Ухвала суду № 137429486, 16.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/10719/26

провадження № П/380/10823/26

У Х В А Л А

з питань розгляду справи за правилами загального позовного провадження

16 червня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління БЕБ у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління БЕБ у м. Києві (03150, м. Київ, вул. Німецька, 1/32; код ЄДРПОУ 45075262) з вимогами:

- визнати протиправними дії Територіального управління БЕБ у м. Києві щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, у тому числі, одноразової грошової допомоги при звільненні, без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022 року у розмірі 2481 грн., на 01.01.2023 року у розмірі 2684 грн, на 01.01.2024 року та на 01.01.2025 року у розмірі 3028 грн., на 01.01.2026 року у розмірі 3328 грн., встановленого абз. 4 ч. 1 ст. 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2022, 2023, 2024, 2025 та 2026 роки»;

- зобов`язати Територіальне управління БЕБ у м. Києві нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 04.11.2022 по 24.03.2026, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-IX у розмірі 2481 грн., абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX у розмірі 2684 грн., абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX у розмірі 3028 грн., абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-ІХ у розмірі 3028 грн., абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 № 4695-IX у розмірі 3328 грн., з урахуванням виплачених сум;

- зобов`язати Територіальне управління БЕБ у м. Києві нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу за 3 повних календарних роки служби та компенсацію за невикористані дні відпустки, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 № 4695-IX у розмірі 3328 грн., з урахуванням виплачених сум;

- визнати протиправними дії Територіального управління БЕБ у м. Києві щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані ним у період служби 62 календарні дні відпустки, а саме: за 2022 рік 3 календарних дні щорічної основної оплачуваної відпустки та щорічної додаткової оплачуваної відпустки; за 2023 рік - 16 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки та 11 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки; за 2024 рік 12 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки; за 2025 рік 12 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки та 8 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки;

- зобов`язати Територіальне управління БЕБ у м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані ним у період служби 62 календарні дні відпустки, а саме: за 2022 рік - 3 календарних дні щорічної основної оплачуваної відпустки та щорічної додаткової оплачуваної відпустки; за 2023 рік - 16 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки та 11 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки; за 2024 рік 12 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки; за 2025 рік 12 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки та 8 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки.

Ухвалою суду від 01.06.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

12.06.2026 за вх.№50774 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

12.06.2026 за вх.№50783 від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

При вирішенні поданого клопотання суд виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Відповідно до частини 5 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з частиною 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до положень пункту 20 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Відповідно до частини 3 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Частиною 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України чітко визначено, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, цим Кодексом визначено виключні категорії спорів, які не можуть бути розглянуті адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд зазначає, що вказана справа належить до справ незначної складності у значенні частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, заборони для її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, відсутні.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28.02.2023 у справі № 480/7097/20.

Суд зауважує, що предмет спору у даній справі не віднесений до категорій, перелічених у частині 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України та частині 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, отже, з огляду на зазначені вище приписи суд вважає, що дійшов правильного висновку зазначеного в його ухвалі від 01.06.2026 про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Суд зауважує, що відповідно до статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, кожен з учасників справи може користуватися своїми процесуальними правами та обов`язками із урахуванням норм, передбачених главою 10 «Розгляд справ за правилами спрощеного позовного провадження» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд зазначає, що сторони можуть надати до суду усі необхідні, на їх думку, докази та клопотання задля повного та всебічного розгляду справи.

Суд звертає увагу відповідача, що повний та всебічний розгляд справи не залежить від виду провадження у справі, загального чи спрощеного.

Бажання сторін у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, висловлені ними в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення справи до розгляду з викликом її учасників.

Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в ухвалі від 27.08.2019 у справі № 826/7244/18.

Таким чином враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстави для задоволення клопотання представника відповідача про проведення розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження.

Керуючись статтями, 12, 243, 248, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

В задоволенні клопотання представника відповідача про перехід в загальне позовне провадження відмовити.

Згідно з статтею 256 КАС України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Суддя Сподарик Наталія Іванівна