Рішення № 137429618, 15.06.2026, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/578/26

Номер провадження 2/573/453/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

і м е н е м У к р а ї н и

15 червня 2026 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Черкашиної М.С.,

з участю секретаря Півньової О.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Основний зміст позову.

25.03.2026 ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому вказує, що 04.07.2024 між товариством і відповідачем було укладено кредитний № 91055577, на підставі якого останній отримав кредит у сумі 10000 грн зі сплатою процентів за користування кредитними коштами та інших платежів, передбачених умовами договору. Відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість у розмірі 68550 грн, з яких: 10000 грн прострочена заборгованість за кредитом, 53550 грн прострочена заборгованість за відсотками, 5000 грн прострочена заборгованість за штрафами.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути зі ОСОБА_1 на користь товариства вказану суму, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Білопільського районного суду Сумської області від 01.04.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Заяви, клопотання.

У судове засідання представник позивача ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» - адвокат Усенко М.І. не з`явився, заявив клопотання про розгляд справи без участі представника товариства, позовні вимоги підтримує, проти постановлення заочного рішення не заперечує (а. с. 18).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання також не з`явився. За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання останній відсутній, інформації щодо своєї адреси суду не надав, а тому відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка вручена йому належним чином (а. с. 16).

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін про розгляд справи.

Статтею 280 ЦПК України передбачено, що в разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що представник позивача проти заочного вирішення справи не заперечує, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося.

Фактичні обставини, встановлені судом.

04.07.2024 між ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» і ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір про споживчий кредит № 910555577, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 10000 грн строком на 360 днів з 04.07.2024 по 29.06.2025, зі сплатою відсотків за користування кредитом: у пільговий період з 04.07.2024 по 03.08.2024 (30 днів) у розмірі 1,4% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом пільгового періоду, та в поточний період з 04.08.2024 по 29.06.2025 (300 днів) у розмірі 1,5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду, погашенням заборгованості за процентами періодичними платежами відповідно до погодженого сторонами графіку платежів та повернення суми кредиту у кінці строку кредитування (а. с. 3-6, копія паспорту споживчого кредиту, копія графіку платежів зберігаються в електронному вигляді в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі).

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на банківську платіжну картку/особистий рахунок позичальника (уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача).

Згідно з п. 3.3.2 кредитного договору позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі, передбачені цим договором у порядку, строки та терміни, передбачені пунктами 1.1-1.6 договору та графіком платежів.

Відповідно до п. 4.6, 4.6.1 договору у разі прострочення строку повернення кредиту передбаченого п. 1.4. кредитного договору на 1 (один) календарний день позичальник зобов`язується сплатити на користь кредитодавця штрафні санації (штраф) у розмірі 10% від суми отриманого кредиту (п. 1.2. Договору).

У разі прострочення строку повернення кредиту передбаченого п. 1.4. кредитного договору на 10 (десять) календарних днів позичальник зобов`язується сплатити на користь кредитодавця штрафні санації (штраф) у розмірі 40% від суми отриманого кредиту (п. 1.2 Договору). Штраф згідно цього пункту договору нараховується в день, наступний за днем настання обов`язку здійснення сплати процентів за користування кредитом.

У кредитному договорі ОСОБА_1 вказав номер своєї банківської картки НОМЕР_1 .

Цього ж дня між ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» і ОСОБА_1 було підписано паспорт споживчого кредиту та додаток № 1 до кредитного договору № 910555577 від 04.07.2024, а саме - графік платежів за договором (копії вказаних документів зберігаються в електронному вигляді в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі).

Як вбачається з копії довідки ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» ОСОБА_1 підписав кредитний договір № 91055577 04.07.2024 електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який було направлено на мобільний номер, який позичальник зазначив у кредитному договорі (копія вказаної довідки зберігається в електронному вигляді в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі).

04.07.2024 ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» через ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» перерахувало на ім`я ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_1 10000 грн (копія листа ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» зберігається в електронному вигляді в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі).

ОСОБА_1 , скориставшись кредитними коштами, не виконав належним чином умови договору, у зв`язку з чим станом на 28.06.2025 у нього утворилася заборгованість по кредиту в розмірі 68550 грн, з яких: 10000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 53550 грн - заборгованість по відсотках, 5000 грн - штраф (а. с. 7-8).

Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1-2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Норми зазначеного пункту Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України є актуальними та зміни щодо їх застосування до Цивільного кодексу України не вносилися.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанова ВП ВС від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 17), постанова ВП ВС від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17 (пункт 78) та постанова ВП ВС від 29.06.2022 у справі № 477/874/19 (пункт 69)).

За змістом частини 2 статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 362/2159/15-ц, законодавець встановив пріоритет ЦК України у договірних відносинах. Лише у випадку відсутності регулювання на рівні ЦК України застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Висновки суду.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими та достовірними.

При цьому, до вказаного висновку суд дійшов, виходячи не тільки з вимог національного законодавства України, а і з висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні в справі «Ушаков та Ушакова проти України» від 18 червня 2015 року (остаточне 18 вересня 2015 року), в пункті 78 якого зазначено, що «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою…».

Аналізуючи вище наведені норми матеріального права та надані позивачем докази, суд дійшов до висновку, що між позивачем і відповідачем у справі було укладено кредитний договір у встановленій законом формі з визначенням усіх істотних умов та правил такого договору.

Позивач виконав свої зобов`язання за договором, надавши у кредит ОСОБА_1 грошові кошти. Натомість, відповідач свої зобов`язання за вказаним договором порушив, по теперішній час не сплатила заборгованість.

Враховуючи, що прострочення виконання грошового зобов`язання виникло після 24.02.2022, позов слід задовольнити частково та з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 63550 грн заборгованості за кредитним договором, з яких: 10000 грн заборгованість за тілом кредиту, 53550 грн заборгованість за відсотками. У задоволенні вимог про стягнення 5000 грн штрафу слід відмовити на підставі п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.

Судові витрати.

Що стосується вимоги про стягнення 8000 грн витрат на правничу допомогу, то суд дійшов наступного висновку.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ч, 1, 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (§80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (§95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зазначена правова позиція викладена зокрема в постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц.

З огляду на викладене, визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги норми ч. 4 ст. 137 ЦПК України, характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, значення справи для сторін, з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 3000 грн понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

За подання позову позивач сплатив 2662 грн 40 коп. судового збору.

Таким чином, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам (92,70%) слід стягнути 2781 грн витрат позивача на правничу допомогу (3000 х 92,70%), а також 2468 грн 04 коп. судового збору (2662.40 х 92,70%), що разом становить 5249 грн 04 коп. судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 81, 141, 247, 265, 273, 274 ЦПК України,

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» (79000, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, копр. 28, код ЄДРПОУ 43561909) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» 63550 (шістдесят три тисячі п`ятсот п`ятдесят) грн заборгованості за договором про споживчий кредит № 91055577 від 04.07.2024, а також 5249 (п`ять тисяч двісті сорок дев`ять) грн 04 коп. судових витрат.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ЦПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідач має право подати протягом 30 днів з дня проголошення заочного рішення заяву про його перегляд до Білопільського районного суду Сумської області.

Суддя