Рішення № 137429859, 03.06.2026, Недригайлівський районний суд Сумської області

Провадження № 2/582/111/26

Справа № 582/330/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2026 р.

Недригайлівський районний суд Сумської області у складі: головуючого судді Яковенко Н.М., за участю секретаря Ярмоленко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Недригайлів за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» Міньковська А.В. звернулася до Недригайлівського районного суду Сумської області із цим позовом та просить суд ухвалити рішення, яким стягнути із відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «ФК «ПОЗИКА» (ЄДРПОУ: 39493634, адреса для листування: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_2 в ПуАТ «КБ «АКОРД БАНК», МФО: 380634) заборгованість за кредитним договором № 15747649 від 17.01.2022 у розмірі 34010,00 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5500,00 грн.

Свій позов мотивує тим, що 17.01.2022 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 15747649 в електронній формі, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 9500,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки передбачені договором.

01.09.2025 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФК «ПОЗИКА» укладено договір факторингу № 01092025/1, за яким відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 15747649 від 17.01.2022.

У зв`язку з невиконанням зобов`язань за даним кредитним договором, відповідач має заборгованість в розмірі 34010,00 грн, з яких: 9500,00 грн - тіло кредиту; 24510,00 грн -нараховані відсотки.

Посилаючись на вказані обставини, представник позивача просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №15747649 від 17.01.2022 у розмірі 34010 грн та судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 24 березня 2026 року у цій цивільній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не прибув.

Представник відповідача адвокат Працевитий Г.О. подав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази підтвердження факту видачі ТОВ ФК «ІРБІС» кредиту ОСОБА_1 .

Вказує, що позивачем долучено довідку №3152_251021113940 від 21-10-2025, за змістом якої встановлено, що ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, та саме цим Товариством були перераховані грошові кошти на рахунок НОМЕР_3 .

В той же час, відсутня інформація як щодо власника рахунку, так і щодо документального підтвердження правовідносин кредитора з ТОВ ««УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ».

Крім того, зазначає, що на підтвердження позовних вимог позивачем долучено до матеріалів справи кредитний договір №15747649 від 17.01.2022. Вказаний договір про надання фінансового кредиту №15747649 за твердженням позивача укладено в електронній формі в порядку Закону України «Про електронну комерцію». В той же час, долучений кредитний договір не містить накладеного електронного підпису фізичної особи ОСОБА_1 .

Вказує також, що відповідач не має у своєму розпорядженні вказаного кредитного договору, у зв`язку з чим заявив клопотання про витребування доказів, в якому просив витребувати у ТОВ «ФК «ПОЗИКА» оригінал договору № 1574649 із накладеним електронним підписом відповідача.

Також, у зв`язку з незначною складністю та типовістю справи, просив суд зменшити витрати на правову допомогу із 5500,00 грн до 1500,00 грн.

Представник позивача подала суду відповідь на відзив, в якій щодо доказів укладення (підписання) договору про надання фінансового кредиту №15747649 від 17.01.2022 та форми кредитного договору зазначила, що відповідно до пп. 13.1-13.4 Договору, цей Договір є електронним договором у розумінні Закону України «Про електронну комерцію», укладеним українською мовою в електронній формі та підписаним із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, у зв`язку з чим він має повну юридичну силу, прирівнюється за правовими наслідками до договору, укладеного у письмовій формі, а всі згоди/дозволи, надані Клієнтом за цим Договором та виражені в ньому, вважаються такими, що надані у письмовій формі.

Звертає увагу суду, що в матеріалах справи міститься довідка про ідентифікацію клієнта від 01.09.2025, згідно з якою встановлено, що ОСОБА_1 в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «ІРБІС» здійснено акцепт оферти позичальником шляхом підписання договору № 15747649 електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який містить унікальний код підпису 643397, номер мобільного телефону та електронну адресу для надсилання персонального ідентифікатора (0999064056), дату та час підписання (17.01.2022) та номер/маску картки ( НОМЕР_3 ), що підтверджує домовленість відповідача та первісного кредитора, спрямовану на укладення правочину в електронній формі.

Таким чином, договір про надання фінансового кредиту № 15747649 від 17.01.2022 разом із відповідними додатками укладено відповідачем із первісним кредитором шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що підтверджує вчинення правочину в електронній формі, при цьому таке підписання стало можливим виключно після авторизації відповідача в особистому кабінеті на сайті кредитора з використанням логіна та пароля, а також внесення персональних даних і номера телефону, без чого укладення договору та додатків до нього було б неможливим.

Також звертає увагу суду, що з метою підтвердження факту укладення правочину в електронній формі позивачем через електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» додано до позовної заяви візуальну форму оригіналу електронного доказу - договору про надання фінансового кредиту № 15747649 від 17.01.2022 разом із відповідними додатками, укладеними між відповідачем та первісним кредитором, у преамбулі яких зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, прізвище, ім`я та по батькові відповідача, його електронну поштову адресу (e-mail), номер телефону та одноразовий ідентифікатор. Водночас необхідно відрізняти примірник електронного документа, який є оригіналом, від електронної копії. У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або у разі його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожен електронний примірник вважається оригіналом електронного документа (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»). Тому якщо створюється електронний документ на комп`ютері чи ноутбуці, а потім зберігається на інший носій (флеш-накопичувач, картка, диск), то відповідно до Закону «Про електронні документи та електронний документообіг», збережений примірник буде оригіналом електронного документа.

Відповідно до приписів ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», у випадку його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожен електронний примірник вважається оригіналом електронного документа, де матеріальний носій є способом збереження інформації, який має значення тільки тоді, коли електронний документ виступає речовим доказом.

Таким чином, позивач надав до суду всі наявні у нього докази у спосіб та формі, що відповідають вимогам чинного законодавства України, зокрема електронний доказ - договір про надання фінансового кредиту № 15747649 від 17.01.2022 разом із відповідними додатками, укладеними між відповідачем та первісним кредитором.

Отже, договір про надання фінансового кредиту № 15747649 від 17.01.2022 разом із відповідними додатками, укладеними між відповідачем та первісним кредитором, не визнаний недійсним та/або неукладеним у порядку, встановленому законом. Відтак, презумпція правомірності правочину, передбачена статтею 204 ЦК України, не спростована відповідачем.

Щодо доводів представника відповідача про ненадання позивачем доказів видачі кредитних коштів за договором про надання фінансового кредиту № 15747649 від 17.01.2022

Вказує також, що пунктом 3.1 Договору визначено, що за цим Договором Товариство надає Кредит Клієнту у розмірі 9500,00 грн зі сплатою процентів за процентною ставкою, що визначається у графіку відповідно до п. 3.2 цього Договору, а Клієнт зобов`язується повернути Кредит та сплатити передбачені цим Договором проценти у строки та на умовах, визначених Договором.

ТОВ «ФК «ІРБІС» виконало всі необхідні вимоги для укладення договору про надання фінансового кредиту № 15747649 від 17.01.2022, у зв`язку з чим 17.01.2022 було перераховано грошові кошти на банківський рахунок відповідача (Клієнта) у розмірі 9500,00 грн, що підтверджується листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 21.10.2025, копія якого була додана до позовної заяви та міститься в матеріалах справи.

Отже, наявна в матеріалах справи копія листа ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 21.10.2025 є належним та допустимим доказом, що підтверджує перерахування первісним кредитором кредитних коштів відповідачу на умовах, визначених договором про надання фінансового кредиту № 15747649 від 17.01.2022.

Поряд із цим звертає увагу суду, що відповідач, заперечуючи проти факту отримання кредитних коштів, не позбавлений можливості надати належні та переконливі докази у встановленому законом порядку того, що картковий рахунок НОМЕР_3 не належить йому або, якщо належить, що на цей рахунок не надходили кредитні кошти в сумі 9500,00 грн, однак, незважаючи на прямий процесуальний обов`язок, передбачений ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідач цього не зробив, чим фактично уникає доведення власних заперечень та ставить під сумнів принцип «хто стверджує, той і доводить».

Незважаючи на наявність у матеріалах справи належних та допустимих доказів перерахування кредитних коштів, враховуючи позицію відповідача, представник позивача подала клопотання про витребування доказів щодо перерахування коштів.

Щодо витрат на правничу допомогу ТОВ «ФК «ПОЗИКА», зазначила, що позивач надав разом із позовом усі необхідні докази отримання професійної правничої допомоги по справі, що підтверджують співмірність та справедливість витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, часом, обсягом та ціною позову, а отже вважає, що стягнення із відповідача витрат на професійну (правову) допомогу адвоката у розмірі 5500,00 підлягає до задоволення.

У зв`язку з наведеним, просить суд задовольнити у повному обсязі позовні вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 17.01.2022 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ОСОБА_1 в Онлайн Системі на веб-сайті Товариства було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 15747649 (далі кредитний договір).

За умовами договору, ОСОБА_1 було надано кредит в розмірі 9500,00 грн; строк кредитування з 17.01.2022 по 16.02.2022 (пільговий період), процентна ставка 2,6%, з 17.02.2022 по 17.04.2022 (стандартний період), процентна ставка 3 %; видача кредиту проводиться шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки, реквізити якої зазначені клієнтом у особистому кабінеті. Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 643397.

Згідно Довідки про ідентифікацію клієнта від 01.09.2025, ОСОБА_1 ідентифікований 17.01.2022 в інформаційно-телекомунікаційній системі, унікальний код підпис НОМЕР_4 , дата та час підписання 17.01.2022, номер карти НОМЕР_3 .

З листа ТОВ «УПР» від 21.10.2025 № 3152_251021113940 вбачається, що 17.01.2022 о 21:23:21 успішно перераховано кошти в сумі 9500,00 грн на карту НОМЕР_3 , номер транзакції НОМЕР_5 .

З інформації, яка надана на виконання ухвали суду АТ КБ «ПрибатБанк», встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), фінансовий номер телефону НОМЕР_6 , в банку емітовано карту № НОМЕР_7 . З виписки по цьому картковому рахунку встановлено, що 17.01.2022 було зараховано переказ на картку в сумі 9500,00 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 15747649 від 17.01.2022, станом на 01.09.2025 заборгованість відповідача становить 34010,00 грн, з яких: 9500,00 грн - тіло кредиту; 24510,00 грн - нараховані відсотки.

01.09.2025 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФК «ПОЗИКА» укладено договір факторингу № 01092025/1, за яким відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 15747649 від 17.01.2022.

Відповідно до Витягу із Додатку № 1 до Договору факторингу № 01092025/1 від 01.09.2025 ТОВ «ФК «ПОЗИКА» набуло право вимоги до ОСОБА_1 на заборгованість за кредитним договором № 15747649 від 17.01.2022 на загальну суму 34010,00 грн, з яких: 9500,00 грн - тіло кредиту; 24510,00 грн - нараховані відсотки 14200 грн.

До матеріалів справи додано платіжну інструкцію № 6054383 від 02.09.2025, з якої встановлено, що ТОВ «ФК «ПОЗИКА» здійснило платіж у розмірі 3490472,17 грн на користь ТОВ «ФК «ІРБІС» із призначенням платежу: Оплата суми фінансування згідно з Договором факторингу № 01092025/01 від 01 вересня 2025 року.

Таким чином, з наведеного слід дійти висновку про те, що ТОВ «ФК «ПОЗИКА» виконало своє грошове зобов`язання перед первісним кредитором, що підтверджує перехід до позивача права вимоги у тому числі і за договором № 15747649 від 17.01.2022, укладеним із ОСОБА_1 .

З досліджених судом доказів вбачається, що між сторонами склалися правовідносини, які виникли з договору позики (кредиту) та які нормативно врегульовані таким чином.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Згідно із пунктами 5, 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (пункт 12 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Відповідно до п.4 ч.2 ст.6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст.8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Як встановлено судом, Договір про надання фінансового кредиту № 15747649 був укладений з використанням інформаційно-комунікаційної системи ТОВ «ІРБІС», підписаний ОСОБА_1. за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання цього правочину.

Позивач надав до суду візуальну форму оригіналу електронного доказу - договору про надання фінансового кредиту № 15747649 від 17.01.2022 разом із відповідними додатками, укладеними між відповідачем та первісним кредитором, що містять реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, прізвище, ім`я та по батькові відповідача, його електронну поштову адресу (e-mail), номер телефону та одноразовий ідентифікатор. Крім того, з метою додаткового підтвердження того, що Договір про надання фінансового кредиту № 15747649 від 17.01.2022, не зазнавав стороннього втручання та змін з моменту його створення, позивачем долучені відомості про метадані відповідного файлу.

Зазначені метадані сформовані за допомогою веб-інструменту для аналізу PDF файлів (www.metadata2go.com ) та свідчать про таке:

- дата та час створення файлу (CreateDate): 2022:01:17 21:23:17+02:00;

- дата та час останнього редагування файлу (ModifyDate): 2022:01:17 21:23:17+02:00.

Співпадіння дати та часу створення і останнього редагування файлу свідчить про відсутність будь-якого внесення змін до змісту кредитного договору після його створення.

Таким чином суд приходить до висновку про те, що без власного волевиявлення відповідача, без входу в інформаційно-комунікаційну систему, надання ОСОБА_1 необхідної інформації для укладення договору, зокрема паспортних даних, ідентифікаційного коду, даних банківської карти для зарахування коштів, номеру телефону для надсилання одноразового ідентифікатора, який одночасно є фінансовим номером відповідача, кредитний договір між ТОВ «ІРБІС» та відповідачем не був би укладений.

Отже цей правочин відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св 20), від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20).

Відповідно до ст. 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ст. 83 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.

Дійсність договору факторингу та набуття позивача права вимоги до відповідача за ним відповідачем не оспорюється.

Таким чином суд дійшов висновку, що позивач набув право вимоги до відповідача за Договором про надання фінансового кредиту № 15747649 від 17.01.2022.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в сумі 34010,00 грн підтверджуються наявними в справі доказами та підлягають задоволенню.

Крім того, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача, відповідно до ст. 141 ЦПК України, слід стягнути понесені позивачем витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн).

Також позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5500,00 грн.

За змістом ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як видно з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, за рахунок іншої сторони. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018р. у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018р. у справі № 814/698/16.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на адвоката, що підлягають розподілу між сторонами. Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Таку позицію викладено в постановах Верховного Суду від 29.03.2018 р. у справі № 907/357/16, від 18.12.2018 р. у справі № 910/4881/18, від 08.04.2019 р. у справі № 922/619/18.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надані: Договір про надання правової допомоги № 39493634 від 02.01.2026; додаткову угоду № 15747649 від 16.02.2026 до Договору про надання правової допомоги № 39493634 від 02.01.2026; детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних ОСОБА_2 від 16.02.2026; Акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 16.02.2026 на загальну суму 5500,00 грн; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Суд, враховуючи незначну складність справи, яка розглядалася в спрощеному провадженні, ціну позову, розмір витрат на правову допомогу, який відповідач заперечив та надав клопотання про його зменшення, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» (ЄДРПОУ: 39493634, адреса для листування: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_2 в ПуАТ «КБ «АКОРД БАНК», МФО: 380634) із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість за кредитним договором № 15747649 від 17.01.2022 у розмірі 34010 (тридцять чотири тисячі десять) грн 00 коп, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» (ЄДРПОУ: 39493634, адреса: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя : Н. М. Яковенко