приведення відповідних земельних ділянок у стан, придатний для господарської діяльності, вже передбачає активну поведінку орендаря, яка включає звернення до відповідних компетентних органів для організації обстеження земель, ініціювання процедур розмінування та вжиття інших необхідних заходів для забезпечення використання цих земель. Орендар, як сторона, яка володіє правом користування земельною ділянкою, має вирішити питання щодо розмінування та привести земельну ділянку в стан, придатний для сільськогосподарської діяльності.

Крім того, якщо орендар зіткнувся з об`єктивними перешкодами, він мав звернутися до орендодавця, повідомити про ці обставини та обговорити можливі заходи для вирішення проблеми. Однак, суду не надано доказів того, що орендар ініціював відповідні процедури, звертався до компетентних органів чи подав конкретні заяви щодо обстеження і розмінування земель. Він не виявив належної активності, і саме тому земельні ділянки не були оброблені, а зобов`язання за договорами оренди не виконувались.

Загальновідомі факти свідчать, що на відповідній території інші особи, які проявили активну господарську поведінку, вже досягли розмінування земельних ділянок, і ці землі використовуються в сільськогосподарських цілях не перший рік. Тому в даному випадку суд не може констатувати, що орендар не міг використовувати вказані земельні ділянки через об`єктивні причини, оскільки він сам не вжив належних заходів для вирішення цієї ситуації.

Крім того, в даному випадку суд враховує, що земля є спеціальним предметом, який за своїми природними властивостями вимагає постійної опіки та догляду. Договірні відносини, що виникають між орендодавцем і орендарем, передбачають певні права та обов`язки, які повинні виконуватись належним чином. Весь масив обов`язків щодо подальшого використання земельної ділянки в першу чергу покладається на орендаря, який має право користування цією земельною ділянкою. Оскільки власник земельної ділянки, передаючи її в оренду, не має права користуватися нею, ініціатива щодо використання та догляду за земельною ділянкою повинна виходити від орендаря.

Однак, в даному випадку орендар обрав пасивну позицію і не вжив належних заходів для активного використання землі, зокрема не організував обстеження та розмінування ділянки, не звернувся до орендодавця з відповідними запитами або пропозиціями щодо вирішення проблеми. Тому орендар не виконав свої зобов`язання за договорами оренди та не забезпечив належне використання земельної ділянки, не маючи для цього об`єктивних перешкод.

В цьому контексті суд також враховує загальні приписи щодо істотності порушень умов договору, що містяться в Цивільному кодексі України. Згідно з положеннями статті 651 ЦК України, договір може бути розірваний за рішенням суду, якщо одна зі сторін істотно порушила умови договору, і таке порушення призводить до того, що інша сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотним порушенням є таке, що суттєво порушує баланс прав і обов`язків сторін, викликаючи серйозні наслідки для виконання договору, що в свою чергу ставить під загрозу подальше виконання його умов. Враховуючи це, суд має ретельно оцінити всі обставини справи, наслідки порушення та ступінь довіри до контрагента, перш ніж приймати рішення щодо розірвання договору оренди землі.

Що стосується покликання представника відповідача на здійснення досудового розслідування за фактом вчинення кримінального правопорушення, суд зазначає, що з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42022232090000075 від 12 квітня 2022 року вбачається, що розслідування здійснюється за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 438 КК України порушення законів і звичаїв війни. Зокрема, слідством встановлено два епізоди: перший стосувався незаконного вивезення невстановленими особами у військовій формі з території бази ТОВ «ЮТС-Агропродукт» у селі Новорайськ трьох одиниць сільськогосподарської техніки (включаючи автомобіль КАМАЗ) 09 квітня 2022 року; другий стосувався захоплення 11 одиниць мультикоптерів DJI Agras (CE) 23 квітня 2022 року, що перебували на території підприємства, а також втрати підприємством можливості доступу до власного майна внаслідок окупації території.

Разом із тим, вказане кримінальне провадження стосується саме фактів воєнних злочинів та пошкодження (або викрадення) майна підприємства, а не придатності або непридатності до використання впродовж 2023 та 2024 років конкретної орендованої земельної ділянки. Жодних доказів того, що за результатами досудового розслідування або у межах проведених слідчих дій спірна земельна ділянка була визнана такою, що не може використовуватись за цільовим призначенням, матеріали справи не містять. В матеріалах справи відсутні докази того, що зазначена земельна ділянка оголошена небезпечною для сільськогосподарського використання або на неї накладено санітарні, техногенні чи екологічні обмеження.

Відтак, сам факт наявності відкритого досудового розслідування не може вважатися належним доказом, який би звільняв відповідача від виконання зобов`язань зі сплати орендної плати або слугував підставою для невиконання договору за вказані два роки.

Що стосується посилання представника відповідача на розпорядження органів місцевого самоврядування щодо надання пільг з місцевих податків і зборів, зокрема й орендної плати за землю, суд зазначає таке.

Відповідно до змісту вказаних розпоряджень, пільги зі сплати орендної плати стосуються земель комунальної власності, наданих в оренду, тобто відносин, у яких орендодавцем виступає територіальна громада. Натомість спірна земельна ділянка, яка є предметом спору, перебуває у приватній власності позивача, що підтверджується належними правовстановлюючими документами, і не належить до земель комунальної форми власності. Відтак, положення вказаних розпоряджень щодо звільнення від орендної плати на ці відносини не поширюються.

Щодо вказівки у розпорядженнях на те, що окремі земельні ділянки не є об`єктом оподаткування у зв`язку з потенційним забрудненням вибухонебезпечними предметами, суд зазначає, що йдеться саме про потенційну загрозу, яка сама по собі не свідчить про наявність фактичного забруднення, яке б унеможливлювало використання спірної земельної ділянки за її цільовим призначенням. Відповідачем не надано жодного акту технічного обстеження, сертифіката чи іншого документа, що підтверджував би реальний техногенний стан ґрунту або визнання спірної земельної ділянки непридатною до використання за 2023 та 2024 роки.

Таким чином, наведені розпорядження не звільняють ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» від обов`язку сплати орендної плати саме за спірну земельну ділянку, яка є приватною власністю і не віднесена до земель комунальної форми власності за вказаний період, а потенційна загроза забруднення не може тлумачитися як безумовна підстава для звільнення від виконання грошового зобов`язання за договорами оренди.

Крім того, сприяння суб`єкту господарювання шляхом надання пільг з оподаткування (у тому числі звільнення від сплати земельного податку або мінімального податкового зобов`язання), як це передбачено відповідними розпорядженнями органів місцевого самоврядування, жодним чином не впливає на зміст та виконання договірних зобов`язань між орендодавцем і орендарем.

Оподаткування та договірні відносини регулюються різними правовими інститутами. Норми податкового законодавства, які визначають порядок нарахування і сплати податку за землю, не мають впливу на зобов`язання сторін, що виникли з договору оренди землі приватної власності. Звільнення від земельного податку це публічно-правовий захід, спрямований на зменшення податкового навантаження, а не на звільнення від обов`язку сплачувати орендну плату, яка є елементом приватно-правового зобов`язання, погодженого сторонами в договорі.

Таким чином, навіть за умов надання податкових пільг, договір залишається чинним, а орендар зобов`язаний виконувати всі його істотні умови, зокрема щодо сплати орендної плати, визначеної в розмірі, строках і порядку, погоджених сторонами.

Що стосується покликань представника відповідача на дані, які містяться в інтерактивній мапі територій, потенційно забруднених вибухонебезпечними предметами, суд, відповідно до частини сьомої статті 85 ЦПК України, здійснив огляд зазначеного веб-ресурсу.

Встановлено, що за веб-адресою https://mine.dsns.gov.ua/ розміщено інтерактивну мапу територій, які потенційно можуть бути забруднені вибухонебезпечними предметами. Вказана мапа дозволяє здійснювати огляд інформації у реальному часі та відображає актуальні на момент огляду дані щодо ймовірних небезпечних ділянок.

Разом з тим, зазначена мапа не містить історичних даних про стан територій у минулі періоди часу, зокрема на період, який є предметом судового розгляду, а також не підтверджує факт реального забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами, а лише відображає потенційний ризик такого забруднення.

Матеріали справи не містять актів виконаних робіт з очищення місцевості від вибухонебезпечних предметів, актів обстеження спірної земельної ділянки, документів про виявлення на ній вибухонебезпечних предметів, доказів проведення її розмінування або документів компетентних органів, які б підтверджували належність спірної земельної ділянки до конкретного масиву, щодо якого такі роботи проводилися.

Отже, зважаючи на систематичне невиконання відповідачем обов`язку щодо сплати орендної плати за 2023 та 2024 роки, за договором оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, який укладено між сторонами та діяв впродовж вказаного періоду часу, наявні підстави для стягнення заборгованості з орендної плати за відповідний період, у зв`язку з чим позов у цій частині слід задовольнити.

Оскільки орендар був зобов`язаний нарахувати та сплатити орендну плату за користування земельною ділянкою площею 6,60 га, кадастровий номер 6520982000:05:023:0020, у розмірі 11 971,07 грн за 2023 рік та у розмірі 11 971,07 грн за 2024 рік, а судом встановлено факт порушення орендарем обов`язку щодо виплати орендної плати за зазначені роки, суд констатує, що перед орендодавцем виникла заборгованість з орендної плати, нарахована за відповідний період, у сумі 23 942,14 грн, яка складається із сум орендних платежів за 2023 та 2024 роки та підлягає стягненню.

При цьому вказана заборгованість підлягає стягненню без врахування податків та зборів, передбачених чинним законодавством, оскільки у матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем обов`язку податкового агента щодо обчислення, утримання та вирахування із суми орендної плати податку на доходи фізичних осіб та військового збору, які мали бути враховані при виплаті доходу орендодавцю.

Відповідно до підпункту 170.1.1 пункту 170.1 статті 170 Податкового кодексу України, податковим агентом платника податку орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки є орендар. Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України, податковий обов`язок полягає, зокрема, в обчисленні та утриманні податку податковим агентом при нарахуванні доходу, а також у перерахуванні відповідних сум до бюджету.

Разом із тим, у справі відсутні належні докази того, що відповідач при нарахуванні орендної плати виконав ці обов`язки. У зв`язку з цим суд виходить із того, що стягненню підлягає повна сума визначеної договором орендної плати без її зменшення на податкові платежі.

Питання ж про те, чи підлягає відповідна сума орендної плати оподаткуванню, а також чи може відповідач скористатися податковою пільгою, наданою розпорядженням органу місцевого самоврядування, має бути вирішено на стадії виконання судового рішення. Саме під час фактичного виконання зобов`язання з виплати орендної плати відповідач зобов`язаний обчислити належні до утримання податки, з урахуванням можливих пільг, і утримати їх із загальної суми, що підлягає перерахуванню позивачу.

Що стосується посилань позивача щодо виникнення заборгованості з орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою впродовж 2022 року, суд зазначає, що вищенаведені обставини стосовно перебування спірної земельної ділянки на території, яка відповідно до Переліку територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України28 лютого 2025 року № 376 була тимчасово окупованою в період з 10 березня 2022 року по 09 листопада 2022 року, свідчать про те, що орендар ТОВ «ЮТС-Агропродукт» не міг користуватися нею впродовж вказаного періоду із незалежних від нього причин і як наслідок, з урахуванням сезонного виду господарства, не міг провести посівну кампанію та кампанію щодо збору врожаю.

Такі обставини свідчать про необхідність застосування в даному випадку положень частини шостої статті 762 ЦК України, відповідно до якої наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

На цій підставі доводи позивача у цій частині суд визнає необґрунтованими.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача орендної плати за 2023 та 2024 роки з урахуванням встановленого індексу інфляції, суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Оскільки обов`язок орендаря зі сплати орендної плати є грошовим зобов`язанням, а судом встановлено факт прострочення відповідачем виконання цього зобов`язання за 2023 та 2024 роки, позивач має право на стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за відповідний період прострочення.

Суд відхиляє заперечення представника відповідача про те, що при визначенні заявленої до стягнення суми має застосовуватися коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки, оскільки такі доводи стосуються визначення розміру орендної плати за договором, тоді як позивач у цій частині заявила вимогу про застосування передбачених законом наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індексація нормативної грошової оцінки земельної ділянки та індекс інфляції, який застосовується відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, мають різну правову природу. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки впливає на визначення бази для обчислення орендної плати, якщо це передбачено договором або законом, тоді як індекс інфляції застосовується до вже існуючого простроченого грошового зобов`язання з метою відновлення майнового становища кредитора у зв`язку зі знеціненням грошових коштів за час прострочення.

Тому посилання представника відповідача на необхідність застосування саме коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки не спростовує права позивача на стягнення суми простроченої орендної плати з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Оскільки строк сплати орендної плати за 2023 рік закінчився 31 грудня 2023 року, індекс інфляції до суми боргу за цей рік підлягає застосуванню за період прострочення з січня 2024 року по квітень 2025 року включно. За наданим позивачем розрахунком, індекс інфляції за вказаний період становить 1,16816, що складається з індексу інфляції за 2024 рік у розмірі 1,120 та індексу інфляції за січень-квітень 2025 року у розмірі 1,043.

Таким чином, сума орендної плати за 2023 рік з урахуванням індексу інфляції становить 13 984,13 грн, виходячи з такого розрахунку: 11 971,07 грн ? 1,16816 = 13 984,13 грн.

Оскільки строк сплати орендної плати за 2024 рік закінчився 31 грудня 2024 року, індекс інфляції до суми боргу за цей рік підлягає застосуванню за період прострочення з січня 2025 року по квітень 2025 року включно. За наданим позивачем розрахунком, індекс інфляції за вказаний період становить 1,043.

Таким чином, сума орендної плати за 2024 рік з урахуванням індексу інфляції становить 12 485,83 грн, виходячи з такого розрахунку: 11 971,07 грн ? 1,043 = 12 485,83 грн.

Отже, загальна сума орендної плати за 2023 та 2024 роки з урахуванням встановленого індексу інфляції становить 26 469,96 грн, з яких 23 942,14 грн є основною сумою боргу за орендною платою, а 2 527,82 грн - сумою інфляційного збільшення простроченого грошового зобов`язання.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що розрахунок позивача в частині застосування індексу інфляції до заборгованості з орендної плати за 2023 та 2024 роки є обґрунтованим, арифметично правильним та таким, що відповідає положенням частини другої статті 625 ЦК України.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача трьох відсотків річних від простроченої суми орендної плати, суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Три відсотки річних є передбаченим законом наслідком прострочення виконання грошового зобов`язання та підлягають стягненню за наявності факту прострочення боржником виконання такого зобов`язання.

Оскільки судом встановлено, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання зі сплати орендної плати за 2023 та 2024 роки, позивач має право на застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, зокрема на стягнення трьох відсотків річних від простроченої суми.

Разом із тим суд враховує, що у поданому позивачем розрахунку три відсотки річних нараховані за прострочення сплати орендної плати за 2022 рік за два повних роки прострочення та за прострочення сплати орендної плати за 2023 рік за один повний рік прострочення. Три відсотки річних за прострочення сплати орендної плати за 2024 рік у цьому розрахунку позивачем не визначені.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача орендної плати за 2022 рік, нараховані позивачем три відсотки річних за прострочення сплати орендної плати за 2022 рік у розмірі 718,26 грн не підлягають стягненню.

Щодо орендної плати за 2023 рік суд зазначає, що відповідно до пункту 4.5 додаткової угоди орендна плата мала бути внесена орендарем у строк до 31 грудня відповідного року. Отже, прострочення виконання зобов`язання зі сплати орендної плати за 2023 рік виникло з 01 січня 2024 року.

За поданим позивачем розрахунком, три відсотки річних за один повний рік прострочення сплати орендної плати за 2023 рік становлять 359,13 грн, виходячи з такого розрахунку: 11 971,07 грн ? 3% = 359,13 грн.

Суд вважає такий розрахунок арифметично правильним та таким, що відповідає положенням частини другої статті 625 ЦК України, оскільки він здійснений від суми основного простроченого грошового зобов`язання за 2023 рік.

Щодо орендної плати за 2024 рік суд зазначає, що хоча судом встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за цей рік, однак у поданому позивачем розрахунку три відсотки річних за прострочення сплати орендної плати за 2024 рік не нараховані та окремо не визначені. Тому суд, діючи в межах заявлених позовних вимог та поданого розрахунку, не має підстав самостійно визначати до стягнення іншу суму трьох відсотків річних за 2024 рік.

Отже, з урахуванням відмови у стягненні орендної плати за 2022 рік та відсутності у розрахунку позивача нарахування трьох відсотків річних за 2024 рік, до стягнення з відповідача підлягають три відсотки річних лише за прострочення сплати орендної плати за 2023 рік у розмірі 359,13 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобов`язання щодо сплати орендної плати, суд виходить із такого.

Відповідно до частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 4.8 додаткової угоди № 1600109 від 28 грудня 2017 року у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,001% від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Отже, сторони договору прямо погодили відповідальність орендаря за порушення строків внесення орендної плати у вигляді пені, яка нараховується за кожний день прострочення від суми несплаченої орендної плати.

Судом встановлено, що відповідач не сплатив позивачу орендну плату за 2023 та 2024 роки. Оскільки відповідно до пункту 4.5 додаткової угоди орендна плата мала вноситися орендарем у строк з 01 серпня до 31 грудня кожного року, прострочення виконання зобов`язання зі сплати орендної плати за 2023 рік виникло з 01 січня 2024 року, а за 2024 рік - з 01 січня 2025 року.

Разом із тим, оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача орендної плати за 2022 рік у зв`язку із застосуванням частини шостої статті 762 ЦК України, пеня, нарахована за прострочення сплати орендної плати за 2022 рік, також не підлягає стягненню, оскільки має похідний характер від основного грошового зобов`язання.

Щодо заяви представника відповідача про застосування позовної давності до вимоги про стягнення пені суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки, зокрема пені, застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення рішення, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Представник відповідача у відзиві заявив про сплив строку позовної давності щодо вимоги про стягнення пені та зазначив, що оскільки строк сплати орендної плати за 2022 рік закінчився 31 грудня 2022 року, то з 01 січня 2023 року позивач могла знати про невиплату орендної плати, а тому, на думку відповідача, строк позовної давності щодо пені сплив 01 січня 2024 року.

Суд не приймає такі доводи представника відповідача як підставу для відмови у стягненні пені за 2023 та 2024 роки.

По-перше, пеня за 2022 рік не підлягає стягненню не внаслідок спливу позовної давності, а з огляду на відсутність підстав для стягнення основної орендної плати за 2022 рік. Тому доводи відповідача щодо спливу позовної давності саме за 2022 рік не впливають на висновок суду щодо пені за 2023 та 2024 роки.

По-друге, представник відповідача не врахував особливості перебігу строків позовної давності у період дії карантину та воєнного стану.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню COVID-19, строки позовної давності, визначені, зокрема, статтями 257, 258 ЦК України, продовжувалися на строк дії такого карантину. Карантин було відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.

Крім того, у період дії в Україні воєнного стану пунктом 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було передбачено продовження строків, визначених статтями 257-259 ЦК України, на строк дії такого стану. Зазначений пункт був виключений Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-IX, який набрав чинності 04 вересня 2025 року.

Таким чином, на час виникнення прострочення зі сплати орендної плати за 2023 рік, тобто з 01 січня 2024 року, а також за 2024 рік, тобто з 01 січня 2025 року, діяли спеціальні законодавчі положення щодо продовження строків позовної давності у зв`язку з воєнним станом.

З огляду на це спеціальна позовна давність в один рік щодо вимог про стягнення пені за прострочення сплати орендної плати за 2023 та 2024 роки станом на час звернення позивача до суду та розгляду справи не спливла. Тому підстав для відмови у стягненні пені за 2023 та 2024 роки у зв`язку зі спливом позовної давності суд не встановив.

Перевіряючи розмір пені, суд виходить із того, що відповідно до пункту 4.8 додаткової угоди пеня нараховується у розмірі 0,001% від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Оскільки річна орендна плата за користування земельною ділянкою становить 11 971,07 грн, розмір пені за один день прострочення складає 0,12 грн, виходячи з такого розрахунку: 11 971,07 грн ? 0,001% = 0,1197107 грн.

За прострочення сплати орендної плати за 2023 рік пеня підлягає нарахуванню з 01 січня 2024 року по 31 травня 2025 року включно, тобто за 517 днів прострочення. Отже, пеня за 2023 рік становить 61,89 грн, виходячи з такого розрахунку: 11 971,07 грн ? 0,001% ? 517 днів = 61,89 грн.

За прострочення сплати орендної плати за 2024 рік пеня підлягає нарахуванню з 01 січня 2025 року по 31 травня 2025 року включно, тобто за 151 день прострочення. Отже, пеня за 2024 рік становить 18,08 грн, виходячи з такого розрахунку: 11 971,07 грн ? 0,001% ? 151 день = 18,08 грн.

Таким чином, загальний розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача за прострочення сплати орендної плати за 2023 та 2024 роки, становить 79,97 грн.

У решті вимог про стягнення пені, а саме в частині пені, нарахованої за прострочення сплати орендної плати за 2022 рік, слід відмовити, оскільки судом не встановлено підстав для стягнення з відповідача основної орендної плати за цей рік.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість з орендної плати за 2023 та 2024 роки з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 26 469,96 грн, три відсотки річних від простроченої суми орендної плати за 2023 рік у розмірі 359,13 грн, а також пеня за прострочення сплати орендної плати за 2023 та 2024 роки у розмірі 79,97 грн, а всього - 26 909,06 грн. У решті вимог про стягнення орендної плати, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» скласти та надати акт повернення земельної ділянки суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 7.1 додаткової угоди № 1600109 від 28 грудня 2017 року після припинення дії договору орендар повертає за актом повернення орендодавцю земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Отже, з умов договору вбачається, що акт повернення земельної ділянки є способом документального оформлення виконання орендарем основного обов`язку щодо повернення земельної ділянки після припинення договору оренди.

Разом із тим заявлена позивачем вимога сформульована не як вимога про зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку, а як вимога про зобов`язання скласти та надати акт повернення земельної ділянки.

Суд враховує, що відповідно до статті 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Тобто закон пов`язує захист права орендодавця саме з поверненням земельної ділянки, а не з оформленням окремого документа без вирішення питання про фактичне повернення об`єкта оренди.

Акт повернення земельної ділянки за своєю правовою природою є документом, який фіксує факт повернення земельної ділянки та її стан на момент такого повернення. Саме по собі складання або направлення такого акта без фактичного повернення земельної ділянки не забезпечує відновлення порушеного права орендодавця та не усуває можливих перешкод у користуванні земельною ділянкою.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 липня 2025 року у справі № 910/2389/23 звернула увагу на те, що належним способом захисту прав орендодавця у разі неповернення орендарем земельної ділянки після закінчення строку договору оренди є зобов`язання орендаря повернути таку земельну ділянку.

У цій справі позивач не заявила вимогу про зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку, а суд, відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і не вправі самостійно змінювати предмет позову шляхом заміни вимоги про складання та надання акта повернення земельної ділянки на вимогу про повернення земельної ділянки.

Крім того, матеріали справи не містять належних доказів того, що після закінчення строку дії договору відповідач фактично продовжує користуватися спірною земельною ділянкою або чинить позивачу перешкоди у володінні чи користуванні нею. Сама лише відсутність у матеріалах справи підписаного сторонами акта повернення земельної ділянки не є достатньою підставою для висновку про те, що земельна ділянка фактично не повернута орендодавцю.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді зобов`язання відповідача скласти та надати акт повернення земельної ділянки не є належним та ефективним способом захисту порушеного права, оскільки сам по собі не забезпечує повернення земельної ділянки та не відновлює становище позивача як власника земельної ділянки.

Тому у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» скласти та надати ОСОБА_1 акт повернення земельної ділянки площею 6,60 га, кадастровий номер 6520982000:05:023:0020, слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у частині витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд виходить із такого.

Відповідно до частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави, а за результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт, наданих послуг, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивач надала договір про надання правничої допомоги від 12 квітня 2025 року, укладений між адвокатом Голівером Павлом Володимировичем та ОСОБА_1 , додаток № 1 до цього договору від 12 квітня 2025 року, відповідно до якого вартість послуг адвоката складає 20 000 грн, квитанцію № 456633 від 12 квітня 2025 року про оплату правничої допомоги у розмірі 20 000 грн, а також розрахунок вартості правничої допомоги від 10 червня 2025 року.

Таким чином, факт укладення договору про надання правничої допомоги, погодження сторонами вартості послуг адвоката та оплати позивачем правничої допомоги у розмірі 20 000 грн підтверджується належними доказами.

Разом із тим, вирішуючи питання про розподіл цих витрат між сторонами, суд враховує результат розгляду справи.

Позивач заявила одну вимогу майнового характеру про стягнення з відповідача 42 430,17 грн та одну вимогу немайнового характеру про зобов`язання відповідача скласти та надати акт повернення земельної ділянки.

За результатами розгляду справи майнова вимога позивача задоволена частково - у розмірі 26 909,06 грн із заявлених 42 430,17 грн, що становить 63,42% від заявленої до стягнення суми. У задоволенні вимоги немайнового характеру про зобов`язання відповідача скласти та надати акт повернення земельної ділянки суд відмовив.

Оскільки заявлена до відшкодування сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн стосується справи в цілому, а надані позивачем докази не містять окремого розмежування вартості правничої допомоги щодо майнової та немайнової вимог, суд вважає за необхідне при розподілі таких витрат виходити з того, що вони умовно припадають на кожну із заявлених вимог у рівних частинах, тобто по 10 000 грн.

Оскільки у задоволенні немайнової вимоги відмовлено, витрати на професійну правничу допомогу в частині, яка припадає на цю вимогу, стягненню з відповідача не підлягають.

Витрати на професійну правничу допомогу в частині, яка припадає на майнову вимогу, підлягають розподілу пропорційно до розміру задоволеної майнової вимоги.

Враховуючи, що майнову вимогу задоволено на 63,42%, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6 341,96 грн витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з такого розрахунку: 10 000 грн ? 26 909,06 грн / 42 430,17 грн = 6 341,96 грн.

Такий розподіл судових витрат відповідає результату розгляду справи, є пропорційним до задоволеної частини позовних вимог та враховує те, що позов задоволено частково, а в задоволенні вимоги немайнового характеру відмовлено.

Отже, з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 341,96 грн. У решті вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Щодо розподілу витрат зі сплати судового збору суд зазначає таке.

Позивачем при зверненні до суду заявлено одну вимогу майнового характеру про стягнення 42 430,17 грн та одну вимогу немайнового характеру про зобов`язання відповідача скласти та надати акт повернення земельної ділянки.

За подання позовної заяви в частині майнової вимоги позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 211,20 грн, а також за подання позовної заяви в частині немайнової вимоги сплачено судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки майнова вимога позивача задоволена частково - у розмірі 26 909,06 грн із заявлених 42 430,17 грн, що становить 63,42% від заявленої до стягнення суми, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений за майнову вимогу, пропорційно до розміру її задоволення, тобто у розмірі 768,14 грн, виходячи з такого розрахунку: 1 211,20 грн ? 26 909,06 грн / 42 430,17 грн = 768,14 грн.

Оскільки у задоволенні вимоги немайнового характеру про зобов`язання відповідача скласти та надати акт повернення земельної ділянки суд відмовив, судовий збір, сплачений позивачем за цю вимогу у розмірі 1 211,20 грн, стягненню з відповідача не підлягає та покладається на позивача.

Отже, з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 768,14 грн.

Зважаючи на викладене, враховуючи вказані положення цивільного законодавства та керуючись статтями 12, 13, 141, 209, 259, 263 265 ЦПК України, Великоолександрівський районний суд Херсонської області,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про стягнення заборгованості з орендної плати та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» (код ЄДРПОУ 41101589, місцезнаходження: вул. Промислова, буд. 3, с. Новорайськ, Бериславський район, Херсонська область) на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ) заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою площею 6,60 га, кадастровий номер 6520982000:05:023:0020, призначеною для товарного сільськогосподарського виробництва, за 2023 та 2024 роки з урахуванням встановленого індексу інфляції, три відсотки річних та пеню у загальному розмірі 26 909,06 грн, з яких:

заборгованість з орендної плати за 2023 та 2024 роки з урахуванням встановленого індексу інфляції - 26 469,96 грн;

три відсотки річних - 359,13 грн;

пеня - 79,97 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» (код ЄДРПОУ 41101589, місцезнаходження: вул. Промислова, буд. 3, с. Новорайськ, Бериславський район, Херсонська область) на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 341,96 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» (код ЄДРПОУ 41101589, місцезнаходження: вул. Промислова, буд. 3, с. Новорайськ, Бериславський район, Херсонська область) на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 768,14 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про стягнення орендної плати, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені - відмовити.

У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» скласти та надати акт повернення земельної ділянки площею 6,60 га, кадастровий номер 6520982000:05:023:0020, призначеної для товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Давидово-Брідської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області, - відмовити.

У задоволенні іншої частини вимог про стягнення судових витрат - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 15 червня 2026 року.

Суддя: ___ О.О. Сікора