Рішення № 137428640, 15.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2026 року м. Київ №320/54568/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг та пільг Пенсійного фонду України, Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_2 з позовом до Департаменту пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг та пільг Пенсійного фонду України, у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Департаменту пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Пенсійного фонду України щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) періодів роботи з 10.03.1982 до 17.07.1986 на посаді техніка-лаборанту в аеропорті Інта Печорського об`єднаного авіазагону Республіки Комі, та продавцем-реалізатором у Малому приватному підприємстві «Ерідана» з 28.01.1993 по 26.03.1999;

- зобов`язати Департамент пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Пенсійного фонду України, зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) періоди роботи з 10.03.1982 до 17.07.1986 на посаді техніка-лаборанту в аеропорті Інта Печорського об`єднаного авіазагону Республіки Комі, та продавцем-реалізатором у Малому приватному підприємстві «Ерідана» з 28.01.1993 по 26.03.1999, та провести перерахунок пенсії з 02.12.2020 з урахуванням вказаного стажу та здійснити виплати недоплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що вважає протиправною відмову Пенсійного фонду України у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 10.03.1982 по 17.07.1986 на посаді техніка-лаборанта в аеропорту Інта Печорського об`єднаного авіазагону Республіки Комі та з 28.01.1993 по 26.03.1999 на посаді продавця-реалізатора у Малому приватному підприємстві «Ерідана». Позивач зазначає, що зазначені періоди підтверджуються записами трудової книжки та додатковими документами. Вважає, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує трудовий стаж, а недоліки її оформлення не можуть покладатися на працівника. Також позивач посилається на те, що період роботи на території колишнього СРСР до 01.01.1992 підлягає зарахуванню до страхового стажу відповідно до законодавства України. Просить визнати дії відповідача протиправними, зобов`язати зарахувати спірні періоди до страхового стажу та провести перерахунок пенсії з 02.12.2020.

Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 15.06.2026 залучено до участі у справі як співвідповідача ПФУ України.

У відзиві відповідач, ПФУ, зазначає, що Департамент пенсійного забезпечення не є юридичною особою та не може бути самостійним відповідачем у справі, а належним відповідачем є Пенсійний фонд України. Вказує, що пенсія позивачу призначена з 02.12.2020 відповідно до Закону №1058-IV та Договору між Україною і Чеською Республікою про соціальне забезпечення. Стверджує, що період роботи з 10.03.1982 по 17.07.1986 на території Республіки Комі не підлягає зарахуванню до страхового стажу, оскільки він набутий не на території України та не охоплюється положеннями міжнародного договору між Україною та Чеською Республікою. Щодо роботи в МПП «Ерідана» відповідач зазначає, що запис про звільнення у трудовій книжці містить некоректні відомості про дату наказу, а підтвердні документи відсутні. Також наголошує, що законодавством передбачений порядок виправлення неточних записів у трудових книжках та підтвердження стажу іншими документами.

Позивачка у відповіді на відзив зазначила про те, що спірні періоди роботи підтверджуються належними доказами, зокрема записами трудової книжки, архівними довідками та довідками підприємств. Наполягає, що трудова книжка є основним документом для підтвердження стажу, а працівник не може нести негативних наслідків через помилки роботодавця при її заповненні. Посилається на практику Верховного Суду, відповідно до якої формальні недоліки у трудовій книжці не можуть бути підставою для неврахування трудового стажу. Також зазначає, що документи, видані на тимчасово окупованій території, можуть враховуватися з метою захисту прав особи відповідно до практики Верховного Суду та ЄСПЛ. Просить задовольнити позов у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою Чеської Республіки та перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України як одержувач пенсії за віком. Пенсія їй призначена рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №071850002275 від 02.12.2020 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Договору між Україною і Чеською Республікою про соціальне забезпечення. На момент призначення пенсії страховий стаж позивача був визначений органом Пенсійного фонду у розмірі 13 років 06 місяців 28 днів, а за даними, наведеними у відповіді на відзив, 14 років 09 місяців 28 днів.

07.05.2024 представник позивача адвокат Костін Сергій Сергійович звернувся до Департаменту пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії. У заяві просив зарахувати до страхового стажу період роботи з 10.03.1982 по 17.07.1986 на посаді техніка-лаборанта в аеропорту Інта Печорського об`єднаного авіазагону Республіки Комі та період роботи з 28.01.1993 по 26.03.1999 на посаді продавця-реалізатора у Малому приватному підприємстві «Ерідана». Також просив провести перерахунок пенсії з дня її призначення, тобто з 02.12.2020.

Листом Департаменту пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Пенсійного фонду України від 06.06.2024 №23189-26641/Т-03/8-2800/24 позивачу відмовлено у зарахуванні зазначених періодів роботи до страхового стажу. Підставою відмови щодо періоду роботи з 10.03.1982 по 17.07.1986 зазначено те, що цей стаж набутий не на території України. Щодо періоду роботи у МПП «Ерідана» з 28.01.1993 по 26.03.1999 відповідач послався на некоректне зазначення дати наказу про звільнення у записі №16 трудової книжки та відсутність можливості підтвердження відповідного періоду роботи, оскільки підприємство розташоване на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

На підтвердження періоду роботи в аеропорту Інта Печорського об`єднаного авіазагону Республіки Комі позивач посилається на записи №8, №9 та №10 трудової книжки, довідку №7 Філії Акціонерного товариства «Комиавіатранс» «Аеропорт Печора» від 21.02.2024 про підтвердження трудового стажу та архівну довідку №8 від 21.02.2024 про перейменування підприємства. На думку позивача, зазначені документи підтверджують факт його роботи у відповідний період.

Щодо періоду роботи у Малому приватному підприємстві «Ерідана» позивач зазначає, що трудова книжка містить записи про прийняття на роботу та звільнення, а допущені роботодавцем помилки при оформленні записів не можуть бути підставою для позбавлення особи права на зарахування відповідного стажу. Також позивач посилається на нотаріально посвідчені копії архівних довідок №1403/1, №1403/2, №1403/3, №1403/4 та №1403/5 від 23.12.2020 про підтвердження трудового стажу, видані на території міста Антрацит. Позивач вважає, що такі документи мають оцінюватися з урахуванням практики Верховного Суду та Європейського суду з прав людини щодо захисту прав осіб, які проживають або працювали на тимчасово окупованих територіях.

Позивач вважаючи дії відповідача протиправними, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п.16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Абзацом першим ч.2 ст.24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону № 1058-IV).

У свою чергу, у законодавстві, що діяло до 01.01.2004, зокрема у Законі України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788- XII) йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).

Зміст поняття "загальний трудовий стаж" є ширшим, ніж поняття "страховий стаж", оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов`язковому соціальному страхуванню.

Положеннями статті 56 Закону № 1788- XII визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Як встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XIІ постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок № 637).

Пунктами 1, 2 Порядку № 637 визначено основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Відповідно до абзацу першого пункту 3 Порядку № 637, за відсутністю трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою.

Дослідивши копію трудової книжки позивачки від 20.01.1977 судом встановлено, що у ній містяться записи про трудову діяльність позивачки за спірні періоди, а саме: запис № 8 10.03.1982 прийнята техніком-лаборантом ГСМ а/п Інта Печорського об`єднаного авіазагону; запис №9 27.04.1984 присвоєно 2 клас техніка ГСМ; запис №10 17.07.1986 - звільнена за власним бажанням; запис №16 28.01.1993 прийнята на роботу у МПП «Ерідана» продавцем-реалізатором; запис №17 26.03.1999 звільнена у зв`язку з ліквідацією підприємства.

Відповідно до відповіді ПФУ вказані періоди роботи не враховані оскільки період роботи з 10.03.1982 по 17.07.1986 набутий не на території України, а період роботи з 28.01.1993 по 26.03.1999 оскільки у записі №16 трудової книжки некоректно внесено дату наказу про звільнення позивача.

Суд звертає увагу на те, що вказані записи у трудовій книжці скріплені і засвідчені підписом уповноваженої особи роботодавця та відповідною печаткою, не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості.

Доказів, які б свідчили про недостовірність таких записів, відповідачем суду не надано, а тому останні безпідставно не взяті до уваги відповідачем для призначення пенсії за віком.

Таким чином, як встановлено судом, та підтверджено матеріалами справи - трудова книжка від 20.01.1977 містить необхідні записи про трудову діяльність позивачки що не зарахована відповідачем до страхового стажу.

Аналогічна правова позиція щодо того, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж особи, викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.

Щодо твердження відповідача про не коректне зазначення дати наказу про звільнення позивачки у записі №16 у трудової книжки, суд зауважує, що згідно із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 25.04.2019 в справі № 593/283/17 та від 30.09.2019 в справі № 638/18467/15-а, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та призначення пенсії.

На працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальну неправильність оформлення досліджуваного документу, якщо недоліки допущені із вини адміністрації підприємства (висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17).

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні таких документів.

З огляду на викладене суд дійшов до переконання, що відповідач обрав упереджений підхід при наданні оцінки трудовій книжці позивачки та з формальних підстав не зарахував до страхового стажу періоди роботи згідно записів трудової книжки.

За таких обставин, суд висновує, що не зарахування відповідачем періоду роботи позиваки з 10.03.1982 до 17.07.1986 на посаді техніка-лаборанту в аеропорті Інта Печорського об`єднаного авіазагону Республіки Комі, та продавцем-реалізатором у Малому приватному підприємстві «Ерідана» з 28.01.1993 по 26.03.1999 до її страхового стажу при призначенні пенсії за віком є безпідставними.

Щодо доводів відповідача про неналежність Департаменту пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг як відповідача у справі, суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 06.06.2024 №23189-26641/Т-03/8-2800/24 Департамент пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Пенсійного фонду України повідомив позивача про відмову у зарахуванні до страхового стажу спірних періодів роботи.

Водночас, відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 №280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади та юридичною особою публічного права, який реалізує державну політику у сфері пенсійного забезпечення.

Натомість Департамент пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг є самостійним структурним підрозділом Пенсійного фонду України, який не має статусу юридичної особи та діє від імені Пенсійного фонду України в межах наданих йому повноважень.

За змістом статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем в адміністративній справі може бути суб`єкт владних повноважень, який має адміністративну процесуальну правоздатність. Структурний підрозділ юридичної особи, який не наділений статусом юридичної особи та не є самостійним суб`єктом владних повноважень, не може виступати самостійним відповідачем у справі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що належним відповідачем у спірних правовідносинах є Пенсійний фонд України, від імені якого діяв Департамент пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг при розгляді звернення позивача та наданні відповіді від 06.06.2024 №23189-26641/Т-03/8-2800/24.

Додатково суд враховує, що призначення пенсії позивачу здійснювалося із застосуванням положень Договору між Україною та Чеською Республікою про соціальне забезпечення шляхом обміну відповідними міжнародними формулярами між компетентними органами обох держав.

З матеріалів справи вбачається, що документи (формуляри), необхідні для вирішення питання пенсійного забезпечення позивача, надсилалися Пенсійним фондом України до компетентного органу соціального забезпечення Чеської Республіки та були використані під час розгляду питання про призначення пенсії.

За таких обставин саме Пенсійний фонд України є органом, уповноваженим здійснювати міжнародну взаємодію з компетентними органами Чеської Республіки у сфері пенсійного забезпечення, отримувати та надсилати необхідні документи, а також приймати рішення щодо врахування або неврахування відповідних періодів стажу при призначенні та перерахунку пенсії.

Наведене додатково підтверджує, що спірні правовідносини виникли саме між позивачем та Пенсійним фондом України як суб`єктом владних повноважень, який реалізує державну політику у сфері пенсійного забезпечення та є належним відповідачем у цій справі

Проаналізувавши викладені обставини справи, суд дійшов висновку, що відновленню підлягають права позивача, шляхом зобов`язання Пенсійного фонду України зарахувати ОСОБА_3 періоди роботи з 10.03.1982 до 17.07.1986 на посаді техніка-лаборанту в аеропорті Інта Печорського об`єднаного авіазагону Республіки Комі, та продавцем-реалізатором у Малому приватному підприємстві «Ерідана» з 28.01.1993 по 26.03.1999, та провести перерахунок пенсії з 02.12.2020 з урахуванням вказаного стажу та здійснити виплати недоплачених сум.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За приписами статті 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до копій квитанцій позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору на суму 1211,20 грн, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Пенсійного фонду України.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Пенсійного фонду України щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) періодів роботи з 10.03.1982 до 17.07.1986 на посаді техніка-лаборанту в аеропорті Інта Печорського об`єднаного авіазагону Республіки Комі, та продавцем-реалізатором у Малому приватному підприємстві «Ерідана» з 28.01.1993 по 26.03.1999.

Зобов`язати Пенсійний фонд України зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) періоди роботи з 10.03.1982 до 17.07.1986 на посаді техніка-лаборанту в аеропорті Інта Печорського об`єднаного авіазагону Республіки Комі, та продавцем-реалізатором у Малому приватному підприємстві «Ерідана» з 28.01.1993 по 26.03.1999, та провести перерахунок пенсії з 02.12.2020 з урахуванням вказаного стажу та здійснити виплати недоплачених сум.

Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Пенсійного фонду України (код ЄДРПОУ 00035323, вул.Бастіонна, буд.9, м.Київ, 01014) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений нею судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.